Харукі муракамі. Поїздка до Таїланду icon

Харукі муракамі. Поїздка до Таїланду


1 чел. помогло.
Схожі



Загрузка...
страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20
повернутися в початок
скачать

33

Душу людини залишено майже без уваги, тоді як її інтелект досягнув колосальної висоти. Але в усьому потрібна гармонія. Не можна відкидати необхідність копіткої тривалої праці в плеканні гуманних пріоритетів.

Ось чому вкрай важливою є філософія життя, здатна давати людям переконливе пояснення гідності людини, недоторканності її життя.

Справжній гуманізм – це не що інше, як абсолютна повага Людини, віра в неї і в її безмежні можливості. Саме таким я бачу «гуманізм XXI сторіччя». Вважати себе гуманістом лише подумки – недостатньо. Непоказне людинолюбство має виражатися діями. Ми, члени Сока Гаккай Інтернешнл, вчимося поважати життя, берегти людину в повсякденній реальності, власними вчинками подаємо приклад творчої активності, що творить красу всередині й навколо людей. Засновник буддизму Шак’ямуні сказав, що його місія на землі в тому, аби показати вершини гуманності людських вчинків. Так, учасники Сока Гаккай, як сучасні послідовники його ідеалу, розгортають рух гуманізації наших душ і нашого суспільства.

Л.С.: Пане Ікедо, у кожній нашій праці, хоч якій темі вона присвячена, обов’язково присутня тема духовних вартостей. Ви не раз писали, що відчуваєте сучасність як великий перехідний етап, що відкриває перед людством справжнє майбутнє, добу, яка залишить духовну спадщину планетарного, позачасового масштабу. Адже існував період із VIII до III сторіч до нашої ери, період надзвичайно важливий в історїі людства, коли з’явилися Шак’ямуні, Конфуцій, Лао-цзи, Ісайя, Геракліт, Платон, Архімед і багато інших ґеніальних особистостей, їхніми зусиллями був створений духовний підмурок, на якому людство стоїть і досі. У чому ви вбачаєте духовну опору людини в майбутньому? Чи зростатиме роль релігії в нашому житті? Чи можливе явище планетарної культури? Чи стане, нарешті, ЛЮДИНА вищою цінністю світобудови?

– «В усі часи великі пророки відчували справжню свободу, що набувалася ними через усвідомлення універсальності людського духу. Однак кожна нація ізолювала себе від іншого світу через зовнішні відмінності чи геологічну віддаленість і посилювала егоцентричний погляд на світ», – писав великий індійський поет Рабіндранат Таґор. Ці слова звучать актуально й понині. Незважаючи на те, що людство користується атомною енергією і літає в космос, воно не знаходить виходу з лабіринту люті й ненависті до інших через різного роду відмінності.

Ми з вами живемо в світі відмінностей. Цей факт, хочемо ми того чи ні, ніколи не зміниться. Ніколи і ніяким чином люди не стануть однаковими і остаточно рівними. Чи означає це для людства фатальність кровопролиття, оскільки всі відмінності, як от: національні, релігійні, соціальні чи фізичні – не перестануть бути причиною і мотивом для дискримінації?

Багато разів, запитуючи себе про це, в тяжких сумнівах читаю Сутру Лотоса – слова мудрості Будди. Вона проливає світло на глибинну універсальність закону народження і смерті, яскраво вимальовує рідкість появи життя в нескінченному просторі Всесвіту, звеличуючи буття як «появу Вежі Скарбів із надр Землі». Сутра пояснює, що прекрасна, довершена природа Будди, успадкована кожним життям, розвивається кожним індивідуальним існуванням у тисячі різних форм, і ними світ буде завжди прикрашений і збагачений. Сутра Лотоса надихає нас відкрити наш внутрішній зір і побачити світ відмінностей не як море страждань, а як океан творчих можливостей.

Я глибоко переконаний, що засновники світових релігій залишили на Землі свої вчення не для того, що роз’єднати людей за конфесіями чи церквами; не для того, щоб хтось потім використав їхні слова для розпалювання ворожості до «чужинців». Людині дана душа не для того, щоб мучитися й горіти в полум’ї ненависті. Душа здатна обійняти всіх, до кого вона торкнеться. Людству життєво важливо навчитися побачити таємну святість усіх життів крізь зовнішні шари поверхневих відмінностей. Вдасться нам це зробити чи ні – від цього багато в чому залежить майбутнє земної цивілізації.

У цьому сенсі вважаю, що важлива не лише релігія, а й гуманістична освіта. Ці два шляхи можуть і повинні формувати людину, вільну від упереджень, яка має «внутрішню глобалізацію світобудови». Натхненний словами Будди, я вірю в духовне дорослішання людства.

Л.С.: – Пане Ікедо, ви щирий друг України і чудово обізнані з нашими успіхами і проблемами. Що б ви побажали Україні сьогодні?

– Наш будинок прикрашає панно з вишивкою двох великих соняшників. Це подарунок від наших українських друзів. Соняшники – наші з дружиною улюблені квіти. Мені розповіли, що соняшники є символом України. Вони радісно й довірливо повертаються до Сонця.

З мого досвіду спілкування з людьми та численних поїздок світом я дійшов до висновку, що в світі немає довершеної людини, бо ми розвиваємося й удосконалюємося поки живі; і немає жодної країни без труднощів. Ми всі боремося з проблемами і працюємо для щастя. Країна – також. І та держава, де поціновується понад усе працьовитість, де поважають своїх громадян, є щасливою землею, незалежно від того, на якій стадії розвитку вона перебуває.

Україна молода й повна сили і надії. Я вірю в її блискуче майбутнє. Я відчуваю велику симпатію і повагу до українського народу. Мені здається, в Україні народжуються люди, схожі на «квіти сонця» – щедрі, добрі та життєрадісні. Мої поки що нечисленні зустрічі з українськими друзями повністю підтверджують це відчуття.



35



^ У Токійському міжнародному виставковому центрі проводяться ярмарки, на

яких можна побачити все: від книжок до автомобілів та найсучаснішої електроніки

^ НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

Економіка Японії – однієї з найрозвиненіших країн світу – зараз переживає період стагнації. Хоча за результатами фінансового року зростання ВВП Японії у 2002 р. становило 1,2%, а у квітні-вересні 2003 р. – 1,3%, ця тенденція виключно обумовлюється сприятливою ринковою кон’юнктурою на світових ринках, економічним піднесенням в США, динамічним розвитком торговельно-економічних зв’язків із країнами Південно-Східної Азії. При цьому фінансова система країни обтяжена значним державним боргом, обсяг якого сягає понад 125% річного ВВП. Рівень приватного споживання населення, частка якого у загальній структурі ВВП країни сягає 55%, залишається незначним, що не стимулює розвиток економіки. Зареєстрований рівень безробіття в країні коливається в межах 5,4-5,5%, що є найвищим за повоєнну історію країни. Загальний рівень безнадійних позик, накопичених японськими банками, оцінюється на рівні 420 млрд. дол. США. Незважаючи на зменшення на 5,6% кількості банкрутств японських компаній у 2002 p., число збанкрутілих компаній (18,928) залишається одним з найвищих за повоєнну історію країни. Протягом останніх років відзначається деяке зниження обсягів прямих іноземних інвестицій в економіку Японії, а їхній щорічний обсяг в еквіваленті до ВВП країни становить лише 1,2% на відміну від близько 20% в інших індустріально розвинених країнах світу. Водночас їхній сумарний приріст за останнє десятиріччя зріс із 4,2 млрд. у 1992 р. до 17,9 млрд. у 2001 p., а у 2000 р. їх обсяг сягнув найвищого за історію країни рівня – 28,9 млрд. дол. США. Японія володіє найбільшим серед країн світу золотовалютним запасом, обсяг якого на кінець грудня 2003 р. становив рекордну суму – 673,5 млрд. дол. США.

Японія бідна на корисні копалини. Практичне значення мають лише запаси кам’яного вугілля, мідної та свинцево-цинкових руд. Застосування новітніх технологій робить рентабельним використання ресурсів Світового океану (видобуток марганцевих конкрецій із дна океану та ін.).

Важливим елементом пристосування японської економіки до процесів глобалізації світової економічної системи є розміщення виробничих потужностей обробної промисловості за кордоном, у країнах з містким ринком (США, ЄС) чи дешевшою робочою силою (Китай, країни АТР).

Через збільшення експорту до країн Азії у 2002 р. вперше за останні чотири роки позитивне сальдо торгового балансу Японії збільшилося на 51,3% і сягнуло близько 83 млрд. дол. США, Обсяги експорту вперше за * Початок див. у № 1-2.


36

останні 2 роки збільшилися на 6,4% – до 434 млрд. дол. США, а імпорту вперше за останні 3 роки скоротились на 0,6% – до 352 млрд. дол. США.

Загальна структура економіки поділяється на:

Енерго-сировинне виробництво – 1,7%

Переробна промисловість – 32%

Сфера послуг – 65%

^ Основні торгові партнери: США – 23,4% від загального обсягу товарообігу Японії з країнами світу у 2002 p., Китай – 13,5%, Південна Корея – 5,9%, Тайвань – 5,3%, Німеччина – 3,5%.

За даними Державного комітету статистики України, товарообіг між Україною та Японією за 11 місяців 2003 р. склав 406 млн. доларів, при цьому: експорт з України – 81,3 млн., імпорт в Україну – 324,5 млн. дол. США.

^ Соціально-економічне становище характеризується відносною стабільністю, хоча економічні негаразди певним чином позначилися на життєвому рівні населення. Середньомісячна заробітна платня людей найманої праці з 2001 р. почала дещо зменшуватись порівняно з попередніми роками і зараз становить близько 3,5 тис. дол. США.

Поряд із найвищою у світі середньою тривалістю життя, демографічна ситуація в Японії останніми роками складається несприятливо. Темпи зменшення народжуваності вперше за останнє десятиріччя почали уповільнюватись лише у 2001 р. Згідно з наявними прогнозами, на початку XXI сторіччя частка населення віком понад 65 років перевищить 20%. У зв’язку з цим значна частина бюджетних витрат буде спрямована на сферу соцзабезпечення, насамперед пенсійного. Перед країною постане серйозна проблема нестачі працівників, що, можливо, спонукатиме політичне керівництво Японії дещо послабити імміграційні обмеження для збільшення імпорту дешевої робочої сили з бідніших країн АТР.

^ Зовнішня політика

Головним завданням, що стоїть перед дипломатією Японії, є доведення до світового співтовариства японського бачення глобальної ситуації та демонстрація якостей світового лідера, які відповідають її економічному становищу.

Японія, на думку її керівництва, повинна сьогодні переглянути механізм використання своїх економічних можливостей для досягнення зовнішньополітичних цілей. Саме з цією метою у 2003 фінансовому році на 5,8% було скорочено бюджетні кошти, що виділяються по лінії Офіційної допомоги розвитку, за абсолютним обсягом яких Японія протягом останніх десяти років займала одне з перших місць у світі.

Посольство України в Японії,

січень 2004 р.


^ Якірна стоянка в затінку багатоквартирних будинків нагадує про те, що в минулі часи в цьому куточку столиці жили рибалки







^ НЕЗАЛЕЖНИЙ ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ТА ГРОМАДСЬ-

КО-ПОЛІТИЧНИЙ МІСЯЧНИК. ВИДАЄ

ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «ВСЕСВІТ» У КИЄВІ

E-mail: myk@vsesvit-review.kiev.ua

ЗМІСТ

До уваги читачів і авторів «Всесвіту» .....................................52

^ РІК ЯПОНІЇ У «ВСЕСВІТІ»

ДАИСАКУ ІКЕДА. Заповідний закон життя і смерти:

Бесіди про «Сутру Лотоса» — головне вчення Будди 3

ДАЙСАКУ ІКЕДА. Звернення до українських читачів 3

З ЯПОНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ XVII-XVIII ст.

З японської переклав Микола Лукаш 3

^ АБЕ РЮТАРО. Коли палала гірська брама. (Уривок з книги

«Кривава історія Японії»)

З японської переклали Олена Капронова

та Анастасія Третяк……………………………………………19

^ АКІКО ЙОСАНО. Поезії

З японської переклала Людмила Скирда 26

Від перекладача 26

ОКАДА ДЗЮН. Дивовижний оркестр. Оповідання.

З японської переклав Павло Басанський 29

^ ДЗЬОДЗІ ЦУБОТА. Лисиця і виноград. Оповідання для дітей.

З японської переклала Ольга Корнацька 31

ХІНО ТАКАО, ІВАН БОНДАРЕНКО. Японці знайомляться

з українською мовою 32

^ ЙОСІНАРІ ХАРАДА. З країни висхідного сонця:

До проблеми національної самоідентифікації 36

ОЛЕКСАНДР БОНДАР. Японія очима українця (Продовження):

Освіта і наука в Японії. – Аспекти японської культури 41

^ ЯПОНСЬКІ НАРОДНІ ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ 53

НОВІТНЯ ЛІТЕРАТУРА

ЛІТЕРАТУРА XIX-XX СТОРІЧ

Австрійська поезія в перекладах Мойсея Фішбейна:^ ФРАНЦ ҐРІЛЬ-

ПАРЦЕР. – ЕДУАРД ФОН БАУЕРНФЕЛЬД. – РАЙНЕР МАРІЯ РІЛЬКЕ. –

ҐЕОРҐ ТРАКЛЬ. – ОЛЕКСАНДЕР РОДА РОДА. – КАРЛ КРАУС. – ГУҐО

ФОН ГОФМАНСТАЛЬ. – АЛЬФРЕД ЛІХТЕНШТАЙН. – ГУҐО ЗОН-

^ НЕНШАЙН. – АНТОН ВІЛЬДҐАНС. – ҐАНС КАРЛ АРТМАНН. – ПАУЛЬ-

ЦЕЛАН. – ПАУЛ ФОН ПРЕРАДОВІЧ..............................................147

ПИСЬМЕННИК. ЛІТЕРАТУРА. ЖИТТЯ ОЛЕКСАНДР КиЧЕНКО.

Європейський постмодернізм:

витоки і сучасна літературна традиція …………………………162

^ АННА ШЕСТАК. Секрет популярності Пауло Коельйо……….165

НАТАЛІЯ БАНЯС. Метаморфози міфологічного мотиву:

«Погляд Медузи» Сільві Жермен ……………………………..…170

^ ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ СТУДІЇ

МИХАЙЛО МОСКАЛЕНКО. Актуальність Кундзіча…………..173

ШЛЯХИ МИСТЕЦТВА

О. С. «Французька весна в Україні»………………………………146

До 160-річчя з дня народження. І.Рєпіна

^ КУРЦЮ МАЛАПАРТЕ. Могила під Ленінградом.

Куоккала: квітень 1942.

З італійської переклав Юрій Педан………………………………….181

ЮРІЙ ПЕДАН. Примарне світло рєпінських «Пенатів»………...185

^ КРАЇНИ. МІСТА. ЛЮДИ

МАРГАРИТА ЖЕРДИНІВСЬКА. Лісабонські пам'ятники……...189

Презентація журналу «Слово і Час», 2004, № 3, 4 …………………172

На обкладинці:

Стор. 1 – У храмі Будди. Таїланд. Фото.





Дайсаку ІКЕДА

^ ЗАПОВІТНИЙ ЗАКОН ЖИТТЯ І СМЕРТИ

Бесіди про «Сутру Лотоса» – основне вчення Будди

Пам’яті мого вчителя

Джосея Тоди присвячується

Буддизм – це здоровий глузд.

Нічірен Дайшонін

^ ЗВЕРНЕННЯ ДО МАЙБУТНЬОГО

Відколи я досяг Просвітління, минула нескінченна низка епох. Але тривалість мого життя вимірюється не роками, а глибиною безодні асамкх’я5 кальп6. І завжди Будда терпляче перебуває тут, жодного разу не полишивши світу Саха7.

Велике зібрання! З першої миті Просвітління обрав я чесний шлях бодгісатви й самовіддано прямую ним. Довге життя, якого удостоївся Татхаґата8, діючи так, не скінчилося й досі. Йому дано тривати й тривати в майбутньому, а новий термін його виявиться удвічі довшим від усіх раніше подоланих кальп.

І кожної миттєвості буття

суворо я запитую себе:

що маю ще зробити я

для радости незламної людської,

щоб вслід за мною

кожен на землі

міг подолати назавжди

зневіру, сумніви і страх

і так досяг вершини Просвітління.


Шістнадцятий розділ «Сутри Лотоса» – «Вимір тривалості життя і діяльності Татхаґати» – не випадково посідає головне місце в ученні Нічірена Дайшоніна, адже тут ідеться про кожного з нас: того, що виявилось посильним одному землянинові, може так само успішно досягти інший. Будда – просвітлена людина, а стану просвітленості набуває той, у чиїй свідомості живуть




^ ЗВЕРНЕННЯ ДО УКРАЇНСЬКИХ ЧИТАЧІВ

Істина – надзвичайно проста, і її розповідає людям «Сутра Лотоса»1: кожнісінька людина – це Будда. Текст «Сутри Лотоса» – це і присяга Шак’ямуні-Будди2 невтомно допомагати всім нам, і його заповітне бажання передати істину, і його віра в те, що все живе може неодмінно явити світові своє просвітлене «я» з такою ж радісною щедрістю, як одного разу вчинив він. Вірний своїй обіцянці, Будда розповів про шляхетних бодгісатвів Землі,


4

милосердя й дух пошуку заповітної істини буття. Досконалість від самого початку властива життю як явищу природи, й коли ми звертаємося до неї, аби збагнути повноту її можливостей, вона, наче на допомогу нам, випливає з глибин нашого єства на поверхню й заповнює собою реальність і долю. Це – перший важливий філософський аспект цієї праці. Другий ключовий момент містить докладну розповідь про душу просвітленої особи, яка будує стосунки з навколишнім світом виключно за законами добра, творення, безперечної любови, поваги н милосердя. Океан оповідей шістнадцятого розділу – «Джурьо»9 – пролягає між цими двома берегами, й мені видається, що сучасним читачам, які вирушають у плавання цими обширами, належить орієнтуватися на їхні маяки, аби не заблукати в безмежних водах значень і тлумачень стародавнього манускрипта.

Джосей Тода говорив, що саме цей уривок прояснює таємницю нашого народження й відходу із світу. Чому людина повинна вмирати, тимчасом як насправді її життя вічне? Він навчав, що з погляду просвітленої свідомості, яка досягла найвищого рівня, стає очевидною єдність життя й смерти як ритму роботи закону Мьохо, ритму, що не вщухає ні на мить: смерть – то лише короткий перепочинок, за прикладом фізичної функції найважливішого органу тіласерця, що здійснюється шляхом поперемінного стискання й розслаблення серцевих м’язів. Джосей Тода ще полюбляв порівнювати смерть зі сном. Перепочинок необхідний. Освіжливий сон потроює сили, після нього ми відчуваємо себе помолоділими, готовими знову братися до будь-якої праці.

Буддизм не сприймає забобонів, безглуздого заперечення законів природи, покори перстові провидіння. Він навчає мудрого, усвідомленого сприйняття смерти як корисного й необхідного засобу відтворення, очищення, реконструкції, оновлення всіх рівнів матерії й духу, не науковою, але прообразною мовою пояснюючи, чому таким способом одвіку послуговуються всі Будди, бодгісатви, боги та божества всесвіту. Розшифровуючи цю символіку, людина здобуває гідність і спокій, тож без перешкод долає випробування.

В «переродженні» немає порожнин. Життя – не пунктирна лінія. Існування не припиняється ні на мить, лише входить у нові фази й образи, не зупиняючись, не завмираючи. Й кармінні борги, так само як і благоденство, тобто рівновага добрих і недобрих учинків з минулих існувань, рано чи пізно мають наслідки в майбутньому. Ми не можемо їх залишити в минулому, бо межа між минулим, нинішнім і прийдешнім – умовна, умоглядна. Буття людини – це неперервна пряма лінія, що йде в безмежжя, і причина болю й радости, щастя й нещастя, везіння й розчарувань прихована у нашому єстві.




тобто про тих, що народжуватимуться після нього, аби продовжувати його справу, незалежно від попутного чи супротивного вітру.

У ранніх ученнях, до появи «Сутри Лотоса», йшлося про надістот, які здобули просвітлення в прадавні часи у нетутешніх світах; ішлося й про звичайних з обмеженими можливостями, отже, нездатними досягти найвищого стану життя на Землі. Просто кажучи, нам, людям, надавався статус принижених прохачів, які споконвіку вимолюють спасіння. «Сутра Лотоса» – перше і єдине вчення, що було відоме всім народам упродовж історії земної цивілізації, – не тільки несе добро, мудрість і моральність, але, головне, ставить людину-творця на п’єдестал Спасителя, адже тільки людина може зігріти іншу людину, здатна врятувати ближнього свого, та й саму себе.

Заклик «Сутри Лотоса» я – раз і назавжди – сприйняв усією своєю сутністю, струни душі моєї заграли по-новому, серце заспівало славень життю, тому що попереду заяскріла діамантовим світлом стежка моєї долі. В мені відбулася зміна: я відчув себе покликаним і здатним жити в ім’я високої мети, працювати задля світу, задля людей.

^ Мін учитель Джосей Тода3 називав таке душевне піднесення «духовною революцією», великим перетворенням внутрішнього єства людини. Це ж він повернув справжнє значення «Сутри Лотоса» й саме її вчення двадцятому сторіччю. З давніх-давен чимало вчених мужів та буддійських мислителів досліджували «Сутру Лотоса» як життєпис земного шляху Шак’ямуні-Будди. Одиницям пощастило збагнути її глибин-

5

5

Мій учитель, володіючи природженим даром поета, тлумачив, що в мить смерти наші життя вливаються в музичну милозвучність усесвіту – зоряні хори, хори світил; так окремі голоси співаків уливаються в загальний радісний і урочистий ансамбль, у якому кожен зберігає притаманний йому рідкісний тембр, що доповнює й оздоблює стрункість й узгодженість частин єдиного цілого. Але кожен учасник має невід’ємне право на сольний виступ, тож, виконавши партію в загальному багатоголоссі, ми, при бажанні, даємо власний концерт, повертаємося до особистого існування. Такий закон...

Перш ніж вести подальший докладний аналіз, спробуймо уявити собі духовне світовідчуття Шак’ямуні, який підготувався до врочистої миті відходу в Нірвану й стиха робить неймовірні визнання перед зборами жителів усесвіту. Що турбує й непокоїть у цей вирішальний час просвітлену свідомість? Не на честь власного минулого складає він гімн, не миттєве сьогодення в шанобі слухачів, які оточили його, хвилює йому душу. Його слова звернені до майбуття, до прийдешньої епохи, дорогами якої випало йти новим поколінням. Саме їм відкриває він мудре серце, в якому збережене знання про вічність буття, не покладаючись на негайне розуміння, але передбачаючи й несприйняття, й легковажне ставлення до цих слів зарозумілих нащадків. Часу лишилось обмаль, тож Татхаґата тепер спілкується з учнями не привабливим діалектом алегорій, зрозумілим учорашньому рівню, а одухотвореною мовою прийдешнього, впевнений, що його зусилля не марні.

Недосвідченому поглядові простенька фабула сповіді видається лише описом часу ґох’яку джінтенґо10 (тобто давноминулим, початком усіх початків). Але варто зануритися в читання з головою, як під поверхневим змістом проявиться справжній сенс поетики буддійської сутри, в якій миттєво зблисне алмазною гранню прийдешнє, перспектива. Ось що пише з цього приводу Нічірен Дайшонін, який зумів розшифрувати складний змістовий код унікального документа:

Розділ написано виключно для тих, хто житиме в світі Саха після відходу Шак’ямуні в Нірвану, і передуєш для тих, що житимуть в добу Останнього дня Закону11.

Коментуючи визнання Так Прийшлого щодо досягнення просвітлення в неозорому минулому, він зауважує:

Складається враження, ніби Будда має на увазі давноминуле, але при докладнішому вивченні все сказане ним обертається пристрасною обіцянкою людям стосовно їхнього майбуття, де особистий приклад сяє доказом неодмінного здійснення обіцянки.



ний зміст. І тільки японському ченцеві Нічірену Дайшонінові4, що народився в XIII ст. на маленькому острові Японії, єдиному поталанило розшифрувати філософське значення «Сутри Лотоса» як духовного послання Будди наступним тисячоріччям, що розширює обрії, вивільняє від замкнутості! та будь-якої обмежености, породжує відчуття єдности з минулим, сьогоденням та майбуттям, створюючи духовну сув’язь і соборність із довколишнім світом, із людством.

^ Доля «Сутри Лотоса» впродовж віків була й грандіозна, й трагічна. Істина, зашифрована напівпрозорою контекстуальною мовою символів, могла легко загубитися серед безлічі яскравих образів стародавніх буддійських текстів. Та допитливий розум Нічірена проникнув у первозданне значення тайнопису манускрипта, осяг замасковані думки автора, докладно розібрав багатошарову систему прийомів, традиційних алегоричних літературних висловів, щонайчіткіше висвітливши зміст адресованого в майбутнє послання Будди. У цьому заклику було його милосердне прагнення – забезпечити нащадків інтелектуальним і духовним набутком.

Нічірен докладно виклав своє відкриття в статтях, трактатах і листах до своїх учнів. Його праці склади величезний літературно-духовний спадок, написаний стародавньою мовою середньовічної Японії. В XX сторіччі все це досконало вивчив мій учитель Джосей Тода, який системою нових образів, що відображають плин часу, повернув учення «Сутри Лотоса» сучасності.



6

Цікаво, що Тянь-тай12, досить далекий під достеменного вираження головної думки, що було зроблено значно пізніше коментарями японського священика, твердить у своїх заувагах саме до цього уривку, по суті, те саме. В його відомих трактатах знаходимо однозначні висновки про те, що в досліджуваному уривку йдеться про спроможність Будди завжди перебувати в усесвіті і обдаровувати благодіяннями живі істоти, щоб врятувати їх від страждань. Ми також зможемо пересвідчитись у слушності великих тлумачів буддизму, коли, читаючи визнання засновника вчення, зосередимо увагу не на звичній ясності, а на повноті досі не поміченого значення його слів. Почнімо зі вступу.

Відколи я досяг просвітління, минула незліченна кількість епох. Але тривалість мого життя вимірюється не роками, а глибиною безодні асамкх’я кальп; і завжди Будда терпляче перебуває тут, жодного разу не полишивши світ Саха.

У вступі мовби підсумовуються всі вчення Шак’ямуні й робиться загальний підсумок: з часу істинного просвітління людини – спадкоємця правителя племені шак’я Сіддхартха Ґаутами, – промайнули не віки, а вічність, бо відбулося це в часи ґох’яку-джінтенґо – початку всіх початків. З першої миті прозріння він присягнув на вірність праці для перетворення світу страждань і має намір виконати клятву будь-що.

Мета слів Татхаґати-Будди полягає в тому, щоб довести людство до осягнення двох найважливіших складових буття: пошуків духу та злагодженості взаємин просвітленої душі з навколишнім світом. Тобто, він застерігає послідовників щодо необхідності неухильної духовної праці, яка активізує власну внутрішню досконалість, те споконвічне милосердя, яке називається в буддизмі світом Будди. Воно завжди є у всесвіті як об’єктивна сутність самого явища життя, але виявляє себе тільки в тих особистостях, які перебувають у невтомному пошуку істини. Водночас, уточнює Шак’ямуні, важать не «лаври переможця», а сумлінне виконання найвищого призначення та обов’язку ними увінчаних: безкорисливо допомагати людям.

Визнання Шак’ямуні стали прецедентом реального втілення в житті людини ідеалів духовного становлення та єднання з космосом. У них піднесений образ просвітленої істоти, оберега основ гуманізму від руйнації в жорстоку епоху, названу в сутрах Останнім днем Закону, набуває істинної ідентичности. Його задум просвіщати людей задля їхнього порятунку не слабнув ані на йоту, відтоді як сутність буття стала для нього творінням первозданного закону. Ця думка лишалась непорушною, каже Просвітлений, у всьому достеменно відомому його земному житті в Індії й такою буде й надалі, бо справжній Будда мусить разом з усіма терпіти знегоди хворого часу, не лишаючи співбратів без допомоги навіть тоді, коли, за свідченням «Сутри Лотоса», світ осиротів, бо закон забуто й спаплюжено».



Тода-сенсей жив у воєнній та повоєнній Японії, ось чому його відкриття душі «Сутри Лотоса», його слова, звернені до простих японців, які в ті часи мали здебільшого початкову освіту, – дуже прості. Він убачав сенс власного подвижництва не в науковому дослідженні пам’ятки стародавньої писемности, а в духовному єднанні з послідовниками, аби дати стражденним людям силу з допомогою гуманістичних відкриттів буддизму йти далі у своєму духовному розвитку, жити й творити з упевненістю в самобутності своєї долі, з вірою у власну значущість і необхідність для Землі, як необхідні їй бодгісатви – мужні й активні творці миру й гармонії. Завдяки мудрості Джосея Тоди, його педагогічному хисту «Сутра Лотоса» стала інструментом самовиховання, джерелом світла, життєвою філософією, попутним вітром для кораблів життя багатьох, багатьох людей, у тім числі й для мене.

Суперечності реального життя на тлі епох, війн і сутичок, його драма й трагедія, становлення особистості, відчайдушний пошук себе серед людей, любов і зненависть, боротьба й смерть – ось через що неминуче проходить кожна людина. У багатьох країнах буддисти діють як бодгісатви Землі, облаштовуючи наш світ, оберігаючи в ньому гармонію, творячи тут і зараз красу й доброчинність. Проблеми, складнощі, часто – трагедії, на які ми наражаємось,

7

Ще один дуже важливий, як на мене, висновок хотілося б обговорити докладніше. Все сказане Татхаґатою в цій частині шістнадцятого розділу доводить протилежність філософії буддизму есхатологічним доктринам світових релігій, які проповідують скінченність долі світу й людини, простіше кажучи – кінець світу. Відомо, що першорядна роль у становленні всесвітньої есхатології належить юдаїзмові, зосередженому на містичному осмисленні історії як розумного процесу, керованого волею особистого бога: вона має подолати сама себе з настанням «майбутнього світу». На цьому ґрунті виросло й християнське вірування в останній день Страшного суду. Есхатологічні мотиви – спільні для різних релігій. Буддизм перебуває осторонь суперечок про час народження й смерти Всесвіту, стверджуючи його безмежність і нескінченність.

Повертаючись до теми дискусії, хочу наголосити: пріоритет у прямій вказівці на буддійську концепцію про вічність життя належить дослідженням Тянь-тая. До нього багато вчених критикували шістнадцятий розділ «Сутри Лотоса» за надмірне вихваляння Шак’ямуні, безглузду апологетику, бо вона вирізняється серед усіх сутр кількістю врочистих піднесених вигуків. Але китайський філософ зумів у сяйві високопарних епітетів знайти головну філософську думку. Він прочитав розділ як оду вічності життя, щирі й життєствердні визнання Татхаґати, всі чудові надії, вимовлені ним на порозі Нірвани, захоплення й захват учасників зібрання мають переконати людей у головному: навіть доба Останнього дня Закону не може й не повинна ототожнюватися із загибеллю, карою та іншими похмурими залякуваннями, що паралізують уяву пересічної людини. Нема нічого віддаленішого від учення буддизму, ніж усілякі апокаліпсичні передбачення, що малюють пекельні муки, сіють страх і жалощі до себе. Навпаки, буддизм для того й породжений на землі вченням про закон буття, аби вказати людям на свободу вибору шляху, що її несе глибоке переосмислення понадтритисячолітньої духовної історії земної цивілізації.

Звертаючись до майбутнього, Шак’ямуні проголошує:

Велике Зібрання! З найпершої миті просвітління обрав я чесний шлях бодгісатви й самовіддано прямую ним. Довге життя, якого удостоївся Татхаґата, діючи так, не скінчилося й досі. Йому дано тривати й тривати в майбутньому, а новий термін його виявиться удвічі довшим від усіх раніше подоланих кальп...

Про що співають нам ці рядки? Озираючись на минуле, Будда говорить про ґох’яку- джінтенґо як про відсутність початку свого життя, а дивлячись в майбутнє – про новий строк перебування в світі як про відсутність кінця життя, тобто однозначно визнаючи нескінченність буття взагалі.



найрізноманітніші, й шляхи їхнього подолання теж можуть бути різними. Але, коли по щирості, я мушу сказати, що буддисти завжди солідарні в усвідомленні своєї місії подвижників, творців і захисників. Їх об’єднує переконання: майбуття перебуває в руках свідомих людей. Не Вишніми, а нашими, людськими зусиллями перетворюється реальність. Цього вчить «Сутра Лотоса». Й мені як педагогові хочеться вірити, що її духовно-моральні максими стануть непохибним життєвим орієнтиром для молоді. Адже молодь – головна сила перетворення суспільства. Юні люди переймуть від своїх батьків естафету будівництва й візьмуть на себе відповідальність за прийдешнє планети. Саме відповідальність. Душа «Сутри Лотоса» тріумфує, стверджуючи, що людина й тільки людина є творцем щастя для себе і для всього світу.

З таким бажанням я впродовж минулого десятиріччя, керуючись внутрішньою спонукою, читав лекції з «Сутри Лотоса». При цьому обрав головною темою філософської дискусії два ключові розділи з неї – «Засоби досягнення істини» та «Тривалість життя і діянь Татхаґати». Й одним із центральних завдань моїх виступів було й лишається бажання визначити, якою має бути релігія III тисячоліття. Дайсаку ІКЕДА


8

Здобувши просвітління в далекому минулому. Будда присягає й надалі невтомно з любов’ю дбати про стражденних. Дивлячись в очі вічності, він уславлює день прийдешній. Підводячи нас до джерела життєвої сили, терпляче тлумачить, як збагачується людське буття наполегливою працею й діяннями бодгісатви, милосердям і співчуттям. Чому його подальша присутність так само велична й значуща для світу? Час своїх титанічних зусиль Татхаґата визначає подвійним строком ґох’яку-джінтенґо, й таке визнання пояснює, чим насправді є шлях Будди. Це зовсім не міфічна героїка надістоти чи божества, а творче співчуття особистості з великої літери, особистості, яка надихає людей наслідувати шляхетний приклад плекати душу в ім’я розквіту й повноти життя, бо з радостей людських виткано досконале полотно світу.

* * *

Ключ, який відмикає тайник знань про корінну сув’язь сьогодення й майбуття, їхню неминучість, за якої випадковість і побіжність осягнення істини зникає, – зберігається в «Сутрі Лотоса», а саме в логічній парадигмі, яка випливає із сутности шістнадцятого розділу: «справжня причина – достеменний наслідок просвітління». Та щоб навчитись користуватися цим ключем, треба внутрішнім зором побачити й визнати: на першому плані оповіді – аж ніяк не етапи розвитку сюжетної лінії, а та не висловлена прямо інформація, яку оприлюднив через двадцять сторіч Нічірен Дайшонін.

Як відомо, всі буддійські манускрипти – то одна нескінченна оповідь Шак’ямуні про те, як він зумів досягти просвітління, через які труди й випробування йому належало пройти задля осягнення найвищої істини буття. Згодом дослідники визнали першопричиною просвітління його прагнення до цього. Однак у розділі «Тривалість життя Татхаґати» Будда заявляє: давніші відкриття – не істина, а лише барвисті ілюстрації до неї.

Ранні вчення буддизму можна порівняти з прелюдією до симфонії або прологом до героїчної епопеї: Татхаґата, розуміючи, що неосвіченим людям, у яких заплющене око мудрости, годі відразу прочитати складну’ мозаїку споконвічного буття, де в єдиний неподільний візерунок сплетено дев’ять світів з десятим світом Будди, тривалий час не зважувався на відкрите визначення справжньої спонуки свого просвітління. Він знову й знову повторював історію царевича Ґаутами в Індії, змальовував численні переродження, невірогідні події, тим самим завойовуючи аудиторію, без поквапу освічуючи її й піднімаючи на подальші щаблі пізнання.

Блискуче впоравшись із першим завданням, Будда, тепер уже без вагань, розпочинає головний урок і проголошує вічність життя. Проте після заклику відмовлятися від попередніх уявлень задля правди, приступної допитливому духові, він невдовзі зупиняється, наче входить у затінок і обмежується лише натяком на якусь першопричину просвітління, що зрештою привела його до стану бодгісатви. Й ось у сутрі виникає слово мьохо, де мьо означає «заповітну таємницю»: а хо – закон». Першим на це вказав Тянь-тай, а згодом Нічірен Дайшонін за його інтерпретацією осягнув сутність справжньої причини просвітління людини дією закону Нам-Мьохо-Ренге-Кьо: кожна людина завдяки вірі в нього й цілеспрямованим зусиллям може єднатися зі споконвічністю всесвіту і поповнювати запас життєвих сил.

Саме закон є справжньою причиною просвітління Шак’ямуні в мить куон-ґанджьо13. Але в тій історичній реальності для Татхаґати не була можливою пряма констатація й докладне змалювання закону через непідготовленість людської свідомості, тож спосіб оповіді про істину вилився в акцентуванні наслідків просвітління, тобто діянь Будди: його милосердя, любови до людства, напруженої праці на благо світу.

В літературному контексті цього уривку про справжні наслідки просвітління мовиться так:

Велике Зібрання! З першої миті просвітління я обрав шляхетну стезю бодгісатви й самовіддано рухаюсь нею. Таке довге життя, яке заслужив Татхаґата своїми діями, досі не вичерпане...


9

Й тут-таки визнання: «Таке довге життя, яке заслужив Татхаґата своїми діями, досі не вичерпане» – можна інтерпретувати ще й як розповідь про мудрість Шак’ямуні-Будди, яка постійно зростає в процесі діянь бодгісатви.

Практика бодгісатви – допомога й співчуття, безкорисливо принесені в дар людям, багатство серця, ніжність і щедрість душі, вміння щиро радіти щастю й успіхам іншої людини як власним, – це будівельний матеріал палацу мудрості, запоруки неординарної долі, гармонії буття.

За класифікацією Тянь-тая, принцип справжнього наслідку означає досягнення рівня життя, в якому панують чотири чесноти: вічність, щастя, справжнє «я» й чистота свідомості. Це можна порівняти хіба з неосяжністю синього неба, від якої перехоплює подих, адже ніхто і ніщо не спроможне порушити його манливої й урочистої неприступности.

Якщо звернутися до буддійської теорії Десяти Світів14, то діяння Шак’ямуні, про які він тепер говорить, стосуються життя істот нижчих дев’яти світів. Вони так само, як Будда, від природи наділені вічною просвітленою мудрістю, тобто невичерпною енергією споконвічності) буття. Але вона, невідчутна й невидима даність, видається простим смертним чимось таким, що протистоїть або навіть суперечить раціональному пізнанню. Тут належить шукати одне з пояснень, чому Татхаґата визначає першопричину просвітління таємничою й незбагненною.

Однак у вченні Нічірена Дайшоніна на перший план виходить саме першопричина досягнення просвітління, яка з містичної таїни постає основоположним законом буття Мьохо. Наслідування йому практикою буддизму дозволяє кожній людині не тільки збагнути власне внутрішнє невичерпне багатство, але й зуміти з допомогою даймоку й ґонґьо15 вільно користуватись ним на благо власне й на користь навколишнього світу. Цього наче немає прямо в тексті сутри, тому Нічірен Дайшонін у своєму ґошо «Розплющуючи око мудрости» говорить, що золоті слова про закон Нам-Мьохо-Ренґе-Кьо, що спонукали Шак’ямуні на неповторний подвиг співчуття бодгісатви, читаються «на дні» розділу «Джурьо».

Здобуття просвітління зовсім не означає рафінованого існування в ізольованій од реальності духовній ніші, названій Десятим Світом Будди, до якого дев’яти попереднім світам ходу немає. Всі Десять Світів – довічні, їхні нерозривні сув’язі становлять космічну цілісність і гармонію. Жодним з них не можна легковажити, ось чому діяння бодгісатви Татхаґата не припиняє ні на мить. На величній асамблеї всіх жителів усесвіту, так яскраво змальованій у «Сутрі Лотоса», вустами Шак’ямуні проголошено фундаментальний принцип досягнення просвітління – цілеспрямоване й постійне творче милосердя бодгісатви. В стародавній буддології така філософів рівности всього сущого випливає з визначення про володіння Десятьма Світами й трьома тисячами станів у кожну мить життя16. Це – основа основ.

Нічірен Дайшонін у тому самому ґошо «Розплющуючи око мудрости», міркуючи про першопричину просвітління, напише, зокрема, таке:

[Ця буддійська концепція] пояснює систему непорушної єдности Десяти Світів: як у безмежних просторах світу Будди розташувалась решта дев’ять; і навпаки, в який спосіб у кожному з нижчих [світів] зберігається вищий. Виходить, що проста людина цілковито володіє й Десятьма Світами, й десятьма факторами, й трьома тисячами станів щомиті свого буття.

Вчення новітнього буддизму зведено не на поверхневому змісті стародавньої літературної пам’ятки, якою є текст «Сутри Лотоса», а на її заповітній глибинній філософській сутності, прихованій за дослівністю. Й ця сутність, звичайно, потребує тлумачення. Досконало і всебічно вивчивши текст, Нічірен Дайшонін доходить висновку: мета проповіді Шак’ямуні – не протиставляти світ Будди решті світів, а порівнювати його з ними. Тож у розділі «Тривалість життя Татхаґати» істоти з дев’яти нижчих світів, нібито другорядні персонажі,


10

перетворюються на головних дійових осіб доби Останнього дня Закону. Їхнє майбутнє – єдиний і найголовніший об’єкт турботи Будди.

Що ж урешті стало рушійною силою, що дала змогу Шак’ямуні, який нічим не вирізнявся з-поміж інших людей, здобути нескінченне життя безмежної мудрости? Закон Нам-Мьохо-Ренґе-Кьо, а точніше – віра в нього й наслідування його. Саме так належить читати відомі нам слова сутри: «...яке заслужив Татхаґата своїми діями».

Нічірен Дайшонін пояснює: доктрина про три тисячі спроможностей щомиті життя виявляє себе тільки в одному уривку шістнадцятого розділу «Джурьо» – серця «Сутри Лотоса». Шак’ямуні – простий смертний далекого минулого – досяг просвітління завдяки практиці Нам-Мьохо-Ренґе-Кьо, отже в таємничому законі Мьохо криються першопричина й справжній наслідок просвітління Ренґе. Справжня причина й достеменний наслідок неподільні; так одна зміна в житті людини, навіть не помітна оку, вмить змінює обриси всього всесвіту.

Доктрина Нічірена Дайшоніна, в якій уперше йдеться про наявність першопричини й справжнього наслідку в кожну мить людського життя, – колосальна підтримка всім нам, бо вона спрямовує нашу увагу на сьогодення. Традиційний погляд на модне питання карми такий: зазнаючи щастя й трагедій, радости й горя, сміху та сліз, ми стикаємося з наслідком власних минулих учинків. Здається, такі міркування відомі всім і вже давно не викликають палких суперечок. Але, як з’ясовується, в цьому не враховано головне – день сущий. Він аніскільки не меншою, а навіть більшою мірою є будівельним матеріалом споруди долі. Джосей Тода любив повторювати:

Послідовники Дайшоніна, вірячи в першопричину й справжні наслідки

просвітління, вчаться взаємодіяти з реальністю, бо в ній – майбуття.

Те, що ясно з теорії, насправді часто упускається з очей через незосередженість свідомості, яку легко збуджують і захоплюють вири пристрастей. Але віра в закон Мьохо та буддійська діяльність наповнюють позитивним устремлінням секунди, хвилини й години, з яких складається наше життя, аби ми вже ніколи й ні за яких обставин не відчували себе знедоленими.

^ ДІЯННЯ БОДГІСАТВИ

Гуманізм новітнього буддизму втілено в доктрині про справжні причини й справжні наслідки просвітління. Ви маєте право запитати мене: як істина про споконвічну природу досконалости здатна впливати на розвиток цивілізації? Відповісти можна однозначно: істина закликає високо шанувати життя, з терплячою повагою ставитись до розмаїття її проявів. У «Сутрі Лотоса» про це сказано поетичною мовою:

Великі збори! З найпершої миті просвітління я обрав шляхетну путь

бодгісатви й самовіддано прямую нею. Таке тривале життя, яке заслужив

Татхаґата своїми діями, досі не вичерпане...

Ми багатократ міркували про те, що в промові Будди особистий займенник «я» визначає кожну людину, яка для власного блага й на користь усього світу провадить творче життя, сповнене милосердя й назване в буддійській манускриптах діяннями бодгісатви. Саме так Нічірен Дайшонін інтерпретує визнання Татхаґати.

У далекому минулому Шак’ямуні – звичайний мешканець земного світу – присвятив себе місії духовного наставника людства, й цей моральний подвигу жодному разі не можна зіставляти з метафізичними поглядами, що обстоюють незмінність раз і назавжди даних і неприступних людському досвідові трансцендентних явищ. Це чітко прочитується в ось якому висновку Нічірена Дайшоніна: діяння Шак’ямуні на рівні мьоджі-соку в куон-ґанджьо нічим не відрізняється від діянь самого Нічірена. Й далі: діяння даймоку в добу Останнього





залишити коментар
Сторінка2/20
Дата конвертації25.09.2011
Розмір4.31 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20
хорошо
  2
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

Загрузка...
База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Загрузка...
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх