Краєзнавча характеристика Греції Греція icon

Краєзнавча характеристика Греції Греція


Схожі






Краєзнавча характеристика Греції


Греція. Державний герб: блакитний щит з білим хрестом в обрамлені двох оливкових гілок. Гімн Греції з 1860 р. - славетний "Гімн Свободи", написаний початківцем новогрецької поезії Д.Соломосом у 1825 р. Державна мова - новогрецька. Чисельність населення - понад 10.5 млн. чоловік. Національне свято - День незалежності Еллади - 25 березня.

1. Фізико-географічна характеристика

Грецька Республіка, незалежна держава в південно-східній Європі, що займає південь Балканського півострова. Греції належать також численні острови в Іонічному й Егейському морях, у тому числі Крит.

Материкова частина Греції з трьох сторін омивається морями, берегова лінія сильно порізана і має довжину 4100 км (з урахуванням островів – 15 000 км). Площа Греції 132 тис. кв. км, у тому числі островів – 25 тис. кв. км. На півночі країна граничить з Албанією, Македонією і Болгарією, на сході – з Туреччиною. Південні береги омивається Середземним морем, західні – Іонічним і східні – Егейським.

1.1. Рельєф

Центральна частина материкової Греції до півночі від Коринфскої затоки зайнята масивною гірською системою Пінд. Цей гористий і порізаний район відрізняється великою розмаїтістю ландшафтних форм. Західна частина півострівної Греції складена вапняками, що завдяки високій пористості усмоктують атмосферну вологу і підкреслюють своєрідний характер місцевості. Тут широко поширені карстові форми рельєфу. До півночі більш стійкі породи – граніти і гнейси – перемежовуються з вапняками й утворять сильно розчленований ландшафт північного Пінду. До півночі розташовується скелястий гірський район, увінчаний вершиною Олімп (2917 м), де, по переказу, жили грецькі боги. З боку Егейського моря відкривається чудовий вид на цю увінчану снігами гору, що парить у хмарах над заcеленими нижніми схилами. Сама система Пінд завершується на півдні піднімається над Коринфскою затокою горою Парнас (2457 м). Від цієї гори до сходу відходить невеликий гірський відріг, що відокремлює рівнини Аттики, де знаходяться Афіни, від рівнин Беотії. Гори переважно арідні, з тонким ґрунтовим покривом, використовуються лише під літні пасовища для овець (зиму ті проводять на рівнинах).

Береги півострівної Греції здебільшого обриваються крутими скелями до моря, але в деяких місцях гори відступають усередину суші, і там утворяться невеликі рівнинні ділянки. Такі, наприклад, рівнини, на яких розташоване місто Арта в затоці Амвракікос, рівнини навколо Месолонгіона на західному узбережжі і біля міст Волосся і Ламія – на східному. До недавніх пір багато з цих рівнин були заболочені і відомі як осередок малярії, але завдяки сучасним методам меліорації були осушені і стали самими родючими в країні.

Пелопоннес являє собою великий півострів, з'єднаний з основною частиною країни вузьким Коринфским перешийком, через який проритий судноплавний канал. Гори Пелопоннесу – це продовження гір Пінд до півдня від Коринфскої затоки.

^ Грецька Македонія і Фракія обрамлюють північний берег Егейського моря. Ділянки рік Альякмон, Вардар, Стримон і Нестос, що беруть початок у глибині Балканського півострова і поточних через ці області до моря на південь, є найбільшими рівнинами Греції, відділеними один від одного горбкуватими грядами, що заходять на територію Греції з Республіки Македонія і Болгарії. На північному узбережжі Егейського моря виділяється великий півострів Халкідікі, що розділяється на півдні на три вузьких півострови – Касандра, Ситонія й Айон-Орос. Останній славиться знаменитою горою Афон, що круто здіймається від узбережжя до висоти 2033 м. На схилах гори знаходяться монастирі, що зіграли велику роль в історії православної церкви.

^ Острівна Греція включає Іонічні острови, розташовані в Іонічному морі уздовж західного узбережжя, і шість окремих груп в Егейському морі. Іонічний архіпелаг складається із семи великих островів, найбільший з яких – Кефалінія (717 кв. км). Острів Керкіра (Корфу) знаходиться на кордоні з Албанією, а південний острів Закінф – у берегів Пелопоннесу. Рельєф Іонічних островів гористий, ґрунту малородючі, а населення нечисленне (виключення складають благодатний острів Керкіра).

У північній частині Егейського моря розташовані три великих острови – Тасос, Самотракі і Лемнос. Рельєф більшості островів гористий, а прибережні низовини займають невеликі площі.

Найбільший і найважливіший із грецьких островів – Крит (площа 8,3 тис. кв. км), що простирається на 250 км у довжину і до 58 км у ширину. Його гори, що досягають висоти 2456 м (гора Іда), складені переважно масивними вапняками і схожі на гори материкової Греції.

1.2. Ріки

Греції нечисленні. Вони характеризуються невеликою довжиною і швидким плином. Багато хто з них випливають з вапнякових печер як повноводні потоки. У материковій частині Греції ріки Арахтос, Ахелоос, Альякмон, Піньос і Сперхіос, відомі по грецьких міфах і легендах, беруть початок у горах Пінд і стікають з них або в Іонічне, або в Егейське море. Велика частина Пелопоннесу зрошується ріками Алфіос і Евротас. Усі ці ріки круто спускаються з гір у вузькі долини, а потім впадають у море. У сухі літні місяці стік різко скорочується, ріки сильно міліють, місцями пересихають. Ріки Македонії і Фракії – Аксьос (Вардар), Стримон (Струму) і Нестос (Місця) починаються за межами області середземноморського клімату із сухим літнім сезоном, і хоча в них теж виражений зимовий максимум стоку, улітку вони не пересихають.

1.3. Клімат

Греції характеризується тривалим жарким і сухим літом і м'якою, вологою зимою. У такій гірській країні, як Греція, виражені місцеві кліматичні розходження.

У південній Греції опади майже завжди випадають у зимові місяці. Найбільша кількість літніх опадів випадає на півночі. Середня річна сума опадів 1220 мм, майже 3/4 з них приходиться на жовтень – лютий, однак дощі йдуть і влітку. Більша кількість опадів, у тому числі і влітку, випадає в горах Пінд. У грецькій Македонії і Фракії велика частина опадів випадає узимку, але і літо далеко не посушливе. В Афінах більш типовий середземноморський клімат. Середня річна сума опадів тут 394 мм, з них 3/4 приходиться на жовтень – березень, а в літні місяці дощів майже не буває.

Для низьких місцевостей по всій Греції характерна літня жара, середні температури липня 26–27 С. Зимові температури більш різноманітні. У Салоніках у Македонії зими прохолодні, але епізодично, коли дують вітри з гір Стара-Планіна (Балканських), бувають періоди дуже холодної погоди. Далі до півдня узимку на рівнинах звичайно коштує тепла погода, але вже на невеликому віддаленні від Афін або Керкіри схили Пінд протягом декількох місяців покриті снігом, а на вершині Олімпу сніг лежить цілий рік.

^ 1.4. Ґрунти і рослинність

Ґрунти Греції залежать від материнських порід і клімату. Через широке поширення вапняків переважають малопотужні ґрунти, у багатьох місцях на поверхню виходять вапняки. Ґрунти рівнин сформувалися переважно на алювіальних відкладеннях і досить родючі, але сильно пересихають улітку.

1.5. Фауна

Велика частина диких тварин зникла в Греції разом з лісами. Шляхетний олень майже винищений, однак залишились такі дрібні тварини, як кролики і зайці. Більш великі тварини усе ще зустрічаються в горах: у горах уздовж границі з Болгарією водяться гірський козел і бурий ведмідь, у більш віддалених лісових масивах зустрічається вовк.

^ 2. Демографічні та етнічні характеристики

2.1. Етнічний склад.

У період класичної Греції, приблизно з 1000 до н.е. до 4 в. до н.е., змішань між греками і їхніми племенами, що оточували, майже не відбувалося. Після поразки від Пилипа Македонського в 338 до н.е. вони ввійшли до складу великої імперії, що поєднувала багато різних народів.

У 6–7 ст. н.е. слов'янські народи проникнули майже в усі куточки Греції. Ті з них, що оселилися до півдня від Македонії, були поступово поглинені грецьким населенням. До кінця Середніх століть у родючих долинах Фессалії обґрунтувалися албанці. Хоча Греція знаходилася під владою османської Туреччини майже чотири сторіччя, з 1453 по 1829, турецький вплив на состав населення було невелике.

Значні міграції населення після Першої світової війни, особливо в 1920-х роках підвищили однорідність складу населення Греції. Понад 1,2 млн. греків, що жили в різних частинах Османської імперії, були повернуті в Грецію, велике число турків переселилося з Греції в Туреччину. Подібний обмін відбувся між Грецією і Болгарією. У середині 20 ст. населення країни майже цілком складалося з греків, а національні меншини складали незначну частину населення. Найбільш численними з національних меншостей були турки (приблизно 100 тис. чоловік), що проживають у Західній Фракії і на Родосі. У країні проживають також македонці, болгари, цигани, вірмени й ін. За останні роки в Грецію нелегально прибули майже 300 тис. албанців.

Безліч греків живе за кордоном. Стародавні грецькі громади існують у таких містах, як Стамбул і Олександрія. Населення середземноморського острівної держави Кіпр більш ніж на 80% складається з греків. Іммігрантів приймають грецькі громади в Північній Америці.

2.2 Релігія

Майже все населення країни належить до грецької православної церкви. Відповідно до конституції, православне християнство є державною релігією. Воля вибору віросповідання гарантується, але місіонерська діяльність інших релігійних груп серед православних християн заборонена. Серед послідовників інших релігій мусульман – 230 тис. (1990), католиків 58 тис., протестантів 17 тис. і іудеїв 5 тис. (переважно в Салоніках). У 1943, до початку масового знищення євреїв, них нараховувалося в Греції 75 тис.

^ 2.3. Демографічні дані

За переписом 2003, населення Греції складало 10 665,989 тис. чоловік (за оцінкою 1996 – 10 475 тис.). Природний приріст населення в 1961–1971 досягав 0,5% у рік, у 1971–1981 – 1%, у 1981–1991 – 0,6%, у 1990–1996 – 0,5%, у 2003 – 0,19%. У 1960-х і початку 1970-х років відбувалася масштабна еміграція. Багато хто залишили Грецію в пошуках роботи в більш процвітаючих країнах Європи, особливо у ФРН і Бельгії. У 2003 коефіцієнт народжуваності в розрахунку на 1000 чоловік складав 9,79, смертності – 9,86. Дитяча смертність за останні 50 років різко скоротилася: від майже 49 у 1951 до 6,12 у 2003.Середня тривалість життя в Греції – 76,32 у чоловіків і 81,65 у жінок.

2.4. Урбанізація.

Після Першої світової війни відбувався сильний відтік населення із сільських місцевостей у міста. У 1940 на урбанізованих територіях проживало менше 1/3 населення, у 1982 частка міського населення підвищилася до 54%, у 1996 – до 71%. Місто Афіни з пригородами, включаючи порт Пірей, у 1991 нараховував 3,1 млн. жителів, або приблизно 1/3 населення країни, а другий по величині місто Греції Салоніки з пригородами – 740 тис. Великі Афіни і (у меншому ступені) Салоніки є центрами культурного, економічного і політичного життя країни. Третє по величині місто Греції Патри (153 тис. жителів у 1991) – головний порт Пелопоннесу і важливий центр судноплавства.

Серед інших великих міст виділяються Іракліон (116 тис. жителів), головне місто Криту з чудовими музеями; Волос (106,1 тис., з них у самому місті 77 тис.), головний порт Фессалії, і Лариса (113 тис.), важливий залізничний вузол у Фессалії.

^ 3. Головні історичні віхи

Греція (Древня Еллада), загальна назва територій давньогрецьких держав на півдні Балканського півострова, островах Егейського моря, узбережжя Фракії, по західній береговій смузі Малої Азії. Перші ранньокласові держави ахійців (Кнос, Фест, Мікени, Теринф, Пилос і ін.) утворилися на початку 2-го тисячоріччя в епоху бронзи. Вторгнення дорійцев (1200 до н.е) спричинило розпад держав і пожвавлення родових відносин. До 9 ст. до н.н. Грецію заселяли: еолійці – Північна Греція, дорійці – Середня Греція і Пелопонес, іонійці – Аттика й острови. У результаті боротьби демосові з родовою аристократією в 8-6 ст. до н.е. у Греції сформувалися поліси (міста-держави). У залежності від результатів боротьби землевласників і ремісників з родовою знаттю державна влада в полісах була або демократичною (Афіни), або олігархічна (Спарта, о. Крит). В економічно розвитих полісах (Афіни, Коринф і ін.) широко було поширене рабство; у Спарті, Аргосі й інших довго зберігалися пережитки родового ладу. 5-4 ст. до н.е. – період вищого розквіту полісів. Він зв'язаний з піднесенням Афін у результаті перемогти греків у греко-перській війні (500-499 р. до н.е.) і створенням Делоського союзу (на чолі з Афінами). Час найвищої могутності Афін, найбільшої демократизації політичного ладу і розквіту культури – роки правління Перикла (443-429 р. до н.е.). Боротьба між Афінами і Спартою за гегемонію в Греції і протиріччя між Афінами і Коринфом за торговельні шляхи привели до Пелопонеської війни (431-404 до н.е.), що завершилася поразкою Афін. У середині 4 століття на півночі Греції піднялася Македонія. Після розпаду держави Олександра Македонського в так називаний період еллінізму (3-2 вв. до н.е.) у Греції переважали держави і союзи воєнізованого типу (Македонія, Ахейский союз, Этолийский союз), що заперечували панування в Греції. З 146 р. до н.е. (після розгрому римлянами Ахейского союзу) Греція підкорялася Риму (з 27 р. до н.е. на її території була заснована римська провінція Ахайя). З 4 в. н.е. Греція стала частиною Східної Римської імперії – Візантії.

У 1204 році під час Четвертого Хрестового походу Візантійська імперія розпалася, а Греція була поділена на кілька графств, самим могутнім з яких було Афінське. У 1460 році практично вся Греція потрапила під владу Оттоманської імперії, а ще через двісті років турки вигнали венеціанців з нечисленних торговельних центрів, що залишилися. У 1669 році до Оттоманської імперії був приєднаний острів Крит і до XIX століття Греція знаходилося в складі Оттоманської імперії. У 1821 році почалася перша фаза війни за незалежність Греції, коли греки боролися практично без допомоги. Війна закінчилася в 1829 році і було проголошено Грецьке королівство. Наприкінці XIX століття Греція вела кілька воєн за території, у результаті чого Туреччина втратила все що ще знаходилося під її владою - Македонію і Крит. На початку XX століття країни Балканського півострова вели так звані Балканські війни, смороду закінчилися практично напередодні Першої світової війни й у результаті Греція так само збільшила свою територію. Після війни в Греції виник сильний антимонархічний рух, і в 1924 році Греція була проголошена республікою, однак вже в 1935 році монархія була реставрована. У 1967 році в результаті військового перевороту до влади в Греції прийшли так називані "чорні полковники". У грудні того ж року був організований референдум з метою повторної реставрації монархії, однак результати були негативні. Нова республіканська конституція була прийнята в 1975 році. Греція є членом ООН, ГАТТ, МВФ, ВІЗ, МАРНОТРАТ, Ради Європи, НАТО, ВІВСІ, Організації економічного співробітництва і розвитку, ЄС.


^ 4. Державний лад і політичне життя

4.1. Державний устрій

За конституцією 1975 Греція має парламентську форму правління. Головою уряду є прем'єр-міністр – керівник партії, що має більшість місць у парламенті. Уряд на чолі з прем'єр-міністром відповідально перед парламентом. Парламент складається з однієї палати, що нараховує до 300 депутатів, обраних терміном на чотири роки.

Голова держави – президент, що обирається парламентом терміном на п'ять років і може бути переобраний ще на один термін. Президент наділений повноваженнями попереджувати війну й укладати договори з іншими країнами. Він призначає прем'єр-міністра і за рекомендацією останнього – інших членів уряду. Президент може скликати спеціальні засідання парламенту і розпускати його по представленню уряду або по згоді Ради республіки. До складу Ради входять прем'єр-міністр, глава парламентської опозиції, спікер парламенту і колишніх прем'єр-міністрів і президенти демократично обраних урядів. Президент має право накладати вето на законопроекти, але вето може бути переборено абсолютною більшістю голосів членів парламенту. Посаду президента Греції послідовно займали: Константинос Цацос (1975–1980), Константинос Караманлис (1980–1985), Христос Сардзетакис (1985–1990), Константинос Караманлис (1990–1995), Константинос Стефанопулос (з 1995).

Самоврядування. Греція розділена на 13 областей, а ті у свою чергу – на 51 ном. Номи складаються з єпархій, а єпархії розділені на муніципалітети, кінотіти (комуни). Міністр внутрішніх справ призначає префектів номів, яким підлеглі місцеві чиновники (обрані жителями). Монастирі на горі Афон мають особливий автономний статус.

Судоустрій. Система правосуддя включає суди по цивільних і кримінальних справах. Верховний суд розбирає апеляції по вироках судів нижчих інстанцій. У випадку винесення будь-якими судами або адміністративними інстанціями суперечних один одному рішень особливий верховний трибунал розбирає справи з погляду відповідності цих рішень конституції країни.

^ 4.2. Політичні партії

У 1967–1974 діяльність політичних партій у Греції була заборонена, нові партії сформувалися тільки після повернення цивільного уряду до влади в 1974. Після введення нової конституції склалися дві основні партії, споєні внутрішньою дисципліною. Завдяки модифікованому принципові пропорційного представництва вони послідовно змінюють один одну у влади. Вплив дрібних партій істотно обмежено.

^ Грецький соціалістичний рух (ГСР) утворено 3 вересня 1974 в умовах підготовки до парламентських виборів після падіння військової диктатури.

Партія «Нова демократія» (НД) створена 4 жовтня 1974 на основі колишньої партії Національно-радикальний союз (НРС), що знаходилася при владі в 1956–1963 і 1967.

^ Комуністична партія Греції (КПГ) була утворена в 1918, до 1920 називалася Соціалістичною робочою партією (СРПГ), а до 1924 – СРПГ (комуністичної).

Коаліція лівих і прогресивних сил (КЛПС) утворена в 1989 поруч лівих партій. Після виходу з неї Комуністичної партії Греції залишилася невеликим лівим угрупованням. На виборах 1993 коаліція зібрала 3% голосів, у 1996 – 5%, у 2000 – 3,2%. Має 6 місць у парламенті країни.

^ Демократичний соціалістичний рух – відкололося від ВСД у 1995, займає більш ліві позиції і проголошує свою прихильність «справжнім соціалістичним цінностям». На виборах 1996, очолена Дімітрисом Цовопасом, одержала 4,4% голосів, у 2000 – 2,7% голосів. Представництва в грецькому парламенті в даний час не має.

Крім основних партій, у Греції існують також: партія «Політична весна» (права, відкололася в 1993 від Нової демократії), Фронт радикальної лівої (об'єднав партію «Нова ліва» і троцькістську Революційну робочу партію; 0,1% голосів на виборах 2000), Екологічна альтернатива (зелені); троцькістські групи «ОКДЕ», Революційна соціалістична організація, Робітник політичний кружок; Грецька революційна марксистська організація, Марксистсько-ленінська компартія Греції; і інші. Мається велика кількість окремих анархістських і автономних лівих груп.

^ 4. 3. Збройні сили

У 1995 армія Греції нараховувала 113 тис. чоловік, військово-морський флот – 19,5 тис. і військово-повітряні сили – 26,8 тис. У країні введена загальна військова повинність.
^

5. Зовнішня політика

5.1. Основні пріоритети зовнішньої політики Греції


Фактори, що впливають на ЗП Греції:

  • проблема відносин з Туреччиною

  • проблеми, пов’язані з балканською кризою

Греція має дружні відносини з Сербією. ЗП Греції була критикована з боку ЄС за те, що вона не засуджувала етнічні чистки, які влаштовували серби. Греція звинувачувалася у порушенні ембарго проти Сербії.

Греція була змушена приєднатися до санкцій, накладених на СРЮ у 1992 році. 2.6 мрлд.$ - втрати Греції від накладення ембарго на СРЮ. Греція – Німеччина – дві полярні держави у ЄС стосовно ситуації в СРЮ. Греція: прискорене надання незалежності призведе до міжетнічних воєн.

З квітня по серпень 1993 року грецький прем’єр К. Міцутакіс головував у роботі міжнародної конференції з врегулювання у Боснії та Герцеговині. Караджич – лідер боснійських сербів. Міцутакіс намагався переконати його виконати план Оуена. Не вдалося. Травень 1993 року – Греція надала свою територію для проведення конференції з боснійського врегулювання. Після неї Міцутакіс поїхав у Пале (столиця боснійських сербів), щоб домовитись про зняття облоги Сараєво.

МЗС Греції Папуліас у листопаді 1993 року відвідав усі зацікавлені столиці, крім Анкари з метою добитися зняття санкцій проти СРЮ.

Греція разом з Канадою та Великобританією виступили проти нанесення повітряних ударів по сербських позиціях. Серби вистрелили зі 120мм міномета по ринкові, де був натовп людей, це посилило прагнення США проводити бомбардування. Лютий 1994 року – ще один обстріл мирного населення в Сараєво. Тоді Греція погодилася на надсилання ультиматуму СРЮ про відведення важкої артилерії від Сараєво.

Греція – член НАТО з 1952 року.

Турецькі миротворці з більшою симпатією ставилися до мусульман. Найбільш об’єктивними були миротворці з Далекого Сходу.

10 листопада 1992 року – Міцутакіс запропонував, щоб усі сусіди Македонії підписали угоду про гарантії недоторканості кордонів Македонії. У відповідь на цю пропозицію США надіслали 300+300 американських військовослужбовців, щоб сформувати групу радників, які б допомагали у формуванні македонських прикордонних сил.

^ 5.2. Україно-грецькі відносини

Україно-грецькі мають під собою серйозний історичний фундамент, духовну спорідненість, спільну спадщину античної та візантійської культур. Це, на думку глави українського парламенту, причина того, що нас у Греції розуміють і підтримують. Визначальним чинником є і те, що Греція, долаючи перешкоди, пройшла важкий шлях до ЄС і нині із запровадженням євро переживає непрості часи. Підбиваючи політичні підсумки свого триденного візиту до Греції і відповідаючи на запитання “ГУ” про те, що обговорювали на переговорах членів делегації з керівництвом грецького зовнішньополітичного відомства, Володимир Литвин сказав:

— У МЗС Греції було висловлено цілковиту підтримку позиції України, її зовнішньополітичній орієнтації. З 1 січня 2003 року Греція головуватиме в Євросоюзі. І я гадаю, що грецька сторона докладе зусиль до того, щоб Україна мала конкретніші параметри, конкретніші віхи та орієнтири для поглиблення співпраці з ЄС. Тим паче що під час минулого головування в ЄС Греція надала серйозну допомогу в підготовці Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС. Я вважаю, що той рівень конструктивізму та взаєморозуміння, який існує між Києвом і Афінами, є сенс перенести на відносини України з Європейським союзом. Співробітництво з Грецією може слугувати еталоном розвиткові цих відносин. Думаю, є всі підстави сказати, що сьогодні нам потрібно менше енергії витрачати на переконання ЄС у європейських позиціях Києва, а спрямувати її на те, щоб забезпечити стандартний рівень життя в країні, який відповідає європейським нормам. Для нас вступ до ЄС не має бути самоціллю. Це віха. Той горизонт і та перспектива, що ми її мусимо досягти. Треба мати почуття власної гідності і навчитися його демонструвати. Я маю на увазі те, що Україна такою само мірою зацікавлена в ЄС, якою Євросоюз зацікавлений в Україні. Нам не треба проситися до Європи. Ми — в ній. І казати про європейську безпеку, про те, що Європа буде цілісна, що відіграватиме ту роль, яку вона покликана грати, без України —неправильний підхід. Це утопія.

Багато хто не хоче бачити Україну в ЄС. Їм вигідно, щоб наша країна нагадувала аморфне державне утворення, аби Україна не була нацією, а становила суму населення, яким можна маніпулювати і на якому можна відпрацьовувати різні технології, влаштовуючи показові “шмагання”. Мета цього — продемонструвати решті, що коли вони не діятимуть у завданому режимі та завданих координатах, то з ними станеться те саме. Годі плакати і стогнати! Треба сісти та розібратися у власному домі, а не шукати допомоги по закордонах. Потрібно врешті-решт зосередитися на розв’язанні наших внутрішніх проблем, економічному облаштуванні країни, піднесенні життєвого рівня людей, удосконаленні демократичних засад існування нашого суспільства. Це головна умова! А потім уже ми матимемо результат — входження до європейських структур... Набридає принижуватися, переконувати, доводити. Навіщо це робити? Ми — велика країна, ми — велика нація. Чому ми маємо просити? Чому ми маємо послідовно виконувати домовленості, а у відповідь нічого не одержувати? Хоча ні. Ми отримуємо... нові правила, які в процесі гри змінюють. Я вважаю, що з цим час закінчувати. Не шукати пояснень, а збільшувати обсяги торгівлі. За останні три роки в торгово-економічних відносинах між Україною та Грецією були і злети, і падіння. За даними Посольства України в Греції, обсяг товарообігу становив 226 млн. дол. у 2001 році, а за сім місяців нинішнього року — 69 млн. дол. В основі українського експорту — продукція суднобудівної промисловості (35%), чорні метали (30%), добрива (14%), алюміній та вироби з нього (11%). А з Греції ми найбільше імпортуємо продукти рослинного походження (22%). Українські бізнесові кола продовжують налагоджувати зв’язки з грецькими компаніями, які реалізують інвестиційні проекти у рамках європейських програм. Серед 112 країн-інвесторів за обсягами прямих інвестицій в Україну Греція посідає 25-те місце.

У рамках візиту нашої делегації відбулася зустріч з крупним грецьким підприємцем Вардісом Вардіноянісом — президентом групи компаній, які видобувають і перероблять нафту, а також постачають її до різних країн світу, володіючи при цьому 40 танкерами. Група компаній Вардінояніса залишається єдиним іноземним замовником Миколаївського суднобудівного заводу, і з 1992 року ними було замовлено 18 танкерів, із яких 6 уже побудовано. Як повідомило Посольство України у Греції, у стадії завершення переговори з компанією про створення ще одного амбітного проекту —будівництва 9 танкерів на загальну суму майже 300 млн. доларів.

Бізнес бізнесом, але саме з ініціативи Групи в березні 1994 року було встановлено побратимські стосунки між Афінами і Києвом. А ще в Україні компанія займається доброчинністю: було надано фінансову допомогу потерпілим від повені в Закарпатті, оздоровлюються і лікуються наші діти, дістає підтримку дитячий спорт. Група володіє знаменитим футбольним клубом “Панатінаїкос”. Повідомляючи журналістам про підсумки зустрічі з грецьким магнатом, Володимир Литвин зазначив, що “переважно йшлося про політичну підтримку України, як головну умову, яка має забезпечити економічне співробітництво”. На думку Голови ВР, торгово-економічні перспективи в нас великі: “Дещо зменшився товарообіг між країнами. Цьому є пояснення... Але будь-яку проблему можна пояснити красиво і переконливо, а продуктивніше — знайти шлях для збільшення обсягів торгівлі”.
^

6. Економіка країни


Греція - індустріально-аграрна держава з середнім рівнем розвитку виробництва. З більшості показників вона поступається своїм партнерам по ЄС. Особлива увага сучасного керівництва надається адаптації національної економіки до процесів західноєвропейської інтеграції.

Обсяг ВНП - 77,6 млрд. дол. В грецькій економіці визначені сильні позиції американського, французького, німецького, італійського та швейцарського капіталу. Іноземна участь складає: в обробній промисловості - 25%, в галузі послуг - 22%, в банківській системі - 16%, в добувних галузях-10%.

6.1. Промисловість


Відзначається з одного боку високим рівнем монополізації (200 компаній отримують 50% усіх прибутків промисловості), з іншого боку - великою чисельністю малих підприємств. В країні нараховується 120 тис. підприємств, з них лише 700 мають більше 100 працюючих. В той же час, на дуже малих підприємствах (4-6 чол.) працюють робітники дуже високої кваліфікації. Ведучі галузі фінансуються іноземним капіталом - США, ФРН, Франція, Швейцарія. Основні галузі промисловості:

1. текстильна;

2. нафтопереробна: щорічно добувається 1,1-1,2 млн. тон нафти; споживається - 12-13 млн. тон; виробляється 14 млн. тон, що дає можливість імпортувати паливо до інших країн;

3. хімічна;

4. металургійна: щорічно виплавляється 6 млн. тон сталі, 8 млн. тон прокату;

5. автомобільна: запроваджується збірка автомобілів і виробництво автозапчастин; щорічно збирається 6 тис. автомобілів;

6. суднобудівна і судноремонтна;

7. електротехнічна;

8. виробництво будматеріалів;

9. харчова.

^ 6.2. Сільське господарство

За продуктивністю земель Греція знаходиться на останньому місці серед інших країн Середземномор'я. У сільському господарстві задіяно 30% території країни. Виробники продукції - фермери, переважають невеликі господарства (3 - 5 га). Провідну роль у сільському господарстві відіграє землеробство. Незважаючи на те, що врожайність багатьох культур поступається країнам ЄС, сільське господарство повністю забезпечує потреби країни у зерні, рослинних жирах, овочах і фруктах. Потреби м'яса задовольняють на 75%, у вершковому маслі - на 70%. Основні показники (в середньому): урожай пшениці - 2 млн. т.; кукурудзи - 1,7 млн.т.; цукрового буряку -З млн.т.; тютюну - 120 тис.т.; бавовни - 690 тис.т.; цитрусових - близько 1 млн.т.; винограду - 300 тис.т.; вино - 500 тис.т.; оливкова олія - 330 тис.т.; молоко - 514 тис.т.; м'ясо - 500 тис.т. Сільське господарство Греції зазнає значних обмежень з боку ЄС. Греція має дуже бідні рибні запаси, щорічно виловлюється 100 тис. тон риби.

6.3. Транспорт


Автомобільний - здійснює 60% всіх внутрішніх вантажних і пасажирських перевезень. Загальна протяжність автошляхів - 42 тис. км, з них 25 тис. км з твердим покриттям.
З сусідніми державами Греція пов'язана 21 автошляхом: з Албанією - 4, Македонією - 7, Болгарією - 6, Туреччиною - 4. Загальна чисельність автомобілів - 2230 тис., з них - 1540 тис. легкових.
Залізничний - (2577 км) - повністю фінансується державою, проте розвинений слабо. Через територію Греції проходить залізниця у напрямку Туреччини до Болгарії. Зараз уряд країни запроваджує заходи по модернізації залізничного транспорту, особливо його рухомого складу.
Авіаційний. На території Греції - 40 аеропортів, з них 22 міжнародні. Найбільший центр - Афіни, аеропорт "Еллінкон", один з найсучасніших у Європі.
Парк літаків нараховує 38 одиниць, з них 28 типу " Боїнг".
Морський - здійснює 30% внутрішніх і 90% зовнішніх вантажних і пасажирських перевезень. На материковій частині Греції нараховується 60 морських портів, 32 з яких мають важливе значення.
Чисельність суден - 2176. Головні порти - Пірей, Салоніки, Гїатри, Волос.
^

6.4. Зовнішньоекономічні зв'язки


Головні статті імпорту Греції: машини і обладнання, нафта і нафтопродукти, мінеральна сировина, товари широкого споживання, продовольство. Експорт: сировина (боксити, нікель, марганець), сільгосппродукти (тютюн, текстиль, оливкова олія, овочі, фрукти, консервовані продукти, зернові). Основні торговельні партнери: 60% товарообігу Греції припадає на країни ЄС; 20% - на арабські країни. Головними торговельним партнерами є ФРН, Італія, США, Франція, Великобританія, Нідерланди, а також Саудівська Аравія і Лівія. Значною статтею для Греції є туризм. Щорічно близько 9 млн. чоловік з різних країн відвідують Грецію як туристи.

7. Культура

7.1. Загальна характеристика

Через географічне розташування, Греція була землею, що зв'язує Європу з Азією, Егейське море із Середземномор'ю, південь Європи зі Святою Землею і північчю Африки. Впливу всіх цих регіонів сходилися на цій землі і залишили сліди своєї культури у всіх регіонах, де є грецьке населення. Ці впливи, однак, завжди успішно пристосовувалися і перероблялися, щоб відповідати грецькому баченню світу і життя, і стали насіннями грецької культурної ідентичності. Крім відомої древньої культурної спадщини Греції, сучасна грецька культура розвила нові способи вираження, що також звернули на неї міжнародна увага.

7.2. Освіта

Система освіти в Греції централізована. Сферу культури і науки контролює міністерство освіти. Освіта на всіх рівнях безкоштовна. Навчальна програма початкових шкіл розрахована на шість років, після завершення початкової освіти учні можуть переходити до освоєння програми трьох- або шестирічного навчання в гімназії. Існують також середні школи зі спеціалізацією в області точних наук, фінансів і торгівлі, професійно-технічної освіти й ін. У 1994 у середніх школах країни навчалися 844 тис. учнів і працювали 58 тис. учителів. Учителі початкових шкіл – це звичайно випускники дворічних педагогічних училищ, у середніх школах викладають випускники університетів. Кандидатури усіх учителів затверджуються міністерством утворення.

Найстарші університети Греції – Афінський (заснований у 1837) і Салонікський (заснований у 1925). У 1960-і роки були засновані університети в Патрах і Яніні, а в 1970-і – у Комотіні. В Афінах знаходяться також Афінський політехнічний інститут і ряд інших вищих навчальних закладів, у тому числі Вища школа економіки і бізнесу і Школа політичних наук. На початку 1990-х років у країні було 17 вищих навчальних закладів, у тому числі 6 університетів. У 1990-і роки система вищого утворення поповнилася за рахунок відділень університетів на найбільших островах. У вищих навчальних закладах країни в середині 1990-х років навчалися майже 200 тис. студентів.

^ 7.3. Олімпійські Ігри в Афінах у 2004 році

У 2004, Олімпійські Ігри повертаються на своє древнє місце народження й у місто свого відродження. Атлети всіх націй об'єднаються в Греції, щоб брати участь у шляхетному змаганні. Афінські Олімпійські Ігри об'єднають історію, культуру і світ зі спортивними змаганнями й олімпійським духом. Населення Греції гостинно піде на зустріч унікальним Іграм у людському вимірі, що надихає світ відзначати олімпійські цінності.

Афіни 5 вересня 1997 року були обрані в Лозанні (Швейцарія) містом-хазяїном Олімпійських ігор 2004. У той же день був підписаний контракт міста - хазяїна Ігор XXVIII Олімпіади. Це стало початком унікальної подорожі в історії Олімпійських ігор, що досягне своєї вищої крапки з 13 по 29 серпня 2004 року в Греції. Ігри повертаються додому, у країну, що дала народження Олімпійським святам більш 2,000 років тому й у місто, що організував перші сучасні Олімпійські ігри в 1896.

Афіни - вже один з найбільших столичних центрів Середземномор'я. Олімпійські ігри 2004 висунуть на перший план роль Афін як регіонального лідера в інфраструктурі, зв'язаної зі спортивними змаганнями, інформаційної технології і телекомунікаціях, енергії, торгівлі, і міському транспорті.

Програма «АФІНИ 2004 - Культура» це естафета, у якій естафетна паличка передана художникам і виконавцям. У співробітництві з декількома зацікавленими групами осіб, як те Міністерство культури, спонсори й інші учасники, Афіни 2004 зосереджують свої зусилля на розвитку двухфазової програми з метою просування мирного співіснування націй і участі всіх континентів, а також мотивації через олімпійські ідеали і принципи.

Програма «Культурна Олімпіада», організована Міністерством культури поєднує головні символічні заходи, що прямують до глобальної аудиторії, зі спеціальними програмами для молодих людей і для просування грецької культурної спадщини і сучасної культури Греції. Насамперед, вона прагне підкреслити універсальність цивілізації у світанок нового сторіччя.

Визначаючи принципи і мети цієї основної культурної ініціативи, Греція повідомляє своє зобов'язання підтримати в майбутньому зв'язані з нею події через Міжнародний фонд Культурної олімпіади, заснованої в Древній Олімпії.

Усім країнам світу, що запрошені на Олімпійські ігри надається можливість піднести символи своїх цивілізацій країні.

Виставки, симпозіуми, артистичні заходи, популярний традиційний театр і нові технології поєднуються для взаємо-культурного обговорення і взаємодії, загальних досвідів і міркувань.

Програма Ігор включає святкові культурні заходи на відкритих площадках, щоб заохотити суспільна участь, спеціальні культурні заходи, що зміцнюють зв'язок між Спортом і Культурою, культурні заходи, зв'язані з олімпійськими програмами, церемоніями відкриття і закриття, церемоніями нагородження, церемоніями вітання національних делегацій в Олімпійському Селі, і заходами програми передачі Смолоскипа.

^ 8. Аналіз інформаційного середовища Греції

8.1. Інформаційне суспільство

Інформаційна політика суспільства стосується ініціатив, що мають за мету використовувати інформацію і технології зв'язку для створення відкритого й ефективного уряду, для економічного розвитку і створення робочих місць, для зміни системи утворення, поліпшення якості життя, захисти і просування грецької культури і цивілізації, рівний участь регіонів у глобальному селі, і розвитку національної інфраструктури комунікацій. Це також стосується ініціатив по охороні цивільних прав і забезпеченню участі в цифровій ері.

З метою просування інформаційного суспільства в послідовній і об'єднаній манері, запропонована окрема Експлуатаційна Програма для Інформаційного Суспільства у структурі існуючої Структури Підтримки Співтовариства (2000-2006). Це - інноваційна горизонтальна програма, що скорочує урядові департаменти, що прагне здійснити основні риси Білої Книги Грецького уряду, названа «Греція в Інформаційному Суспільстві», лютий 1999 року. Вона також додержується європейської ініціативи і висновкам Лісабонського самміти березня 2000 року.


8.2. Телекомунікації

Греція, розділяючи думку, що телезв'язок відіграє життєву роль у сучасному суспільстві, рішуче зіштовхується з викликами нашої ери. У результаті, Міністерство транспорту і комунікацій з підтримкою Міністерства народного господарства взяли на себе честолюбну і багатобічну програму, фінансовану в значній мірі Європейським Союзом, прагнучи до модернізації інфраструктури й удосконаленню послуг пропозиції. Ця програма приділяє особливу увагу віддаленим областям/громадам, також як при розвитку нових технологій і послуг.

Сектор телезв'язку в Греції поступово лібералізується. Головна мета нової політики - створення умов для підтримки нової діяльності на ринку телекомунікацій і для здорової конкуренції в областях встановленого і бездротового зв'язку. Це очищає шлях для входу приватних операторів у служби телезв'язку, також як дозвіл і іншим приналежній державі підприємствам пропонувати подібні послуги. У результаті нової політики, з 1-ого січня 2001 Грецька Організація Телезв'язку (OTE) була позбавлена своєї загальної споконвічної монополії для всіх послуг телезв'язку. Грецька Організація Телезв'язку (OTE) займає місце серед найвищих груп компаній у Греції і входить у десятку кращих організаціях телезв'язку в Європі. Вона має численні філії типу COSMOTE і OTEnet, що демонструють діяльність, що вселяє, і бере участь у міжнародних (глобальних і регіональному) супутникових організаціях телезв'язку й операційних систем, таких як Intelsat, Inmarsat, Eutelsat і Нові Небеса. OTE розширює свої дії і за межами грецьких границь, на Південно-східних Європейських ринках і Близькому Схід. Його іноземний інвестиційний портфель включає грошові інвестиції й в інші телекомунікації (Албанія, Вірменія, Йорданія, Румунія, Сербія, Україна, Ємен, Болгарія, Грузія, Литва).

Що стосується щодо мобільного зв'язку, то вона дійсно дуже популярна в Греції. Країна з населенням близько 11 мільйонів має приблизно 5,6 мільйонів клієнтів стільникового зв'язку, що обслуговуються трьома найбільшими провайдерами стільникового зв'язку в Греції: Vodafone, Telestet і Cosmote.

^ 8.3. Засоби МАС-МЕДІА

Зі скасуванням держконтролю радіомовної системи і появою приватних каналів, радіомовлення Греції піддалося величезним змінам наприкінці 80-их. Якщо раніше було два державні телеканали і чотири державних радіостанції, то в даний час працюють 158 приватних телеканалів і 1200 часток радиостанций.

В даний час, державне телебачення (ERT S.A.) має три телевізійних канали (ET1, NET, ET3) і віщає в усім світі через супутник. Державна радіомережа, ЕРА, включає п'ять радиостанций у Греції й одну, котра віщає інтернаціонально. Доход державних засобів масової інформації йде від рекламування і від прибутку капіталу від своїх часток на афінській Фондовій біржі.

До середини 90х у Греції було близько 246 місцевих, регіональних і національних щоденних газет. В одній тільки Аттиці, є принаймні 19 телевізійних станцій, включаючи передплатні канали і два цифрових пакети (NOVA, Alpha Digital). В Афінах видається більш 1,050 журналів і 32 газет, у той час як число працюючих радиостанций в області наближається до 100. 10 найбільше національно розповсюджених щоденних газет (Та Неа, Елефтеротипия, Етнос, Кафимерини, Елефтерос Типос, Апогевматини, Эспрессо, Вима, Адесмевтос Типос, Траффик) видаються в Афінах. Цифрове супутникове телебачення - значна зміна в традиційній сфері засобів масової інформації в Греції. Прийняття закону 2644/98 про супутникові і земні послуги відкрило шлях для розвитку супутникового і земного цифрового телебачення. В останні кілька років Грецький Уряд узяло на себе важливі ініціативи в сфері аудіовізуальної законодавчої політики. Ці ініціативи відбивають потреба регулювати нові зашифровані телерадіо послуги, охороняти фундаментальні принципи, як те захист молодші і людські достоїнства, і зміцнювати роль і повноваження Національного телерадіо Ради (ЕСР), що був установлений як незалежну владу. ЕСР відповідає за поновлення або видалення ліцензій на віщання, гарантуючи економічну прозорість, плюразлизм і якість телерадіо послуг і накладаючи адміністративні санкції у випадку, якщо журналісти, як вони вважають, не поважають їхнього зобов'язання.

Державою здійснювалися спроби, щоб регулювати сектор відповідно до потреб промисловості і погоджувати діючі умови сектора, відповідно до інструкцій Європейського Союзу у відношенні рекламного часу, частки програми, захисту молодших і проблеми власності засобів інформації.



Скачати 268,09 Kb.
залишити коментар
Дата конвертації29.09.2011
Розмір268,09 Kb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт
Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх