Економічна думка стародавнього світу icon

Економічна думка стародавнього світу


Схожі
План семінару: Політична думка Стародавнього Світу. Політична думка Середньовіччя...
Економічна історія...
Конспект лекцій зміст курсу Тема Вступ до предмету “Економічна історія” 1 Тема Господарські...
1. Основні концепції політичної думки Мислителів Стародавнього сходу Розквіту політична думка в...
Пайовик Б. Д., Матисякевич М., Матейко Р. М. Л22 Економічна історія України І...
Навчально-методичний посібник Міністерство освіти І науки України...
Реферат на тему: Медики стародавнього світу...
Реферат на тему: Медики стародавнього світу...
Економічна програма народництва (економічна думка Росії)...
Посада
Самостійна робота студентів за темою 1...
Щоб дати науково достовірне тлумачення суті грошей, потрібно перш за все дослідити їх походження...



страницы: 1   2   3
повернутися в початок
"здатність спорювати багатство знач­но важливіша, ніж саме багатство".


^ Тема 7

Пролетарська політична економія К. Маркса

Умови виникнення та ідейні витоки марксизму

Дослідження товару, вартості й додаткової вартості та модифікація трудової теорії класичної школи

^ Вчення К. Маркса про капітал і відтворення

Основні економічні ідеї та висновки "Капіталу" К. Маркса

Марксизм виник як учення про суспільно-економічні формації та їх зміну, причому зміна формацій визнавалась основою періодизації всесвітньо-історичного процесу розвитку людства. У формуванні еко­номічних передумов марксизму головну роль відіграв промисловий переворот у Англії та інших капіталістичних країнах. Фабрична си­стема викликала небувалий розвиток продуктивних сил і показала прогресивність капіталізму. Але соціальні наслідки промислових пе­реворотів були невтішними: масове розорення дрібних власників, зу­божіння основної маси населення, зростання експлуатації найманих працівників та безробіття — реальна картина першої половини XIX ст. Політичні передумови генезису марксизму були створені антифеодаль­ними революціями епохи виникнення капіталізму. Соціальною базою марксизму стало формування пролетаріату як класу, позбавленого засобів виробництва, і виникнення й посилення робітничого руху.

Ідейними передумовами теорії марксизму були німецька класична філософія, класична буржуазна політична економія та утопічний соціалізм. Діалектика Г. Гегеля та матеріалізм Л. Фейєрбаха дали К. Марксу змогу висунути свої визначальні принципи діалектично­го та історичного матеріалізму. В економічному вченні К. Маркс роз­винув трудову теорію вартості, яка була започаткована А. Смітом і Д. Рікардо, ідею об'єктивності економічних законів і провідної ролі виробництва. Важливим елементом поглядів К. Маркса було кри­тичне ставлення до попередніх теорій і концепцій. Певний вплив на формування ідей марксизму мала також дрібнобуржуазна критика капіталізму.

Перші економічні дослідження ^ Карла Маркса (1818—1883) і Фрідріха Енгельса (1820—1895), серед яких слід відзначити "Економіко-філософські рукописи 1844 року" та "Маніфест Комуністичної партії" (1848), належать до 40-х років XIX ст. Молодий К. Маркс ще не ана­лізував товар, не бачив відмінностей між класичною та вульгарною політичною економією, не сприймав трудову теорію вартості як єди­но можливу, але вже тоді під теоретичні дослідження були покладені певні політичні наміри. Громадянському суспільству протиставлялося майбутнє суспільство — асоціація, перехід до якої означав би еманси­пацію. Остання, на думку К. Маркса, передбачає не тільки політичну (буржуазну) революцію, яка здійснюється середнім класом, а й загаль­нолюдську (соціалістичну). Носієм такої революції проголошувався виключно пролетаріат, який є породженням великої промисловості й уже своїм існуванням заперечує приватну власність. К. Маркс вима­гав від філософії дійового лозунгу дійсної боротьби, теорії, яка стала б матеріальною силою цієї боротьби та оволоділа масами. Довго­очікуваним "прапором" пролетарської боротьби став "Маніфест Ко­муністичної партії". Викладена в ньому економічна й політична про­грама пролетарської революції найпершим засобом боротьби оголо­сила насильницьке захоплення політичної влади та здійснення ради­кального економічного перевороту шляхом деспотичного втручання в право власності. Експропріація землі та будь-якої власності, конфіс­кація майна, скасування права успадкування, централізація еконо­мічного регулювання, збільшення державного майна за рахунок будь-якого іншого — далеко не повний перелік "справедливих" методів проведення пролетарської революції в ім'я "великої" мети — побудо­ви безкласового неантагоністичного суспільства.

Після революції 1848 р. К. Маркс провів фундаментальні еконо­мічні дослідження, які завершилися підготовкою "Капіталу" та публі­кацією в 1867 р. його першого тому. У центрі економічних досліджень К. Маркса опинився англійський, найбільш зрілий капіталізм середи­ни XIX ст., в економіці якого простежувалися загальні закономірності й суперечності буржуазного способу виробництва. У книзі "До кри­тики політичної економії" (1859) представлено нову теорію вартості та додаткової вартості, яка ознаменувала остаточне й принципове відмежування К. Маркса від своїх попередників — класиків.

Славнозвісною стала передмова до "Критики ...", яка в стислому вигляді давала формулювання матеріалістичного розуміння історії: "У суспільному виробництві ... люди вступають у певні, необхідні, незалежні від їхньої волі відносини — виробничі відносини, які відпові­дають певному ступеню розвитку їх матеріальних продуктивних сил. Сукупність цих виробничих відносин становить економічну струк­туру суспільства, реальний базис, на якому підноситься юридична й політична надбудова, якому відповідають певні форми суспільної свідомості. Спосіб виробництва матеріального життя зумовлює соціаль­ний, політичний і духовний процеси життя взагалі. Не свідомість лю­дей визначає їхнє буття, а навпаки, їхнє суспільне буття визначає їхню свідомість. На відомому ступені свого розвитку матеріальні продук­тивні сили суспільства приходять у суперечність з існуючими вироб­ничими відносинами, або — що є тільки юридичним виразом остан­ніх — з відносинами власності, всередині яких вони доти розвивалися. Із форм розвитку продуктивних сил ці відносини перетворюються на їхні пута. Тоді настає епоха соціальної революції" [33, т. 13, с. 6—7]. Можна вважати, що ця передмова відображала суть методології К. Маркса.

Предмет дослідження в "Капіталі" — капіталістичний спосіб ви­робництва й відповідні йому відносини виробництва та обміну. Кін­цевою метою проголошувалося відкриття економічного закону руху тодішнього капіталістичного суспільства. Одним з перших питань, які постають у "Капіталі", є сутність товару, відмінність між спожив­ною й міновою вартістю та вартістю взагалі, а також форми вартості. К. Маркс конкретизував своє вчення про подвійний характер праці, що втілена в товарах, розмежовуючи конкретну та абстрактну пра­цю як носіїв відповідно споживної вартості та вартості взагалі. Товар, за К. Марксом, — це продукт праці, який задовольняє людську потре­бу (споживна вартість) і може обмінюватися на інший товар (мінова вартість). Конкретною називають працю, яку витрачають у певній формі, що створює споживну вартість (хліб, залізо, стіл тощо). Аб­страктна праця — це частка сукупної суспільної праці, витрата люд­ської енергії взагалі (м'язів, мозку, нервів тощо) безвідносно до кон­кретних форм, що формує вартість. Вартість, на думку К. Маркса, не є властивістю речі, це вираження виробничих відносин товаровироб­ників.

К. Маркс, характеризуючи перший том "Капіталу", писав: "Най­краще в моїй книзі: 1) наголошений уже в першій главі подвійний ха­рактер праці ...; 2) дослідження додаткової вартості незалежно від її особливих форм (прибутку, відсотка, земельної ренти)" [33, т. 31, с. 277]. Революційність економічних поглядів К. Маркса відображає таке твердження: "Перший том містить у собі першу книгу "Процес ви­робництва капіталу". Це, безумовно, найстрашніший снаряд, який коли-небудь був пущений у голову буржуа (у тому числі й земельних власників)" і завдав "буржуазії в галузі теорії такий удар, від якого вона ніколи не оговтається" [33, т. 31, с. 354, 453].

В основу системи категорій і законів капіталістичного способу ви­робництва К. Маркс поклав-розвиток суперечностей між споживною вартістю й вартістю, конкретною й абстрактною працею, приватним і суспільним характером праці. Дослідження форм вартості (простої, одиничної, або випадкової; повної, або розгорнутої; загальної та гро­шової) дало змогу глибше охарактеризувати ціну, виявити причини її кількісної та якісної розбіжності з величиною вартості та показати дію основного закону товарного виробництва — закону вартості — через характеристику функцій грошей.

До функцій грошей К. Маркс відніс такі:

1) міра вартості — грошова ціна є виразом внутрішньої вартості товару;

2) засіб обігу — гроші є посередником у процесі обміну товарів (Т-Г-Т);

3) засіб платежу — за допомогою грошей оплачується придбання товарів;

4) засіб утворення скарбів — збереження певного грошового запасу;

5) світові гроші — гроші як всезагальний купівельний і платіжний засіб у сфері міжнародних відносин.

Кількість грошей, необхідних для обігу (ГО), К. Маркс визначив так:



де Р—сума цін товарів, що реалізуються; К — сума цін товарів, про­даних у кредит (платежі за якими виходять за межі цього періоду); П — сума цін товарів, строки платежу за якими вже настали; ВП — сума взаємопогашуваних безготівкових платежів; Ш — швидкість обігу грошей (середня кількість обертів грошової одиниці).

Останній продукт товарного обігу — гроші — є першою формою прояву капіталу. Кругообіг грошей як капіталу Г—Т— Г', у ході яко­го здійснюється процес самозростання капітальної вартості, є загаль­ною формулою капіталу, яка безпосередньо проявляється у сфері обі­гу. Форма руху капіталу Г—Т— Г', на перший погляд, суперечить за­кону вартості, а обмін виглядає нееквівалентним. Вирішення супереч­ності загальної формули капіталу на базі закону вартості К. Маркс пов'язує з виникненням робітника, по-перше, вільного як особа і, по-друге, вільного від засобів виробництва й засобів існування, тобто появою товару "робоча сила". Капіталіст купує на ринку (у сфері обігу) робочу силу — специфічний товар, споживання якого (у сфері виробництва) дає йому змогу не тільки зберегти, а й збільшити вар­тість капіталу, виробивши додаткову вартість.

Аналіз додаткової вартості в К. Маркса складається з досліджень абсолютної й відносної додаткової вартості та їх взаємодії. На думку К. Маркса, норма додаткової вартості — це точний вираз ступеня експлуатації робочої сили капіталом. Виробництво абсолютної до­даткової вартості ставало дедалі обмеженішим, тому доповнювалось удосконаленими методами експлуатації через зростання продуктив­ної сили праці. К. Маркс характеризував кооперацію, поділ праці й мануфактуру, машини й велику промисловість як ступені створення матеріально-технічної бази капіталізму та як методи виробництва відносної додаткової вартості.

Абсолютною називається додаткова вартість, яка отримується вна­слідок абсолютного подовження робочого дня, а відносною — та, що отримується скороченням необхідного робочого часу та збільшенням додаткового шляхом підвищення продуктивності праці. Капітал, зай­нятий у виробництві, К. Маркс поділив на постійний — той, що пере­творюється на засоби виробництва й у процесі праці не змінює своєї величини (С—, постійний), та змінний, що авансується на ро­бочу силу й у процесі виробництва змінює свою вартість, тобто від­творює свій вартісний еквівалент і створює додаткову вартість (V , змінний). Формула вартості товару (W має такий вигляд:



де М — додаткова вартість.

Норма додаткової вартості — це відношення маси додаткової вар­тості до змінного капіталу, виражена у відсотках, тобто



Головною суперечністю капіталізму визначається суперечність між суспільним характером процесу виробництва та приватнокапіталі­стичною формою привласнення. У першому томі "Капіталу" К. Маркс проаналізував також сутність і основні форми заробітної плати та пе­ретворення додаткової вартості на капітал. Ірраціональність заробіт­ної плати полягає в тому, що будучи формою оплати лише необхід­ного робочого часу, вона вважається "ціною праці", тобто оплатою всього робочого часу. Розглядаючи просте та розширене відтворення, К. Маркс з'ясував, що зростання органічної будови капіталу (у вар­тісному виразі це відношення постійного капіталу до змінного, тобто є причиною створення відносного перенаселення, або промисло­вої резервної армії праці. Він формулює загальний закон капіталі­стичного нагромадження, який установлює пряму залежність між зро­станням суспільного багатства й функціонуючого капіталу, з одного боку, та збільшенням злиденності робітничого класу, поширенням безробіття — з іншого.

Як відомо, буржуазна політична економія розглядала обіг капі­талу лише в особливих, конкретних формах торгового чи позичко­вого капіталу. К. Маркс уперше здійснив спробу розглянути оборот капіталу взагалі без уваги на аналіз його конкретних перетворених форм. Учений поставив перед собою ряд проблем, які були вирішені на базі трудової теорії вартості: роль сфери обігу в самозростанні ка­піталу, вплив часу обороту на норму додаткової вартості, відтворен­ня й оборот усього суспільного капіталу та реалізація сукупного сус­пільного продукту. На початку другого тому "Капіталу" К. Маркс дослідив рух індивідуального капіталу, який виражається формулою


де Г, Г' —грошовий капітал до і після процесу виробництва; Т, Т' — товарний капітал до і після процесу виробництва (відрізняється за матеріальною формою); РС — робоча сила; ЗВ — засоби виробницт­ва; В — виробництво.

Кругообіг капіталу має три стадії, три функціональні форми: гро­шову, продуктивну й товарну. Такий підхід дав К. Марксу змогу, з одного боку, подолати метафізичне уявлення класиків про капітал як сукупність засобів виробництва і розглядати його як рух, самозростаючу вартість. З іншого боку, капітал у К. Маркса — суспільне ви­робниче відношення між двома основними класами — капіталістів і найманих робітників.

Співвідношення між основним і оборотним капіталом, з одного бо­ку, та постійним і змінним — з другого схематично можна подати так:

Постійний капітал

Вартість будівель, споруд, машин, обладнання, інструментів

Основний капітал




Вартість сировини, палива, допоміжних матеріалів тощо





Змінний капітал


Вартість робочої сили


Оборотний капітал


Поділ капіталу на основний і оборотний, за К. Марксом, власти­вий лише продуктивному капіталу; капітал сфери обігу поділяється на товарний і грошовий. Досліджуючи поділ капіталу на основний і оборотний, К. Маркс формулює положення про те, що матеріальною основою періодичності економічних криз є масове оновлення основ­ного капіталу.

Для виявлення умов повної реалізації сукупного суспільного про­дукту К. Маркс висунув певні передумови аналізу, а саме: 1) поділ су­купного суспільного продукту за натуральною формою — на засоби виробництва й предмети споживання, а за вартістю — на С+V+ М; 2) збіг ціни й вартості; 3) розгляд двокласового суспільства, що скла­дається з буржуазії та пролетаріату; 4) постійна норма додаткової вартості; 5) незмінність органічної будови капіталу та інші. Застосо­вуючи наукову абстракцію, К. Маркс сформулював умови простого відтворення

І(V+М) = ІІС; I(С+V+М)=ІС+IIС;

I(V+ М)+II(V+М)=II(С+V+М),

які забезпечують рівномірний і пропорційний розвиток двох підроз­ділів суспільного виробництва. Умови розширеного відтворення такі:

І(V+М) > ІІС — новостворена вартість І підрозділу більша за по­стійний капітал II підрозділу;

I(С+V+М)>ІС+IIС; — увесь продукт І підрозділу має забезпе­чувати збільшення постійного капіталу І й II підрозділів;

I(V+ М)+II(V+М)>II(С+V+М)— національний доход, ство­рений в обох підрозділах, споживається не повністю, забезпечуючи нагромадження.

Предметом дослідження третього тому "Капіталу" є процес капі­талістичного виробництва в тих формах, у яких він існує в реально­му економічному житті та в буденній свідомості самих агентів вироб­ництва. К. Маркс характеризує прибуток як перетворену форму до­даткової вартості, яка є вже не результатом експлуатації робочої сили, а породженням усього авансованого капіталу, тобто норма при­бутку визначається за формулою

,

де Р — прибуток, що дорівнює додатковій вартості.

Ціна виробництва (ЦВ), за К. Марксом, — це перетворена форма вартості, що складається з витрат виробництва (K) і середньої норми прибутку ():

.


Учений показав причини й механізми утворення середньої норми прибутку під впливом міжгалузевої конкуренції, що призводить до відхилення цін від вартості й утворення цін виробництва. Закон тен­денції норми прибутку до зниження, сформульований К. Марксом, свідчить, що зростання продуктивної сили праці, сприяючи підви­щенню органічної будови капіталу, веде до падіння норми прибутку (але маса прибутку все одно може зростати). К. Маркс зупиняється на факторах, які протидіють цьому закону: підвищенні рівня експлуа­тації праці, зниженні заробітної плати нижче від вартості робочої си­ли, здешевленні елементів основного капіталу, відносному перенасе­ленні, зовнішній торгівлі, збільшенні акціонерного капіталу. К. Маркс розглядав акціонерні товариства як "результат вищого розвитку капі­талістичного виробництва, необхідний перехідний пункт до зворот­ного перетворення капіталу у власність виробників ... у безпосеред­ню суспільну власність" [33, т. 25, с. 480].

Особливе місце в теорії марксизму займає дослідження аграрних відносин (капіталістичної земельної ренти). К. Маркс розрізняв по­няття абсолютної та диференціальної (І та II) земельної ренти. Абсо­лютна рента виникає з монополії приватної власності на землю; її приносять усі земельні ділянки, що здаються в оренду, через нижчу порівняно з промисловістю органічну будову капіталу в сільському господарстві. Диференціальна рента має за основу монополію на землю як об'єкт господарювання (через обмеженість землі ринкова ціна формується не за середніх, а за найгірших умов виробництва). Диференціальна рента І — це різниця між ринковою (на найгірших землях) та індивідуальною ціною виробництва (на інших землях). Вона виникає внаслідок відмінностей у родючості земель і місцезна­ходженні ділянок. Диференціальна рента II виникає внаслідок інтен­сивного розвитку сільського господарства, послідовних вкладень ка­піталу в певну ділянку землі, що призводить до зміни економічної ро­дючості землі. Ціну землі (ЦЗ) К. Маркс розглядає як капіталізовану ренту та визначає формулою

,

де r — рента; S — норма позичкового відсотка.

Триєдиній формулі класиків, згідно з якою капітал породжує при­буток, земля — земельну ренту, а праця — заробітну плату, К. Маркс протиставив пояснення джерел доходів на основі трудової теорії вар­тості, відзначаючи, що прибуток, процент і земельна рента є перетво­реними формами додаткової вартості.

Центральне місце в четвертому томі "Капіталу" ("Теорії додатко­вої вартості") займає вчення Д. Рікардо: перша частина присвячена пошукам джерел додаткової вартості до Д. Рікардо, друга — самому його вченню, третя — розкладу рікардіанства. Поряд з оглядом більш ніж двохсотрічної історії буржуазної політичної економії в ньому пода­но аналіз багатьох найважливіших теоретичних і методологічних пи­тань науки.

Значення марксистської політекономії важко переоцінити, але не слід розглядати вчення К. Маркса як догму чи керівництво до дії. По­трібно пам'ятати, що К. Маркс основні свої теоретичні дослідження проводив у середині XIX ст., спостерігаючи сучасний йому капіталізм та його антагонізми. Неможливо механічно перенести марксистський аналіз капіталістичної дійсності та його висновки на економічну си­стему розвинених країн кінця XX ст. Трудова теорія вартості, розгор­нуто викладена К. Марксом, — це не єдино можливе й незаперечне пояснення додаткового продукту. Величезний внесок К. Маркса в економічну думку світу не підлягає сумніву, але до його вчення треба ставитися критично, синтезуючи та поєднуючи його з іншими еконо­мічними теоріями.

Контрольні запитання та завдання

1. Визначте історичні передумови та ідейні витоки марксизму.

2. У чому полягає суспільно-економічне значення "Маніфесту Ко­муністичної партії"?

3. Розкрийте сутність діалектичного та історичного матеріалізму.

4. Як К. Маркс модифікує трудову теорію вартості класичної школи?

5. Поясніть терміни "товар", "двоїстий характер праці", "робоча си­ла", "органічна будова капіталу", "перетворені форми вартості".

6. Охарактеризуйте основні функції грошей. Наведіть приклади.

7. Порівняйте економіко-соціальний зміст норми додаткової вар­тості й норми прибутку.

8. Укажіть умови простого й розширеного відтворення.

9. Розкрийте ідеологічну спрямованість вчення К. Маркса про ка­пітал.

10. Чим зумовлене виникнення абсолютної та диференціальної рен­ти в сільському господарстві?









залишити коментар
Сторінка3/3
Дата конвертації24.09.2011
Розмір0,81 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   2   3
отлично
  1
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх