Урок 1 Тема icon

Урок 1 Тема


21 чел. помогло.
Схожі
Урок 3 Урок доброзичливості Тема...
Тема уроку
Урок Тема уроку...
Урок 1 Тема
Урок 5 Урок краси Тема. Квадрат. Застосування різних прийомів знаходження суми двоцифрових чисел...
Урок 2 Подорож у країну Добра Тема...
Урок з геометрії у 9 класі. Тема уроку. Поняття про перетворення фігур...
Урок вивчення нового матеріалу...
Урок аналізу байок з елементами мультимедійної презентації...
Уроку
В. С. Безрукова // Библиотека журнала «Директор школы», 2004. №3. С. 1-159; №5. С. 1-127...
Урок Тема уроку: Вітер. Постійні та змінні вітри...



страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8
повернутися в початок
Тема. Твір - опис на основі власних спостережень «Верба»

Мета: навчити дітей висловлювати свої думки за власним спостереженням; збагачувати активний та пасивний словник учнів, розвивати увагу, логічне мислення, спостережливість; виховувати любов до рідного краю.

Обладнання: ілюстрації верби та інших дерев, картини із зображенням весни, таблиці.

^ Хід уроку

1.Організація класу

– Подивіться мені в очі. Поглянемо один на одного, посміхнемося.

Девіз уроку такий:

Не просто слухати, а чути.

Не просто дивитись, а бачити.

Не просто відповідати, а міркувати.

Дружно й плідно працювати.

^ 2. Актуалізація опорних знань

2.1. Повторення про типи текстів

- Які типи текстів ви знаєте?

2.2. Спостереження

Загадка

Привітанням журавля

Я пробуджую поля,

Небеса і ручаї,

Та заквітчую гаї.

І усякий мене зна

Відгадали? Я...... (весна)

– Яка пора року настала?

Прийшла весна, все навколо ожило, зацвіло.

Хто знає вірші про весну?

^ Ось іде весна ланами,

перелогами, лісами.

Де не ступить - з-під землі

лізуть паростки малі.

Як опустить вниз правицю-

зеленіє скрізь травиця.

Як лівицю підведе -

Всюди листя молоде.

На берізку гляне зблизька –

у сережках вся берізка,

до верби підійде –

ба! в білих котиках верба.

А як здійме руку вгору

до блакитного простору –

з кожним помахом руки

линуть з вирію пташки.

Розквітають в луках квіти,

зеленіють в лісі віти.

Все зелене, молоде...

За весною літо йде!

– Які зміни відбулися в природі?

– Які дерева і кущі пробуджуються найпершими?

– Відгадки ми запишемо в кросворд і дізнаємося, яке дерево будемо сьогодні описувати. Вчитель демонструє ілюстрації, а діти відгадують:

  1. Вільха

  2. Клен

  3. Черемха

  4. Береза

  5. Ліщина



















1

 

 

 

 

 

 










2

 

 

 

 






















3

 

 

 

 

 

 

 



















4

 

 

 

 

 

 

5

 

 

 

 

 

 

















– Яке слово у нас вийшло? (Верба) Це дерево зацвітає першим.

– Назвіть дерева. (Вільха, клен, береза, верба)

– Назвіть кущі. (Ліщина, черемха)

– Зверніть увагу, що до появи листя зацвітають верба, вільха, осика, потім — тополя, а з кущів – ліщина.

– А хто знає загадки про вербу?

^ 1. Білі ягнички стрибають по маленькій свічці. (Гілка верби)

2. Стоїть над водою з розплетеною косою. (Верба)

3 .Він лозовий, він вербовий,

Він пухнастий, він бруньковий.

Він не злазить із гіллячок

Бо лякається собачок. (Весняний "котик")

^ 3. Повідомлення теми і мети уроку

Сьогодні ми урок присвятимо вербі, яка є одним із символів нашої Батьківщини. Скажеш одне тільки слово - Україна - і в уяві обов'язково постають тополя в полі, хрущі над вишнями, калина в лузі, верба край долини. В народі кажуть: "Без верби і калини нема України".

^ 4. Лексико – стилістична підготовка

4.1. Робота з тлумачним словником

ВЕРБА - Дерево або кущ з гнучким гіллям, цілісними лист­ками і зібраними в сережки одностатевими квітками. Спочатку з'являється цвіт, а тоді листочки. Якщо суцвіття чоловічі, то розпускаються котики.

Хвилинка-цікавинка

Верба росте там, де багато вологи. Близько 500 видів верб ростуть на нашій планеті. 30 припадає на Україну. Росте до 15м і вище протягом 50-60 років.

^ 4.2. Вірші про вербу

Поети всіх епох вдаються до художнього образу вербоньки.

Струна, як тополя,

Гнучка, як лозина,

Ростеш ти в коханні

У батька дитина. (Яків Щоголів)

Лісова пісня

Мені здається часом, що верба,

Ота стара, сухенька, то — матуся.

Вона мене на зиму прийняла

І порохом нам м 'якеньким устелила ложе. (Леся Українка)

Лебеді материнства

А якщо впадеш ти

На чужому полі.

Прийдуть з Україні

Верби і тополі,

Стануть над тобою,

Листям затріпочуть.

Тугою прощення

Душу залоскочуть... (Василь Симоненко)

Верба

Тане сніг, течуть струмки,

Ожива травичка,

І до сонця гілочки

Простяга вербичка.

І м'якенькі, як пушок,

Ніжні, як шовкові,

Ясно дивляться з гілок

Котики вербові. (Катерина Перелісна)

– А хто знає вірші про вербові котики?

Білі котики

На вербі, на пагіллі

^ Білі-білі котики

Доторкнуться лагідно

Лоскотливим дотиком.

Доторкнуться котики,

Білі, невеличкі,

До руки, до ротика,

До моєї щічки.

Відламаю гілочку,

Гілочку-вербичку,

Та поставлю в пляшечку,

В пляшечку у водичку.

Щоб листочки-стрілочки

Стали розвиватись

На вербовій гілочці

У моїй кімнаті. (Н. Забіла)

Котики - воркотики.

Котики- воркотики

Всілися рядком.

Поїть сонце котиків

Теплим молоком.

Котики-воркотики

В мене на вікні.

Котики-воркотики,

Гості весняні.

Не глядить на котиків

Лиш вусатий кіт.

Мабуть, зна, що котики -

Це вербовий цвіт. (А. М’ястківський)

Невмируща краса рідного краю надихнула Т. Г. Шевченка на сповнені глибокого ліризму слова:

^ Тихесенько вітер віє,

Стави, лани мріють,

Між ярами над ставами

Верби зеленіють.

Мотиви пісень на честь приходу весни сяга­ють своїм корінням сивої давнини. В них ми теж зустрічаємо вербу.

^ Ой, вербо, вербо, вербиченько,

Гнучка та висока,

Де вродилась і зросла ти

Сестро милоока?

На Вкраїні народилась,

З Дніпра воду пила,

Людям нашим полюбилась.

Шану заслужила.

^ 4.3. Прислів’я і прикмети

– Хто назве найбільше приказок та прислів’їв, в яких згадується верба?

Прислів’я та приказки

  • Без верби й калини нема України.

  • Зацвіла верба - прийшла весна.

  • Прийде тиждень вербовий — бери віз у дорогу дубовий.

  • Де срібліє вербиця, там здорова водиця.

  • Де верба, там і вода, де вода там і верба.

  • Будь високий, як верба, а багатий, як земля.

  • Зігнувся, як верба над водою.

  • Така правда, як на вербі груша.

  • Верба, як трава, ти її покосиш, а вона знову виросте.

  • Де не пройде, золоті верби ростуть.

  • Високий, як лоза, дурний, як коза.

  • Де срібліє вербиця, там здоров'я водиться.

  • Добра, як з курки молока, а з верби петрушки.

  • Верба коло городу відверне шкоду.

  • Дарма верба, що груш нема, аби зеленіла.

  • Верба і дівчина всюди приймуться.

Прикмети

  • Якщо на вербових гілках стікає сік, за день чекайте дощу.

  • Доки не розвилася жовта верба — не висаджуй у ґрунт будь-якої розсади.

  • Верба зацвіла, коли стояла ясна й тепла погода, літо буде тепле й щедре на мед.

  • Якщо листя верби довго не опадає, то це ознака холодної зими.

  • Якщо взимку стояла холодна погода, а на вербі розпустилися котики й бруньки, то через тиждень буде тепло.

4.4. Верба! Здається, звичайне дерево, а скільки з ним пов'язано цікавих історій!

1. Великий Кобзар, перебуваючи на засланні, висадив у пустелі гілочку верби. Вона нагадувала йому Україну.

2. Букетик з вербових котиків - що ще може бути кращим подарунком дівчині?

4. Ще в давніх слов'ян вона вважалася деревом священним, символ безперервності й постійності життя. Саме верба символізує язичеського бога сонця Ярила, який подарував людям вогонь. До наших днів зберігся звичай: у Вербну неділю освячували і роздавали лозу. Після відправи в церкві «били» тих, хто проспав службу і приказували:

^ Не я б'ю, верба б'є,

Не бійся, не заб'є.

Віднині за тиждень

Буде Великдень.

Легенько били дітей, примовляючи:

Будь великий, як верба,

А здоровий, як вода,

^ А багатий, як земля.

5. Вербова гілочка передає людині від землі - силу і здоров'я, від сонечка - світло і радість, від себе - вічну красу весни.

6. Це дерево здатне оберігати від злих духів, хвороб, пожеж.

7. Верба була символом сімейного вогнища: молоду пару водили навколо цього дерева, що мало сприяти продовженню роду і злагоді в сім'ї.

8. Вербу клали у воду, в якій купали дитину.

9. Пили з неї навар, як болить голова.

10. Гілки верби використовують для плетіння різних виробів. З листя добувають жовту фарбу. На будівництві не використовується, тому що дерево не міцне. Здавна з білої верби виробляють музичні інструменти: бандури, кобзи і вербові сопілочки.


^ 4.5. Робота з таблицею "Схема опису"


Зачин

^ Що? (кого?) описуємо

Основна частина

Ознаки предмета

Кінцівка

Своє ставлення до предмета опису


^ 4.6. Зразок опису

Вербові котики

Кроків за кілька від сухої коси визирає з води вербовий кущик. Невеличкий такий, а на ньому — котики. Пухнастенькі, жовтаво-зеленаві. Ніби табунець гусеняток примостився спочити на тонких галузках. І такі вони лагідні та безпомічні. Є.Шморгун

^ 4.7. Словникова робота

Робота в групах.

1 група: Яка верба?

2 група: Які гілочки?

3 група: Які листочки?

4 група: Які квіти?

5 група: Які котики?

Верба – висока, кучерява, гнучка.

Гілочки – довгі, гнучкі, немов полако­вані, звисаючі.

Листочки – молоді, продовгуваті, загострені.

Квіти – зібрані в золоті сережки.

Котики - жовтаво-зеленаві, ніби табунець гусеняток, жовто-сріблясті, м’якенькі, як пушок, ніжні, як шовк, пухнастенькі, як молоді курчата, білозубі, білі, невеличкі, схожі м'які грудочки на маленьких ягняток.

Фізкультхвилинка

Ми — берізки і кленці,

В нас тоненькі стовбурці. (Встати).

Ми в стрункі стаєм ряди,

Виправляєм гілочки. (Руки перед собою).

Ледь зіп'ялись з корінців,

Дістаємо промінці. (Руки догори).

Ми стискаєм їх вогонь

В зелені своїх долонь. (Стиснути кулачки).

Хилять свіжі вітерці

Вліво-вправо стовбурці. (Нахили тулуба).

Ще й верхівки кожен ряд

Нахиля вперед-назад. (Вправи для шиї).

^ 5. Усне складання тексту-опису за планом (2-3 учні).

1. Хто вітає весну?.

2. Які у верби гілочки?

3. Які котики?

4. Які квіточки?

5.Які листочки?

6. Яке найулюбленіше дерево?

Зразок твору

Верба

Ще тільки зійшов сніг. Ледь пригріває сонце. А високі та кучеряві верби уже спішать привітати світ з весною.

Немов полако­вані, виблискують на сонці довгі і гнучкі гілочки. На них з’явилися жовто-сріблясті котики. Вони такі ніжні і м’якенькі. Пухнасті грудочки, як молоді курчата, випромінюють не тільки тепло і ласку, але й запах весни. Або золоті сережки зви­сають з кожної гілки.

^ Незабаром верба вкриється зеле­ним серпанком. Це з'являться молоді продовгуваті листочки.

Верба — одне з найулюбленіших дерев українців. Вона чарує своєю красою навесні, дарує прохолоду в літню спеку.

^ 6. Записування тексту – опису «Верба»

7. Зачитування 2 -3 творів

8. Підсумок уроку

Вам сподобався урок?

Що нового ви дізналися на ньому?

Додатковий матеріал

Верба росте там, де багато вологи. А ще на полі, в гаю, на городі. Та найбільше вона любить рости біля річки, бо там багато води і верба п'є, скільки захоче, її не мучить спрага. Любить дивитися у воду на свою чарівну вроду, милується веселою грою рибинок, шепочеться з очеретом.

Верба невибаглива до кліматичних умов: у вологому місці досить посадити звичайну гіллячку, і невдовзі вона перетвориться в дере­во, яке не тільки створить краєвид, але й збереже наш ґрунт і во­логу, дасть прихисток птахам та звірам.

Важко знайти річку, над якою б не росла верба. Міцно пустивши коріння в землю, верби стримують зсув, не допускають підточування ґрунту водою. Коріння проникає в землю на 2,5—3 метри і розростається в боки до 70см за рік. Верба стає справжньою помпою для відкачування води під час повені. Вона є природним фільтром усіляких домішок, що містяться у водах річок та озер. Не даремно люди завжди брали воду для пиття під вербою. А в селах, де копають колодязь на куток, — на 10—15 дворів, люди у відра кладуть невелику гілочку: це дезінфікує воду, поліпшує її смакові якості. Літньої пори під вербою прохолодніше, ніж під будь-яким іншим деревом. Це пояснюється тим, що вона містить багато води. Верба очищає не лише воду, а й повітря: кожне дерево на метрів 10 оточене непомітною сіткою, де немає жодної хвороботворчої бактерії. А чи знаєте ви про «лозошукачів»? З давніх-давен люди за допомогою лози визначали місцезнаходження джерел, де можна копати колодязі. Якщо прихилити до землі таку гілку, вербові листочки тягне додолу, наче їх притягує магніт у місцях, де є джерела.

Здавна в Україні вірили, що верба володіє здатністю відганяти всяку нечисть з людей і тварин. Після освячення, як правило, вербу кладуть за ікону, де вона зберігається цілий рік. Нею благословляють худобу, виганяючи перший раз на пасовисько — «щоб нечисть не чіплялась».

Збудувавши хату, в Україні обов'язково садили неподалік вербу.

Вважали: хто з дитинства посадить вербу, той ростиме здоровий і щасливий, а дерево, якщо до нього притулятися, забиратиме все зле, брудне, негативне.

Вірші

^ Поставлю я вербу,

Сама сяду зверху,

На вербі я сиджу, гукаю,

Дівчат на Купайла скликаю.

Ой вербо, вербо зелена,

Спустила гіллячко угору,

Зеленим листом додолу, і

На зелену діброву.

Ой ти, вербо зелененька,

Як на тобі гілляччя гнуться!

Нехай гнуться, хоч поламаються,

На мені, вербі, другі знайдуться.

Вербова гілка зацвіла

У мене на столі,

Як символ сонця і тепла,

Що схований у млі.

Як знак зеленої весни,

Котра ще вдалині.

Як знак, що щастя сад рясний

Даровано мені.

Верба стара і таємнича

Стоїть самотньо над водою,

І не дивиться в обличчя,

Повз неї тихою ходою

Проходить час, неначе тінь,

І різнять зморшки на корі.

Летять над нею чорні круки

І крячуть їй пісні тужливі.

Тривожні їх похмурі звуки

Стару вербу заворожили,

І сниться їй, що круки ті,

Прожиті роки золоті,

Вони до мене прилетіли,

У безвість кличуть стоголос.

Верба в струмочок задивилась

І води впали. А сиві коси,

То не струмок пливе — життя,

Тече, спішить у майбуття.

Обламали вербу,

Продавали вербу,

В переході, посеред міста,

Люди брали вербу,

катували весну,

Бо надворі ж іще лютий місяць,

І кричала верба,

І кричала верба.

Аж у місті знялась віхола.

В дім вербу занесла

Їй води налила

І вона напилася, притихла.

Відігрілась верба,

Заходилась верба

У собі вибриньковувать літо.

Так старалась вона,

їй здавалось - весна,

їй хотілося зеленіти,

Спів зелений стояв

на краєчку стола.

Над ставком танцюють верби,

від снігів їм ноги стерпли,

та сьогодні вже весна,

сили додає вона.

Все довкола молодіє,

все сміється, все радіє.

Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою,

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає.

Як широка сокорина

Віти розпустила,

А над самою водою

Верба похилилась.

Тече вода з-під явора

Яром на долину,

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.


Урок 5

Тема. Твір – опис „Білочка"

Мета: закріпити знання учнів про типи текстів, навчити дітей складати твір-опис за поданим планом, формувати вміння добирати найбільш влучні прикметники під час опису предмета, збагачувати активний і пасивний словник учнів; розвивати спостережливість, пам'ять, уміння порівнювати, співставляти; виховувати любов до тварин.

Обладнання: репродукції картин художників, ілюстрації білочки, таблиці.

Хід уроку

^ 1. Організація класу

2. Актуалізація опорних знань

2.1. Повторення про типи текстів

- З чого складається текст?

- Які типи текстів ви знаєте?

На дошці таблиця «Типи текстів»

Розповідь

Опис

Міркування

Коли відповідаємо

на запитання

що сталося?

що відбулося?

Коли відповідаємо на запитання

який?

Коли відповідаємо на запитання

чому?

- На яке питання відповідає текст-розповідь?

- На яке питання відповідає текст-міркування?

- На яке питання відповідає текст-опис?

2.2. Загадка

Пухова руденька шуба

Із сосни стриба на дуба.

Хвіст у неї, як мітла,

А сама на зріст мала.

Очі сяють, як намисто,

Мов дві цяточки вогнисті.

В неї хата гарна, тиха,

Взимку повненька горіхів.

В лісі любить вона жити,

Відгадайте, хто це, діти? (Білка )

- До нас на урок прийшла білочка і подивиться, як ви працюєте.

^ 2.3. Робота над визначенням типів текстів

- Визначте, до якого типу відносяться.

Розповідь

Чи знайдеться в Україні ліс, у якому б не зустрілася вам білка? Де лісова гілка — там і білка. Восени в білки особливо багато клопотів. Треба на зиму грибів насушити, запастися горішками, жолудями, шишками, дупло вимостити. Коли завіють сніги, загудуть завірюхи, білка сховається в дуплі. А доки не чути заморозків, білка розважається.

Міркування

Білки – всеїдні тварини. Живляться вони насінням хвойних дерев, жолудями, горіхами, грибами, ягодами, яблуками. А також поїдають комах, розорюють гнізда птахів і їдять яйця та пташенят.

- Який тип тексту ми не назвали?

^ 3. Повідомлення теми і мети уроку

- Сьогодні на уроці ми з вами будемо вчитися правильно будувати речення, виражати свої думки, вчитися описувати білочку. А також розширимо і поповнимо свої знання про цю тваринку.

^ 4. Лексико – стилістична підготовка

4.1. Робота з тлумачним словником

БІЛКА - [б і л к а] - Лісовий руденький невеличкий звірок із пухнас­тим хвостом та китичками на вухах, що живе на деревах; вивірка. Ласкаво - білочка.

^ 4.2. Відгадування загадок

4.3. Вірші про білочку

4.4. Робота з таблицею "Схема опису"

Зачин

Що? (кого? описуємо

Основна частина

Ознаки предмета

Кінцівка

Своє ставлення до предмета опису

— З чого почнемо опис? (Лісова тваринка.)

— Які ознаки білочки треба розкрити? (Тіло, хутро, хвіст.)

— Що відрізняє білочку від інших лісових мешканців? (Стрибає з гілки на гілку).

^ 4.5. Зразки описів

1. БІЛОЧКА-МАНДРІВНИЦЯ

Маленька білочка народилася напри­кінці літа. Вона тоді була зовсім гола і сліпа. За деякий час звірятко вже вкрилося м'якою пухнастою шерсткою, а потім відкрило й свої горі­хові очі. Білочка висунула гостру, допитливу мордоч­ку з гнізда, повела вушками …

^ Та як тільки в тебе хвостик стане пухнастий і лапки зміцніють, я навчу тебе стрибати по вер­хах дерев ,і тебе тоді ніхто не спіймає. Оксана Іваненко

2. Маленький Андрійко з мамою ходив у парк. Там він побачив білочку. Вона йому дуже сподобалася. Дома хлопчик розповів про неї бабусі:

У парку ми бачили білочку. У неї руда шубка. Хвостик довгий і пухнастий. На вушках чорні китички. А оченята в цієї тварин­ки — немов великі ягоди чорної смородини.

^ 3. Чи знаєте ви, що...

Білка - чудовий повітряний акробат. Завдяки чіпким кігтикам вона легко лазить по деревах. Довгий пухнастий хвіст допомагає стрибати. Він служить і кермом, і парашутом, підтримує її у повітрі. Взимку білка накривається хвостом, як ковдрою. Білка скидає перед зимівлею руду шерсть, одягаючи сіру, теплішу, м'якішу, пухнастішу шубку.

^ Коли завіють сніги, загудуть завірюхи, білка сховається в дуплі, вкриється пухнастим хвостом і чекатиме відлиги. Житло влаштовує в дуплах, а якщо їх немає, то між гілками дерев. У середині гніздо вистилає мохом, сухою травою, листям і шерстю. У такому гнізді тепло, навіть у люті морози.

^ 4.6 Словникова робота

Робота в групах

1 група: Як можна назвати білочку, щоб не повторюватись?

2 група: Яка у білочки шубка?

3 група: Які у білочки очі?

4 група: Які у білочки лапки, пальці, кігтики?

5 група: Які у білочки вуха?

6 група: Яка білочка?

Білочка невелика тварина, працьовита, спритна, руда, хитра, обережна, маленька.

Лісова мешканка, лісова тваринка, пустунка, лісова красуня,

чудовий «повітряний акробат».

Шубка червоняста, руда, м 'яка, пухнаста, взимку сіренька.

Тіло – видовжене.

Голівка – маленька.

Вуха – гострі, наче ріжки, на вушках чорні китички.

Мордочка – витягнута, гостра, допитлива.

Оченята – мов блискучі намистинки, немов великі ягоди чорної смородини,

горіхові, чорні, мов дві цяточки вогнисті.

Лапки - коротенькі, спритні, міцні.

Пальці – довгі.

Кігтики гострі, чіпкі.

Хвіст - ве­ликий , пух­настий, довгий, пишний.

Фізкультхвилинка

Раз, два, три — з нами до лісу йди.

Раз, два, три, чотири, п'ять —

будем в лісі крокувать.

Там пташок ми пострічаєм,

разом з ними політаєм.

Разом з зайцем поскакаєм,

а від вовка — повтікаєм.

Як лисичка, до зайчат підкрадемось,

перші проліски у лісі знайдемо.

Як ведмедик косолапий, потанцюєм,

ледве чутно тихим лісом помандруєм.

^ 5. Складання тексту-опису за планом (2-3 учні).

1. Кого ми бачили у лісі?

2. Якого кольору у білочки шубка?

3. Які голівка, очі, вушка?

4. Які в тваринки лапки?

5. Який хвіст?

6. Твоє ставлення до білочки.

- Яким реченням ви закінчили б опис, висловивши основну думку?

(«Справж­ня лісова красуня», «Мені дуже сподо­балася білочка»).

- Чому це закінчення найбільше підходить до опису тварин­ки?

- Який заголовок можна дібрати, щоб була зрозумілою основна думка?

(«Лісова красуня»).

Зразок твору

^ У лісі ми бачили білочку.

У неї руда, м'якенька, пухнаста шубка. Взимку вона стає сіренькою. Тіло видовжене. На маленькій голівці є два гострих вушка з чорними китичками. Блискучі оченята схожі на великі ягоди чорної смородини. Лапки міцні. За допомогою довгих пальців і гострих кігтів вона легко стрибає з гілки на гілку. Довгий і пухнастий хвіст служить їй кермом і парашутом.

Вона справжня лісова красуня. Мені дуже подобається білочка.

^ 6. Записування тексту "Білочка"

7. Перевірка написаного

8. Підсумок уроку

– Що ми робили сьогодні на уроці?

– Які слова нам допомогли описати білочку?

– Якою частиною мови вони являються?

^ Діти малюють білочку на альбомних аркушах.

Додатковий матеріал

Білочка восени (інсценізація).

На гіллячках, на тоненьких,

поки день ще не погас,

сироїжки та опеньки

білка сушить про запас.

Так нашпилює охайно,

так їх тулить на сосні

і міркує: "А нехай-но

ще побудуть тут мені!

Поки дні іще хороші,

поки є іще тепло,

а як випадуть пороші,

заберу їх у дупло.

Буде холодно надворі,

сніг посиплеться з дубів,

а в моїй теплій коморі —

ціла в'язочка грибів!" Ліна Костенко

Загадки

Що за дивна непосида

На стежину шишки кида?

З гілки скік та скік на гілку.

Ви впізнали? Це - ... (Білка)

Сама мала, шубка пухка,

з гілки на гілку стрибає,

шишки, горішки збирає. (Білка)

В неї хатка гарна, тиха,

взимку повненька горіхів.

В лісі любить вона жити.

Відгадайте: хто це, діти? (Білка)

Я веселий звірок,

плиг з ялинки на дубок.

Не стрибаю, а літаю —

хвіст мені допомагає. (Білка)

Червонясту шубку має,

по гілках вона стрибає.

Хоч сама мала на зріст,

та великий має хвіст.

Як намисто, оченята.

Хто це? Спробуй відгадати. (Білка)

Скаче вогник по гілках.

Зайчик з хатки — ох і ах!

Мовила спросоння гілка:

- То не вогник, скаче — білка.

В кожушку рудому

вирушає з дому

припасти в комору

на зимову пору:

шишки та горішки,

ще й грибочків трішки. Леся Вознюк

Ой, яка ж вона гарненька,

Пишнохвоста і руденька,

Не звірятко — просто диво,

Невгамовне, пустотливе.

Вгору-вниз, на гілку, з гілки.

Хто це буде, діти?... (Білка) Л. Глібов

Білочка

Хвіст трубою, спритні ніжки —

плиг із гілки на сучок! —

носить все вона горішки

в золотий свій "сундучок".

В неї й очі, мов горішки,

кожушинка хутряна,

гострі вушка, наче ріжки, —

у дуплі живе вона. (Г. Бойко)

Із верхівки білочка

скочила на гілочку..

Гілочка погнулася,

білочка хитнулася.

З гілки обірвалася!

Впала? Де сховалася?

Ой, не вірте білочці —

он вона на гілочці!

(Катерина Перелісна)


Урок 6





залишити коментар
Сторінка2/8
Дата конвертації25.09.2011
Розмір1.37 Mb.
ТипУрок, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8
плохо
  4
не очень плохо
  3
средне
  2
отлично
  30
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх