Конспект лекцій з курсу «методологія, методи та технології соціологічних досліджень» для студентів для студентів спеціальності 040200 “ icon

Конспект лекцій з курсу «методологія, методи та технології соціологічних досліджень» для студентів для студентів спеціальності 040200 “


Схожі
Конспект лекцій з курсу «методологія...
Конспект лекцій для студентів IV курсу гуманітарного факультету спеціальності 030301...
Конспект лекцій для студентів IV курсу гуманітарного факультету спеціальності 030301...
Конспект лекцій для студентів 5 курсу...
Конспект лекцій з дисципліни “ Вступ до спеціальності” для студентів 1 курсу спеціальності...
Конспект лекцій для студентів спеціальності 8050201 Менеджмент підприємств та організацій...
Конспект лекцій для студентів спеціальності “Економіка підприємства” денної й заочної форм...
Конспект лекцій для студентів спеціальності “Економіка підприємства” денної й заочної форм...
Конспект лекцій з курсу “ фінанси ” для студентів 4 курсу спеціаль ностей...
Конспект лекцій з курсу „ біржова діяльність” ( для студентів спеціальності 050100 „Облік І...
Конспект лекцій з курсу “Теорія І критика архітектури ХХ століття” Частина (для студентів 5-го...
Конспект лекцій з дисципліни „Системне програмування та операційні системи для студентів 3 курсу...



страницы: 1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
повернутися в початок
^

Лекція 7. Метод опитування в соціологічних дослідженнях


1. Пізнавальні можливості методу опитування

З етапом збору первинної емпіричної інформації зв'язане рішення ряду специфічних завдань, що мають найважливіше значення для забезпечення надійності кінцевих результатів соціологічного дослідження. На цьому етапі забезпечується перехід від теоретичного знання про предмет дослідження до його емпіричного опису й аналізу. Вихідне теоретичне знання соціолога про досліджуваний предмет до моменту дослідження формулюється як гіпотетичне. Інакше не може бути, оскільки в основі всякого дослідження лежить деяка проблемна ситуація, усвідомлене соціологом протиріччя між необхідністю знання для рішення певного завдання й відсутністю цього знання. Отже, концептуальна, теоретична модель предмета дослідження з необхідністю включає деякі припущення, гіпотези соціолога про структуру предмета, про зв'язки між елементами цієї структури, про механізми дії цих зв'язків, можливості управлінських впливів

Для перевірки цих гіпотез соціолог робить спеціалізовані дослідницькі операції, що забезпечують можливість співвіднесення вихідного теоретичного знання з об'єктивним станом досліджуваної реальності, соціальної практики. Мова йде про теоретичну й емпіричну інтерпретацію вихідних понять, про їхнє операційне визначення1.

Зміст ключових теоретичних понять, у яких зафіксована проблема й предмет дослідження, послідовно конкретизується. Кінцева мета такої конкретизації — вихід на емпіричні референти (індикатори) досліджуваних характеристик (змінних), явищ, процесів. Як відбувається така конкретизація? Вона забезпечується, по-перше, за допомогою теоретичної інтерпретації вихідних (ключових) понять, тобто через установлення їхніх зв'язків з іншими теоретичними поняттями більше конкретного змісту. По-друге, поняття конкретизуються за допомогою емпіричної інтерпретації, тобто вибору емпіричних значень для понять, що одержали теоретичну інтерпретацію. Наприклад, у програмі всесоюзного дослідження радянського способу життя

ключевое поняття «спосіб життя» визначався як спосіб життєдіяльності людей у єдності з умовами. Далі, у змісті поняття «умови життєдіяльності» виділялися його конкретні складові, у яких реалізовувалися різні види діяльності: економічні, політичні, екологічні, соціально-демографічні, культурні й ін. Кожне із цих понять також конкретизувалося. Так, зміст

поняття «економічні умови» визначалося через поняття «умови праці» й

«умови споживання», а поняття «умови праці» розкривалося через поняття

«фактичний стан на момент дослідження» й «відношення працівника до цьому

стану» і т.д. Кінцевою метою такого визначення є одержання таких

понять-індикаторів, зміст яких відбиває деякі досить прості

фрагменти досліджуваної реальності, доступні спостереженню, обліку, реєстрації.

Результатом теоретичної й емпіричної інтерпретації понять є «всесвіт індикаторів», або список одиниць шуканої інформації. Здійснюючи цю процедуру, соціолог формує відповідь на питання: «Які первинні данные я повинен одержати, щоб описати й проаналізувати предмет на емпіричному рівні?» Список одиниць шуканої інформації повинен відповідати вимогам повноти й достатності (змістовної репрезентативності) щодо концептуальної моделі (схеми, подань) предмета дослідження. Принциповою умовою коректної інтерпретації емпіричних даних є облік неповноти, відносності емпіричного відбиття змістовного багатства вихідних теоретичних понять. Проведена теоретична й емпірична інтерпретація в кожнім окремому дослідженні - це один з багатьох можливих варіантів пізнавальної діяльності в рамках даного предмета. Цей варіант обумовлений станом пізнавальних можливостей соціології, дослідницькими принципами наукового співтовариства, творчою індивідуальністю автора програми. У зв'язку із цим дослідницька програма, що відбиває процес теоретичної й емпіричної інтерпретації понять, є необхідним засобом професійного спілкуванні соціологічних колективів й окремих учених. У програмах фіксується все різноманіття способів зв'язку теоретичних моделей з емпіричним рівнем дослідницької роботи.

Установлення «всесвіту індикаторів», або списку одиниць шуканої інформації, передує наступному виду роботи социолога—операциональному визначенню понять. Тут соціолог повинен дати відповідь на два питання: а) З якого джерела я можу одержати необхідну (шукану) інформацію? б) Яким методом (або яким різновидом метолу) шукана інформація може бути отримана?

Відповідаючи на ці питання, соціолог визначає методичну стратегію дослідження, тобто необхідні й достатні методи збору даних, а також способи їхнього сполучення й використання, адекватні цілям дослідження.

Виділяють три основних види джерел, які можуть бути використані для одержання емпіричних даних, причому кожному з них відповідає основний метод одержання шуканої інформації. Документальні джерела емпіричних даних, що існують у безлічі різновидів, жадають від соціолога звертання до методу аналізу документів. Зовнішні прояви соціальних процесів і закономірностей їхнього розвитку в поводженні людей, в очевидних соціальних ситуаціях, у предметних результатах діяльності людей дозволяють соціологові використати метод спостереження.

Нарешті, у тих випадках, коли джерелом необхідної інформації можуть стати люди - сучасники соціолога й безпосередніх учасників досліджуваних процесів або явищ, дослідник прибігає до методу опитування членів різних соціальних общностей.

Переважна більшість досліджуваних соціологів явищ, процесів,

закономірностей знаходить висвітлення у всіх видах джерел. Наприклад, при вивченні

стану й тенденцій розвитку соціальної сфери необхідні соціологові дані про

кожнім з її аспектів можуть бути отримані із усього комплексу джерел інформації.

Так, звернувшись до дослідження системи охорони здоров'я, соціолог може одержати

емпіричну інформацію методом аналізу документації: цільовий-цільову-цільове-цільова-нормативно^-цільові

документи, визначальні цілі розвитку системи охорони здоров'я в суспільстві; дані

державної статистики, відомча документація й статистика, публікації в

газетах, передачі телебачення й радіо, листа трудящих і т.д. Може бути

використано й метод спостереження для вивчення відвідуваності лікувальних установ,

тривалості й змісту бесід медичних працівників з відвідувачами,

устаткування кабінетів і наявності медикаментів, стилю спілкування й т.д. Може бути

використано й метод опитування в безлічі його різновидів: експертні оцінки

відповідності наявного стану системи нормативним вимогам,

задоволеність пацієнтів лікувальних установ різними сторонами їхньої роботи,

система очікувань й оцінок населення із приводу стану системи лікувальних

установі, информированность населення про методи й способи профілактики

захворюванні й т.д.

У кожному з названих потенційних джерел соціологічної інформації

система охорони здоров'я відбивається в різних своїх аспектах, у різному обсязі, з

різним ступенем близькості до сутнісних властивостей досліджуваних явищ. Звідси

треба кілька важливих висновків.

30

По-перше, жоден з методів збору даних не є універсальним але

відношенню до предмета соціологічного дослідження. Саме специфіка відбиття

об'єктивної реальності в джерелах інформації жадає від соціолога комплексного

застосування різних методів для освоєння максимально різноманітних джерел

інформації й в остаточному підсумку для найбільш повного збагнення сутнісних властивостей

досліджуваного предмета. У той же час при проведенні «монометодического» дослідження

соціолог повинен дотримувати границь інтерпретації одержуваних даних, не перевищуючи

пізнавальних можливостей використаного методу й джерела інформації з

властивими йому особливостями відбиття об'єктивної реальності.

З подібною помилкою ми зіштовхуємося в соціологічних звітах, висновках і рекомендаціях, коли мова йде про інтерпретації даних опитувань, що характеризують відбиття досліджуваної реальності у свідомості опитуваних, як однозначна відповідність самої цієї реальності. Особливо загострюється ця проблема в соціологічних дослідженнях, спрямованих на вивчення соціально несхвалюваних видів діяльності або складних соціальних феноменів, пов'язаних з повсякденною свідомістю складними опосередкованими механізмами відбиття. По-друге, специфіка відбиття досліджуваної реальності в джерелах інформації породжує в рамках кожного з основних методів безліч його технічних різновидів. При цьому кожен технічний різновид методу не байдужна до його пізнавальних можливостей, має свої плюси й мінуси, що впливають на якість одержуваної інформації, на економіко-організаційні витрати при проведенні дослідження. Так, у рамках методу аналізу документів розрізняють традиційні й формалізовані варіанти його застосування, різні способи критичної оцінки документального джерела, його вірогідності.

Метод опитування також використається в безлічі технічних варіантів: інтерв'ю й анкетування, поштове опитування, социометрический, за місцем проживання й за місцем роботи й т.д. Кожний з них у свою чергу має свої технічні варіанти. Технічні різновиди методів збору даних являють собою прийоми адаптації методу до специфіки джерела, з якого має бути одержати шукану інформацію, а також до організаційно-економічних особливостей дослідницької ситуації, включаючи строки дослідження, людські ресурси, обсяг проектованої інформації й т.д.

Така адаптація дозволяє найбільше повно реалізувати пізнавальні можливості кожного загального методу в конкретній дослідницькій ситуації. Таким чином, технікою збору емпіричних даних називається сукупність методичних й організаційних прийомів, застосовуваних для ефективного використання того або іншого методу.


2. Питання як інструмент одержання емпіричних даних

Пізнавальні можливості методу соціологічного опитування реалізуються в діалогічному відповідний^-відповіднім-питально-відповідному спілкуванні дослідника з респондентами. У цьому спілкуванні саме питання виступає елементарним технічним інструментом опитування. Саме за допомогою питання соціолог одержує у вигляді відповідей респондентів ту сукупність одиниць емпіричної інформації (первинних даних), що є основою для встановлення соціальних фактів, для побудови індексів, комплексних интегративных показників.

Використання питання в соціологічних опитуваннях як дослідницький інструмент базується на багатовіковому досвіді й результатах досліджень питання в логіку, гносеології, філософії, мовознавстві, психології й інших науках1. Історія розвитку методу соціологічного опитування може бути розглянута і як історія адаптації наукових знань із приводу різних функцій питання в людському мисленні й пізнанні, у мовному спілкуванні, у навчанні, вихованні й безлічі інших сфер соціальної практики до специфіки предмета й методу соціології. Результатом цієї адаптації є методичні вимоги до розробки й використання питань. Аналіз цих рекомендацій і практики їхнього використання дозволяє вичленувати деякі концептуальні посилки, що лежать в основі розуміння питання як дослідницького інструмента. Принциповим для такого розуміння питання є розробка його формулювання й оцінка його якості щодо пізнавального завдання. Пізнавальне завдання питання - це визначення шуканої інформації, необхідної дослідникові для опису, аналізу, пояснення досліджуваної змінної.

У практиці використання питань у повсякденному мовному спілкуванні пізнавальне завдання питання представляється інтуїтивно ясної й безпосередньо включеної у формулювання питання. Коли ж соціолог звертається з питанням до різних соціально-демографічних груп, так буває далеко не завжди. Тому розробка питання передбачає поділ і спеціальне обґрунтування двох його сторін: яку інформацію необхідно одержати за допомогою даного питання (про що потрібно запитати), і як варто запитати дану групу респондентів, щоб одержати шукану інформацію. Залежно від того, як питання. Професор Лодзинского університету Ян Лютинский, аналізуючи досвід європейських й американських соціологів, виділяє чотири концепції: 1) тестовою, пов'язану із психологічною традицією; 2) традиційну; 3) індикаторну; 4) розширену інформаційну.

Тестова (психологічна) концепція питання передбачає розробку безлічі питань, що характеризують тільки одну досліджувану змінну (установку, информированность, рівень інтелекту й т.д.). Принциповою умовою є те,

що кожне окреме питання й одержувана інформації самостійного значення не

мають і не підлягають окремій інтерпретації. Стан досліджуваної змінної,

показник цього стану є результатом обліку всієї сукупності відповідей.

Ясно, що в соціологічному запитальнику співвідношення питання з пізнавальної

завданням зовсім інше. Звичайно кожне окреме питання призначене для

одержання значень окремої характеристики або одиниці шуканої інформації.

Значно рідше в соціологічному запитальнику інформація про одній змінний

виходить за допомогою блоку питань.

Це відмінність тестового використання питання від соціологічного є

принциповим для методів оцінки якості запитальників у соціології. Наприклад, для

оцінки соціологічної анкети непридатний метод розподілу навпіл або консистентний

аналіз, які механічно переносяться в соціологію із психології.

48

Психологічні тести іноді застосовуються в соціології для вивчення

психологічних характеристик респондентів, але інформація такого роду має для

соціолога лише допоміжний характер. У той же час у практиці соціологічних

опитувань одержали поширення різні модифікації тестів, механічно

запозичені із психології. Як правило, це «усічені» варіанти тестів, по

приводу яких автори цих модифікацій не повідомляють ніяких даних про їх

теоретичному або експериментальному обґрунтуванні. Мають потребу в дослідженні

проблеми надійності, валидности тестових методик або їхніх модифікацій у контексті

соціологічного запитальника.

Традиційна концепція питання заснована на тих найпростіших варіантах

дослідницьких ситуацій, у яких повністю збігаються пізнавальне завдання

питання, його формулювання, сприйняття змісту питання респондентом, його бажання й

здатність дати достовірна відповідь. У практиці соціологічних опитувань такі

ситуації зустрічаються досить рідко: коли питання стосуються фактів, нейтральних в

соціальному й психологічному відношенні. Це питання про місце проживання, році

народження, режимі роботи, про число дітей і т.п.

Досвід соціологічних опитувань виявляє вплив психологічних, ситуаційних і багатьох інших факторів на формування відповідей навіть у тих випадках, коли нейтральність питань не викликає в соціологів ніяких сумнівів. Тому інформаційна концепції питання сьогодні сприймається як досить обмежена й огрубленная. Характерно, що більшість починаючих соціологів-«ентузіастів», не получивших фахової освіти, складають запитальники, виходячи саме із цих спрощених подань. Ті нечисленні ситуації, при яких пізнавальне завдання й питання збігаються, «наївні соціологи» поширюють на метод опитування в цілому, не рефлексируя із приводу вірогідності одержуваної інформації.

Індикаторна концепція питання, широко розповсюджена в сучасної дослідницькій практиці, заснована на наступних посилках. По-перше, досліджувані змінні далеко не завжди доступні прямому спостереженню. Наприклад: переконання, ціннісні орієнтації, інтереси й т.п. Тому питання задаються не про досліджуваний змінної, а про деякі інші явища, які виступають індикаторами змінної. У зв'язку із цим у концепції питання як вимірювального інструмента

виділяється його індикаторна функція. Змінна відповідно називається індикатором.

По-друге, зміст індикатора (або сукупність індикаторів) нетотожно змісту индиката, тобто воно тільки представляє (репрезентирует)

досліджувану змінну. Це означає, що індикатор або їхня сукупність повинні відповідати вимогам повноти й достатності. Отже, їхній відбір, використання і інтерпретація мають потребу в спеціальному обґрунтуванні.

По-третє, перехід від відповідей респондентів, отриманих на індикатори-питання-індикатори, до визначення стану досліджуваної змінної повинен ґрунтуватися на досить високих кореляціях між значеннями сукупності індикаторів. Таким чином, в тих випадках, коли соціолог обмежується одним індикатором для досліджуваної змінної, то він виявляється в рамках спрощеної інформаційної концепції. Якщо же соціолог використає кілька індикаторів для досліджуваної змінної, то він наближається до тестової традиції.

Розширена інформаційна концепція питання, запропонована Я. Лютинским, заснована на виділенні трьох елементів у структурі питання як дослідницького інструмента. Перший - це текст питання, що задає респондентові, тобто питання в тексті запитальника. Другий - це спосіб класифікації отриманої відповіді. Інакше кажучи, це рішення кодировщика, яким може бути анкетер, інтерв'юер, респондент (у випадку самозаповнення запитальника), про те, до якого класу явищ ставиться відповідь па питання.

Третій елемент питання в даній концепції - це шукана інформація данного питання, зв'язок з досліджуваної змінної, котра задається дослідником. Таким чином, у рамках даної концепції питання як дослідницький інструмент доповнюється досить істотним елементом - кодировщиком, що зв'язує сформований респондентом відповідь і його класифікація. Принциповим для цієї концепції є вимога контролю адекватності зв'язків між трьома названими елементами. У концепцію питання вводяться вимоги й процедури контролю й оцінки його надійності. Засобами такої оцінки є зовнішня й внутрішня верифікація. Зовнішня верифікація СКЛАДАЄТЬСЯ в порівнянні даних, отриманих за допомогою питання, з даними, отриманими іншими методами, які уважаються більше надійними (аналіз документів, спостереження й ін.). Внутрішня верифікація включає контрольне співвіднесення процесів одержання відповідей на питання с ідеальною моделлю цих процесів. Чим вище ступінь відповідності процессу розробки й використання питання ідеальної (нормативної) моделі, тим вище надійність питання. Для різних типів питань розробляються спеціальні верификационные моделі

^

Лекція 8. Анкета. Проблема формулювання питань



Для ефективної роботи зі збору необхідної інформації використаються анкети, які, як правило (але не обов'язково), є й бланком реєстрації відповідей. Насамперед, розглянемо, навіщо потрібні анкети, які функції вони виконують.

Навіщо потрібні анкети Нагадаємо основні функції, які возлагаються на анкету й виходячи з яких розробляються анкети. Основна функція анкети - це вимір. Анкета виступає інструментом для досягнення цілей і завдань дослідження й виходячи із цього, вона повинна максимально однозначно регламентувати дії як интерв”юера, так і респондента (опитуваного). Якісно підготовлена анкета полегшує весь процес проведення опитування. Уявіть собі, що интерв”юер без анкети намагається не забути задати всі необхідні питання, причому в їхній логічній послідовності, підбирає слова для формулювання питань, уживає спроби повернути респондента до досліджуваної тематики, удержати його увагу. Погодитеся, що в такій ситуації досить імовірні помилки, пропуски важливої інформації й постійна напруга интерв”юера. Безумовно, наявність анкети значно полегшує роботу що опитує (интерв”юера), робить її менш напруженої й більше приємною.

^ Анкета забезпечує:

- логічно вибудуваний порядок питань,

- містить питання-фільтри, що уточнюють характеристики респондента й що допомагають интерв'юеру прийняти рішення, про що запитувати й про що не запитувати даного конкретного респондента.

Професійно й грамотно підготовлена анкета забезпечує зацікавленість респондента проведеним опитуванням, логічну послідовність питань і доцільний перехід від питання до питання, підтримує активність респондента, ураховує необхідність психологічного розвантаження при тривалому опитуванні, у ній коректно сформульовані питання по гострій тематиці.

Анкета покликана також дисциплінувати интерв'юера, поставити його перед необхідністю задати всі заплановані питання у відповідній формі й порядку. Навіть у випадку полуструктурированого або неструктурированого опитування перелік питань анкети служить підказкою для того, хто проводить опитування.

Дуже важливим є те, що анкета полегшує реєстрацію отриманої інформації і її подальшу обробку. Якщо не відпрацьований формализованый механізм реєстрації відповідей респондентів, те, по-перше, значно ускладнюється процес збору необхідної інформації, а, по-друге, виникає досить трудомісткий процес кодування й підготовки анкети до обробки. У тих дослідженнях, у яких передбачається велика кількість опитуваних, унифицированый метод реєстрації інформації спрощує, удешевляет і прискорює процес підготовки зібраної інформації до аналізу. Стандартні анкети дозволяють легко реєструвати відповіді, швидко проводити необхідне кодування, оперативно переносити інформацію з анкет на машинний носій, що дозволяє переходити до интерпртации отриманої інформації. Не складно уявити собі, що велика кількість нестандартизированых анкет з розрізненими, не систематизованими записами перетворюють всі перераховані етапи роботи в трудомісткий кошмар.

Типологія питань анкети. Нагадаємо, що питанням анкети вважається конструкція “питання-відповіді”, що складається із властиво тексту питання й набору варіантів відповідей або чіткої вказівки області пошуку відповіді. Виходячи із цієї структури питання, перш ніж перейти до подальшого розгляду підготовки анкети, як цілісного інструмента дослідження, уважаємо важливим нагадати, що питання бувають “відкритими”, “закритими” й “напівзакритими”.

^ Відкрите питання надає респондентові повну волю у відповіді на задане питання й завдання интерв”ера як можна точніше й повніше записати дану відповідь. Цей вид питання не передбачає заздалегідь розроблених і кодованих варіантів відповідей. Такий вид питання доцільно використати, якщо мова йде про виявлення мотивів, прогнозних оцінках, з'ясування думок по маловивченій проблемі, тобто він ближче до якісної інформації, коли дослідник одержує “чисте” думку респондента без впливу заданими можливими варіантами відповідей. З іншого боку, не слід використати відкриті питання, як найбільш простий вихід із ситуації, оскільки подальша обробка й аналіз у кожному разі зажадають формалізації безлічі отриманих відповідей. І це забере набагато більше часу, чим попереднє вивчення віяла можливих відповідей на основі опробации (пілотуванні) окремого питання, блоку питань або анкети в цілому й розробка набору варіантів відповідей. Таким чином, перш ніж прийняти рішення про використання відкритого питання, розроблювач анкети повинен бути впевнений, що це рішення є найкращим з погляду цілей дослідження, а не найпростішим.

^ Закриті питання (іноді їх називають кодован або формалізовані) припускають наявність заздалегідь закодованого переліку можливих варіантів відповідей. Найбільш простий приклад: питання “Чи Зверталися Ви в Центр соціальних служб для молоді протягом останнього місяця?” с варіантами відповідей: “1.Так“, “2.Ні”, “3.Не пам'ятаю, важко відповісти”. Тобто є обмежений набір відповідей із вказівкою кодів цих відповідей. Набір пропонованих варіантів відповідей повинен відповідати цілому ряду критеріїв, і це - тема окремої розмови.

Нагадаємо основні правила складання набору варіантів відповідей до питання:

- повнота пропонованих відповідей,

- обмежена кількість варіантів з урахуванням можливостей пам'яті респондента,

- збалансованість набору відповідей (кількість “позитивних” й “негативних” варіантів повинні врівноважуватися),

- їхня внутрішня несуперечність.


Закрите питання може передбачати можливість вибору одного варіанта відповіді або декількох, при цьому обмежуючи (наприклад: “не більше 5-ти”, “укажіть тільки три“ і т.д.) або не обмежуючи (наприклад: “можете вказати всі підходящі”, “виберіть всі, які збігаються з Вашою точкою зору” і т.п.) припустима кількість відповідей. Закриті питання дуже зручні для респондентів, оскільки рятують їх від необхідності придумувати власна відповідь, полегшують пошук відповідей. Вони зручні й для интерв”юера, оскільки реєстрація відповідей зводиться до того, щоб відзначити номер (код) даної відповіді або відповідей. Закриті питання також дозволяють уникнути процесу кодування й тих помилок, які неминуче пов'язані з кодуванням і неоднозначної інтерпретацій відповідей на відкриті питання.

Іноді закриті питання є такими лише для интерв”юера. Тобто респондентові не пропонуються, не зачитуються можливі відповіді, щоб не вплинути на його думку, його відповідь, однак в анкеті втримуватися варіанти відповідей, які використаються интерв”юером для реєстрації відповідей респондента. Таке питання для респондента задається як відкритий, а для интерв”юера, для реєстрації відповідей виглядає як закритий. Як приклад можна привести питання про проблеми, які хвилюють населення найбільше. Наприклад: “Які проблеми найбільшою мірою хвилюють Вас на сьогоднішній день? Які ще?”. В анкеті, як правило, утримується досить повний перелік можливих проблем, що значно полегшує роботу интерв”юера по фіксуванню відповідей респондента, хоча цей перелік респондентові не зачитується й вказівки интерв”юеру про це також утримуються в бланку анкети.

Нерідко використаються “напівзакриті” питання, які поряд із запропонованим переліком варіантів відповідей, передбачають можливість додаткової або оригінальної відповіді респондента в тому випадку, якщо запропоновані варіанти його не влаштовують або недостатні.

Наприклад:

Яким, на Вашу думку, винний бути виграш у лотереї?

(Вкажіть не більше 3-х варіантів відповідей)


1. Грошовим

2. Речовим /товари повсякденного попиту, електроніка тощо/

3. Автомобілі

4. Квартири, будинки

5. Цінні папери

6. Зарубіжні туристичні поїздки

7. Туристичні поїздки по Україні або країнах СНД

8. Твори мистецтва

9. Сільськогосподарська техніка та обладнання

10. Неважливо, тільки б був виграш

11. Інше, вкажіть, що саме ________________________

________________________

Таким чином, напівзакритий питання містить кодований набір можливих відповідей, а також допускає додаткова відповідь респондента, що надалі буде мати потребу в у кодуванні. Якщо розроблювач анкети не впевнений у повноті варіантів відповіддю або свідомо не включає в стандартний перелік відповідей рідко зустрічаються, то напівзакрите питання дозволить не втратити інформацію й забезпечить психологічний комфорт респондентові.

Перед тим, як приступати до розробки анкети, необхідно ще раз переглянути мети й завдання дослідження. Саме вони визначають тип анкети, її структуру, зміст й особливості мови. Варто мати на увазі кого саме будуть опитувати по анкеті, наскільки однорідної є група потенційних респондентів з погляду предмета дослідження (немає чи необхідності готовити більше однієї анкети - тобто окремі анкети для різних груп респондентів).

Дамо коротку характеристику різним видам анкет. Структурована анкета складається таким чином, щоб опрашивающий не міг змінити ні послідовність питань, ні їхнє формулювання. Саме такі анкети використають при опитуванні великої кількості респондентів. Питання можуть використатися й відкриті й закриті. У масових опитуваннях питома вага відкритих питань як правило невелике (на рівні 10-15%). У деяких видах досліджень структуровану анкету використати досить складно або навіть неможливо. Формалізовані питання не завжди забезпечують необхідну глибину відповідей, можуть викликати дискомфорт у респондентів, особливо в тих випадках, коли пропоновані варіанти відповідей не відповідають його точці зору. Крім того, якщо очікувано, що відповіді різних груп потенційних респондентів будуть значно відрізнятися, то краще скористатися полуструктуррованной анкетою. Цей вид анкет більше гнучкий. У них, також як й у структурованих, повинні втримуватися дослідницькі питання сформульовані відповідним чином. Але интерв”юер має право задавати питання в тім порядку, що найбільше відповідає ходу интерв”ю в кожному конкретному випадку, пропускати окремі питання для того, щоб повернутися до них трохи пізніше. Дозволено ставити запитання в перефразованій формі, вільно задавати уточнюючі питання. Крім того, допускається можливість відходу від основного напрямку интерв”ю, якщо респонднет повідомляє цікаву й корисну для дослідження інформацію. Тобто напівструктурована анкета - це інструмент дослідження, що забезпечує більшу глибину опитування. Така анкета також може включати й відкриті, і закриті питання, але їхнє співвідношення, як правило, на користь відкритих. Варто відразу обмовитися, що при використанні напівструктурованої анкети існує небезпека неоднозначної інтерпретації питань, певна воля в діях интерв”юера може внести значний суб”ективизм у процес одержання первинної інформації. Виходячи із цього цілком очевидно, що, якщо при структурованій анкеті опитування може провести практично кожний (хоча для забезпечення належної якості дослідження для будь-якого найпростішого опитування варто залучати підготовлених интерв”юеров), те напівструктурованими анкетами ефективно можуть користуватися тільки досвідчені интерв”юеры. Існує ще один вид анкет, що фактично представлет собою контрольний перелік властиво питань. Такий перелік питань, що цікавлять дослідника, використають при неструктурованому опитуванні. Такий опросник скоріше схожий на перелік тим для розмови, чим на анкету. Його функція - нагадувати теми, проблеми, а не давати готові сформульовані питання. При такій “анкеті” що опитує має максимальний ступінь волі в побудові розмови з респондентом, щоб досягти найбільшої глибини аналізу проблем, що цікавлять. Цей тип опросника частіше використається при якісних дослідженнях, коли кількість одиниць опитування не велико, коли проблематика мало вивчена й розроблена, коли йде глибинне тестування пропонованого рекламного образа, слогана й т.п., а також при проведенні фокуссированных групових интерв”ю.

Тип анкети визначається виходячи з дослідницьких цілей, предмета й про”екта дослідження, наявних ресурсів для забезпечення всіх етапів повного циклу маркетингового дослідження, а також методу опитування. Телефонне опитування, наприклад, вимагає, по-перше, обмеженого про”ема саму анкету, по-друге, не дозволяє використати роздавальні картки для респондентів, по-третє, припускає нескладні питання, по-четверте, не дозволяє використати громіздкі варіанти відповідей і складні оцінні шкали. Анкети, які розраховані на письмове заповнення, також повинні враховувати специфіку цього методу, тобто забезпечувати мотивацію респондента, бути досить стислими й не складними для заповнення, містити чіткі інструкції а кожне питання. Існують свої вимоги до анкет при опитуванні “face to face” і при використанні інших технологій.

Розробка й дизайн анкет. Анкета, як праивло включає п'ять компонентів: (1) идентификационанная інформація, (2) запрошення до співробітництва, (3) інструкції, (4) необхідна дослідникові інформація, про яку запитується, і (5) класифікаційна інформація. Ідентифікаційна інформація, перший компонент анкети, залежно від характеру дослідження може містити дані про ім'я, адресу респондента або кампанії, номер телефону, ім'я интерв”юера, дату й тривалість интерв”ю и т.буд. Частина цієї інформації відома заздалегідь, до властиво проведення опитування із завдань по вибірковій сукупності. Частина інформації заповнюється интерв”юером самостійно, про некоторй запитується в респондента. Ідентифікаційна інформація може перебуває на початку анкети, наприкінці або частково на початку, а частково наприкінці. Запрошення до співробітництва або пропозиція взяти участь в опитуванні являє собою вступне слово до интерв”ю, що розробляється исследоватеми разом з анкетою, повинне інформувати про організаторів дослідження, містити необхідну інформацію для того, щоб зацікавити й мотивувати респондента для участі в опитуванні, про”яснять мети дослідження в мінімально необхідному про”еме, повідомляти про те, як багато часу знадобитися для участі в опитуванні. Інструкції являють собою коментарі для интерв”юера або для респондента про те, як працювати із запитальником і його питаннями. Інструкції можуть ставитися до окремого питання, блоку питань або запитальнику в цілому. Залежно від методики опитування інструкції можуть утримуватися безпосередньо в бланку анкети або в окремому документі “Інструкції для интерв”юера”. Необхідна дослідникові інформація, про яку запитується, становить основну й найбільшу частину анкети. Розробка саме цієї частини анкети представляє найбільшу складність і забезпечує успіх усього дослідження. Класифікаційна інформація - розділ анкети, що стосується характеристик респондентів. Ці дані надаються безпосередньо респондентом, до них ставляться персональні дані про вік, утворення, доходи й витратах, сімейному статусі, структурі домогосподарства й т.д. В окремих випадках можуть бути характеристики, по яких дається оцінка интерв”юером на основі спостереження (наприклад, матеріальний рівень домогосподарства). Як правило, цей блок інформації розташовується наприкінці анкети. Однак, якщо окремі характеристики є критерієм відбору для проведення опитування, то вони можуть розташовуватися й на початку анкети. Наприклад, якщо опитування про стиль життя й споживання безалкогольних напоїв проводитися лише серед вікової групи 15-16-літніх підлітків, то не має змісту спочатку проведення повного интерв”ю, а потім з'ясування, що респондентові вже повних 17 років. Тобто деякі технології процедури вибірки вимагають, щоб класифікаційні дані були з'ясовані до початку интерв”ю, що дозволить опрделить чи підлягає конкретний потенційний респондент опитуванню.

Очень часто доводиться зіштовхуватися з тим, що за складання анкети готовий узятися чи ледве не кожний. Однак складання якісних, коректних, точних і грамотних анкет - це мистецтво, що вимагає кваліфікації й досвіду. Саме тому, коли перед якою-небудь кампанією виникає питання про проведення маркетингового дослідження самотужки, украй бажано, для досягнення результативності цього дослідження, залучити фахівців, як мінімум, до розробки анкети або іншого інструментарію. Первинним “цеглинкою” будь-якої анкети є питання. Питання, у свою чергу, формують тематичні блоки анкети. Тематичні блоки мають внутренню логічну структуру, а сама анкета зі складена з тематичних блоків. Існує ймовірність включити в анкету надлишкові питання, які начебто б і цікаві, але не відповідають цілям дослідження. З іншого боку, не виключена можливість недоліку питань-індикаторів для рішення всіх дослідницьких завдань. Для того, щоб уникнути цих проблем треба ще до того, як буде прийнятий остаточний дизайн анкети, проаналізувати зв'язок між потребами в інформації для конкретного дослідницького проекту й очікуваною базою даних по розробленій анкеті (див. схему 1).


Схема 1.


Дослідницький проект






Анкета





Групи респондентів




Інформаційні потреби






Питання





База даних



На практиці існує досить розповсюджена тенденція включати в анкету “цікаві” питання, але які не мають ніякого зв'язку з інформаційними потребами. У цьому випадку виникають питання: Навіщо забирати додатковий час у респондентів?; Навіщо збільшувати вартість опитування?; Кому й навіщо потрібні ці “интресные” питання? (Обмовимося, що виключенням є ті питання, які призначені для рішення комунікативної функції при спілкуванні з респондентом; перемикання уваги респондента або для його психологічного розвантаження).

У такий спосіб логічний ланцюжок розробки анкети наступна: мети й завдання дослідження - визначення тієї інформації, у якій бідуємо - складання тематичних блоків анкети - розробка тематичних блоків на рівні конкретних питань - перевірка відповідності запропонованих питань цілям, завданням і потребам дослідження - перевірка запропонованих питань на повноту й достатність - остаточний перелік питань - остаточний дизайн анкети.

Розглянемо більш детально технологічну схему (див. схему 2) розробки питань анкети. Розробка анкети являє собою серію послідовних кроків. На кожному із цих кроків можуть представлені різні варіанти постановки питань. На практиці запропонована схема “кроком” має дуже сильне взаимоперепление й взаємопроникнення. Проте, розробка точних питань, які будуть вимірювати саме те, що необхідно виміряти виходячи з потреб маркетингового дослідження, є одним із ключових моментів.

Тема 10. Статистичний аналіз результатів прикладного соціологічного дослідження

(матеріали до лекції)


^ Основні функції статистичних методів в емпіричних соціологічних дослідженнях:

1) дескриптивна - опис соціальних об'єктів у кількісній формі

2) перевірка та уточнення гіпотез дослідження

3) одержання нових знань у формі соціально-статистичних фактів

4) прогнозування розвитку соціальних процесів.


Емпіричні (або конкретні) соціологічні дослідження мають ту особливість у порівнянні з дослідженнями переважливо теоретичного характеру, що при їх проведенні планується збирання та аналіз досить значної кількості первинної інформації. Первинну інформацію дослідник одержує за допомогою різних методів збирання інформації - інтерв'ю, анкетного опитування, спостереження, тощо.


Схематична (дуже спрощена) загальна послідовність етапів емпіричного соціологічного дослідження:

1. обрання тими дослідження

2. висунення низки дослідницьких питань стосовно обраної тими ("про що мі бажаємо дізнатися стосовно обраної тими?"). Питання можуть бути спрямовані або на опис ситуації (хто? що? скільки?) або на пояснення ситуації (чому?)

3. висунення дослідницьких гіпотез, як можливих варіантів відповіді на поставлені питання. Статистичний аналіз тільки може підтримати ("підтвердити") або не підтримати ("не підтвердити") висунуті гіпотези. Гіпотези повинні бути такими, щоб їх можна було емпірично перевірити (верифікувати або фальсифікувати). Гіпотези фіксують зв'язок між певними властивостями (характеристиками) об'єктів, що можуть змінюватися (між ознаками, між змінними).

4. збирання даних (вимірювання).

5. аналіз зібраних даних. Інтерпретація результатів аналізу. Перевірка, уточнення, зміна гіпотез.


Вимірюванням називається процедура, за допомогою якої об'єкти вимірювання, що розглядаються як носії певних співвідношень, відображаються в деяку математичну систему з відповідними відношеннями між елементами цієї системи. Сукупність властивостей об'єкту та чисел, що їм співставлені, називають шкалою.


^ Номінальні шкали При побудові такої шкали необхідно вміти встановлювати факт рівності або нерівності об'єктів з крапки зору ознаки, що розглядається. Така шкала розділяє всю множину об'єктів на класи (підмножини), що не перетинаються. Отримані числа можна порівнювати на рівність, алі не можна до них застосовувати арифметичні операції. До цих чисел можна застосовувати будь-які взаємно-однозначні перетворення.

^ Порядкові шкали. Шкала такого типу може бути побудована в тому випадку, коли між об'єктами (за даною ознакою) може бути встановлена не тільки рівність, алі й відношення послідовності (порядку). До кодів пунктів порядкової шкали можна застосовувати бу-яку монотонне перетворення.

Інтервальні шкали. В основі - емпірична процедура, що дозволяє визначити відстань між двома об'єктами. Є одиниця вимірювання. Числові коди обирають таким чином, щоб рівність інтервалів чисел відповідала рівності інтервалів значень. Нуль обирається довільно. До кодів пунктів шкали можна застосовувати додатні лінійні перетворення: (де )

Шкали відношень встановлюється не тільки рівність відношень між парами об'єктів за певною ознакою, алі один і тієї самий об'єкт відображається в 0. Числа мають властивість рівності відношень, тобто задовольняють всім арифметичним аксіомам. Можна застосовувати перетворення подібності ( )

У соціології різниця між інтервальними шкалами та шкалами відношень часто не важлива, тому говорять три типи шкали: номінальні, порядкові, метричні.


Дискретні змінні приймають значення з певного фіксованого переліку можливих значень. Неперервні змінні приймають значення із певного інтервалу можливих значень.


Дихотомічні змінні приймають лише два можливих значення, які яки правило, кодують числами 0 та 1. Дихотомічні змінні можна розглядати як такі, що виділяють певний клас об’єктів. Бу-якові номінальну змінну з категоріями можна представити як серію з дихотомічних змінних.


Відповідно їх ролі в гіпотезі змінні поділяються на залежні та незалежні. ^ Залежні - ті, характер змін (поведінку) яких мі намагаємося пояснити. Незалежні - ті, що пояснюють залежні (поведінка яких пояснює поведінку залежних, ті від яких залежати залежні змінні). До певної міри спрощуючи можна сказати, що незалежні змінні виступають як заподій, а залежні - як наслідки (у межах даної гіпотези). Як правило, у кожній гіпотезі одна незалежна змінна й одна або декілька незалежних. Яка змінна є залежною а яка незалежною - залежить від задачі, від гіпотези.


Концептуальна змінна (концепт) - є уявною конструкцією досить високого рівня абстракції. У термінах таких концептів зручно спілкуватися фахівцям та ставити задачі. Відштовхуючись від концептів визначаємо операціональні змінні (індикатори) - ті, що визначають конкретні дії (операції), які потрібно виконати для того, щоб визначити наявність або інтенсивність концептуальної ознаки. Стосовно індикатора відомо як виміряти цю змінну - задати питання, поставити людей у ситуацію і спостерігати тощо. Для деяких концептуальних змінних досить одного індикатора (пряме безпосереднє питання), алі більш часто концептуальна змінна операціоналізується декількома індикаторами, які потім "комбінуються" у нову змінну (конструкт), яка і вимірює концепт.


Надійність та валідність інструменту вимірювання. Надійність вимірювання показника – узгодженість результатів отриманих при повторному застосуванні тієї ж процедури вимірювання для оцінювання того ж показника на різних (алі репрезентативних для даного показника) вибірках. Валідність – міра відсутності в інформації теоретичних помилок (не зв'язаних з невірністю теоретичних припущень, невідповідністю числової моделі емпіричній системі, що вивчається, тощо).


Два підходи до аналізу даних - розвідувальний (пошуковий. експлораторний) та підтверджуючий (підтримуючий, конфірматорний).


^ Аналіз однієї змінної. Одновимірна таблиця - структура таблиці, частота, частка, відсоток, відсутні відповіді, відсоток по відношенню до загальної кількості об'єктів та по відношенню до кількості відповідей.

^ Міри центральної тенденції.

Для даних, виміряних у метричних шкалах, у якості міри центральної тенденції дуже часто застосовується середнє арифметичне:

Медіана Me -- значення ознаки, що припадає на центральний (середній) елемент впорядкованого ряду значень. Таким чином в однієї половини об'єктів значення ознаки менше ніж Me, а в другої половини -і більше. Медіана обчислюється для метричних та порядкових шкал.


Мода Мо -- значення ознаки, що найбільш часто зустрічається в даній сукупності об'єктів (тобто варіант з найбільшою частотою). Мода може обчислюватися також і для номінальних ознак.

^ Міри варіації -- це показники того, наскільки коливаються (змінюються, варіюють) значення певної ознаки в об'єктів сукупності.

Варіаційний розмах

Дисперсія . Розмірність дисперсії - квадрат розмірності ознаки.

Середнє квадратичне (стандартне) відхилення . Має ту ж розмірність, що й ознака.


^ Коефіцієнт варіації , часто вимірюють у відсотках. Чим менше коефіцієнт варіації - тім сукупність більш однорідна. На практиці часто сукупність називають однорідною за даною ознакою тоді, коли відповідний коефіцієнт варіації не перевищує 0.3-0.4.


Як міру варіації використовують також показники, побудовані за допомогою квантилів. Наприклад, напівквартильне відхиленняQ=Q3/4-Q1/4


Індекс якісної варіації дорівнює 1 якщо значення рівномірно розподілені між категоріями


^ Аналіз зв'язку між двома ознаками.

Структура двовимірної таблиці: клітинкові частоти, відсотки в рядку та в стовпчику, маргінальний рядок та маргінальний стовпчик


Якщо певному значенню однієї величини X відповідає цілком визначене значення іншої Y, те кажуть що між цими двома величинами існує (має місце) функціональна залежність. Якщо ж певному значенню x1 однієї величини X відповідає цілий комплекс значень іншої величини Y (ряд розподілу), причому є певна залежність між зміною значення X та зміною середнього відповідного ряду розподілу Y, те кажуть що має місце кореляційна (статистична) залежність між величинами X та Y. Така статистична залежність відображає тенденцію збільшення (позитивна кореляція) чи зменшення (негативна кореляція) однієї величини при зростанні другої.


Факт наявності зв'язку між двома дискретними ознаками встановлюється за допомогою так званого критерію . Цей критерій базується на аналізі частот, записаних у клітинках таблиці, і дозволяє відповісти на питання, чи можна висувати й аналізувати гіпотезу про наявність зв'язку між двома ознаками (зв'язок розуміється як відмінність від статистичної незалежності двох ознак).

Якщо зв'язку немає, те в клітинці (і,j) має бути елементів.

К.Пірсон запропонував таку міру відхилення емпіричної таблиці від теоретичної:



Чим більше тім більше відмінність. Оскільки мова йде про випадкові величини, наш висновок також винний носити імовірнісний характер: тобто висновок про розбіжність таблиць можна виносити лише з певною ймовірністю (наприклад, з ймовірністю p=0.99 або p=0.95 як це прийнято в соціальних дослідженнях), якові називають довірчою ймовірністю. Крім того кожна таблиця характеризується не тільки значенням , а й числом ступенів свободи f=(k-1)*(l-1).

Коефіцієнт може застосовуватися до даних, виміряних у будь-якій шкалі. Для того, щоб висновки на основі були надійні необхідно, щоб виконувалося принаймні дві умови:

  1. кількість об'єктів винна бути не менше 100;

  2. теоретичні частоти повинні бути не менше ніж 5 (деякі автори вважають 10); якщо це не так - треба перегрупувати таблицю, об'єднуючі рядки та стовпчики.


Чупров запропонував коефіцієнт, що базується на (2



^ Коефіцієнт Чупрова досягає максимального значення +1 у випадку повного зв'язку алі тільки якщо (тобто таблиця є квадратною).

Крамер запропонував замість використовувати . Легко бачити, що , причому при . називають коефіцієнтом Крамера або узагальненим коефіцієнтом Чупрова. значно відрізняється від для витягнутих таблиць.


^ Кореляційний аналіз - сукупність методів, що використовуються для статистичного аналізу таких залежностей між змінними величинами, що мають характер кореляційних зв'язків.

Лінія, що проходити через умовні середні значення Y, називається лінією регресії.

В основі кореляційного зв'язку лежить уявлення про тип, форму та тісноту зв'язку, як властивості статистичної залежності.

^ Тіснота (щільність) зв'язку - характеристика ступеня взаємозалежності ознак. Зв'язок вважається більш тісним (більш щільним) якщо шкірному значенню однієї ознаки (фактора) відповідають близько розташовані одне від одного (щільно розташовані біля свого середнього) значення другої ознаки (результуючої ознаки). Найбільша щільність - у функціонального зв'язку.

За формою кореляційні зв'язки поділяються на лінійні та нелінійні. Лінійний - такий зв'язок, при якому збільшення значення фактора на 1 призводить до збільшення (зменшення) результуючої ознаки в середньому на одну й ту саму величину. Нелінійний зв'язок описує таку залежність, коли крапки з координатами x та y групуються навколо деякої кривої лінії так, що певному збільшенню фактора відповідає нерівномірне збільшення (або зменшення) результуючої ознаки.

У залежності від той, як розміщена на площині лінія регресії кореляційні зв'язки поділяються на два типи - прямий та зворотній. Прямий зв'язок - збільшення (зменшення) факторові веде до збільшення (зменшення) результуючої ознаки. Зворотній - навпаки

^ Коефіцієнт кореляції Пірсона r побудований виходячи з принципу сумісної варіації. Коефіцієнт r є мірою тісноти зв'язку двох ознак у припущенні що між цими двома ознаками існує лінійний кореляційний зв'язок. Обчислюється за формулою



Коефіцієнт r симетричний та змінюється від -1 до +1.

^ Кореляційне відношення є відношення середнього квадратичного відхилення умовних середніх



до повного середнього квадратичного відхилення :

змінюється від 0 до +1.

1. якщо X та Y незалежні, алі навпаки невірно

2.

3. т. і т.т.коли є строга функціональна залежність Y від X.

4. т. і т.т.коли кореляційний зв'язок має лінійну форму, алі функціональної залежності між Y та X немає

5. - є функціональна алі нелінійна залежність між Y та X

6. - немає функціональної залежності, кореляційний зв'язок має нелінійну форму

Досить часто показник розглядають як міру нелінійності зв'язку.


^ Коефіцієнт рангової кореляції Спірмена побудований на принципі коваріації (сумісної варіації, зміни ) рангів (не значень а рангів).

Коефіцієнт рангової кореляції Кендела  інтерпретується як різниця ймовірностей співпадання та неспівпадання порядку рангів за двома ознаками для парі навмання обраних об’єктів.


^ Статистичний висновок - деяке твердження про параметри генеральної сукупності (тобто числові характеристики, що описують генеральну сукупність) на основі статистик (тобто аналогічних характеристик, алі для вибірки). Носять індуктивний характер (від специфічного до загального). Такі твердження носять імовірнісний характер та розділяються на три види: точкові оцінки, інтервальні оцінки, перевірки статистичних гіпотез.

^ Точкове оцінювання: пошук показника, найбільш близького за значенням до параметра, що оцінюється.

Інтервальне оцінювання: пошук інтервалу, у якому з великою ймовірністю знаходиться значення параметра.

^ Перевірка статистичних гіпотез: формування деякого твердження про параметр (гіпотеза), оцінка результатів вибіркового дослідження гіпотези, рішення про прийняття або відхилення гіпотези


^ Точкове оцінювання. Властивості точкових оцінок:

Незсуненість (ріс. - несмещенность) - середнє вибіркового розподілу оцінки дорівнює величині параметра. Середне арифметичне - незсунена оцінка середнього. Дисперсія - зсунена оцінка, (при цією поправкою на зсув можна знехтувати).

Обгрунтованість (ріс. - заможність) - при збільшенні обсягу оцінка прямує до значення параметра. Дисперсія - обгрунтована оцінка.

Ефективність - тім є вищою, чим меншою є дисперсія вибіркового розподілу статистики. Медіана - незсунута, обгрунтована оцінка середнього, алі її вибіркова дисперсія приблизно в 1.5 рази більше ніж у середнього арифметичного. Отже її ефективність менша ніж у середнього арифметичного.


Інтервальне оцінювання.

Будуємо інтервал (довірчий інтервал) на числовій осі, одна з точок якого ймовірно (з високою та гарантованою ймовірністю - довірчою ймовірністю) є значенням параметра.


^ Довірчий інтервал для середньог

Є вибірка обсягом n з нескінченної генеральної сукупності. За вибіркою обчислені вибіркове середнє та вибіркове стандартне відхилення . Довірчий інтервал для довірчої ймовірності  для генерального середнього має вигляд



де - критичне значення розподілу Стьюдента з (n-1) щаблями свободи для довірчої ймовірності  .

^ Довірчий інтервал для коефіцієнту кореляції Пірсон

Є вибірка обсягом n з нескінченної генеральної сукупності. За вибіркою обчислений вибірковий коефіцієнт кореляції . Довірчий інтервал для довірчої ймовірності  для генерального коефіцієнту кореляції має вигляд ,

(обернене перетворення Фішера)



,

(перетворення Фішера)

Z - критичне значення розподілу N(0,1) для заданої довірчої ймовірності


Наукова гіпотеза - можливий розв'язок деякої проблеми (щось на зразок теореми). ^ Статистична гіпотеза - деяке твердження відносно невідомих статистичних параметрів.


Загальна схема:

· Формулюємо нуль-гіпотезу i альтернативну гіпотезу.

· Висловлюємо припущення, необхідні для визначення вибіркового розподілу статистики, що оцінює параметр, відносно якого висловлюється гіпотеза. Вибірковий розподіл визначаємо для випадку, коли гіпотеза вірна.

· Визначаємо ризик прийняти невірне рішення про помилковість гіпотези (, рівень значущості, ймовірність помилки першого роду). Будуємо критичну область (ті значення, на основі яких приймається рішення про помилковість гіпотези).

· Робимо одну вибірку i виходячи з неї робимо висновок про справедливість гіпотези.




вірна

невірна

відхиляємо

помилка 1-го роду

( - рівень значущості

Вірно

1-(

приймаємо

Вірно

1-(

помилка 2-го роду

( - потужність критерію

Якщо нуль-гіпотеза вірна, а мі її відхиляємо, те мі припускаємося помилки першого роду. Ймовірність такої помилки - (. Ймовірністю помилки першого роду можна керувати. Як правило, (=0.05, 0.01, 0.001.

Якщо нуль-гіпотеза невірна, а мі її приймаємо, те мі припускаємося помилки іншого роду. Ймовірність такої помилки - ( (потужність критерію). Керувати ймовірністю помилки іншого роду набагато складніше, ніж ймовірністю помилки першого роду. У соціології практично не використовуються помилки іншого роду. Нуль-гіпотези намагаються формулювати таким чином, щоб не було споживи визначати помилки іншого роду.


Значущість різниці часток (відсотків)

Є дві генеральні сукупності, досить великі, обсягом та . З першої робимо випадкову вибірку обсягом , з другої - обсягом . Нехай - частка ознаки X у першій вибірці - частка ознаки X у другій вибірці

Гіпотеза

Нехай , , , , , , тоді якщо гіпотеза є вірною, те Z має розподіл N(0,1) ,

де , ,

Таким чином, для перевірки гіпотези:

· обчислюємо Z

· визначаємо для собі певний рівень значущості (наприклад, 5%) і за таблицею знаходимо відповідне критичне значення (для рівня значущості 5%, =1.96)

· якщо те приймається, інакше - відхиляється


Форму статистичного зв'язку характеризує рівняння регресії. Одна з головних проблем регресійного аналізу - визначення форми зв'язку та її опис за допомогою рівняння регресії. Рівняння регресії наближено визначає залежність середнього значення однієї ознаки (відгук, результуюча ознака) від однієї або декількох ознак факторів:



Регресійний аналіз включає в собі: побудову рівняння регресії, його оцінювання та аналіз.

^ Вимоги до даних для застосування регресійного аналізу:

· всі змінні - кількісні (метрична шкала)

· сукупність об'єктів, що досліджується, винна бути якісно однорідною

· сукупність винна бути досить великою, щоб показники зв'язку були надійними та стійкими (кількість об'єктів винна бути в 6-8 разів більше кількості ознак)

· спостереження повинні бути статистично незалежні (тобто значення ознак в одного об'єкта ніяк не повинні залежати від значень в іншого); навести приклади залежних спостережень

· припущення: шкірному значенню факторові (X) відповідає нормальний (або майже нормальний) розподіл результуючої ознаки (Y) з однаковою дисперсією ( ).


^ Загальний вигляд рівняння множинної лінійної регресії



або (інше позначення)



Інтерпретація - коефіцієнт регресії: показує на скільки одиниць у середньому змінюється результуюча ознака при зміні відповідного фактора на одну одиницю та незмінних (як правило, середніх) значеннях інших факторів.


Побудова рівняння множинної регресії здійснюється так саме за допомогою методу найменших квадратів. Для лінійного випадку (лінійна регресія)

або .

Щоб знайти мінімум прирівнюємо до нуля часткові похідні

, , ...,

і отримуємо систему лінійних рівнянь відносно - (p+1) рівняння з (p+1) невідомими.


Якщо виконати стандартизацію змінних (перейти до стандартизованих координат - середнє 0 дисперсія 1; ) те рівняння регресії "втратить" вільний член і прийме вигляд



де b та  зв'язані співвідношенням . Оскільки в такому рівнянні регресії в стандартних координатах всі змінні безрозмірні, виміряні в співставимих одиницях (власних середньоквадратичних відхиленнях), те коефіцієнти (і демонструють відносний вплив окремих факторів. Ці коефіцієнти (на відміну від коефіцієнтів рівняння регресії у звичайних координатах) можна порівнювати між собою.


Питання оцінки якості рівняння регресії - наскільки добрі побудоване рівняння відображає поведінку наших даних (відповідає нашим даним).


Коефіцієнт множинної (сукупної) кореляції - оцінює сумарний вплив факторів на залежну ознаку.



Завжди для будь-яких j.

- коефіцієнт детермінації, що розкриває структуру дисперсії залежної ознаки, тобто показує яка частка (відсоток) дисперсії залежної ознаки визначається факторами, що входять до рівняння регресії.


Загальна процедура побудови рівняння множинної регресії:

1. відбір ознак

2. аналіз однорідності за факторами (за кожним з факторів Ковар < 0.3-0.4)

3. аналіз кореляційної матриці й остаточний відбір факторів

4. побудова рівняння регресії у звичайних координатах; його оцінка та інтерпретація

5. побудова рівняння регресії в стандартизованих координатах; порівняння впливу факторів

6. у випадку, якщо рівняння погано відповідає даним (низький коефіцієнт детермінації) - змінити фактори й всі повторити.


Література


  1. Робоча книга соціолога. - М.: Наука, 1983.- 512 с.

  2. Дж.Гласс, Дж.Стэнли. Статистичні методи в педагогіці й психології. - М: Прогрес, 1976.- 495 с.

  3. Паниотто В.И., Максименко В.С. Кількісні методи в соціологічних дослідженнях. - К.: Наукова думка, 1982.- 271 с.

  4. Статистичні методи аналізу інформації в соціологічних дослідженнях / під ред. Осипова Г.В. - М.: Наука, 1979.- 319 с.

  5. Соціологічний довідник / під ред. Воловича В. И. - К.: Политиздат України, 1990.- 382 з.

  6. Енциклопедичний соціологічний словник / під ред. Осипова Г.В. - М: ИСПИ РАН, 1995.- 939 с.

  7. Соціологія: короткий енциклопедичний словник / під ред. Воловича В.І.- К.: Український Центр духовної культури, 1998.- 736 с.

  8. Сигел Э. Практична бізнес-статистика. - М.: Видавничий будинок "Вільямс", 2002 - 1056 с.

  9. А.Бююль, П.Цефель SPSS: Мистецтво обробки інформації.- Спб.: ТОВ "Диасофтюп", 2001.- 608 с.

  10. Малхотра Н.К. Маркетингові дослідження. - М.: Видавничий будинок "Вільямс", 2002 - 960 с.



Лекція 10. Особливості якісної методології в соціології


Якісне дослідження проводиться насамперед для вивчення індивідуального аспекту соціальної практики - реального досвіду життя конкретних людей у конкретних обставинах. Але через аналіз індивідуального можуть досліджуватися й більше широкі соціальні проблеми, що стосуються соціальних груп, рухів або навіть характеру функціонування соціальних інститутів у конкретній соціальній ситуації. Додатковими джерелами інформації можуть служити й кількісна дані (наприклад, статистика), але їхній аналіз також буде здійснений на основі аналітичного підходу.




залишити коментар
Сторінка9/13
Дата конвертації25.09.2011
Розмір1,67 Mb.
ТипКонспект, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
отлично
  1
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх