Предмет, концепція та джерела вивчення історії України. історія – гівно а кривий гандон icon

Предмет, концепція та джерела вивчення історії України. історія – гівно а кривий гандон


3 чел. помогло.
Схожі
1   2   3   4   5   6
повернутися в початок
Соціально-економічний та суспільно-політичний розвиток укр.земель у складі ВКЛ. Литовські статути.

Політична ситуація, що склалась на укр.землях, мала великий вплив на економіку. Соц.-ек.розвиток укр.земель знаходь.у подальшому розвитку феодал.с-ми, основою якої було натурал.гос-во (гос-во не пов’язане з ринком). На селі існувала община, яка складалася з дворищ (об’єднувала 7-11 димів, складалось з декількох сімейних родин). По відношенню до феодала виступ.сукупною податковою одиницею. Податкова с-ма не була індифікована: грошова, харчова, срібна. В умовах феодальної с-ми поступово вводиться кріпосне право: 14 днів на рік. З розвитком феодалізму пошир.кріпосне право: починається наступ на селянство; феодали починають судити самі; селяни позбавлялись права на придбання земель і права вільно розпоряджатись своїм майном; залежність від феодалів. У 1447 р. видано «привілеї для литовської шляхти», в 1454 р.– «привілей для польської шляхти», в 1468 р. видається судебник - введена смертна кара через повішення. Велике значення для соціального розвитку економіки було прийняття документу «Установа на волоки» (1557). Згідно документу землі розподілялись на волоки (від 16 до 26 га). Більшість земель належала феодалам, утворилась фільваркова система – селяни отримали право брати землю у своє володіння та могли отримати у феодала грошову позику, щоб купити знаряддя для обробітки землі. Повинні були відпрацювати на феодала 2 тижня. Це була своєрідна аграрна реформа, яка в 16-17 ст. перетворила Польщу на аграрну державу і основного постачальника хлібу у Зах.Європі. Селяни, що отримували землі, називалися володільниками. Вони не мали права продати цю землю.

У 1529 І Литовський статут–збірка законів. Статут закріпив: монопольне право феодала на землю; принципи приналежності до шляхти (основний принцип – принцип давності); встановив кару за вбивство чи замах на життя шляхтича. Статут узаконив невільництво (невільники народжували від невільників, шлюб вільного з невільницею, полонені, помилуванні засуджені).

У 1566 ІІ Литовський статут– збільщувалися права шляхти (право на участь в управлінні, на місцях було дозволено створювати сейми, які формувала шляхта–на чолі маршалки).

У 1588 ІІІ Литовський статут-укр.селянство було остаточно закріпачено.

Прийняття документів засвідчило, що ВКЛ- правова держава.

Значення: жителі, які проживали на тій чи іншій т-рії, проживали в межах закону.



  1. ^ Кревська унія та Городельська угода.

Кревська унія була підписана між Литвою та Польщею у 1385. Її суть – інкорпорація ВКЛ до складу Польської держави. Причиною цієї угоди було прагнення завдяки об'єднанню підсилити свої держави перед Тевтонським орденом та Московським кн.-вом, яке посилило свій авторитет після розгрому татаро-монголів у 1380 (Куліковська битва). Згідно Кревської унії литов.князь Ягайло взяв на себе зобов'язання приєднати до Пльщі литов.землі, зробити католицьку віру держ.релігією. Цей союз був укладений на основі шлюбу литов.князя Ягайла з польською королевою, Ягайло проголошувався польським королем. Кревська унія відкрила шлях для оволодіння укр.землями для Польської шляхти. Польща остаточно приєднує Галичину до своїх володінь. Розпочинається ополячення та окатоличення. На галицьких землях утворюється Руське воєводство, яке зго­дом перетвориться на провiнцiю Польського королівства. Латина стає офiцiйною мовою, уci привiлеї та права нада­ються винятково польськiй шляхтi та католицькому насе­ленню. Цi обставини підштовхнули частину галицьких бо­яр до прийняття католицизму, який давав змогу отримати рiвний з поляками правовий статус. Кревська унія стала першою спробою Польщi поглину­ти ВКЛ, проте активний опiр литовської, української та білоруської знаті зашкодив втіленню цього задуму. Опозицію очолив литов.князь Вітовт, але i йому пiсля нищiвної поразки вiд татар 1399 р. довелося дати клятву на вірність Ягайловi. І він пiдписує договiр, вiдповiдно до якого великокняжа влада в Литвi та землi, у тому числi українськi, пiсля його смepті мусили повернутись Ягайловi. Участь у переможній битві під Грюнвальдом (1409, між Литов.-рус.державою та Тевтон.орденом, розгромлено нім.війська) суттєво укрiпила полiт позицiї ВКЛ. Польща, не бажаючи розриву польсько-литовської унiї, пiшла на певнi поступки Литвi. У 1413 в м. Город­лi мiж Ягайлом i Вітовтом було укладено Городельську унiю, згiдно з якою Польща змушена була визнати право на icнy­вання полiтично самостiйного ВКЛ, укр.землi пiсля смерті Вітовта не мали пере­ходити пiд владу польського короля і залишалися у складi ВКЛ. Тоді Польща змiнила тактичну лiнiю. Саме тому однiєю з умов Городельсъкої унії було зрiвнювання в правах шляхти католицького вiросповi­дання Польського к-ства та ВКЛ. Литовськi феодали-католики на противагу православним отримали право повнiстю розпоряджатися своїми земельними володiннями, обiймати держ.по­сади. Отже, унiя, забивши два клини – мiж православ­ними та католицькими феодалами, мiж православними народними масами й окатоличеною зиаттю ВКЛ, спричинила в укр.зем­лях глибокий розкол, посилила соц. та нац.-релiгiйний гнiт. ). За допомогою короля Угорщини і Чехії Сигізмунда Люксембурга, який став нім.імператором, Вітовт бажав розірвати польський-литовську унію і коронуватися литовсько-руським королем. Коронація була призначена в Луцьку, поляки затримали послів імператора з королів.короною. Саме в цей час 1430 р. Вітовт помер. Пiсля смерті Вітовта його місце посів Свидригайло (правиви усього 2 роки). Проводив політику на забезпечення суверенітету Литви. Через те, що він опирався не на литов., а на укр.знать його було звільнено з посади. До влади прийшов Сигізмунд (1432-40). Він відновив Кревську унію.



  1. ^ Розвиток укр.міст та Магдебурзьке право.

Х-рною рисою міського життя була цехова орг-цiя. Насе­лення українських міст об'єднувалося в цехи: зброярiв, бу­дiвельникiв, шевцiв, аптекарiв. Кожен цех мав свiй ста­тут, органи управлiння з виборними "цехмайстрами" на чолі.

3а польсько-литовської доби в укр.містах поширилося в МП (німецьке право, м. Магдебурз), яке отр.перші міста ще у ХІУ ст. Суть права поляга­ла у звiльненнi містa вiд управлiння i суду держ.урядовцiв i феодалiв та дарування права на створення opганiв мiсцевого самоврядування (виборчі магістрати: 2 колегії: рада та лава(суд.колегія), вони звільнялися від оплати податків. Запровадження МП в укр.землях мало важливі наслідки: 1. захист міського населення від сваволі королів.намісників та великих землевласників, 2. створення сприятливих умов для розвитку ремесла й торгiвлi. МП встановлювало вибор­ну систему органiв міського самоврядування та суду, визначало їх ф-цiї, регулювало питання торгiвлi, визначало покарання за злочини тощо. Поширення МП в укр.зем­лях сприяло формуванню нових рис ментальностi місцевого населення. Йому стають притаманнi демократизм, менша орiєнтацiя на центр.владу тощо. Отже, МП сприяло формуванню в Укр. засад громадян.сусп-ва.

МП в укр.землях гальмувало i блокувало розвиток мiсцевих норм i традицiй самовря­дування. Сформована в Укр. модель МП х-ся значно бiльшим втручанням, нiж у 3ах.Європi, центральної влади в життя міст. До того ж голову органу міського самовряду­вання (магістрату) - як правило призначали король або великий князь. Незважаючи на те, що розвиток міст гальмувався як державною владою, так i феодальною аристократiєю, все ж мiщани перебували, порiвняно з селянством, у привiлейо­ваному становищi: 1. міські мури робили їхнє життя бiльш захищеним. 2. ремесло та торгiвля за­безпечували вищий, нiж у селян, рівень життя. 3. запровадження МП створювало юр.пiдґрунтя для вiдносно незалежного розвитку міст. 4. iснування міського самоврядування форму­вало i фiксувало в ментальностi мiщан незалежнiсть по­глядiв, вiдповiдальнiстъ, самостiйнiсть у прийнятті pi­шень. 5. процес обмiну iнформацiею. У ХІХ цар заборонив МП.



  1. ^ Люблінська унія. Укр.землі під владою Речі Посполитої.

1 липня 1569 – у Люблені була підписана Люблінська унія. Литва та Польща обєдналися й утворили нову державу Річ Посполиту. З підпис.унії в Правобереж.та Лівобереж.Укр. почалося панування польської шляхти. Згідно з унією обирався спільний король, який обирався на спільному сеймі, коронація якого відбувалася в м. Кракові. Польська та литов.шляхта отримувала право володіти землями в б-я частині новоутвореної держави. Литов.кн-во зберігало ознаки колишньої державності – печатку, герб, фінанси, адміністрацію, військо. Урядово. Залишалася руська мова, а правовою основою – Литовський статут. Укладення Л унії відкрило новий шлях у житті укр.земель, етап ек.утисків, згортання політ життя, прогресуючої втрати нац.традицій і к-ри.

Після підпис.Л. унії посилився процес зростання феодал.землеволодіння. Почався широкоматаб.наступ феодалів на т-рію та права селян.общин. Концентрацiя земель у руках феодалiв, обеззе­мелення селянства, посилення його феодалъної залежностi стали пiдґрунтям для формування фiльваркової с-ми с/г. У ХІУ-ХУІ ст. погресував розвиток товар.-грош.відносин, зростав ринок с/г пр-ції. Поглибився суп.поділ праці, активізувалася урбанізація, яка зумовила появу нових суп.явищ та тенденцiй: поглиблення спе­цiалiзацiї ремiсництва; утворення цехiв; виникнення пер­ших зародкiв мануфактур.в-цтва тощо. У ХІУ-ХУ ст. міста Укр.в основному ще зберігали феодал.-аграр.х-р. Водночас у містах поглиб.спеціалізація ремісництва, виникли фахові ремісничі обєднання, у містах запроваджено МП.Укр.землі знову потрапляють на орбіту торг.відносин.З ХУст дедалі більше приживаються елементи нової торг.к-ри: продаж товарів у кредит, під заставу, укладаються торг.контракти тощо. У польсько-литовську добу вiдбув.важливi про­цеси i в соц.сферi: в соц.сфері укр.сус-ва активно формувалася станова орг-ція суп-ва, формуютъся шляхетський та мi­щансъкий стани; православне духовенство починає втра­чати позицiї i активно витiсняється католицъким; рiзнi категорії селян перетворюютъся на одну верству - крiпа­кiв; виникає нова соц.група - козацтво. У сер.ХУІ ст. шляхта стала впливовою силою. У Польщі вона становила майже 10% населення, а укр. землях Литви – 5%. Важлива роль в укр.сісп-ві належ.духовенству. Проте становище православного духовенства кардинально змiнилося. Пiсля пaдiння 1453 р. Константинополя втрачається пiд­тримка ззовнi; світська влада дедалi активнiше втручається в церк.справи, посил.наступ католицизму, поява уніатської церкви поглиблює розкол укр.сусп-ва. Православ.духовенство втратило свої позиції, а католицьке стало панівною ідеолог.силою, яка несла укр-цям європ.к-ру та цивілізацію та окатоличення, ополячення (денаціоналізацію). Третім станом, що виділ.в окрему верству насел.стали міщани. Найнижчим прошарком соц.піраміди було селянство.

  1. ^ Причини та витоки укр.козацтва. Перші гетьмани.

Виникнення козацтва припадає на кінець 15 ст. Слово козак у перекладі з тюркської мови означає “вільна людина”. Перша ймовірна згадка про українських козаків датується 1489 р., коли козаки згадувалися в польській хроніці М.Бельського. Хоча про козаків існують і більш ранні повідомлення . Причини: 1) посилення в Україні феодального та національного гноблення; 2) за пороги спрямовувалася хвиля сезонних здобичників - відхідників, деякі з яких оселялися в степу з метою його господарського освоєння. З іншого боку феодали селили за порогами своїх кріпаків, яких звільняли на 15-20 років від податків; 3) на процес формування козацтва мав вплив і зовнішній фактор. У 1449, після розпаду Золотої орди, на Кримському пів-ві утворилося Кримськотатарське ханство (столиця Бахчисарай), яке згодом увійшло під протекторат Туреччини. Протягом другої половини ХV- ХVІ ст. кримські татари здійснили в Укр. не менш 110 набігів, захопивши за цей час в полон близько 570 тис. осіб. Для захисту від татар та турків в р-ні Великого Лугу та Дикого Поля українці створювали військові залоги, які влаштовували засіки - січі.

Отже, на Січ, головним чином, йшли українські селяни, а також міщани, православне духовенство. Лави козацтва поповнювала і шляхта, яка втратила свої маєтки.

Серед козацтва можна виділити певні групи. ^ Низові козаки, які контролювали значну частину Степової України, нараховували 40-50 тис. чоловік. Городове козацтво - його організаторами були старости прикордонних міст. Реєстрове козацтво. Намагання поляків встановити контроль над козацтвом, розколоти його, використати як найманців у війську й викликало появу реєстру. В 1572 р. польський король Сигізмунд ІІ вперше створив реєстр у кількості 300 чоловік. Реєстр поділявся на полки по 500 чоловік (всього їх було 6). Реєстр мав самоврядування - за згодою з урядом козаки обирали гетьмана реєстру, полковників та сотників. Першим гетьманом був шляхтич Ян Бадовський, другим - Орішевський. Таким чином, узаконювалася ідея козацького імунітету. Реєстрові козаки також отримували від польського уряду платню, зброю, вони мали змогу володіти землею, позбавлялися кріпацтва. Реєстровці були достатньо заможні. Їх зазвичай набирали з городових козаків. У складі польського війська вони неодноразово брали участь у війнах із Швецією, Туреччиною, Росією. Так, у 1618 р. гетьман реєстровців Сагайдачний з 20 тис. козаків ходив з поляками на Москву. В 1621 р. 40 тис. козаків гетьмана Сагайдачного вирішили на користь Польщі долю Хотинської битви з турками. Але поляки при першій нагоді, коли не існувало загрози війни, намагалися козацький реєстр скоротити. Це пояснювалося тим, що реєстровці неодноразово повставали проти польського уряду. В цьому плані можна згадати повстання 1591-1593 рр., яке очолив гетьман реєстрового козацтва Косинський. Козаки були для Речі Посполитої найнебезпечнішою отрутою і водночас її найміцнішим щитом.



  1. ^ Утворення Запор.січі. Держ.устрій та соц-ек. розвиток.

Внутрішня нестабільність Польщі, чвари між шляхтою дали можливість козакам побудувати власну політичну структуру. Військова-політична організація низового козацтва - Запорізька Січ уперше була створена у 1554 р. канівським старостою Вишневецьким (Байдою) на о. Мала Хортиця. Вона займала сучасну т-рію Херсонської, Дніпропетровської та Запорозької обл. Січ мала демократичну орг-цію. Раз на рік козаки обирали власну старшину – кошового отамана, військового суддю, писаря, осавула, обозного та ін. чиновників. Усього відомо про існування в Україні 8 січей. В адмін.плані Січ поділ. на 8 паланок на чолі із полковниками. У військовому плані тут існував поділ на курені, яких було 38. Їх очолювали курінні отамани. Створена низовими козаками орг-ція мала й інші ознаки державності. Так, запорожці вели власну зовнішню політику. Зокрема підтримували відносини з ін. країнами. В 1595 р. на Січ прибув австрійський посол з пропозицією спільних бойових дій проти Туреччини. В наступному році на Січ із закликом до війни з турками прибув папський легат Комулович. В 1600 р. запорожці відправили послів у Москву для ведення переговорів з царем Борисом Годуновим. В 1604 р. цар дає січовикам гроші та зброю, заохочуючи до походу на Крим. Здійснюючи напади на татарські та турецькі володіння, козаки сварили своїми діями Польщу і Туреччину. В 1625 р. польський король повідомляв сейм, що козаки ігнорують владу.

Таким чином в 16 ст. виникла козацька демократична республіка. Значення її в історії українського народу полягало в наступному:

1) Січ продовжила традиції державотворення в українських землях;

2) вона була центром антифеодальної і національно-визвольної боротьби, звідси починалися всі повстання, сюди тікали кріпаки, йшли скарги на панів. Серед козацько-селянських виступів слід згадати: повстання 1594-1596 рр. під приводом С.Наливайко, повстання Жмайла 1625 р., повстання, яке очолив Тарас Трясило в 1630 р., взяття козаками Івана Сулими в 1635 р. польської фортеці Кодак, повстання під приводом Павлюка та Гуні в 1637р., повстання на чолі з Остряниним в 1638 р.;

3) Січ зіграла велику роль у боротьбі проти татаро-турецької агресії;

4) козаки виступали проти католицької експансії, на захист православ’я (в 1620 р. на чолі з Сагайдачним козацтво записалося у Київське братство), зберігали стійки ознаки українського етносу.



  1. ^ Берестейська унія та її наслідки для України.

1596 – у м.Бресті було скликано церк.собор, який розколовся на 2 частини – уніатську та православну. Уніат.частина затвердила акт об'еднання церков та утворення греко-католицької церкви, яка пiдпорядковувалася Папi Римському. Було визнано основнi догмати католицької церкви, водночас церк.обря­ди залишилися православними, а церковно-слов'янська мова - мовою богослужiння. Унiат.духовенство, як i католицьке, звiльнялося вiд сплати податкiв, унiатська шляхта нарiнi з католицькою могла претендувати на дepж.посади. Kpiм того, унiат.єпископам було обiця­но мiсце в ceнатi. Православний собор не визнав правомiрності рiшення унiатiв. Уci спроби примирення були марними: незабаром сторони прокляли одна одну. Унаслiдок цього унiя замiсть консолiдацiї ще бiльше поглибила розкол сусп-ва, започаткувала нову площину розшарування. Пiсля укладення Берестейської церковної унїї розпочався масовий наступ на православну церкву. Унiя насаджувалася силою, право­славнi церковнi маєтності передавалися уніатамм, право­славнi залишилися без вищої церковної iєpapxiї. Водночас унiати перебували в станi невизначеностi, нiби мiж двома вогнями. Православнi вбачали в них зрадникiв, а католики не вважали їх повноцiнними громадянами, до того ж невиконали значної частини своїх обiцянок, даних на Берес­тейському соборi. Католицька Bepxiвкa вбачала в греко-ка­толицькiй церквi лише засiб поширення власного впливу, а не самостiйну церк.орг-цiю. Еволюцiя уніатської церкви в умовах ворожого оточення призводить до того, що 1848 р. розпочинається корiнний злам: греко-католицьке духо­венство вiдходить вiд пропольських настроїв, а уніат.церква, за­являе про себе як про нац.укр.церкву.

Отже, форсований наступ католицизму на укр.землi, що посилився пiсля укладення Л. унiї, мав своїм наслiдком ополячення та окатоличення укр.народу, вів до загального занепаду православної церкви, яка катастрофiчно втрачала роль осередку культур.життя, гаранта збереження нац.традицiй. Берестейська унiя була для Польщi зручною формою посилення своєї влади в укр.зем­лях, розширення сфери впливу католицизму, а для части­ни православного духовенства - спробою пiдняти його престиж, подолати дискримiнацiю православних вiрую­чих, вивести православну церкву з кризи.



  1. ^ Україна на передодні нац.-визвол. війни укр.народу під керівництвом Б.Х.

У цей час надзвичайно ускладнилася соц.-ек. ситуацiя в укр.землях, що входили до скла­ду Речі Посполитої. Помiщицькі гос-ва активно пе­ретворюютъся на фiльварки. В основі цієї трансформацiї лежали 2 взаємопов'язанi процеси - змiцнення фео­дал. земельної власностi та посилення крiпацтва. Помiтно зростає панщина, особливо в районах, сполучених iз зовнiшнiм ринком. Фiльварково-панщинна с-ма гальмувала розвиток простої капiталiст. кооперацii та початко­вих форм мануфактурного в-цтва. Також укр.селяни потерпали вiд здавання феодалами cвоїх маєтків в оренду. У складнiй ситуацii опинилося i мiщанство, особливо в тих містах, якi перебували в приватнiй власностi феодaлiв. Мiщанство виконувало повинностi та сплачувало податки. Незадоволене своїм становищем було i заможне реєс­трове козацтво (промiжний стан мiж шляхтою i селянством). На середину ХУІІ ст. авторитет, вплив та слава козацтва зростали, а права дедалi бiльше обмежувалися. Намагаючись взяти козацтво пiд контроль, польський уряд пiсля придушеиня селянсько-козацьких повстань у 1638 р. прийняв «ординацiю вiйська 3апорозького реєстрового», яка сутте­во обмежила самоврядування реестровцiв (вводилася посада полковника (призначав польський двір), який отрим.право контролю над козаками). Козацький реєстр скорочувався до 6 тис., а вci ви­ключенi з реєстру автоматично ставали крiпаками.

Ситуацiя на укр.землях у сер. ХVІІ ст. уск­ладнювалась i критичним становищем у полiт сферi. Прогресуюча асимiляцiя ykp. народу поступово доходила до тієї межi, за якою він мусив зiйти з iсторичної сцепи як самостiйний суб'єкт. Намагаючись прискорити хiд цього процесу, польська сторона посилила нац.-релiгiй­iнe гноблення. Спираючись на католицизм, польськi магна­ти здiйснювали полiтику нац. та культур. поневолення укр. народу. Одним з основних інструментiв окатоличення в їхніх руках стала унiатська цер­ква, яку активно підтримував Папа Римський.

Висновок: Отже, вiдсутнiсть власної держави, прогресуюча втра­та нац.елiти, церк. розкол, иаростаюче за­кріпачення селянства не тiльки помiтно гальмували в се­р. XVІІ ст. суспiльний розвиток укр.народу, а й робили цiлком реальною загрозу втрати його нац.самобутностi, асимiляції та зникнення. 3азначенi чинники зумовили необхiд­ність масового народ.виступу, що й стало початком нац.-визвол.війни у 1648.



  1. ^ Початок нац.-визвол. війни, хід воєнних дій. Перші перемоги та невдачі.

Народ. повстання, що роз­почалося 1648, швидко переросло у визвол. вiйну, яка згодом трансформувалася в нац. революцiю. Бо­ротьба, що точилася протягом 1648-1676, мала нац.-визвол., релiгiйний та соц. х-р. Народну боротьбу очолив Б. Хмельницький, якого в 1648 було обрано гетьманом. БХ розіслав універсали до воєводств (укр.землі у складі Речі Посполитої поділ.на воєводства: Київське, Волинське, Руське, Брацлавське, Чернігівське) та один відправив польському королю, у якому зазначалося: вивести з т-рії У. польські війська, відмінити "ординацію війська Запорозького" 1638 (тут можна зазначити, що БХ був автономістом,т.я.в універсалі до пол.короля не наказ., щоб укр.землі вийшли з-під контролю Речі Посполитої). У відповідь польський король організовує наступ на т-рію У. Війська очолив гетьман Калиновський. У квітні 1648 відбулася І битва під Жовтими Водами, у якій переміг БХ. Нац.-визвол.війна почалася в умовах, коли: укр.суспільство не було єдиним, Укр. не мала позицій державотворення, розкол церкви та суспільства. Провідною силою на початку нац.-визвол.війни виступ.козацтво. Укр.дух.еліта перестала бути провідною дух.силою укр.сусп.-ва. Запор.Січ практично виступ.продовжувачем Укр.держави. У травні 1648 відбулася ІІ битва під Корсунем. Калиновський та Потоцький потрапили у полон БХ. Було звільнено Київське, Чернігів., Брацлавське воєводства. Рушійною силою війни стає селянство. Помирає король Владислав, влада переходить до польської аристократії. Організовано новий наступ. Битва під Пилявцями (вересень 1648), 40тис.пол.армія зазнала поразки. БХ чекав вибори нового пол.короля (БХ довіряв Польщі). Було обрано Яна Казимира. БХ віддав наказ своїм військам повернутися на Придніпровє. У грудні 1648 БХ поверт.до Києва. У лютому 1649 до БХ прибуває посольство Казимира, щоб вручити гетьману символи влади (гетьман.плейнади). Розпочалися переговори. БХ подав такі заяви: "ми хочемо звільнити всі укр.землі", звільнити ті землі, якими володіли князі, звільнити землі по Холм і Галич. КРусь витуп.як соборна держава. Січень 1649 – у Москві розпочалися переговори з представником БХ (Мужиловський) про спільні дії проти Польщі. У лютому 1649 було укладено договір з турецьким ханом. Тим часом пол..король наказує організувати новий наступ. У серпні 1649 відбул.основна битва, крим.хан припинив військ.дії й наказав БХ підпис.договір з Польщею. 8 серпня 1649 було підпис. Зборівський мирний договір, у якому БХ отрим.право мати 40тис.реєстр.військо; Київ.,Чернігів.,Брацлав. воєводства переход.під його адміністрацію. У грудні 1650 Ян Казимир оголосив новий наступ, який очолив Калиновський. Лютий 1651 – битва біля м.Красне, козаки понесли великі втрати, Калиновський направився до Вінниччини. Травень 1651 Казимир зібрав війська під м.Сокаль. червень 1651 битва під Берестечком (3дні), 150тис.пол.військо та 150тис.військо БХ. У кульмінаційний момент крим.хан припинив воєнні дії й забрав БХ у полон. Військами командує Богун. Поразка під Берестечком зводила нанівець автономію коз.держави. У вересні 1651 було уклад.Білоцерков.мир.договір: коз.реєстр зменшився до 20тис., т-рія обмеж.тільки Київ.воєводством, гетьману заборонялося вести зовн.політ.з ін.державами. червень 1652 – під Сучавою трагічно гине син БХ Тиміш. 1652 пол.король уклав договір з крим.ханом. 1653 військові дії припинилися. 1 жовтня 1653 у Москві скликано Земський собор, прийнято рішення взяти коз.військо під руку государя. У січні 1654 починаються переговори з БХ, під час яких БХ заявив, що Бутурлін (був на чолі моск.делегації, що прибула до Переяслава) повинен дати йому присягу, переговори припинилися, цар висунув нові умови, але укр.населення відмовлялося склад.присягу моск.царю. У січні 1654 було скликано Переяславську раду, було складено "просительні статті" (склад.з 23 пунктів). Проти злуки з Москвою виступ.козацтво та церква. 1654 було укладено Переяславсько-Московський договір. У відповідь цього ж року Річ Посполита та Крим.ханство підпис."Вічний договір" про взаємодопомогу. 1656 договір з Москвою було розірвано.1657 БХ підпис.договори з Туреччиною, Швецією, Трансільванією про спільну боротьбу проти Польщі, договори не вступ.у дію, бо БХ помирає.






  1. залишити коментар
    Сторінка2/6
    Дата конвертації23.09.2011
    Розмір0,94 Mb.
    ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт
1   2   3   4   5   6
средне
  1
отлично
  4
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх