Харукі муракамі. Поїздка до Таїланду icon

Харукі муракамі. Поїздка до Таїланду


1 чел. помогло.
Схожі



Загрузка...
страницы: 1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20
повернутися в початок
скачать
або ченця і вів відкритий спосіб життя, спеціальної зброї, яка б могла його виказати, не мав. Зброєю йому слугували в даному разі шматок линви, мотузки, ланцюга, якесь сільськогосподарське знаряддя, скажімо, серп чи ціп, або просто палиця, а взагалі, зброєю могло стати все, що потрапило під руку. На спеціальні ж завдання ніндзя оснащувалися солідніше від сучасних спецназівців. На руки, ступні, коліна вони одягали спеціальні кігті некоде, сюко, асіко, що використовувалися і як зброя, і як засіб для подолання прямовисних мурів. В підошві взуття ховався ніж із спеціальним вистрибним лезом. Через плече одягалася торба-обійма для сюрикенів, на передпліччі кріпився відділок для коротеньких списів (сякен), в кишенях були «димові кульки», що давали змогу ніндзя влаштувати димову завісу і розчинитися в диму, дротяні пилки з кільцями на кінцях для розпилювання ґрат, басіґо – мотузяні драбинки з гаками, цубоґірі – дрилі, смолоскипи, металеві кульки, які розсипали по підлозі, щоб повалити ворога або затримати його, тецубісі – мініатюрні металеві кульки зі шпичаками, саку – спецключі т.ін. Була також інша зброя: меч ніндзя з пазами з одного боку для захоплення меча противника, бойові шпичасті браслети, бамбукова духова рурка для метання отруйних стріл, спис, бойова сокирка, пара сай, нунчаку, лук та ін. Була й «невидима» зброя: ціпок-меч, віяло з металевих загострених пластин, бойова парасолька, капелюх-сюрикен (під крисами кріпили величезне лезо) і т.д.

Вважають, що часи ніндзя минули. Але найвищим їхнім мистецтвом було мистецтво жити звичайним життям, залишаючись при цьому ніндзя. Так що, можливо, справжні ніндзя, приховуючи від усіх своє мистецтво, і сьогодні живуть серед звичайних людей?

Як бачимо, японці прекрасно зберегли свою фізичну, спортивну культуру, як і традиційні види мистецтва, як і інші народні традиції. А що в нас зі старовинної української фізичної культури збережено? Чи хто-небудь зможе зараз назвати бодай кілька українських національних видів спорту? Все понівечено, спаплюжено, сплюндровано, забуто... І більшість здивовано розведе руками, знизуючи плечима: а чи були вони в нас взагалі? І зовсім нічого не скажуть переважній більшості з нас такі назви, як гилка, дук, цурка, скраклі, фурґалка, клітка, перестриби [Давні українські ігри та фізичні вправи. – Ред.] та багато ін. Мало хто й досі знає, що гопак – це первинно бойова система українських козаків-запорожців на кшталт кун-фу чи карате. Тільки нещодавно стали влаштовувати так звані «козацькі розваги», намагаючись реанімувати деякі аспекти української національної спортивної культури. На жаль, бракує сильного осередку, який би серйозно переймався поверненням українських народних традицій.

Одеса





67

^ ІКЕБАНА: ЄДНАННЯ З ПРИРОДОЮ

Розмова з дружиною Надзвичайного і Повноважного

Посла Японії в Україні пані Хідемі АМАЕ

^ Шановна пані Амае, сьогодні японське мистецтво аранжування квітів, створення різноманітних квіткових композицій відоме у всьому світі. А яке його походження?

– Історично так склалося, що мистецтво ікебани бере свій початок з 532 p., коли до Японії через Китай прийшов буддизм. Одним з ритуалів нової релігії був звичай приносити квіти до скульптурного образу Будди. І її квіти мали назву «куге». В самій Японії на той час панувала релігія «сінто», однією з головних рис якої була глибока повага до природи. Ідеалом людського життя вважалось єднання з природою і досягнення гармонії. Саме тому звичай прикрашання Будди квітами в поєднанні з синтоїстськими традиціями надихнули ідею ікебани – створення гармонії людської душі і природи. Це був початок розвитку мистецтва «ікебана».

IX-XII сторіччя в Японії відомі як епоха Хейан, аристократичні традиції якої і досі зберігаються в сучасному житті японців. Це був час стрімкого розвитку літератури і поезії. Відомі літературні шедеври «Ґензі Моноґатарі» Мурасакі Сікібу та «Записки у надголів’ї» Сей Сьонаґон були створені саме в цей період. Це був також час, коли квіти почали використовувати для декорування кімнати або як подарунок господарям, коли ішли в гості. Годі ж формувались певні правила і стилі прикрашання помешкань та храмів. Іншими словами, закладались підвалини ікебани. Такі види мистецтва, як живопис і графіка, представляють реальність у двомірній площині, в той час як ікебана відтворює дійсність в її багатомірності. Звичайно, таке мистецтво потребувало найдосвідченіших майстрів.

Із плином часу мистецтво ікебани також розвивалось. У XVIII сторіччі виникає стиль аранжування квітів «сейка». Звучання китайських ієрогліфів цього слова японською – «ікебана», і означає воно – «давати квітам жити».

^ Пані Амае, а в чому, на ваш погляд, таємниця загальної популярності ікебани сьогодні? Невже тільки за її мальовниче відображення природи?

– Це не так просто. Ікебана має свій внутрішній, я б сказала, – філософський зміст. Адже ікебана прагне відтворити образ тріади гармонії: Небо, Землю і простір між ними – Людину. Ікебана також показує нескінченний плин часу. В ній зазвичай не використовуються повністю розкриті квіти, тому що повне цвітіння означає наближення завершення земного життя. В ікебані здебільшого беруть пуп’янки як майбутню квітку, як початок життя. Як правило, композиції майстер створює із квітів, листя та гілок дерев певної пори року, поєднуючи їх найбільш наближеним до природи чином. Все це спонукає вас відчути плин часу, плин життя.

^ А яке значення ікебана має для вас особисто, і чи масте ви свої улюблені квіти?

– О так, я дуже люблю польові квіти та рослини. В ікебані існує багато стилів та форм, але більш за все мені подобається стиль «чабана» – композиції, які готуються до чайної церемонії. Великий майстер чайної церемонії Сен-но-Ріккю (XVI ст.) казав: «Квіти мають бути оформлені так, як вони ростуть в полі або в саду».

Квіти показують все, що є у житті. Я із задоволенням займаюся ікебаною кожний день. Мої бабуся і мама дуже любили ікебану, а я успадкувала це захоплення від них. Це стало частиною мого життя. Цьому мистецтву притаманна ще одна дуже важлива риса – воно допомагає тобі зрозуміти все живе. Квіти навчили мене розуміти потреби інших людей, особливо коли я виросла і створила свою сім’ю.

До речі, мене дуже приємно вразило, що українцям теж властиве захоплення природою. Це риса, яка є спільною для наших народів. Може, саме тому українці так цікавляться ікебаною.

І ікебаною і взагалі Японією – країною з її славним минулим і грандіозними масштабами сучасності.

Ми дякуємо пані Хідемі Амае – цій витонченій, ніжній жінці з ідеальними рисами обличчя і граційними рухами, глибоко привітній, але внутрішньо зібраній, дружині Надзвичайного і Повноважного Посла Японії в Україні, яка захоплено розповідає про національне японське мистецтво ікебани, і просимо дозволу опублікувати її роздуми на завершення нашого журнального проекту «2004 – рік Японії у «Всесвіті».


Вів розмову головний редакто

журналу «Всесвіт» Олег МИКИТЕНКО




залишити коментар
Сторінка20/20
Дата конвертації25.09.2011
Розмір4.31 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20
хорошо
  2
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

Загрузка...
База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Загрузка...
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх