Харукі муракамі. Поїздка до Таїланду icon

Харукі муракамі. Поїздка до Таїланду


1 чел. помогло.
Схожі



Загрузка...
страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20
повернутися в початок
скачать

11

дня Закону не гірші й не кращі від минулих діянь Шак’ямуні, бо це одне й те саме.

Що таке рівень мьоджі-соку в сучасному розумінні? Це – зміцнення віри в закон Мьохо, здійснення задумів поширити знання про нього. Двадцять шостий верховний священнослужитель Нічікан (1665–1926) пояснював, чому ми можемо ідентифікувати діяння двох сподвижників і вважати японського мислителя Буддою доби Останнього дня Закону: між ними немає різниці, як не буває двох рівноцінних причин просвітління, а є лиш один вічний і незмінний закон життя й смерти, якому підлягає все живе.

Про діяння Шак’ямуні сказано в тій частині «Сутри Лотоса», де викладено історію бодгісатви Фукьо. Ви пам’ятаєте, що «Фукьо» в перекладі означає «Той, Хто Ніколи Не Принижує». Учні Просвітленого уславлювали Татхаґату безліччю шанобливих і за земного життя, й за всіх реінкарнацій, тож звання Того, Хто Ніколи Не Принижує, стосується часів перевтілення Шак’ямуні в добу занепаду, що почалась одразу по смерті Короля застрашливого Звуку, відомого також як будда Іоно.

Бодгісатва Фукьо заслужив прихильність людей своєю щирою любов’ю до них. Хоч би хто коли трапився йому на дорозі, пін завжди поштиво вклонявся йому й проказував одні й ті самі слова: «Я глибоко шаную вас». Зміст цієї на перший погляд дивної поведінки полягає в ствердженні основного принципу існування – визнання єдиною й непорушною цінністю самого життя, адже своєю природою будь-яка жива істота наділена досконалою першозданністю й колись може стати буддою.

Бодгісатва жив у суворі часи, коли людську свідомість затьмарювали розпуста й злоба. Люди не тільки не вміли поцінувати шляхетну великодушність Того, Хто Ніколи Не Принижує, але не могли навіть стримувати лютої роздратованости, намагалися найдошкульніше вдарити, образити, погрожувати смертю. І тут я б хотів звернути вашу увагу на розроблену бодгісатвою стратегію виживання. Фукьо поводився надзвичайно гнучко. Він не був ані безпорадно покірливим, ані запекло войовничим. Його не назвеш боягузом, та навряд чи хтось побачить у ньому героя, що змагається за справедливість зі зброєю в руці. Переживання й опір його – далеко не щоденний сюжет для драми чи трагедії.

Не гайнуючи сили на злість у відповідь або на те, щоб викликати сльозавий жаль до себе, бодгісатва демонстрував спокійну мужність і незламну стійкість, які вже тисячу років вражають уяву нащадків. Не лють і гнів, а світла незлопам’ятливість, уміння розважливо оцінювати ситуацію, повертаючи все на благо своєї найвищої мети, гідність і щирість допомагали успішно здійснити задум: Фукьо жодного разу не зрікся філософії добра й поваги, в яку вірив сам і яку щиро, але без надмірного пафосу проповідував людям.

Його спрямовувала та оберігала глибока й сильна віра. Нічірен Дайшонін так коментував історію бодгісатви Фукьо: «Згадуючи про свої діяння бодгісатви, Шак’ямуні має на увазі історію Того, Хто Ніколи Не Принижував». Діяння бодгісатви мають хорошу властивість: бесідуючи про закон Мьохо з друзями, тлумачачи й поширюючи його, людина непомітно просвітлює власну душу, зміцнює власну віру. Цунесабуро Макіґучі, перший президент товариства «Сока Ґаккай», якось висловився з цього приводу: що зрозуміти радість будівничого може тільки той, хто власними руками зводив дім: поки сам не візьмешся до роботи, не відчуєш захоплення здійсненою мрією, яка ще донедавна видавалася геть незбутньою.

Ми досягаємо стану будди не внаслідок «пекельних» страждань, а лише завдяки тому, що нам він призначений самою природою. Така характеристика світу Будди, складена Нічіреном Дайшоніном на підставі вивчення головних розділів «Сутри Лотоса» – «Хобен»17 і «Джурьо». Якщо ставитись до особистого досвіду Татхаґати, про який він розповідає в них, як до неприступного людині, то вчення новітнього буддизму про «терпляче плекання насіння мудрости» виявиться всього лише абстрактною філософською теорією. Одначе сімсотлітня історія практики Нам-Мьохо-Ренґе-Кьо мільйонами послідо-


12

вників документально заперечує це. Я кілька разів посилався у своїх лекціях на висловлювання шістдесят п’ятого верховного священнослужителя Нічіджуна (1898–1959) й хочу знову звернутися до його праць, розмірковуючи про таку важливу буддійську засаду, як першопричина просвітління. Він писав:

Якщо ставитись до шістнадцятого розділу «Сутри Лотоса» лише як до розповіді про історичного Будду Шак’ямуні, не замислюючись над тим, що дії бодгісатви, описані Татхаґатою, являють собою приклад життя, яке повинна наслідувати кожна людина в повсякденній метушні, то мені нічого не лишиться, крім гіркоти визнання: вчення Нічірена забуто.

Ці слова співзвучні моїм думкам. Тлумачень життєвої путі та покликання людини вельми багато, вибір же орієнтиру цілком залежить від нас самих, у принципі можна існувати й з думками про те, що прикрощі й страждання – це сувора розплата за помилки попередніх життів. Але сонячний буддизм пропонує нам по-іншому сприймати сучасні події, а саме з активної позиції творця: «Коли вже я сам вирішив з’явитися в цьому світі, то всі труднощі й випробування я неодмінно подолаю». Тих, хто крокує життєвими стежками й звертає очі до зір щастя, буддійські сутри називають бодгісатвами землі. Вони народжуються з власної волі в складний і важкий час і самі обирають свою долю, щоб виявляти іншим високу гідність особистости й приклад духовного становлення як незаперечний доказ благодатної творчої сили закону Мьохо. В гошо18 написано: «Коли людина це розуміє, страх та біль відступають». Авжеж, саме так. Зовсім уникнути болю не можна, але треба триматись, намагатися вистояти, не втратити себе. Ми здобуваємо заслужені винагороди, знаходимо гідний вихід з нібито безнадійних ситуацій, перемагаємо смертельну хворобу тільки тоді, коли твердо віримо в подолання, коли переборюємо біль і страх. Хочу знову підкреслити: хибна думка, нібито бодгісатва з’являється один на сто тисяч простих смертних. Усі ми – дорогоцінні діти матері-природи, однаково народжуємось, хворієм, старіємо, в належний час полишаємо землю; в цьому особливих і обраних немає. Милосердя Татхаґати зберігається в людській свідомості й серці, треба лишень захотіти його видобути звідти й використати задля людини, всесвіту, доби гуманізму, – ось у чому полягає свобода вибору стилю життя, долі. Земні бажання самі по собі є просвітленням, адже вони підтримують вогонь життя; тож буддизм навчає нас видобувати з мук світло радости щастя, перетворювати пекучі сльози на ліки для духовного видужання. Найголовніше – не боятися труднощів і випробувань. Не можна дозволити собі занурюватися з головою в море скарг і стогонів, це негідне бодгісатв. Хоч би що відбувалося довкола, треба незмінно діяти в дусі Нам-Мьохо-Ренґе-Кьо, вчиняючи від щирого серця даймоку й читаючи ґонґьо, поглиблювати віру в Ґохонзон19. Шак’ямуні повчав учнів:

^ Не намагайся затримати минуле.

Не чекай лінькувато дарунків майбутнього.

Вчора – уже в обіймах вічности.

Завтра – ще в дорозі.

Вдивляйсь уважно

в день сутній.

Не дозволяй серцеві хилитатись маятником.

Вивчай світ довкола,

бо пізнання зміцнює корені твого життя.

Примушуй себе зробити те, що має бути виконане зараз.


13

Найголовніше у нас перед очима – день нинішній, сутній момент. Саме ті зусилля, які ми здійснюємо зараз, у цю мить, розривають ланцюг кармічної закономірності) причин і наслідків, «спланують минулі борги», бо вони є фактично незмірним внеском у банк долі. Головне – наша рішучість, бажання, устремління...

Вчення буддизму Нічірена Дайшоніна, який відкрив першопричину просвітління всього живого (дія закону Мьохо), й справжній наслідок просвітління (самостійно обраний шлях бодгісатви) дає людині можливість піднятися на найвищу сходинку п’єдесталу пошани як переможцеві, що здобув найважливішу і єдино справжню перемогу – перемогу над собою. Дух новітнього буддизму – це відчуття щастя від володіння безмежними можливостями, невпинне самовдосконалення задля творення блага на землі і співчуття людям. Ось чому ми кожний день починаємо й закінчуємо щирим зверненням до Ґохонзону, на якому Будда Останнього дня Закону зобразив першоджерело й первозданність буття всесвіту Нам-Мьохо-Ренґе-Кьо. Ґонгьо й даймоку – стежка до нього. Ми йдемо нею й безперешкодно дістаємося берега вічности життя куон-ґанджьо, де душа знову й знову набирається віри, терпіння й радости...

ПРИМІТКИ

1 «Сутра Лотоса» – сутра, в якій записано головне вчення Будди.

2 Шак’ямуні-Будда – засновник буддизму. Відомий також як Ґаутама. За буддійською традицією Японії та Китаю, датою його народження прийнято вважати 8-й день четвертого місяця 1029 року до н.е.: а датою смерти – 15-й день другого місяця 949 р. до н.е. Але сучасні дослідники схильні вважати, що він народився 560 року до н.е. й прожив приблизно до 480 р. до н.е.

3 ^ Джосей Тода (1900–1958) – другий президент «Сока Гаккай», педагог.

4 Нічірен Дайшонін (1222–1282) – японський буддійський учитель, філософ, засновник новітнього буддизму – школи Нічірена.

5 Асамкх’я – санскритське слово, що означає «неосяжие число» й «нескінченність».

6 ^ Кальпа (санскр.) – давньоіндійська одиниця макрочасу.

7 Світ Саха – інша назва людського суспільства, повного страждань.

8 Татхаґата – один із десяти почесних титулів Будди, в перекладі означає «Той, хто так приходить зі світу Саха в світ Істини».

9 «Джурьо» – японська назва шістнадцятого розділу «Сутри Лотоса».

10 Ґох’яку-джінтенґо – нескінченне минуле.

11 Останній день Закону – настає через тисячі років після смерти Будди.

12 Тянь-тай (538 – 597) – китайський буддійський учитель.

13 Куон-ґанджьо – в буддійській космології означає «безкінечне минуле», також час без початку й кінця.

14 ^ Десять Світів – основоположна теорія буддизму; стверджує, що кожна людина має десять основних внутрішню станів буття. Десять світів складаються з Пекла, Голоду, Тваринности, Гніву, Спокою, Захвату, Вивчення, Осягнення, Бодгісатви й Будди.

15 ^ Даймоку і ґонґьо – медитативна практика.

16 Три тисячі станів у кожну мить життя – буддійська концепція, встановлена Тянь- таєм, яка пояснює, що життя людини в одну мить охоплює весь феноменальний світ.

17 «Хобен» – японська назва другого розділу «Сутри Лотоса».

18 Ґошо – загальна назва всієї писемної спадщини Нічірена Дайшоніна.

19 Ґохонзон – мандала, створена Нічіреном Дайшоніном як символ віри.

* Про японського мислителя, поета і громадського діяча Дайсаку Ікеду див.: № 1-2, стор. 27.





З
14

ЯПОНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ XVII-XVIII ст.

З японської переклав Микола ЛУКАШ

^ Мацуо БАСЬО

(1644-1694)

* * *

На голій гілці

самотній ворон тихо старіє.

^ Осінній вечір.

* * *

Як шумить-гуде банан,

як у кадуб капа дощ, –

чую цілу ніч.

* * *

^ Холод, ніч, нудьга...

Чути плюскоти весла

десь од берега.

ВДАЧА

Оттакий я єсть:

глянь на росяні дзвоники

то й сніданок весь.

* * *

Пущу коня вбрід –

полегесеньку впишусь

в літній краєвид.

* * *

На старім ставку жаба

в воду плюснула –

чули ви таку?

* * *

Ґедзь на будяку:

ти стривай, не клюй його,

горобейчику!

* * *

Степу рівнява –

ніде оку зачепитись.

Жайворон співа.

* * *

Я заріс, як щіть.

А худий який, блідий!

Весняні дощі...

© Микола Лукаш, 1990, переклад.

* * *

Вилиться мені:

плаче з місяцем стара

в гірській глушині.

* * *

Вже й по маю – ах!

Птахи плачуть, а у риб

сльози на очах.

* * *

Трава-мурава...

Узялася сном-марою

слава бойова.

* * *

Тиша, мир і лад.

Десь там тоне межи скель

цвіркотня цикад.

* * *

Осінь із дощем...

Навіть мавпа лісова

вкрилась би плащем.

^ СТАРИЙ ВІДЛЮДНИК

Зсохнеться ось-ось,

як узимку на шнурку

димлений лосось.

* * *

Окуні морські

зуби ширять із полиць:

в лавці холодно...

* * *

Крук – немилий птах,

але як милує зір

в ранішніх снігах!

* * *

Рушу, й раптом – хить!

Ухоплюсь за колосок...

це розлуки мить.

* * *

Чистий водоспад...

З ярих сосен глиця

в воду падає улад.


15






^ Худ. Соамі (1485–1525). Поет Лі Дабай спостерігає водоспад




*
16
* *

Побравши ціпки,

зійшлись діли сивочолі

усі на гробки.

* * *

Хризантеми пах...

У кумирнях з прадавен

темні лики Будд.

* * *

Довгий, довгий шлях –

і нїхто не йде навстріч.

лиш осіння ніч...

* * *

Чом так постарів

я це і осені?

Птиці, хмари.

* * *

Осінь-праосінь...

Як там живе сусіда?

Не знаю зовсім.

* * *

В мандрах я знеміг.

^ Полем паленим шуга

сон мій – чи юга?

* * *

Десять літ тут жив.

Едо! Я іду. Прощай!

^ Ти – мій рідний край.

* * *

Мавпа зойкне – співчуття...

А як плаче в непогідь

кинуте дитя?

^ ПАСМО ВОЛОССЯ

ОД НЕБІЖЧИЦІ-МАМИ

Цілував би – жаль:

од моїх пекучих сліз

іней піде в тань...

* * *

^ Рік кінчивсь, а мандри ні:

далі в стоптаних сандалях,

в зношенім брилі...

* * *

Жаль на серце впав:

при дорозі рожі цвіт

кінь мій общипав...

* * *

Я, метеличок,

собі крильця обірву:

на, цвіти, мачок!

* * *

Мандрівник – і все:

це тепер моє ім’я.

Йде осінній дощ.

* * *

Берег високий.

Потішив мені душу

самотній сокіл.

* * *

Із далеких літ скільки

всього нагадав

цей вишневий цвіт!

* * *

Тяжка година!

До нічлігу ледь добрів –

цвіте гордина!

* * *

Квіття горове

шелевіє-шелестить...

Водоспад реве.

* * *

Зозулі розспів

в передсвітанні тоне.

Далекий острів.

* * *

Чужина чужа –

знов мандрую у світи...

Мжить осіння мжа.

* * *

В мандрах десь і вмру...

Вітер в душу наганя

холод і журу.

* * *

Кулюсь на коні:

тінь моя коцюрбиться

мовчки по землі.

* * *

Журавель знеміг,

на холодне поле впав...

Мандрівця нічліг.

17

* * *

Сакура стара –

невже справді зацвіла?

Спогад, ніби дим...

* * *

Ніч шляхи мела:

скільки снігу там зосталось

після помела!

* * *

Виходжу з Кінч,

мов із мушлі той м’якун.

Осінь наскінчу.

* * *

Он рибалка-птах,

любо глянуть, як пірна,

але й сумно – ах!

ЧИСТОТА

Білий лотос-цвіт:

не цурається багна,

із якого зріс.

* * *

Червень на порі.

Хмари-тучі залягли

на Бурли-горі.

* * *

Стань, мандрівцю, глянь:

попід тином оно-но

сірики цвітуть!

* * *

Чи весна прийшла,

чи старий минувся рік?

Святоблива ніч.

^ ХОККУ ПОЕТІВ XVII–XVIII ст.

* * *

В Кісагаті – ах! –

там мімоза, «сум-краса»,

піл дощем дріма.

* * *

Крилечками мах!

Що, скажи, метелику,

бачиш ти у снах?

(Кага-но Тійодзьо)

ПО ВОДУ

Наберу в сябра:

уночі повій повивсь

круг мого цебра.

(Кага-но Тійодзьо)

* * *

Світ наш, як роса:

тут, на цвинтарі,

ясно все і вся.

(Соїн)

* * *

Нічого не чув:

чи душею десь витав,

чи нема зозуль?

(Соїн)

^ ЗОРЯНИЙ УЗОР

Муругий павук

павутиною вловив

кленовий листок.

(Хо-о)

РАЙ І ПЕКЛО

Павуків бенкет:

в сіті росяній,

тремкій два метелики.

(Хо-о)

* * *

Зеленій, зеленій!

Зеленіє перша рунь

через талий сніг.

(Райдзан)

^ СРІБНИЙ ОГОНЬ

Хризантеми квіт:

промінь місяця в росі,

світло, влите в лід.

(Ранко)

ДАВНІ ДРУЗІ

Останні листки!

Поспитайте дмухача,

хто впаде раніш.

(Сосекі)

36

Йосінарі ХАРАДА

^ З КРАЇНИ ВИСХІДНОГО СОНЦЯ XXI СТОЛІТТЯ:

До проблеми національної самоідентифікації

Останнім часом науковий потенціал японознавства в Україні помітно зростає і поглиблюється. Переконливим прикладом цього є чудові переклади з японської на українську, які були опубліковані за останні два роки: це – антологія японської поезії «Хайку»1, і збірка вибраних розділів відомої соціологічної монографії «Що таке японська модель»2. А восени минулого року вперше на території колишнього Радянського Союзу відбувся захист кандидатської дисертації, присвяченої викладанню японської мови3. Ці окремі, але перспективні праці вносять чимало нового у з’ясування японської ментальності, оскільки досі в цій проблематиці, як правило, превалювали аспекти загадкового екзотизму або вражаючого технологічного розвитку цієї країни, а все інше залишалося поза увагою.

Сучасні українські дослідники беззаперечно доводять актуальність японознавства, що, зрештою, виявляється вельми важливим не тільки для України, а й для самих японців, оскільки розширює можливості їх самоосмислення і самопізнання в діалозі та співіснуванні з навколишнім світом і допомагає з’ясувати, як світ сприймає та оцінює їх. Якщо говорити про це стосовно літератури, то тут нам цікаво зрозуміти, як японська література трактує найважливіші проблеми своєї історії в глобальному контексті та як репрезентує їх собі та навколишньому світу. В остаточному підсумку це є проблемою національної самоідентифікації – дуже актуальною і важливою для будь-якого суспільства, в тому числі українського та японського.

Що таке «самоідентифікація»? Тут може бути кілька різних тлумачень, але ми умовно розуміємо її як безкінечний процес віднайдення і ствердження свого «Я». Цей процес міцно пов’язаний з поняттям «свобода», оскільки сутність особистості полягає у вільному виборі можливих самореалізацій у кожний момент існування. Іншими словами, щоб свобода насправді була сутністю нашого людського існування, ми мусимо щоразу вибирати себе (або щось своє) і «здійснювати» самого себе в кожній даній сучасності. Але тут виникає інше питання: чи можна ідентифікуватися тільки для самого себе? Коли хтось любить музику і любить трати на скрипці, то чи він уже скрипаль? У якомусь сенсі – так. Але це зовсім не означає, що він скрипаль для всіх. Він скрипаль для тих, хто сприймає або хоче сприймати його як скрипаля.

Цю ситуацію добре прояснює кореляція двох японських слів – «людина (нінген)» і «природа (сідзен)». «Людина» в японській мові пишеться китайськими іерогрифами як між людьми, себто людина як особистість реалізується саме у взаєминах з іншими, а не просто сама по собі, незалежно від інших. Водночас природа японською мовою означає те, що само є. Себто природа самодостатня і як «стихія» для нашого людського розуму недосяжна. До неї належать сонце, зірки, море, дощ, вітер і – кожна людина. Себто, коли ми розуміємо стихію як непереборну силу або нестримність, ми самі, люди, також є частиною тої стихії, яка має волю та свободу і хоче сама здійснитися незалежно від усього, навіть завдаючи нещастя іншому. Але не можна забувати, що кожна істота

© Йосінарі Харада, 2004.

1^ Антологія японської поезії Хайку XVII–XX cm. / Передмова, переклад, коментарі І. Бондаренка. – K.: Дніпро, 2002. Не кажучи вже про точність і вишуканість перекладу, автор спорядив книгу унікальною передмовою та детальними коментарями до кожного своєрідного слова оригіналу, чого не було раніше в аналогічних перекладах з японської поезії.

2 Хамаґуті, Есюн.^ Що таке японська модель: переваги та вади в добу глобалізації: Перекл. з японської Центру сходознавства НаУКМА. K.: KM Академія, 2003. Привертає увагу те, що що вельми цікаву книгу переклала недавно сформована дослідницька група японознавців. Це – молоді й талановиті дослідники під керівництвом професора В. Резаненка, котрі зосереджуються на вивченні літератури, історії та соціології Японії.

3 Голубець В.В.^ Використання тестових завдань для навчання студентів мовних спеціальностей граматично правильного японського мовлення. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук. Київський національний лінгвістичний університет. – К.. 2003. Авторка цієї дисертації стажувалася півтора року в Осакському національному університеті іноземних мов, де розміщується один із найпотужніших центрів дослідження викладання японської мови для іноземців.





залишити коментар
Сторінка3/20
Дата конвертації25.09.2011
Розмір4.31 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20
хорошо
  2
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

Загрузка...
База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Загрузка...
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх