Харукі муракамі. Поїздка до Таїланду icon

Харукі муракамі. Поїздка до Таїланду


1 чел. помогло.
Схожі



Загрузка...
страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   20
повернутися в початок
скачать

4



(15) З піснями повертаються пташки

До гнізд своїх, –

Для них вже також пізно!

(Сотьо)

*

(16) Крізь хащі пробираючись гірські,

І не збагнеш: де стежка, а де небо!

(Соґі)

*

(17) Але ж і розпогодиться коли,

Не висохнуть Мандрівника рукава.

(Сьохаку)

*

(18) Яскравий місяць тьмариться

в очах,

Коли в траві ночую просто неба.

(Сотьо)

*

(19) Не сплю щоночі, Тільки марно все:

Минає осінь знову по-пустому!

(Соґі)

*

(20) Зриває вітер пізній цвіт хаґі1,

І смутку повні наші сни короткі.

(Сьохаку)

(9) Мабуть, з того села,

Що в нетрях гір,

Де буревій ніколи не вщухає.

(Сотьо)

*

(10) Якщо так скрутно люди там

живуть,

Їх доля нашої сумнішою здається!

(Соґі)

*

(11) Не варто думати про те,

Які самотні ми На цьому світі!

(Сьохаку)

*

(12) Тим паче, що людини почуття –

Такі мінливі, як усім відомо!

(Сотьо)

*

(13) Але ж сумує навіть по росі,

Що, випавши, зникає, Квітка кожна!

(Соґі)

*

(14) Імла вечірня все ще береже

Останній відблиск сонячного світла.

(Сьохаку)

1 Хаґі – кущовидна рослина родини бобових з квітами рожевого та білого кольору (лат.: Lespedeza).



М
5
ені наснились родичі мої,

Усі покійні...

Що мене чекає?

(Сотьо)

*

    1. На що нам сподіватись?

Ми також,

Старіючи, йдемо за ними слідом!

(Соґі)

*

    1. Якщо смаку бракує

Цим пісням –

Сприйміть хоча б їх таємничий смуток!

(Сьохаку)

*

    1. Мій друже любий, він –

як та журба

Вечірнього затьмареного неба.

(Соґі)

*

  1. Сьогодні ми вершини перейшли,

Покриті хмарами,

А не вишневим цвітом.

(Сотьо)

*

  1. І весняних гусей прощальний

крик,

Прислухавшись, ми теж почули нині!1

(Сьохаку)

*

  1. Невже затьмареним

Здається місяць їм?

Затримайтесь і помилуйтесь з нами!

(Соґі)

*

  1. Осіннім ранком мокрий від роси

Прокинувся я знову у дорозі.

(Сотьо)

*

  1. Удалині

Край поля над селом

Туман холодний стелиться за обрій.

(Сьохаку)

*

  1. Доносять вітру подихи пругкі Прачів далекий стукіт по білизні.

(Соґі)

1 Дикі гуси прилітають до Японії лише на зимування.

*

  1. ^ Щороку в грудні холод до кісток

Проймає тіло

Крізь тоненький одяг.

(Сотьо)

*

  1. У розпачі від марного життя

Збираю хмиз приречено у горах.

(Сьохаку)

*

  1. В моїх думках при цьому

лиш одне:

Чи вартий світ того,

Щоб жити в ньому?

(Соґі)

*

  1. Але куди подітися мені

Від розпачу свого і безнадії!

(Сотьо)

*

  1. Так і живу, чекаючи кінця –

Розлуки вічної

Після кохання ночі.

(Сьохаку)

*

  1. А все ж таки, чому людська

любов

Завершується саме так на світі?

(Соґі)

*
6


(37) З тобою розлучившись,

Палко так

Не зможу вже нікого я кохати!

(Сотьо)

*

  1. Бо в світі цім нема поміж

людьми

На неї навіть схожої людини!

(Сьохаку)

*

  1. В старій столиці кожне деревце

Травинка кожна –

Спогади й досада.

(Coґi)

*

  1. І навіть жалюгідний цей нічліг

Нагадує мені гірке прощання.

(Сотьо)

*

  1. Нехай втішає згадка про батьків,

Хоча вони й померли

Нещодавно...

(Сьохаку)

*

  1. Минають дні, і місяці летять,

А сни нас повертають у минуле.

(Coґi)

  1. Від берега

Відчалюють чорни,

Причал свій покидаючи востаннє.

(Сотьо)

*

  1. Якщо ми не народжуємось знов,

Про вчення Будди хочу я почути!

(Сьохаку)

*

  1. А поки що, що зустрічі, печаль,

Немов роса, То з’явиться, то зникне.

(Cori)

*

  1. На інших покладаючись, живу.

Собі ж обрид, як вітер цей осінній 1.

(Сотьо)

*

  1. В полині марно коники сюрчать,

Надіючись, Що хтось їх урятує.

(Сьохаку)

Гра слів: яп. слово «акі» (осінь) омонімічне одній із форм дієслова «акіру» або ж «аку» набриднути, обри­днути; пересититися.

(48) На цій горі, освяченій людьми1, – Лиш місяця яскравого сіяння!

(Cori)

*

  1. Відлуння дзвонів в горах –

тільки це

Мене, самотнього,

Тепер уранці будить.

(Сотьо)

*

  1. Щоночі землю паморозь сріблять

І так, що посріблилося й волосся.

(Сьохаку)

*

  1. Зимовий день!

В затоці журавель

Зажурено стоїть, піднявши ноту.

(Cori)

*

  1. Удалині – рибалка на човні.

Солоний вітер. Вечір. Сутеніє.

(Сьохаку)

*

  1. Чи заблукав

Серпанок весняний?

Кудись за обрій тягнеться безкраїй.

(Сотьо)

*

  1. Не бачив звідки – у гірське село

Весна-красуня знову завітала!

(Cori)

*

  1. З кущів

Останніх квітів пелюстки,

Що ледь тримались, сумно опадають.

(Сьохаку)

*

  1. Промок до нитки в лісі від роси, Стежиною крізь хащі продиравшись!

(Сотьо)

*

  1. Від холоду осіннього й дощу

Печера в скелях –

Марний порятунок!

(Cori)

*

  1. В кого рукава мохом поросли.

Тому вже не до місяця на небі.

(Сьохаку)

1 В оригіналі: «сіме-юу-яма» – гора, що обплетена «сіме». Сіме – ритуальні солом’яні канати з вплетеними в них смужками паперу, якими синтоїсти прикрашають святі місця: храми, скелі тощо.

*
7


  1. Ні! Благородна схимника душа

Не зможе вже

Почерствіти ніколи!

(Сотьо)

*

  1. Вдалечині ледь видно корабель,

Що відійшов, як хвилі вгамувались.

(Соґі)

*

  1. За ніч на морі буря уляглась:

Ранкова тиша,

В небі – ні хмаринки!

(Сьохаку)

*

  1. Далеких гір вершини білий сніг

З усіх боків облив яскравим сріблом.

(Сотьо)

*

  1. Цей листопад,

Ця хатка на горі

Мені в житті ніколи не обриднуть.

(Соґі)

*

  1. А смуток мій – від тих сумних

пісень.

Які співає вітер серед сосен!

(Сьохаку)

*

  1. Хто ще з людей удосвіта вставать

Щоранку згоден,

Щоб молитись Богу?

(Сотьо)

*

  1. Хіба що місяць знає смуток мій,

Мандруючи завжди зі мною поруч.

(Соґі)

*

  1. Роса поволі

Інеєм стає,

І осінь знов зволожує рукава.

(Сьохаку)

*

  1. Волоття посивіле сусукі1

Зриває і розносить лютий вітер.

(Сотьо)

*

  1. В холодні дні Тьмяніють схили гір,

Доносяться перепелині співи.

(Соґі)

*

  1. Скорботний смуток поле оповив,

Де я живу і більш нема нікого!

(Сьохаку)

  1. Коли повернемось,

Згадаємо про тих, хто нас чекав,

Сумуючи так довго.

(Сотьо)

*

  1. А хто цуратись стане, пам’ятай,

Що то пустого світу лицемірство!

(Соґі)

*

  1. Шлях до кохання зовсім не такий,

Як думають про нього

Здавна люди.

(Сьохаку)

*

  1. Забути хочу цей жорстокий світ,

А він щораз нагадує про себе!

(Сотьо)

*

  1. Здавалося б, самітникам гірським

Все байдуже –

Весна прийшла чи осінь.

(Соґі)

*

  1. Але й крізь двері плетені трава

Влізає в дім, бентежачи уяву!

(Сьохаку)

*

  1. За тином поруч з хаткою город,

Хоч і покопаний,

Занедбаним лишився!

(Сотьо)

*

  1. Крізь дощ і млу вечірню на шляху

Самотня постать ледве бовваніє.

(Соґі)

*

  1. Шкода! Не до вподоби солов’ю

Це поле, Де я хочу зупинитись.

(Сотьо)

*

  1. Проте, яка спокійна буде ніч!

Вишневий цвіт у темряві біліє!

(Сьохаку)

1 Сусукі (лат.: Miskanthus) багаторічна трав’яниста рослина родини злакових із довгим тонним стеблом і густою волоттю.

*
8


  1. Світати почало,

А я всю ніч

Очей не зводив з вишень білоцвіту1.

(Coґi)

*

  1. Цікаво, на чиєму рукаві

Ти сни свої цієї ночі бачив?

(Сотьо)

*

  1. Він вже й забув.

Коли в останній раз

У вічному коханні присягався!

(Сьохаку)

*

  1. Хоч я й посивів нині, все одно –

Навідатися в гори не готовий.

(Coґi)

*

  1. Того,

Хто там сховався від людей,

Для себе люди також поховали.

(Сотьо)

*

  1. Але і в остогидлім світі цім

Як довго можна марно знемагати?

(Сьохаку)

*

  1. А тут уранці, ввечері – димок

Від колючок соснових

В’ється в небо.

(Coґi)

*

  1. Не уявляю, як живеться тим,

Хто мешкає в селі на узбережжі!

(Сотьо)

*

  1. Осінній вітер скиглить серед

скель

Вздовж берега,

Не даючи заснути.

ьохаку)

*

  1. У темнім небі чути крик гусей

Над горами, де затаївся місяць. (Coґi)

1 Гра слів: яп. слово «хана»/квітка; вишневий цвіті у деяких словосполученнях набуває значення: красуня, красива дівчина/жінка/, і цим користуються автори двох наступних віршів іронічного змісту.

*

(91) Уранці завтра пізній цвіт хаґі.

Змарнілий від роси. Побачать очі!

(Сотьо)

*

  1. Людини серце теж тоді стає

Таким величним, як і поле Ада!1

(Сьохаку)

*

  1. Не забувай:

Ні дійсність, ані сон –

Ніщо людей ніколи вже не змінить!

(Coґi)

*

  1. Пригадую минуле й не забагну:

Коли розпочинається минуле?

(Сотьо)

*

  1. А все тому,

Що Будди2 на землі

З’являються і знову пропадають!

ьохаку)

*

  1. Весняний вітер ніжно пестить гай,

Який, здавалося, засох уже назавжди.

(Coґi)

*

  1. Вночі

Ще іній гори покривав,

А вже уранці стелиться серпанок!

(Сотьо)

*

  1. Над хижкою самітника димок

Так безтурботно тягнеться до неба.

(Сьохаку)

*

  1. Той, хто білує,

Іноді також

Вершин пізнання досягнути може.

(Coґi)

*

  1. Додам лише, що люди взагалі

Обрали вірний шлях у цьому світі!

(Сотьо)

1 Поле ^ Ада (в оригіналі: [ада-но ооно] – Велике поле Ада) назва долини, що славилася квітом хаґі (нині – східна

частина м. Ґодзьо, преф. Нара).

2 Мовиться про різні релігії і різних пророків.

^ На стор. 4 і 5 – художник Йосіо Окада. Поети середньовіччя. (Із вид. 1990-х pp.)

Ha стор. 3 і 9 – художник Ункоку Тоґан (1547–1618). Краєвид із людьми.

9






залишити коментар
Сторінка7/20
Дата конвертації25.09.2011
Розмір4.31 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   20
хорошо
  2
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

Загрузка...
База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Загрузка...
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх