Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей icon

Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей


1 чел. помогло.
Схожі
Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів...
Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів...
Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів...
Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів...
Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу...
Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу...
Програми з методичними рекомендаціями для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних...
Програма історія для 5-10 класів спеціальної загальноосвітньої школи для дітей зі зниженим...
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням окремих...
Методичні рекомендації упровадження допрофільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних...
Методичні рекомендації упровадження допрофільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних...
Методичні рекомендації ознайомлення дітей з державними символами України та національними...



Загрузка...
страницы:   1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15
скачать


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ





Програми та рекомендації

до розподілу програмного матеріалу

загальноосвітніх навчальних закладів

для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей

зі зниженим слухом


Історія України


Всесвітня історія


Правознавство


Етика


Образотворче мистецтво


Художня культура


Математика


Алгебра


Геометрія


Київ

2009


Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

(лист Міністерства освіти і науки України №1/11-7406 від 08.09.2009)


Відповідальний за випуск:


^

Програми підготували: Жук В. В., Литовченко С. В., Литвинова В. В.,

Борщевська Л. В. та ін.




© Міністерство освіти

і науки України, 2009


ВСТУП

Навчальні програми для 5-10 класів шкіл для дітей зі зниженим слухом розроблено відповідно до Закону України “Про загальну середню освіту”, Державного стандарту базової і повної середньої освіти, на основі навчальних програм початкової та основної ланок загальної середньої освіти та типового навчального плану спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів (ІІ ступінь) для дітей зі зниженим слухом з українською мовою навчання.

Програми для 5-10 класів шкіл для дітей зі зниженим слухом –адаптовані програми загальноосвітніх шкіл. Тематика з усіх навчальних предметів (усі змістові лінії, розділи, підрозділи, теми) відповідає вимогам цензової освіти.

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів в цілому збережені, але адаптовані до можливостей дітей та тієї специфіки сприйняття матеріалу і репрезентації знань, яка зумовлена постійно діючим чинником порушення слухової функції та його вторинними наслідками.

Розподіл навчального часу здійснено у відповідності до Типового навчального плану середньої ланки освіти дітей зі зниженим слухом.

Навчальними планами спеціальних шкіл зазначених видів передбачені збільшені терміни навчання та відмінна від звичайних загальноосвітніх шкіл кількість годин на вивчення предметів, що зумовлено як специфікою основного порушення, так і особливостями пізнавальної діяльності та мовленнєвого розвитку дітей з порушеннями слуху.

Збільшення годин на вивчення кожної з тем, що вивчаються, не може бути пропорційним розподілу часу у загальноосвітній школі, оскільки специфіка пізнавального, мовленнєвого розвитку, навчальної діяльності, особливості попередньої підготовки зумовлюють складність вивчення окремих розділів та тем, для дітей зі зниженим слухом. Саме тому виникла необхідність у додатковому тематичному розподілі навчального часу для спеціальних загальноосвітніх шкіл для дітей зі зниженим слухом, який було здійснено з врахуванням як вимог цензової освіти, так і специфіки засвоєння навчального матеріалу дітьми зазначеної категорії на основі програм загальноосвітніх шкіл та Типового навчального плану шкіл для дітей зі зниженим слухом.

Програми представлена в табличній формі, що містить три колонки: кількість годин, зміст навчального матеріалу та державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. У другій колонці визначено зміст навчального матеріалу, який підлягає вивченню у відповідному класі. Навчальні досягнення учнів орієнтують на результати навчання, які є об’єктом контролю й оцінювання.

У навчальних програмах реалізуються корекційно-розвивальні завдання, які конкретизуються спрямованістю специфічних принципів спеціального навчання дітей зі зниженим слухом.

Необхідно зауважити, що представлений розподіл навчального часу є орієнтовним, а не обов’язковим для виконання. Він може бути використаний як допомога вчителеві під час роботи з планування навчального процесу. Вчитель може змінювати кількість годин на вивчення будь-якої теми як до початку навчального року, під час календарного планування, так і в ході роботи над навчальним матеріалом в межах, передбачених Типовим навчальним планом.

Послідовність вивчення тем зумовлена логікою викладення матеріалу. Допускається зміна послідовності викладення окремих тем (переносити на інший тиждень, чверть, півріччя, не виходячи за межі навчального року) в межах, передбачених Типовим навчальним планом.

^ Напрямки, зміст та очікувані результати корекційно-розвивальної роботи у школі

ІІ ступеня для дітей зі зниженим слухом

В основі корекційно-розвивальної складової навчального процесу лежить вчення про пластичність вищої нервової діяльності та її значні компенсаторні можливості. Цією складовою передбачено застосування у навчальному процесі системи педагогічних засобів, спрямованих на поліпшення та виправлення розвитку тих сторін особистості дитини зі зниженим слухом, на які безпосередньо або опосередковано впливає порушення слуху. Корекційно-розвивальна робота покликана виконувати важливі завдання спеціальної освіти:

  • попередження негативних особливостей розвитку,

  • подолання негативних особливостей розвитку того чи іншого процесу.

Від їх розв’язання залежить успішність перебігу компенсаторних процесів та, значною мірою якість навчання та рівень особистісного розвитку дітей.

Корекційна робота пронизує всю діяльність шкіл для дітей зі зниженим слухом, здійснюється у процесі формування у дітей загальноосвітніх умінь і навичок. Вона ґрунтується на максимальному використанні збережених можливостей дитини. Важливе значення також має корекційно-розвивальний вплив, який відбувається у позаурочний час, на різного роду позакласних заходах, у побуті. В цьому відношенні неоціненний внесок у корекційну роботу можуть вносити батьки дитини, якщо правильно будуються зв’язки школи із родинами учнів.

У змісті корекційно-розвивальної роботи втілюються основні принципи спеціальної дидактики шкіл для дітей зі зниженим слухом: принципу корекційної спрямованосі навчання, єдності процесу навчання основам наук і словесного мовлення, розвитку слухового сприймання, інтенсифікації мовленнєвого спілкування. Зміст корекційно-розвивальної роботи визначається як специфікою основного сенсорного порушення (порушення слухової функції), так і наявністю вторинних порушень у пізнавальній, мовленнєвій та особистісній сферах.

Корекційно-розвивальна робота охоплює наступні напрямки:

І. Мовленнєвий.

ІІ. Пізнавальний.

ІІІ. Сенсорний.

ІV. Особистісний.

Зміст кожного напрямку та очікувані результати корекційно-розвивальної роботи, яка проводиться на всіх уроках і в позаурочний час, представлено у табл. 1. Особливості цієї роботи з кожної навчальної галузі конкретизуються у пояснювальних записках до навчальних предметів (див. пояснювальні записки).

Напрямки корекційно-розвивальної роботи виділені умовно, їх змістове наповнення тісно перегукується, а результати кожного з напрямків не можна розглядати ізольовано, відірвано від інших напрямків, оскільки вони є взаємопов’язаними, взаємозумовленими. Так, наприклад, формування мотиваційного компоненту мовленнєвої діяльності однаковою мірою відноситься як до мовленнєвого, так і до особистісного компонентів, опанування засобами активного пізнання довкілля впливає як на сенсорний, пізнавальний розвиток, так і складає передумови для удосконалення мовлення. Поділ на 4 напрямки було здійснено з метою структурування та систематизації матеріалу, полегшення його сприйняття.

Вони носять рекомендаційний характер, є орієнтирами у роботі вчителя і не підлягають спеціальній перевірці та оцінюванню. В учнів одного класу результати такої роботи можуть суттєво відрізнятися в силу як об’єктивних (стан слуху, час втрати слуху, час, коли розпочате спеціальне навчання тощо), так і суб’єктивних причин (мотивація до навчання, вроджені здібності, вольові якості, працездатність, цілеспрямованість, ступінь допомоги з боку батьків тощо).

Табл. 1. ^ Корекційно-розвивальна складова основної ланки освіти дітей зі зниженим слухом

напрямок

зміст корекційно-розвивальної роботи

очікувані результати корекційно-розвивальної роботи

мовленнєвий

заохочення, стимулювання та створення сприятливих умов для мовленнєвого спілкування на уроках і у позаурочний час

створення сприятливого мовленнєвого середовища та залучення найближчого оточення дитини до активізації її мовленнєвого розвитку


удосконалення навичок слухо-зоро-вібраційного сприймання зверненого мовлення

формування наочно-образного підґрунтя для удосконалення мовлення та єдності між мовленнєвими одиницями та їх образними відповідниками


удосконалення навичок співвідносити вербальні мовленнєві одиниці з жестовими позначеннями


формування навичок враховувати ситуацію спілкування, емоційне забарвлення мовлення співрозмовника для розуміння сказаного

формування навичок врахування контексту для усвідомлення змісту написаного


використання різних джерел інформації для тлумачення незрозумілих слів

формування правильної звуковимови


закріплення навичок правильного голосоутворення

удосконалення навичок правильного темпоритмічного та інтонаційного оформлення мовлення

конструювання мовленнєвих одиниць знайомих синтаксичних конструкцій


розширення словникового запасу учнів


формування граматичного ладу мовлення

діти звертаються із запитаннями, проханнями, пропозиціями, висловлюють власні думки, розповідають про пережите, розказують про те, що дізналися, дають відповіді на запитання в словесній формі (залежно від мовленнєвих можливостей та підготовки дітей повністю словесними засобами, із залученням дактильного мовлення, жестової мови)

діти використовують словесне мовлення для спілкування з близькими, чуючи ми однолітками (відповідно до мовленнєвих можливостей дитини)


діти використовують комплекс зорових, слухових та вібраційних відчуттів для розуміння зверненого мовлення;

діти орієнтуються на видимі артикуляційні образи, доступні звукові сигнали (окремі звуки, їх комплекси, ритм, інтонації тощо), вібрації та „домислюють” ті елементи, які малодоступні або недоступні для їхнього сприйняття


учні володіють засобами активного пізнання довкілля та набуті у такий спосіб знання використовують для усвідомлення значень мовленнєвих одиниць та у власній мовленнєвій практиці;

діти для усвідомлення значень мовленнєвих одиниць пригадують та уявляють їх образні відповідники у предметному або узагальненому вигляді:

правильно добирають мовленнєві одиниці для називання знайомих предметів та явищ


діти співвідносять слова, словосполучення речення з їх відповідниками у жестовій мові та навпаки – жестові позначення з відповідними словесними

діти звертають увагу на місце, учасників, емоційні прояви співрозмовника, прогнозують можливу тематику спілкування, і використовують цю інформацію як допоміжну для усвідомлення змісту сказаного


учні звертають увагу на контекст для усвідомлення значення нових слів та словосполучень


учні запитують вчителя, однокласників, звертаються до словника, підручника для роз’яснення незнайомих слів


учні правильно вимовляють звуки української мови, контролюють власну звуковимову, виправлять помилки у промовлянні з допомогою вчителя або самостійно


діти дотримуються нормальної сили, висоти голосу, під час говоріння (за можливостями дитини)


діти розмовляють у нормальному темпі, правильно наголошують знайомі слова, дотримуються інтонації у реченнях різних типів (за можливостями дитини)


діти під час звертань до вчителя, однокласників, відповідей на запитання вчителя тощо самостійно або з дозованою допомогою вчителя будують висловлювання знайомих конструкцій, використовуючи знайомі слова


учні використовують у мовлення слова, які вивчають на уроках, знають значення термінів, передбачених програмами з різних предметів


діти знаходять аграматизми у власному усному та писемному мовлення з допомогою вчителя або шляхом самоперевірки та виправляють їх;

діти узгоджують слова у реченнях під час усного та писемного викладення думок (самостійно, з допомогою вчителя залежно від слухових можливостей та мовленнєвої підготовки)

пізнавальний

формування пізнавальної активності


розвиток всіх видів пам’яті

розвиток уваги

розвиток уяви

уточнення уявлень


корекційний розвиток розумових дій та операцій (порівняння, узагальнення, конкретизації, аналізу, синтезу), логічних форм мислення (понять, суджень, умовиводів);

формування вміння розкривати причинно-наслідкові зв’язки на доступному кожному учневі рівні;

розвиток словесно-логічного мислення на мовленнєвому матеріалі, який вивчається

діти виявляють активність, спрямовану на пізнання довкілля, володіють засобами активного пізнання


дитина утримує в оперативній пам’яті той матеріал, який необхідний для здійснення всіх наступних операцій розумової та практичної діяльності;

використовує прийоми, які допомагають запам’ятовувати та утримувати у пам’яті той матеріал, який вивчається (повторення, використання опорних малюнків, піктографічних зображень, слів тощо), тому числі прийоми усвідомленого запам’ятовування (виділення основного, проведення аналогій, складання плану і вміння ним скористатися під час репрезентації знань тощо)


зосереджує увагу на достатньо тривалий час при виконанні навчальних завдань;

уважно сприймає пояснення вчителя; зосереджує увагу на суттєвих елементах


учні відтворюють в уяві той матеріал, який сприймають та вивчають, конструюють образи уяви на основі власного досвіду та тієї інформації, які отримують на уроках та у позаурочний час з різних джерел


діти використовують нові знання для уточнення уявлень про відоме та формування уявлень про те, що сприймається і вивчається вперше;

використовують раніше сформовані уявлення для усвідомлення того, що сприймається


діти встановлюють послідовність подій (з допомогою вчителя, колективно або самостійно);

усвідомлюють логіку послідовності подій та явищ (з допомогою вчителя, колективно або самостійно);;

встановлюють причинно-наслідкові зв’язки на доступному матеріалі (з допомогою вчителя, колективно або самостійно);

аналізують матеріал на доступному рівні (з допомогою вчителя, колективно або самостійно);

порівнюють окремі ознаки (самостійно) та цілісні явища та системи на доступному матеріалі (з допомогою вчителя);

роблять узагальнення на доступному матеріалі (самостійно або з допомогою вчителя);

висловлюють власні судження на доступному матеріалі, роблять умовиводи (з допомогою вчителя або самостійно)

сенсорний

розвиток зорового сприймання як компенсаторного механізму, що забезпечує свідоме сприймання і усвідомлення різної інформації, зокрема зверненого мовлення (словесного в усній та писемній формі, дактильного, жестового)


розвиток кінестетичних відчуттів через вправляння у правильному артикулюванні, подолання артикуляційних труднощів, використання специфічних комунікативних засобів

розвиток тактильних відчуттів через сприймання вібрацій, зосередження уваги на їх особливостях (силі, напрямку, тривалості, ритмі тощо),

формування компенсаторних навичок отримання інформації через смак, запах, доступний звук, зір, тактильні враження

учні свідомо сприймають та правильно інтерпретують знайомі артикуляційні образи;

використовуючи компенсаторні зорові механізми, діти застосовують специфічні комунікативні засоби (жестову мову, дактилювання) у міжособистісному спілкуванні, під час репрезентації знань, якщо мають трудності у словесному оформленні думок;

уважно сприймають та аналізують предметно-образну інформацію


діти контролюють власну вимову через кінестетичні відчуття під час промовляння (залежно від індивідуальних можливостей дітей), помічають помилки самостійно або з допомогою вчителя і по-можливості виправляють їх;


учні зосереджують увагу на вібраційних сигналах, використовують отриману інформацію ля усвідомлення предметно-образної реальності та змісту зверненого мовлення;

володіють прийомами вивчення особливостей оточуючих предметів: обмацування, постукування, уважне розглядання та ін. та використовують їх

особистісний

розвиток цілеспрямованості діяльності


розвиток самоконтролю


розвиток вольової сфери


формування впевненості у собі, усвідомлення своєї неповторності, своєрідності, особистісної цінності,


діти виявляють цілеспрямованість в отриманні знань (виявляється тією чи іншою мірою, індивідуально)


учні володіють і користуються навичками плануючого, операційного, заключного самоконтролю


діти виявляють наполегливість і вольові якості для досягнення як найближчої, так і віддаленої у часі стратегічної мети (виявляється тією чи іншою мірою, індивідуально)


діти усвідомлюють себе як представників своєрідної, яскравої і талановитої спільноти людей з порушеннями слуху, водночас відчувають себе повноцінними, рівноправними громадянами в соціальному середовищі чуючих, усвідомлюють, що спільноти людей з порушенням слуху та людей із збереженим слухом не є відокремленими, замкненими, а, навпаки, складають спільне єдине громадянське демократичне суспільство із загальними для всіх моральними цінностями, народними традиціями, інтересами і проблемами соціального і особистісного характеру;

усвідомлюють своє місце і роль у побудові толерантного суспільства без будь-яких кордонів, спричинених нерозумінням, недооцінкою, несприйняттям між людьми з різним станом слуху;

розуміють шляхи такого зближення, які полягають в опануванні різними комунікативними засобами (словесною мовою, жестовою мовою), взаємному „пристосуванні” до потреб кожного (людей із збереженим слухом до потреб і особливостей людей з порушеним слухом, а людей з порушеннями слуху до умов життя „чуючого соціуму”)



Історія


^ ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


Програма з історії для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей зі зниженим слухом розроблена на основі програм для загальноосвітніх навчальних закладів та у відповідності до положень Державного стандарту базової і повної середньої освіти.

Пропонована програма з історії для 5—10 класів загальноосвітніх навчальних закладів для дітей зі зниженим слухом (основна школа у структурі 13-річної) складена, виходячи з цілей, вимог і змісту навчання історії у школі, закладених у Державному стандарті освіти (освітня галузь “Суспільствознавство”). Представлено курси історії України і всесвітньої історії з давніх часів, які складають хронологічно послідовну систему шкільної історичної освіти.

Окрім того, у навчальних програмах реалізуються корекційно-розвивальні завдання, які конкретизуються спрямованістю специфічних принципів спеціального навчання дітей зі зниженим слухом.

Особливості корекційно-розвивальних завдань освітньої галузі «Суспільствознавство» у 5-10 класах визначається контингентом учнів, які мають зниження слуху й продовжують навчання в основній ланці школи. Це учні з недоліками навчально-пізнавальної діяльності, які виникли і утримуються в них в результаті зниження слуху, а відтак і недорозвинення мовної функції. Їм притаманна особлива ригідність, негнучкість мислення. Впродовж навчання в основній школі у них переважає конкретно-практичне мислення. Мислительні дії та операції характеризуються недостатньою якістю та продуктивністю. Учням складно аналізувати, порівнювати, узагальнювати та класифікувати історичний матеріал. Розвиток причинно-наслідкового мислення на понятійному рівні відстає у часі. Учні зі значними труднощами роблять висновки, судження, умовиводи. Учням притаманні труднощі здійснення самоконтролю, знижена пізнавальна активність. У частини з них занижена самооцінка, низький рівень домагань, особливості емоційної сфери.

Таким чином для ефективного, усвідомленого опанування учнями знань необхідно забезпечити реалізацію загальних педагогічних принципів доступності, послідовності викладу навчального матеріалу, його унаочнення та систематичного повторення, а також специфічних принципів спеціального навчання дітей зі зниженим слухом.

* Педагогічний процес має орієнтуватися на всебічний широкий соціальний вплив на учнів та формування їхньої особистості. Формуючий і розвиваючий характер всебічного впливу на дитину – корекція чи формування вищих психічних функцій (мовлення, довільної уваги та мислення, пам’яті, словесно-логічного мислення та ін.) – забезпечує всебічний розвиток особистості.

* Подолання мовленнєвого недорозвитку. Накопичення словникового запасу, уточнення звукового складу мовлення, засвоєння граматичної системи мови, опанування різних видів і форм мовленнєвої діяльності мають бути постійними і не лише у вигляді окремої системи занять. Ця робота має відбуватися у процесі вивчення усього навчального матеріалу. Систематична робота з уточнення, корекції, активізації мовного матеріалу, опанованого учнями самостійно; розширення можливостей збагачення мовлення дітей. Робота з розвитку мовлення, уточнення звукового складу слів, їх лексичного та граматичного значення, активного використання лексики у самостійних висловлюваннях.

* Використання різноманітних видів діяльності. Для розвитку психічних процесів та функцій (особливо пізнавальних та мовленнєвих) у процесі практичної та розумової діяльності потрібне створення спеціальних ситуацій, залучення дітей до ігор та різних видів трудової діяльності. Мотивація діяльності, в тому числі і соціальної, дітей стимулюється через використання в процесі навчання наочних, наочно-дієвих засобів, інсценування, ігрових прийомів, оскільки це збуджує інтерес до навчання, активізує пізнавальну та мовленнєву діяльність.

* Урахування індивідуальних особливостей учнів. Потрібно враховувати рівень володіння мовленням, обсяг мовленнєвих засобів, що використовуються дитиною, ступінь залишкового слуху та можливості його використання і розвитку, обсяг уявлень та понять про відносини людського життя їхні політичні та соціальні потреби, особливості мисленнєвої діяльності, пам’яті, уваги тощо.

* Забезпечення полісенсорної основи навчання. Основним завдання є подолання наслідків порушення слуху та порушення взаємодії в аналізаторній системі. У навчальний процес входять заняття з розвитку навичок читання з губ (з опорою на зорову та слухо-зорову основу), спеціальні заняття з навчання вимови (формування рухової та кінестетичної основи мовлення у єдності з розвитком оптико-акустичних мовленнєвих уявлень), робота з розвитку та використання залишкового слуху.

Зміст навчального історичного матеріалу побудований на основі синтезу культурологічного та цивілізаційного підходів у контексті всесвітньої та європейської історії. Людина розглядається як суб’єкт і творець історичного процесу. Методологія відбору змісту програмного матеріалу базується на системі таких загальнолюдських і громадянських цінностей українського суспільства, як гуманізм, Батьківщина, самовизначення, права і свободи людини, держава, громадянин, людина, сім’я тощо.

Вітчизняну і всесвітню історію представлено у вигляді двох курсів, що є важливим для цілісного уявлення про кожен із них. Разом з тим, процеси, події та явища вітчизняної історії висвітлюються у контексті загальноєвропейської та світової історії. Такий підхід учитель може за даною програмою реалізувати шляхом синхроністичного вивчення та узгодження матеріалу відповідних курсів української та всесвітньої історії, виходячи із можливостей міжкурсових зв’язків. При плануванні навчального процесу педагог може сам визначити оптимальну для конкретної педагогічної ситуації послідовність розгляду окремих тем і сюжетів, місце включення регіонального та локального матеріалу. Інколи доцільним є поєднане вивчення тем із курсів української та всесвітньої історії. Це стосується, наприклад, історії міжнародних відносин і зовнішньої політики у ХХ ст., історії Першої світової війни, окремих питань історії культури тощо.

Зміст курсів інтегрує соціальну, економічну, політичну й духовну історію та висвітлює тісний взаємозв’язок всіх сфер людського буття. В межах даного підходу особлива увага приділяється питанням духовності, повсякденного життя, психології суспільства, взаємовідносинам, взаємовпливу та діалогу культур різних народів. Це дозволяє разом з формуванням конкретних знань та загальноісторичних уявлень учнів створювати умови для розвитку їхніх моральних та естетичних цінностей. Вперше більшу увагу приділено регіональній та місцевій історії (історії краю), що дає можливість виховувати патріотичні та державницькі почуття та якості школярів, посилює інтерес до історичної інформації. В темах “історія краю” передбачений насамперед розгляд історичного матеріалу місцевості, де розташована школа: міста, селища, села, району. Зміст відповідних тем передбачає як вивчення конкретних подій, явищ, історичних постатей краю, так і порівняння їх із подіями та явищами, що відбувались на території країни в цілому. Такі теми потребують широкого залучення учнів до самостійної пізнавальної діяльності, зокрема з елементами досліджень.

З психолого-дидактичної точки зору, програму побудовано на поєднанні особистісно орієнтованого, діяльнісного та компетентнісного підходів до навчання.

Це вимагає від учителя значної психологізації навчально-виховного процесу, умінь розбудувати його з урахуванням даних постійної діагностики рівня розвитку, слухо-мовленевого стану та навчальних досягнень учнів, стимулювання, мотивування їхньої пізнавальної діяльності, забезпечення високого рівня їхньої активності й самостійності.

Об’єднані у клас учні зі зниженим слухом створюють неповторну комбінацію потреб, інтересів та пізнавальних можливостей, яка виключає шаблонний підхід у навчанні. Один і той же зміст не може бути однаково опрацьованим у класі, тому в побудові уроків, виборі структурних форм учитель керується насамперед методичною доцільністю та конкретними умовами навчання учнів з різним станом слухового сприймання та мовленнєвим розвитком, використовуючи не тільки усну і дактильну мову, а і при потребі жестову мову, як допоміжну. Прикметами сучасного навчального заняття є відсутність стандартних ознак у його структурі та методиці, розмивання меж між його елементами.

Сьогодні учні все частіше виявляють свою компетентність не тільки під час опитування або закріплення засвоєного, а безпосередньо у процесі аналітичної роботи над новим матеріалом, що вимагає широкого впровадження у шкільну практику різних моделей активного навчання від проблемного викладу навчального матеріалу вчителем і розв’язання проблемних завдань до самостійної пошуково-дослідницької роботи учнів. Критерієм оцінки навчальної діяльності учнів 8 – 10 класів є сьогодні не стільки обсяг матеріалу, що залишився в пам’яті, скільки вміння його аналізувати, узагальнювати, активно використовувати в нестандартній (позанавчальній) ситуації, вміння самостійно здобувати знання. У зв’язку з цим зростає значення самостійної роботи учнів як на уроках, так і в процесі виконання домашнього завдання.

Пропонована програма розрахована саме на такі особливості навчання. Вона дає можливість учителю самостійно варіювати матеріал, творчо підходити до організації навчання учнів. Успішним є те навчання, яке створює атмосферу зацікавленості, небайдужості до матеріалу, що розглядається, спільного розв’язання навчальної проблеми.

Основними компонентами програми є: зміст історичного навчального матеріалу, перелік державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів з врахуванням їхнього психічного та фізичного розвитку, на який учитель орієнтується під час вивчення конкретних тем окремих курсів.

До кожної теми надано орієнтовний узагальнений перелік інформаційних питань змісту, які обов’язково мають бути відбиті у підручниках або інших посібниках, що повідомляють учням зміст навчального історичного матеріалу. Вони засвоюються учнями у вигляді знань історичних фактів і понять різного ступеня узагальненості та складності.

Інформаційні питання не розподілені за окремими уроками, що дозволяє учителю самому визначати назву теми уроку, кількість, обсяг і перелік питань, що вивчатимуться на тому чи іншому уроці в залежності від особливостей учнів класу та його індивідуального підходу до викладання.

Пропоновані інформаційні питання є мінімумом знань, які підлягають обов’язковому засвоєнню учнями на різних рівнях навчальних досягнень у відповідності до індивідуального розвитку пізнавальних можливостей того чи іншого учня. Повне опрацювання знань у певній системі, їх усвідомлення і застосування забезпечуються у даній програмі не тільки запам’ятовуванням, а й опрацюванням їх за завданнями, що передбачені наступним компонентом програми “Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів”.

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів представлені у програмі у вигляді переліку умінь і навичок, яких мають набути учні під час вивчення тієї чи іншої теми.

Підходи до підвищення загальноосвітнього рівня підготовки учнів та тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів пов’язані з поступовим ускладненням та поглибленням основних історико-предметних (хронологічних, просторових, інформаційних, мовленнєвих, логічних та аксіологічних) умінь, навичок учнів різних класів у відповідності до їх вікових та пізнавальних можливостей.

Систематичне та послідовне формування перелічених знань, умінь, навичок, ціннісних орієнтацій забезпечує розвиток в учнів відповідних загальнопредметних компетентностей з історії, які є основою для набуття учнями ключових компетентностей.

Програму складено у відповідності до такого розподілу навчального часу.

^ Послідовність вивчення курсів
української та всесвітньої історії по класах


Клас

Курси

К-ть годин

5

Історія України (Вступ до історії)

35

6

Історія України. Всесвітня історія
(Історія стародавнього світу)

35
35

7

Історія України
Всесвітня історія

35
35

8

Історія України
Всесвітня історія

35
35

9

Історія України
Всесвітня історія

35
35

10

Історія України
Всесвітня історія

35
35


Навчальний матеріал кожного курсу у програмі розподілений на теми, для кожної з яких визначені орієнтовні часові межі. Кожну тему завершує урок тематичного оцінювання, на який виділено окрему годину. У програмі передбачено вступні уроки до кожного курсу інтегрованого змісту, які сприяють формуванню в учнів цілісних історичних уявлень, встановленню наступності у вивченні української та всесвітньої історії, кращій організації пізнавальної діяльності учнів. На таких уроках учні мають познайомитись зі структурою та методичним апаратом відповідного підручника та іншими видами джерел інформації з курсу (текстами, фрагментами історичної літератури, письмовими та речовими історичними джерелами, ілюстраціями, фондами та експонатами музеїв, історичними пам’ятками).

Наприкінці кожного курсу передбачено години резервного часу, які вчитель використовуватиме на власний розсуд.

Сучасні підходи до оцінювання, пов’язані з потребами особистісно орієнтованого характеру навчання та реального розвитку учня зі зниженим слухом потребують від учителя насамперед чіткого формулювання завдань оцінювання. Такими вважаються завдання які:

  • визначають рівень навчальних досягнень учнів;

  • визначають найкращих за результатами учнів;

  • стимулюють мотивацію учнів до навчання і отримання знань;

  • визначають рівень здібностей учнів;

  • визначають, чи є необхідність в додатковому навчанні або перенавчанні;

  • проставляння оцінки (в балах).

Методика перевірки знань, умінь та навичок має відповідати меті та методиці викладання курсу. Якщо для перевірки знань існують традиційні способи оцінювання, то перевірка умінь і навичок вимагає набагато більше часу, а оцінити виховний ефект програми безпосередньо на уроці, взагалі, навряд чи можливо. Цінності, особисте ставлення проявлятимуться в реальному житті; завдання ж учителя — навчити та надати учням можливість проявляти і захищати власну думку в будь-яких “навчальних ситуаціях” у класі та поза школою.

Оцінювання результатів навчання учнів історії за пропонованою програмою передбачає оцінювання засвоєних ними знань і сформованих умінь та навичок. Таке оцінювання можна провести, пропонуючи учням на уроках тематичного оцінювання усні запитання, письмові завдання, насамперед тестові. Завдання з вибором однієї відповіді з декількох дозволять перевірити такі знання і уміння учнів:

  • знання дат, хронологічних меж, періодів найбільш важливих історичних подій і процесів;

  • знання фактів — місця, обставини, учасників, результати подій;

  • співвіднесення одиничних фактів і типових загальних явищ;

  • визначення характерних суттєвих рис історичних явищ і подій;

  • групування (класифікація) фактів за вказаною ознакою;

  • знання історичних понять термінів, їх визначень;

  • розкриття причинно-наслідкових зв’язків між подіями.

Однак для перевірки таких елементів підготовки учнів з історії, як опрацювання (аналіз, застосування, оцінка) історичних джерел і документів, порівняння, співставлення, обґрунтування власного ставлення учня, його позиції, оцінки щодо історичної події, явища, діяча, тести виступають лише як частина прийомів контролю. Для підсумкової атестації учнів потрібно використовувати також такі форми контролю, як розгорнуті усні та письмові відповіді, твори, проекти тощо.

Досягнення передбачені даною програмою навчальних результатів можливе тільки за умов індивідуального підходу до кожного учня зі зниженим слухом, врахуванням його індивідуальних здібностей, мовленнєвого запасу, поєднання активних та інтерактивних форм, методів і технологій організації пізнавальної діяльності на уроках як вітчизняної, так і всесвітньої історії. Певне розвантаження програм окремих курсів дозволяє учителю звернути увагу на розвиток пізнавальних можливостей учнів, їхніх особистісних рис та характеристик, основних компетентностей.

Впровадження програми має ґрунтуватися на новій педагогічній етиці, визначальною рисою якої є взаєморозуміння, взаємоповага, творче співробітництво. Ця етика утверджує не рольове, а особистісне спілкування (підтримка, співпереживання, утвердження людської гідності, довіра), зумовлює використання особистісного діалогу як домінуючої форми навчального спілкування, спонукає до обміну думок, вражень, моделювання життєвих ситуацій, включає спеціально структуровані ситуації вибору, авансування успіху, самоаналізу, самооцінки, самопізнання. Принципово важливою є орієнтація на розвиток творчості, творчої активності, творчого мислення, здібності до адекватної діяльності в нових умовах.

Програма складена таким чином, щоб максимально спростити роботу вчителя під час підготовки до навчальних занять.

Орієнтуючись на визначені в програмі вимоги до навчальних досягнень учнів та порівнюючи їх із пізнавальними здібностями школярів, учителі мають змогу у стислий термін:

  • конкретизувати освітні та розвивальні цілі у планах-конспектах окремих навчальних занять, чітко сформулювавши їх як очікувані результати навчання;

  • визначити основні методи і прийоми діяльності учнів під час навчання;

  • створити систему оцінювання і моніторингу навчальних досягнень учнів від комплексу завдань, спрямованих на визначення рівня знань і сформованості певних умінь під час безпосереднього вивчення учнем навчального матеріалу, до завдань тематичної та підсумкової атестації;

  • коригувати навчальний процес згідно з визначеними тенденціями;

  • вибрати найбільш придатні для досягнення очікуваних результатів навчальні посібники та засоби навчання.

Користуючись програмою, учні ознайомлюються з визначеними вимогами до навчальних досягнень, що дозволяє їм:

  • зробити процес навчання більш мотивованим і цілеспрямованим;

  • організувати самоконтроль за особистим просуванням у навчанні;

  • залучати додаткові внутрішні резерви і допоміжні методичні засоби для покращення результатів навчальної діяльності;

  • активізувати пізнавальну діяльність.

Програма зорієнтована на кінцевий результат навчання і дозволяє адміністрації школи:

  • створити більш об’єктивну систему моніторингу як діяльності вчителя, так і просування учнів у навчанні;

  • впливати на результати навчальної діяльності через закладені у програмі важелі, виходячи із внутрішніх резервів;

  • консолідувати навчально-виховні зусилля батьків, учнів, школи, конкретного вчителя у створенні оптимальних умов для розкриття здібностей та інтелектуального зростання особистості учня.

Програма дозволяє широко залучити до навчання історії психологічну науку та за допомогою шкільного психолога:

  • розробити для учнів, їх батьків та вчителів рекомендації з розвитку пізнавальних можливостей учнів і покращення на їх основі результатів навчальної діяльності;

  • допомогти вчителеві у здійсненні моніторингу власної діяльності.






залишити коментар
Сторінка1/15
Дата конвертації25.09.2011
Розмір2.65 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы:   1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15
плохо
  2
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

Загрузка...
База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Загрузка...
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх