Тема: предмет логіки icon

Тема: предмет логіки


Схожі
1   2   3   4   5
повернутися в початок

судження з відношенням або релятивне (від латинського геіаііуиа –

рівності, просторові, часові, причинні та інші. Наприклад, «А дорівнює В»,
«С менше Д», «Харків знаходиться на схід від Києва», «Мораль виникла значн раніше, ніж релігія» тощо

Релятивні судження символічно записуються так: х К у, читаємо: «х» зна­ходиться у відношенні «К.» до «у». Якщо відношення між предметами за­перечується, то записують: ~ (а К. Ь) - «невірно, що «а» знаходиться у відно­шенні «К» до «Ь». X, у, а, Ь - це символи для позначення предметів. К. (перша літера латинського Кеіаііпк - відносний) - символ для позначення будь-яких відношень між предметами.

^ 3) судження існування (екзисгенщйні — від латинського Ехкіепгіа - існування).
В судженнях існування відображається сам факт буття чи небуття предмета.
Наприклад, «Матерія існує», «Кентаврів в дійсності нема», «Судження без речення
не існує». Предикатами цих суджень є поняття про існування або неіснування
предмета думки. Логічна зв'язка часто відсутня у структурі судження, але ТІ
легко відновити. Наприклад, «Матерія існує» — «Матерія є те, що існує».

4. Поділ простих суджень за якістю

Атрибутивні судження називають категоричними (від грецького катгіуоріко^ - стверджуючий), оскільки знання про притаманність чи неприта-манність ознаки предмета висловлюється в безумовній формі. Наприклад, «Звинувачуваний має право на захист», «Скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння не звільняє від кримінальної відповідальності».

За якістю категоричні судження поділяють на стверджувальні та заперечні. Стверджувальними називають судження, які вказують на приналежність пред­мету певної ознаки. Судження, що виражає відсутність у предмета деякої ознаки, називають заперечним. Наприклад, «Україна є морською державою» -стверджувальне судження. Його логічна формула «5 є Р». «Територія України не підлягає змінам без її згоди» - заперечне судження. Логічна формула заперечно­го судження - «8 не є Р».

Стверджувальне та заперечне судження відрізняються характером логічної зв'язки, її якістю. Стверджувальна зв'язка («є») вказує на приналежність озна­ки предмета. Заперечна зв'язка («не є») таку приналежність заперечує. Отже, якість категоричного судження залежить виключно від характеру логічної зв'язки І не залежить від форми вираження суб'єкта та предиката. Наприклад, судження «серед неюристів є неспортсмени» (не - 8 є не Р) є стверджувальним, бо логічна зв'язка є стверджувальною. Слід мати на увазі, що логічні зв'язки «є» та «не є» в реальній мові можуть виражатись словами: «являє собою», «не являє собою», «суть», «не визначається», «належить», «не відноситься» тощо, або замінюватись тире, або бути відсутніми взагалі.

5. Поділ простих суджень за кількістю

Дещо стверджувати або заперечувати можна про один предмет, про части­ну предметів та всі предмети деякої множини предметів. Залежно від цього су­дження за кількістю поділяються на одиничні, часткові та загальні.

^ Одиничним називають судження, є якому дещо стверджується чи за­перечується про один предмет. Наприклад, «Ця стаття кримінального кодексу встановлює відповідальність за шахрайство», «Верховна Рада України - най­вищий законодавчий орган держави», «Леся Українка - видатна українська по­етеса» тощо. Логічна формула одиничних суджень: «Це 5 є Р» та «Це 5 не є Р».

Частковим називають судження, в якому дещо стверджується або запе­речується про частину даного класу (множини) предметів. Часткові суджен­ня висловлюються реченнями, які мають в своєму складі слова: «деякі», «не всі», «частина», «більшість», «меншість» тощо- Наприклад, «деякі правопору­шення не є злочинами», «більшість студентів нашої групи успішно оволодіва­ють логікою», «не всі люди є вегетаріанцями» тощо. Логічна формула частко­вих суджень: «Деякі 8 є Р» або «Деякі 8 не є Р».

^ Загальним називають судження, в якому дещо стверджується або запе­речується про всі предмети даного класу. Наприклад, «Всі громадяни рівні перед законом», «Жодне твердження науки не є остаточним», «Кожен студент-юрист вивчає логіку», «Нема такої людини, яка 6 знала все» тощо.

Загальні судження виражаються реченнями, які містять у своїй структурі слова: «всі», «жоден», «кожен», «будь-який», «ніхто» тощо. Однак ці слова мо­жуть і не входити до складу речення. Наприклад, «Громадяни України мають виборчі права», «Присуд повинен бути обгрунтованим». За смислом такі висло­влювання є загальними, бо предикат стосується кожного предмета думки: «Всі громадяни України...», «Кожен присуд.,.». Слова «всі», «жоден», «деякі», «саме цей» тощо, які характеризують судження з боку його кількості, нази­ваються кванторними (від латинського ^иап|^ш1 - скільки?), а використання кванторних слів у судженнях називають кваитифікацією.


^ 6. Виділяюче судження

Особливе місце в класифікації суджень займає виділяюче судження. Це визначається тим, що кількісна характеристика суджень встановлює обсяг суб'єкта, а обсяг предиката при цьому залишається невизначеним. Дійсно, із судження "Мокренко є очевидцем події" неможливо встановити, чи є Мокрен-ко одним єдиним чи одним з багатьох очевидців події'. В судженні "Деякі сту­денти нашої групи користуються "Інтернетом" слово "деякі" може означати "принаймні деякі, а може і всі" та "тільки і тільки деякі".

*Виділяюче судження усуває цю невизначеність; воно відображає той факт, іцо ознака, висловлена предикатом, належить тільки даному і ніякому Іншому предметові (множині предметів).

Виділяюче судження може бути одиничним, частковим та загальним.
Наприклад, "Тільки Мокренко є очевидцем події". Його логічна формула "Це
8, і тільки це 3 є Р". Відношення між обсягами 3 та Р у цьому випадку у вигляді
кіл Ейлера будуть такими:

^-- -^

Суб'єкт та предикат цього судження мають однаковий обсяг або є рівнозначними, бо воно виражає той факт, що Мокренко є єдиним свідком події.

Часткове виділяюче судження: "Деякі юристи є прокурорами". Його логіч­на формула: "Деякі 3, і тільки 3 є Р". І дійсно, прокурори є серед юристів, і тільки серед юристів. Об'ємна інтерпретація буде такою:

^- -\

Предикат часткового виділяючого судження повністю входить в обсяг суб'єкта, бо поза межами обсягу суб'єкта предмети позначені предикатом не існують.

Загальне виділяюче судження: "Всі правильні трикутники є рівнобічними". Його логічна формула; "Всі 3, і тільки 5 є Р". І дійсно, рівнобічними можуть бути правильні, і тільки правильні трикутники. Відношення між обсягами 8 та Р буде таким:

•- ^

Обсяги суб'єкта та предиката загального виділяючого судження повністю збігаються.

Отже, в загальному випадку виділяючим буде таке судження, яке за смис­лом відношень між 5 та Р, відповідає формулі «5, і тільки 5 є Р».

^ 7. Об'єднана класифікація простих категоричних суджень за якістю та кількістю

Оскільки кожне судження одночасно має якісну і кількісну характеристику, то буде доцільним об'єднати два попередні поділи суджень за якістю і кількіс­тю. В результаті цього об'єднання дістанемо такі чотири типи простих су­джень: загально стверджувальне (А (ЗР) (від латинського аитгттіо - стверджу­вати), частковосте ер джу вальне (І (ЗР), загально запереч не (Е (5Р) (від ла­тинського слова пс)ю - заперечувати), частковоза переч не (О (ЗР). Одиничні за кількістю судження відносять відповідно до загальноствєрджувальних або за-гальнозаперечних, оскільки в них мова Йде не про частину предметів даного класу, а про один предмет, який складає весь даний клас предметів.

*А (8Р) - загальноствердзіеувальне, тобто загальне за кііькістю та стверджувальне за якістю судження. Наприклад, «Будь-який злочин є кар­ним вчинком». Його логічна формула: «Всі 3 с Р». Кванторне слово «всі» харак­теризує кількість, а стверджувальна логічна зв'язка «є» — якість судження.

*/ (5Р) - частковостаерджувальие, тобто часткове за к'їлькістю та стверджувальне за якістю, судження. Наприклад, «Деякі студенти є відмін­никами навчання». Йога логічна формула: «Деякі 5 є Р». На кількість судження вказує кванторне слово «деякі», а на якість - стверджувальна логічна зв'язка «є».

(8Р) - загальнозаперечне, тобто загальне за кількістю та заперечне за якістю, судження. Наприклад, «Жоден студент не є професором». Його ло­гічна формула: «Жодне 5 не є Р». Кількість судження виражається кванторним словом «жодне», а якість - заперечною логічною зв'язкою «не є».

*О (5Р) — частковозаперечне, тобто часткове за кількістю та заперечне за якістю, судження. Наприклад, «Деякі люди не є студентами». Його логічна формула: «Деякі 5 не є Р». На кількість судження вказує кванторне слово «де­які», а на якість - логічна зв'язка «не є».

Логічні формули простого категоричного судження: «Всі 5 є Р», «Деякі 8 є Р», «Жодне 5 не є Р», «Деякі 8 не є Р» будемо називати нормальними формами судження.

Для того, щоб встановити тип (А, Е, І, О) будь-якого простого судження, необхідно:


  1. Вияснити його смисл: стверджувальне чи заперечне; шо саме стверджу­
    ється (заперечується), тобто що € 3 і Р судження; про яку частину предметів 8
    йдеться у судженні.

  2. Подати його у нормальній формі, 5 і Р при цьому повинні зберігати свої
    місця відповідно до логічного наголосу першопочаткової форми висловлю­
    вання. Наприклад, «Бувають хиби, схожі на істину». 1) інтуїтивно ясно, що це
    судження стверджувальне; в ньому 3 - «хиби», а Р - «Істини»; слово «бувають»


вказує на те, що йдеться про частину "хиб" (8). Отже, 2) а нормальній формі воно буде мати вигляд: "Деякі хиби є схожими на істину" ("Деякі 8 є Р") - це судження І (8Р) - частковостверджувальне. Другий приклад: "не все однаково придатне для всіх". 1) інтуїтивно ясно, що це судження щось заперечує; "одна­ково придатне" - означає "не придатне" або "не є придатним"; "не все" - означає частину, тобто "дещо" (речі, професія, стиль життя тошо); 8 - "дещо", а Р -"придатне для всіх людей". Отже, 2) в нормальній формі воно буде таким "Дещо не є придатним для всіх людей" - це судження О (5Р) - частковозаперечне.

^ 8. Розподі^еиість термінів в категоричних судженнях

Термін (5, Р) вважається розподіленим, якщо його обсяг повністю включається або виключається з обсягу Іншого терміна. Розподілений термін позначається - 8 +, Р+.

^ Термін (8, Р) вважається нерозподіленим, якщо його обсяг частково включається або виключається з обсягу іншого терміна. Нерозподілений термін позначається - 8 -, Р-.

Залежно від чотирьох типів простих категоричних суджень існують такі випадки розподіленостІ термінів,

Судження А (8Р). Його формула: "Всі 8 є Р". Існує два випадки розподіленостІ 8 та Р.

1-й випадок. Наприклад, "Всі студенти-філологи є студентами". Відношення між 8 (сгуденти-філологи) та Р (студенти) подамо у вигляді кіл Ейлера:

©8 - студенти-філологи Р - студенти 5<Р

Оскільки "всі студенти - філологи" включаються в обсяг предиката, то 8+ буде розподіленим. В судженні логічний наголос стоїть на 8, тобто з обсягу "студентів" (Р) виключається та частина обсягу, яка не належить до 5. Р, таким чином, буде нерозподіленим.

2-й випадок. Наприклад, "Всі квадрати - прямокутні ромби".
* -^

Це виділяюче судження, значить у ньому обсяги 8 і Р повністю збігаються або включають одне, тоді І 8 і Р будуть розподіленими.

Судження І (ЙР). Його формула "Деякі 8 є Р". Існує два найбільш поширені випадки розподіленостІ 8 та Р.







4. Як поділяються судження за якістю та кількістю? Придумайте декілька

прикладів виділяючого судження.

5. Які с типи суджень за якістю та кількістю? Придумайте власні приклади.

6. Якщо судження за кількістю є одиничним, то до якого типу його сггід віднести?

7. Який термін судження є розподіленим, а який нерозподіленим?

8. Визначте структуру суджень (знайдіть 8, логічну зв'язку та Р), висловлених

такими реченнями:

а) філософія — це форма суспільної свідомості;

Ь) Ксантипа - дружина Сократа;

с) милосердя не буває надмірним;

(1) незнання закону не є виправданням.

9. Визначте кількість і якість таких висловлювань, звівши їх до одного з

чотирьох типів: А (8Р), Е (8Р), І (5Р), О (ЗР):

а) і Цезар не вище граматиків;

Ь) не все те, що дозволено, варто поваги;

с) мистецтво - в умінні приховувати мистецтво;

й) провина не є злочином.

10. В приведених прикладах визначте тип судження (А (5Р), Е (5Р), І (5Р),

О (ЗР)), зобразіть відношення між термінами за допомогою діаграм Ей-

лера і визначте розподіленість термінів:

а) найвище право часто є і найвищим злочином;

Ь) немає таких істин, які б визнавались усім людством;

с) не існує такої істини, яку б не спростували;

сі) рабський вчинок — не завжди вчинок раба.

ЛІТЕРАТУРА А. Основна

1. Гетманова А. Д. Логика. -М.: Новая школа, 1995. -С. 60-69.

2. Жеребкін В. Є. Логіка. - X.: Основа, 1999. - С. 62-85.

3. Кириллов В. И., Старченко А. А. Логика - М.: Вьісшая школа, 1995. -

С. 63-106.

4. Конверський А. Є. Логіка. -К: Четверта хвиля, 1998.-С. 170-192.

5.ИвановЕ.А.Логика.-М.;Из-воБЕК, 1996.-С. 104-137.

6. Свинцов В. И. Логика. - М.: Скорина- Весь мир, 1998. - С. 8О-101.

Б. Додаткова *

1. Ивин А. А. Искусство правильно мислить. - Іуі.: Просвещение, 1990. -

С.154-209.

2. КарнапР. Значениеи нсобходимость. -М.: Наука, 1968. — С. 97-102.

3. Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник.- М.: Наука, 1975. -

Статті: вьюказьівание, единичное суждение, категорическое суждение,

логический квадрат, необходимости суждения, обшеотрицательное суж¬

дение, общеутвердительное суждение, отношение между суждениями,

простое суждение, сложное суждение, частноотрицательное суждение, частноутвердительное суждение та інші статті до данної теми.

  1. Логнческие методи и формьі научного познания. - К.: Наукова думка,
    І984.-С.200.

  2. Мельников В. Н. Логические задачи. - Киев-Одесса: Вмсшая школа, 1989 -
    С. 117-126.

Ь. Свинцов В. И. Смьісловой анализ и обработка текста. - М.: Наука, 1979 -272 с.


БЛОК Ді 2

^ МОДУЛЬ № 5

ЛОГІЧНІ ВІДНОШЕННЯ

МІЖ КАТЕГОРИЧНИМИ СУДЖЕННЯМИ.

ОСНОВНІ ЗАКОНИ ЛОГІКИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ МОДУЛЯ

Судження відображають зв'язки і відношення між предметами об'єктивної дійсності. Якщо судження правильно відображають предмети дійсності і зв'язки між ними, то відношення між судженнями € відображенням відношень між предметами. В свою чергу знання відношень між судженнями сприяє пі¬знанню відношень між реальними речами.

Структура модуля

1. Поняття про логічні відношення між простими судженнями.

2. Відношення еквівалентності,

3. Закон тотожності.

4. Відношення часткової сумісності.

5. Відношення підпорядкування.

6. Відношення протилежності. Закон суперечності.

7. Відношення суперечності. Закон виключеного третього.

8. Питання для самоконтролю та вправи.

Ключові слова:

Закон тотожності, закон суперечності, закон виключеного третього.

1. Поняття ПРО логічні відношення між простими судженнями

В основі логічних відношень між простими судженнями лежить їх схожість за змістом, яка виражається через їх смисл та значення істинності суджень. З цього погляду всі судження поділяються на порівнянні та непорівнянні.

Порівнянними є судження, що мають однакові терміни (5, Р) і відрізняються за якістю та кількістю (А, Е. І, О), іноді їх називають судженнями одній матерії. Наприклад, «Деякі люди € вегетаріанцями», «Деякі люди не є вегетаріанцями». Ці судження можна порівнювати за значенням їх істинності, оскільки вони мають однакові терміни: 5 - «люди», Р - «вегетаріанці». Два судження (А та В) мо¬жуть мати такі значення Істинності: 1) обоє бути істинними; 2) перше - Істинне, а друге - хибне; 3) перше - хибне, а друге - істинне; 4) обоє хибні. Позначив¬ши: «істина» - 1, «хиба» - 0, подамо ці можливі варіанти значень їх істинності у вигляді таблиці:




Заперечне частково стверджувальне судження еквівалентне загальнозапереч-ному. Наприклад, «Невірно, що деякі кентаври живуть у Греції» еквівалентне «Жоден кентавр не живе у Греції». 4) ~О(8Р) = А(ЗР).

Заперечне частково заперечне судження еквівалентне загальностверджуваль-ному судженню. Наприклад, «Невірно, що деякі люди не вживають ліків» екві¬валентне «Всі люди вживають ліки».

3. Закон тотожності

*3акон тотожності як закон правильного мислення € певною формою відображення закону об'єктивної дійсності - визначеності, певної відносної сталості властивостей предметів і явищ. Але його вимоги стосуються тільки думок: він вимагає однозначності думки про деяку властивість предмета в да¬ному міркуванні. Закони логіки мають силу в мисленні тоді, коли ми застосо¬вуємо їх, враховуючи такі умови: а) мова повинна йти про один той самий предмет думки; Ь) мова повинна йти тільки про одне відношення (властивість) предмета думки; с) думка про предмет міркування повинна бути обмежена пев¬ним часом. Усі три умови визначають правильність застосованих всіх основ¬них законів логіки.

Закон тотожності*формулюється так: Кожна думка про окремий предмет чи його властивість в межах даного міркування повинна зберігати один і той самий зміст. Закон тотожності записується формулою «А = А» (А тотож¬но А).

Отже, закон тотожності відображає однозначність думок у процесі мислен¬ня. Логічною формою вираження ототожнення є ствердження (судження). Ототожнення думки самої з собою в процесі мислення зв'язане із збереженням

її обсягу та змісту.

Найпоширенішим видом помилки, яка виникає внаслідок порушення закону тотожності, є підміна понять. Підміна понять грунтується на явищі багатозна¬чності слів. Прикладом підміни понять є таке міркування.

«Розсердившись на кума, Микола сказав:

- Ти, Петре, ніколи не будеш людиною, бо ти - свиня.

- Ну, це ти вже забрехався куме, - відповів Петро.

- Ніскільки я не забрехався і можу це довести, - зловтішно сказав Микола,

- Доведи, — стає вимагати Петро,

- Підожди, доведу, - з тією ж зловтіхою в голосі сказав Микола.

Обоє замовкли, Петро лякливо чекав, і його розбирала злість на Миколу. Раптом Микола спитав:

- А що, Петре, є у тебе п'ятачок?

- Є, але тобі я не дам, - злісно відповів Петро.

- Як, у тебе п'ятачок, і ти після цього скажеш, що ти не свиня! - скрикнув

радісно Микола».






























а) -А -» (В V С);

Ь) (-А лВ)-»С;

с) (В V С V О) -> (А V -А).

7. Відомо, що А - істинне, а С -хибне. Визначте істинність висловлювань,
не складаючи повні таблиці їх істинності:

а) А <-> (В -> ~С);

Ь) (-А<-> (В <-» -В);

с) (АуВ)*-» (С<-»~С).

8. Користуючись табличним способом, перевірте, чи є еквівалентними такі пари
формул:

а}А->В і ~(Ал~В); Ь)~Ал~В І ~(АлВ).

9. Користуючись тим же способом, перевірте, чи існує відношення логічного
слідування між формулами:

с) (А-*В) |-(-В-»-А); <і)-(АуВ) \- (-Ау-В).

ЛІТЕРАТУРА

А. Основна

  1. Гетманова А. Д.Логика.-М.: Новая школа, 1995.-С. 68-83.

  2. ЖеребкінВ.Є. Логіка.-X.: Основа, 1999.-С. 86-93.

  3. Кириллов В. И., Старченко А. А. Логика. - М.: Вьісшая школа, 1995. —
    С. 158-163.

  4. Конверський А. Є. Логіка. - К.: Четверта хвиля, 1998. - С. 195-202.

  5. ИвановЕ. А. Логика.-М.:Из-во БЕК, 1996.-С. 137-171.

  6. Свинцов В. И. Логика. - М.: Скорина - Весь мир, 1998. - С. 101-116.

  7. Хоменко І. В., Алексюк І. А. Основи логіки. - К.: Золоті ворота, 1996. -
    С. 96-145.

Б. Додаткова

  1. Ивин А. А. Искусство правильно мислить. - М.: Просвешение. 1990. —
    С. 154-209.

  2. КарнапР. Значениеинеобходимость.-М.: Наука, 1968.-С. 331-334.




  1. КондаковН. И. Логическийсловарь-справочник.-М.: Наука, 1975. Статті:
    вьісказьівание, дизьюнкция, импликация, нечисленне вьісказьіваний,
    онгюкция, отношение между суждениями, разделительное суждение,
    сложное суждение, суждение, условное суждение, зквивалентность.

  2. Логнческие мстодьі и формьі научного познания. - К.: Наукова думка,
    1984.-200 с.

  3. МельниковВ. Н. Логическиезадачи.-Киев-Одесса: Вьісшая школа, 1989.
    С. 59-101; 154-177.

  4. Свинцов В. И. Смьісловой аналиі и обработка текста. - М.: Наука, 1979. —
    272 с.



^ БЛОК № З МОДУЛЬ № 7 БЕЗПОСЕРЕДНІЙ ДЕДУКТИВНИЙ УМОВИВІД

Короткий зміст модуля

Знання людини про навколишній світ поділяються на безпосередні та опо­середковані. Безпосередні знання - це результат прямої дії предметів та явищ на органи чуттів. Більшість знань, якими ми користуємось, є опосередковани­ми, вивідними, тобто здобутими в процесі логічного міркування на основі іс­нуючих знань, які узагальнюють попередній досвід і наукові дослідження.

Структура модуля

  1. Поняття умовиводу та його структура.

  2. Види умовиводів.

  3. Правильний і неправильний умовиводи.

  4. Обернення судження.

  5. Перетворення судження.

  6. Протиставляння предикатові.

  7. Виводи за логічним квадратом.

  8. Питання для самоконтролю та вправи.

Ключові слова:

Умовивід, необхідний умовивід, дедуктивний умовивід, безпосередні дедук­тивні умовиводи, опосередковані дедуктивні умовиводи, виводи логіки висло­влювань, ймовірні умовиводи.

^ 1. Поняття умовиводу та його структура

Переважну більшість знань людини про об'єктивний світ становлять вивідні знання. Отже, опосередковані, або вивідні, знання - це знання, здобуті з до­помогою виводу на основі вже готових, зафіксованих у судженнях, переві­рених досвідом життя знань. Логічною формою вираження опосередкованих знань є судження, з формою здобування - умовивід (або просто вивід). Умови­від - це прийом, спосіб, процес, правила оперування судженнями, форма мис­лення, в якій з одного або кількох суджень виводять нове судження, що містить в собі нові знання. Форму, або логічну структуру умовиводу становить пев­ний спосіб сполучення, або зв'язок окремих суджень між собою. Наприклад:

11 ^ Всі лінгвісти вивчають логіку.

Дехто з тих, хто вивчає логіку, є лінгвістами. 2) Всі громадяни України мають право на освіту. Ми є громадянами України. Ми маємо право на освіту.

3) Старокиївський район м. Києва мас <*" '"Р'Ч Дніпровський район м. Києва має свою і Ию. (,

Ч*О-

(перелічуємо всі райони міста Києва) ч Всі райони м. Києва мають свою терит°Р

Проаналізувавши всі наведені умовиводи, "^і)с. спц\ ві компоненти, що входять в їхню структуру^" ^ ^же^\

висновок, - засновки, тобто вихідні тверда^1"1" , Удж^і ьні для них складо-
вить основне знання, з якого в процесі вивОЛУ] . Ють . ;гія, з яких виводять
дження записані над горизонтальною лінією; ^ і,.1"131' \їНя- їх зміст стано-
новків, - висновок, тобто логічний наслідок і' ^х гА\нове знання. Ці су-
становить вивідне знання, здобуте внаслідок І|ийСмоа4У-'іЄ отримане із зас-
під горизонтальною лінією; 3) змістовний '(ал0'!ШІ. зв'^чЛ'/іжень. Його зміст
та висновком - вивід. Його ми позначили гор1*1^, !|ою к^,с»го. Воно записане
засновки від висновку: замінює собою слово «»*.'%щЛ и,к між засновками
слідує». Тобто між засновками та висновком '^{ ^ше* Лійкою, яка відділяє
вання, яке в формулах ми позначали символом '} >^#ає» або «логічно

Отже, *умовивід - це логічна форма, в т\к'''">г{> \*Я логічного сліду-
зкень - засновків отримують судзкення-е«с? ял»у
сту вихідних суджень. Це система послідовно "Них \Л #о декількох суд-
останній член якої є вивідне судження — вис№в \ утю слі&ує із змі-

!д* собою суджень,
2. Види умовиводів .(

Залежно від характеру логічного слідуйанІ'л^сн<\
усі умовиводи поділяють на необхідні (деліон^ І- її) т^(
подібні). . ( л-*ми та висновком

^ Необхідними умовиводами називають """"' !** 3 . Т^овірЯІ (правдо-
при наявному відношенні логічного слід}'ввЯ ^ 3^\і
новком отримують завжди істинний висі/о^"' ^>*^инних засновків

Основним видом необхідних умовиводів ^ йгмві \о«ками та еис-аеаисііо - виведення). "Дедуктивним кязмвяЯ""' ( ^Щ \ одного або декількох суджень-засновків отрШ*У ,„ **•**+^ \ СВ'Д латинського

Залежно від характеру суджень-засновків Д*а Ч У\{і\і#вивідг « якому з на категоричні умовиводи та умовиводи л°г'и;ли1вл\\ -~висн0вон-

Категоричні умовиводи в залежності від ^ По :УД^уциіводи поділяють
ляють на безпосередні категоричні умовивоД11 ^ Т'ВД^Д№«>■
умовиводи. . \'ф -засновків поді-

Класифікацію умовиводів можна подати У в^ *О1 ^ н*« * категоричні

\л'и:

















Для того, щоб зробити умовиводи за логічним квадратом, необхідно:

1) Визначити тип судження-засновку та значення Його істинності.

2) Сформулювати три інші типи суджень з тими ж самими 8 та Р та визна¬

чити значення істинності отриманих суджень-висновків.

3) Перевірити відповідність їх значень істинності при встановленні чоти¬

рьох типів відношень між судженнями.

Наприклад:

1) Судження - засновок: «Всі студенти-юристи вивчають логіку» - А (ЗР), іс¬

тинне.

2) Е (ЗР) - «Жоден студент-юрист не вивчає логіку» - хибне; І (ЗР) - «Деякі

студенти-юристи вивчають логіку» — істинне; О (5Р) — «Деякі студенти-юристи не вивчають логіку» - хибне. Подивимось на відношення:

а) протилежність - А (істина) - Е (хиба); Ь) часткова сумісність - І (істина) - О (хиба); с) підпорядкування - А (істина) -1 (істина), Е (хиба) - О (хиба); й) суперечність - А (істина) - О (хиба), Е (хиба) -1 (істина). Оскільки значення істинності цих пар суджень відповідає визначенням ло¬гічних відношень між ними, то виводи зроблено правильно.

8. Питання для самоконтролю та вправи

1. Дайте визначення умовиводу як логічній формі мислення. Яка його

структура?

2. Що таке необхідний та ймовірний умовиводи? Наведіть власні приклади.

'і. Що таке правильний і неправильний умовиводи? Наведіть власні приклади.

4. Дайте визначення дедуктивному умовиводу. Які основні види його ви знаєте?

5. Оберніть (СОПУЄГЗІО) висловлювання:

а) Будь-який злочин карається; Ь) Деякі юристи - депутати; с) Жоден кентавр не є людиною; а) Деякі юристи не є адвокатами.

6. Перетворіть (оЬуегзіо) висловлювання:

а) Всі люди - актори;

Ь) Незнання не є аргументом;

с) Деякі із законів не є гуманними;

сі) Деякі люди — віруючі.

7. Побудуйте умовиводи через протиставлення предикатові (сопігарояіііо

ргаейісаішп):

а) Деякі злочини не є навмисними; Ь) Всі квадрати - ромби; с) Жодна думка не є карною; (1) Деякі юристи - прокурори.

8. Побудуйте умовиводи за логічним квадратом, визначте істинність вихід¬ного і отриманого суджень: а) Всі релігії основуються на вірі; Ь) Жоден адвокат не є прокурором; с) Деякі математики є логіками; її) Деякі військові не є офіцерами.

ЛІТЕРАТУРА

А. Основна

1. Гетманова А. Д. Логика. -М,: Новая школа, 1995.-С. 121-136.

2. Жеребкін В. Є. Логіка. - X.: Основа, 1999. - С. 108-134.

3. Кириллов В. И., Старченко А. А. Логика. - М.: Вьісшая школа, 1995. -

С. 120-143.

4. Конверський А. Є. Логіка. - К.: Четверта хвиля, 1998. - С. 228-239.

5. Иванов Е. А. Логика. - М. Из-во БЕК, 1996. - С. 173-200.

6. Свинцов

7. В. И. Логика. - М.: Скорина- Весь мир, 1998. -С. 203-231.




залишити коментар
Сторінка2/5
Дата конвертації26.09.2011
Розмір1,09 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт
1   2   3   4   5
Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх