Навчальна програма для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, які здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі icon

Навчальна програма для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, які здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі


Схожі
Навчальна програма для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації...
Навчальна програма для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації...
Навчальна програма для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації...
Навчальна програма для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації...
Навчальна програма для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, що здійснюють...
Міністерство освіти і науки україни....
Навчальна програма “Українська мова” для внз І-ІІ р а....
Навчальна програма для вищих навчальних закладів І іі рівнів акредитації...
Навчальна програма для вищих навчальних закладів І іі рівнів акредитації...
Навчальна програма для вищих навчальних закладів І іі рівнів акредитації...
Програма для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, які здійснюють підготовку...
Робоча навчальна програма з мікробіології...



страницы: 1   2   3   4   5   6
повернутися в початок


В робочому навчальному плані навчальний заклад розподіляє загальний обсяг годин на аудиторні та самостійну роботу (10-15%).

розділу


К-сть годин


Зміст навчального матеріалу

^ Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки студентів

Рекомендована

література

І.

18
^
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПРОЗА ХІХ ст.




2

Вступ. Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст., розквіт соціально-психологічної прози

Поглиблене поняття про мистецтво та його види, художню літературу як словесний вид мистецтва. Літературні роди, жанри. Творчий метод і стиль письменника. Основні етапи розвитку світового літературного процесу. Повторення понять сентименталізм”, “класицизм, романтизм.

Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст., стильове розмаїття літератури.

Формування реалізму в художній літературі. Його світоглядне й естетичне підґрунтя, художня система, критичний характер, взаємозв’язки з романтизмом (у першій) та з натуралізмом (у другій половині) ХІХ ст.

Розквіт соціально-психологічної прози XIX ст., зв'язок з розвитком природничих наук. Найвідоміші майстри європейської прози (Стендаль, О.де Бальзак, П. Меріме, Г. Флобер, Г. де Мопассан, Ч. Діккенс, В. Теккерей, Ш.Бронте, І. Тургенєв, Ф. Достоєвський, Л. Толстой, А. Чехов, Б. Прус, Г. Сенкевич та ін.). Реалістичне змалювання тогочасного суспільства з усіма його суспільними конфліктами, політичними пристрастями і духовними пошуками. Суперечливість та складність характерів головних героїв. Гнівний осуд влади золота, кар'єризму, оміщанення. Посилена увага до психологічного та соціального аналізу як характерна риса реалізму ХІХ століття.

Провідні жанри і теми реалістичних творів. ХІХ ст. як “золота доба” класичного роману.


Теорія літератури. Поняття про напрями і течії: реалізм, натуралізм, імпресіонізм, символізм, неоромантизм; роман та його різновиди, індивідуальний стиль письменника.

Міжлітературні зв’язки. 1. Творчість українських письменників-реалістів І.Нечуя-Левицького, П. Мирного, І.Карпенка – Карого, М.Старицького.

Культурологічний контекст:

1. Делакруа Е.“Свобода на барикадах”. 2. Роден О. “Думка”. 3. Мане Е. “Музика в Тьюїльрі”. 4.Каменський Ф. “ Удовиця з дитиною”. 5.Ярошенко М. “Старе і молоде”. 6. Россеті У.М. “Маленька сліпа”. 7. Браун М. “Праця”.

Студент(ка):

визначає суспільно-політичні умови розвитку літератури означеної доби, основні риси літературного процесу ХІХ ст.;

називає найвизначніших пред-ставників соціально-психологічної прози ХІХ ст. (як в зарубіжній, так і українській літературах) та їх твори;

наводить приклади характерних ознак реалізму;

пояснює особливості соціально-психологічної прози ХІХ ст., роль художньої літератури у культурному та суспільному житті ХІХ ст.;

обґрунтовує твердження про те, що ХІХ ст. є “золотою добою” класичного роману, що у соціально-психологічній прозі наявні романтичні та реалістичні тенденції;

порівнює художні особливості романтизму і реалізму;

дає визначення понять: напрями та течії в літературі ХІХ ст, реалізм; соціально-психологіча проза, роман та його різновиди;

розвиває вміння конспектувати, самостійно опрацьовувати літературно-критичну статтю, користуватися літературознавчим словником;

усвідомлює суспільне призначення зарубіжної літератури означеного періоду.

  1. Безвершук Ж.О. Історія і теорія світової та вітчизняної літератури. – К., 1991.

  2. Гетьманець М.Ф. Сучасний словник літературознавчих термінів. – Х.: Ранок, 2003.

  3. Затонский Д.В. Реализм // История всемирной литературы: В 9 т. – Т. 6. – М.: Наука, 1989. – С. 16-26.

  4. Затонський Д.В. Реализм - это сомнение?- К., 1992.

  5. Затонський Д.В. Минуле, сучасне, майбутнє. - К., 1982.

  6. Ивашев В. “Век нынешний и век минувший… ” Английский роман ХІХ века в его современном звучании. – М., 1990.

  7. Кузьменко В.І. Словник літературознавчих термінів. – К.: Український письменник, 1997.

  8. Літературознавчий словник-довідник / За ред.. Р.Т.Гром’яка, Ю.І.Коваліва, В.І.Теремка – К.: ВЦ “Академія”, 2006.

  9. Мировое значение русской литературы ХІХ века. – М., 1987.

  10. Ніколенко О.М. Основні тенденції розвитку літератури ХІХ століття (1830-1890) // ЗЛ – 1999. - № 8. – С. 53-54.

  11. Писатели Франции: История французской литературы: в 4т. - М., 1991.

  12. Федоров А.А. Зарубежная литература XIX - XX веков: Эстетика и художественное творчество. – М., 1989.

  13. Філіпчук О. Літературний процес у Росії ІІ пол.. ХІХ сторіччя // Газ. ЗЛ – 2003. - № 34. – С. 14-16.




5

^ З ФРАНЦУЗЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Стендаль (1783-1842)

Червоне і чорне ”


Ф.Стендаль (Анрі Марі Бейль) - класик французької літератури. Вплив Відродження та Просвітництва на формування світогляду митця.

Життєвий шлях і особистість Стендаля. Становлення письменника. Синтез романтизму й реалізму в його творчості.

Роман “Червоне і чорне” - безкомпромісна, правдива розповідь про суспільно-політичне життя і людину періоду Реставрації. Драматизм і напруженість європейського життя, його суспільні конфлікти, пристрасті та ідеї, ним породжені. Поєднання у творі соціально-політичного й психологічного аспектів. Гостра критика режиму Реставрації.

^ Суперечливі характери героїв твору. Жульєн Сорель - простолюдин, який обурився проти свого низького походження (Стендаль). Етапи кар’єрного зросту Жульєна: Вер'єр, Безансон, Париж. Конфлікт головного героя з суспільством як сюжетний стрижень роману, внутрішня драма героя - наслідок цього конфлікту. Ідеали головного героя та логіка його поведінки. Причини трагедії Жульєна Сореля.

Своєрідність змалювання теми кохання. Жіночі образи роману.

Глибокий психологізм зображення духовного розвитку особистості.

Метафоричний зміст назви роману.

Особливості індивідуального стилю Стендаля.


Теорія літератури. Поняття про соціально-психологічний роман. Поглиблення понять про романтизм і реалізм, психологізм у літературі.

Міжпредметні зв’язки: Всесвітня історія: Історія Франції часів Наполеона і періоду Реставрації. Відродження в Італії.

Міжлітературні зв’язки: 1.Тема “краху ілюзій”, “кар’єри молодої людини в столиці” в творах Г.Флобера, О.де Бальзака, Стендаля, Т.Драйзера, Дж.Голсуорсі. 2. Перший соціально-психологічний роман П.Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”.

Культурологічний контекст: 1. Содемарк. “Портрет Стендаля”. 2.Ілюстрації Пінкесевича П. до роману “Червоне і чорне”. 3. Гро А.-Ж. “Наполеон на Аркольському мосту”. 4. Давид Ж.Л. “Наполеон при переході через Сен-Бернар”, “Портрет Наполеона І”. 5. Канова А. “Статуя Наполеона”. 6. Експериментальна вистава–хроніка ХІХ ст. “Червоне і чорне” (реж. Гирба О., Одеський рос. драм. театр, 2005). 7. Х/ф “Червоне і чорне” (реж. Фоліянц К, 2008). 8. Х/ф “Червоне і чорне” (рес.Герасимов С., Склянський Г., СРСР, 1976).

Студент(ка):

називає чинники, що вплинули на формування світогляду письменника, основні його твори; переказує історію створення роману;

характеризує етапи формування особистості Жульєна Сореля; жанрові особливості соціально-психологічного роману;

визначає риси романтизму і реалізму в романі; провідні риси характеру Жульєна Сореля, роль художньої деталі у розкритті ідейного змісту твору;

порівнює суспільні закони й звичаї у Вер’єрі-Безансоні-Парижі;

розповідає про етапи життя головного героя роману;

пояснює соціально-психологічні чинники, які впливали на поведінку головного героя в певні періоди його життя;

характеризує й зіставляє жіночі образи твору;

висловлює судження про життєвий вибір Жюльєна Сореля, добираючи необхідні аргументи; про сенс назви роману;

дає визначення понять: соціально-психологічний роман, психологізм у літературі, романтизм, реалізм;

коментує власне розуміння понять честі, людської гідності і можливі способи їхнього утвердження;

усвідомлює сутність справжніх цінностей у людському житті; значення для становлення і утвердження людини правильного життєвого вибору.

  1. Гаврилюк Л. Композиція роману Ф.Стендаля “Червоне і чорне”, символіка назви, роль епіграфів // Газ. ЗЛ – 2005.- № 34.

  2. Гавриленко Е. В.  Метафора зеркала в творчестве Стендаля // Від бароко до постмодернізму. — Д., 2005. - Вип.8. - С.189–194.

  3. Градовський А. Стендаль (Анрі Марі Бейль). Життєвий і творчий шлях. Роман Стендаля “Червоне і чорне” як панорамна картина часу і суспільного життя Франції за часів Реставрації // ЗЛ – 2002. - № 4.

  4. Коваленко О.В. Постать Наполеона в історії людства та світовій літературі // Газ.ЗЛ – 2004. - № 3.. – С. 24-27.

  5. Кудіна І.П. Наполеонівський міф і Стендаль // ЗЛ – 1997. - № 1. – С. 46-48; № 3. – С.47-48.

  6. Книга О.Ю. Алгоритм роботи за проектною технологією при вивченні роману Стендаля “Червоне і чорне” // ЗЛ – 2009. - № 4. – С. 2-12.

  7. Лехман Т.Р. Кольори, що допомагають розумінню суті твору // ВЛ – 1998. - № 5. – С. 10.

  8. Моруа Андре. Стендаль “Червоне і чорне” (Пер. І.Овруцької) // ЗЛ – 1999. - № 3. –С. 2.

  9. Нагорна А.  Висвітлення впливу філософських джерел на формування світогляду письменника на уроках зарубіжної літератури в старших класах (на матеріалі вивчення роману Стендаля “Червоне та чорне”) // Гуманітарний вісник. - Тернопіль, 2006. - Вип. 8: Педагогіка. Психологія. Філологія. Філософія. - С. 136–142.

  10. Овруцька І.М. Стендаль. Життя і творчість. – К., 1983.

  11. Реизов Б.Г. Стендаль. - М., 1978.

  12. Світлова Л. Система уроків з вивчення творчості Стендаля у 10 кл. // ЗЛ – 2005.- №34.

  13. Стамат Т. Вулканічна душа Жюльєна Сореля // ЗЛ – 2002. - № 33. – С.3 - 4.

  14. Стефан Цвейг. Три мастера. – М., 1992.

  15. Халабаджах І.М. Стендаль. Роман “Червоне і чорне”: Система уроків // ВЛ - 2001. - №8 - С.47–48.




3

^ Оноре де Бальзак (1799—1850)

Гобсeк”


О.Бальзак - видатний французький письменник, основоположник соціальної прози. Погляди письменника на літературу.

Поєднання реалістичних і романтичних елементів у його художній системі. “Людська комедія” — грандіозна енциклопедія життя Франції першої половини XIX ст. Універсальність задуму, новаторський характер, архітектоніка епопеї. Розмаїття тем та проблематики, жанрових прозових форм “Людської комедії”. Бальзак - знавець людських пристрастей і рушійних сил суспільного розвитку. Майстерність соціально-психологічного аналізу в творах Бальзака. Ключові романи і повісті циклу: “ Гобсек”, “Батько Горіо”, “Ежені Гранде”, “Втрачені ілюзії”, “Шагренева шкіра”. Техніка перехідних персонажів. Місце повісті “Гобсек” в “Людській комедії”.

Влада золота та її філософія в повісті “Гобсек”. Оригінальність підходу до розкриття цієї проблеми. Уявні і справжні життєві цінності. Неоднозначність образу Гобсека - “філософа й скнари”, засоби його характеристики.

Постаті молодих людей у творчості Бальзака. Зіставлення образів Фанні Мальво і Анастазі де Рестро. Роль Дервіля в розгортанні й відтворенні подій повісті.

Особливості композиції твору (оповідання в оповіданні). Романтичні й реалістичні тенденції в повісті.

Бальзак і Україна. Корифеї української культури про Бальзака.


Теорія літератури. Поняття про твір-епопею. Поглиб­лення знань про літературний образ, типовість характерів, композицію твору.

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія: Французьке суспільство наприкінці XVIII ст. і першої половини ХІХ ст.

Міжлітературні зв’язки. 1.“Людська комедія” О.де Бальзака та “Божественна комедія” Данте. 2. Образ скупого в світовій (Плавт. “Скарб”; Шекспір В. “Венеціанський купець”; Мольєр Ж.Б. “Скупий”; Пушкін О. “Скупий лицар”; Гоголь М. “Мертві душі”; Діккенс Ч. “Різдвяна пісня в прозі”) та українській літературах (Кропивницький М. “Глитай, або ж Павук”, Карпенко-Карий І. “Сто тисяч”, “Хазяїн”). 3. Рибак Н. “Помилка Оноре де Бальзака”. 4. Пастернак Б. “Бальзак”.

Культурологічний контекст: 1. Деверіа Е. “Портрети Бальзака”. 2. Латур Ж. “У лихваря ”. 3.Рембрандт. “Портрет старого єврея”. 4. Шагал М. “Червоний єврей”. 5. Дом’є О. Дагеротипний портрет О.Бальзака. 6. Бальзаківські типи. Літографії ХІХ ст. 7. Роден О. Пам’ятник Оноре де Бальзаку. 8.Бетховен Л.Ван. Симфонія №5. 9. Х/ф “Гобсек” (СРСР, 1937). 10. Х/ф “Помилка Оноре де Бальзака” (СРСР, 1969). 11. Х/ф “Бальзак” (реж. Ж.Дайан, 1999).

Студент(ка):

характеризує творчість Бальзака як класичний тип професійного письменника Нового часу; розмаїття проблематики “Людської комедії”;

досліджує зв’язки митця з Україною;

пояснює, чому “Людську комедію” Бальзака називають “енциклопедією життя Франції першої половини XIX ст.;

визначає місце повісті “Гобсек” у творчому доробку Бальзака; особливості композиції повісті;

розкриває глибину, непересічність і типовість образу Гобсека;

простежує і підтверджує цитатами з тексту руйнування особистості під впливом влади грошей; особливості втілення мотиву влади золота в повісті “Гобсек”;

наводить приклади поєднання в образі Гобсека елементів реалізму і романтизму;

зіставляє позиції життєвого вибору героїв повісті “Гобсек”;

аналізує роль Дервіля в розгортанні й відтворенні подій твору;

дає визначення понять: твір-епопея, літературний образ, типовість характерів, композиція твору;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

проводить паралель між образом Гобсека та галереєю образів скупого у світовій літературі;

усвідомлює істинність моральних цінностей, необхідність потреби надання підтримки і допомоги, діяти за покликом серця.

  1. Бальзак О. Передмова до „Людської комедії” // Оноре де Бальзак. Твори: в 10 т. – Т.1.– К., 1989.

  2. Буянова М. “І приніс їм вогонь…” // ЗЛ – 1997. - № 6. – С. 19-22.

  3. Висерова Л.В. Модульно-розвивальне навчання як засіб його індивідуалізації (На прикладі модульного циклу “Життя та творчість Оноре де Бальзака” // ВЛ – 2006. - № 9. – С. 48 – 52.

  4. Затонський Д.В. Творець людської комедії. // Оноре де Бальзак. Твори: в 10 т. – Т.1. - К., 1989.

  5. Єременко О. Влада золота та її філософія в повісті “Гобсек” // ВЛ – 1999. – №5. – С. 23-25.

  6. Колтакова Б.Г. Батько Горіо, Гобсек, а також Чичиков, Пузир та інші // ВЛК – 1997. - №8. - С. 44-46.

  7. Лобода О.П. Дзеркало правдиве і вічне: Компаративний аналіз повісті Бальзака “Гобсек” і драми Кропивницького “Глитай, або ж Павук” // ВЛ – 2003. - № 6. – С. 31-33.

  8. Логвін Г.П. Людська комедія… Індивідуалізм, егоїзм, прагнення до наживи // ВЛ – 1997. - № 8. – С.41-44.

  9. Наливайко Д.С. Оноре де Бальзак: Життя і творчість. – К., 1985.

  10. Матвіїшин В.Г. Оноре де Бальзак і Україна // ЗЛ – 2009. - №. 2. – С. 2-6.

  11. Моруа А. Прометей, или Жизнь Бальзака. – Собр. соч. в 6-ти т. – Т.3. – М., 1992.

  12. Панацановська Л.І. Гобсек – це не лише живоглот // ВЛ – 1999. - № 5. – С. 21-23.

  13. Пастух Т.В. Використання проектної технології під час вивчення повісті О.де Бальзака “Гобсек”// ВЛ – 2006. - № 9. – С.53 -57.

  14. Резник Р. О "Человеческой комедии" и ее авторе // Оноре Бальзак. Произведения. – М., 1981.

  15. Рибакова О.В. Раювання у світі буденних речей // ЗЛ - 1997. - № 2. – С. 46-48.

  16. Шалагінов Б. Трагікомедія пристрастей і безпристрасності (матеріали до вивчення повісті О. Бальзака “Гобсек”)// ЗЛ – 1996. – № 4.- С. 13-19.

  17. Шуренок Т. Життя і творчість О. де Бальзака. Бальзак і Україна // Газ.ЗЛ –2003. - № 34. – С. 8-11.




4

^ З РОСІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Федір Михайлович Достоєвський (1821—1881)

Злочин і кара”


Творчість Ф.Достоєвського - одна з вершин російської і всесвітньої літератури. Романістика Достоєвського, її гуманістичний пафос. Актуальність філософсько-етичних ідей митця.

Роман “Злочин і кара” як вираження нового, поліфонічного типу художнього мислення. Фiлософські, соціальні, психологічні й морально-етичні ідеї твору. Сюжетно-композиційні особливості та жанрова специфіка роману. Система образів.

Суперечливість образу Раскольникова. Еволюція головного героя, характер його бунту. ^ Філософські та соціальні корені його теорії. Смисл основних її постулатів, їх антигуманний характер, розвінчання автором теорії сильної особистості, “надлюдини”. Психологічна глибина викриття індивідуалістичного свавілля. Протиставлення теорії Раскольникова етиці християнської моралі.

Роль прямих та підсвідомих діалогів героя роману з його антиподами (Разуміхіним, Порфирієм Петровичем, Сонею) та двійниками (Лужиним, Лєбєзятніковим, Свідригайловим).

^ Відтворення в образі Соні Мармеладової християнської любові, доброчесті, терпимості і покори, всепрощення та саможертовності. Її роль у духовному очищенні Родіона. Розкриття складності духовного світу людини.

Образ “маленької людини” та Петербурга.^ Біблійні мотиви. Символіка назви роману Ф.Достоєвського.


Теорія літератури. Поняття про роман-трагедію та поліфонію. Поглиблення понять про психологізм, соціально-філософський роман.

Міжлітературні зв’язки. 1.Використання Ф.Достоєвським детективної схеми розвитку сюжету. 2. Тема лихварства в творах О. Бальзака і Ф.Достоєвського. 3.Ідея наполеонізму в світовій літературі (Стендаль “Червоне і чорне” і Ф.Достоєвський “Злочин і кара”). 4. Вплив Ф.Достоєвського на творчість І.Франка (“Перехресні стежки”), В.Винниченка (“Гріх”), малу прозу М.Хвильового (“Я (Романтика)”та ін.).

Культурологічний контекст: 1.Скульптура Бєлоусова В. “Ф.М.Достоєвський”. 2.Ілюстрації Глазунова І., Буркатовського О., Добужинського М., Шмаринова Д., Фаворського В. до творів Достоєвського. 3.Глазунов І. “Ф.М.Достоєвський і Петербург”. 4. Перов В., Трутовський К., Фаворський В. Портрети Достоєвського. 5. Ге М. “Що є істина”. 6. Литвинов О. “Злочин і кара”. 7. Рембрандт “Воскресіння Лазаря”. 8.Зутермейстер Г. “Раскольніков” (опера). 9.Петрович Е. “Раскольніков” (опера). 10.Соммер В. Вокальна симфонія на тексти Ф.Достоєвського. 11.Онеггер А. Музика до вистави “Злочин і кара”. 12.Х/ф “Раскольніков” (Німеччина, 1923). 13. Х/ф “Петербурзька ніч” (СРСР, 1934). 14.Х/ф “Злочин і кара” (СРСР, 1969, реж. Л.Куліджанов). 15.Х/ф “Злочин і кара” (США, 1935). 16.Х/ф “Злочин і кара” (Франція, 1956). 17.Х/ф “Двадцять шість днів із життя Достоєвського” (СРСР, 1981). 18. Баранов Н. “Достоєвський” (скульптура).

Студент(ка):

називає основні положення філософсько-етичного вчення митця;

пояснює, чому Ф.Достоєвського вважають одним із найвизначніших гуманістів світу;

визначає морально-етичні та філософські проблеми роману “Злочин і кара”;

простежує і підтверджує цитатами з тексту розвиток образу Раскольнікова: від скромного, інтелігентного й доброго студента, який здатен співчувати чужому горю – через убивство старої лихварки та її сестри – до розкаяння вже на каторзі;

досліджує соціально-історичну основу “теорії” Раскольникова, її антигуманний смисл;

висловлює власні судження щодо теорії сильної особистості, “надлюдини”, проблем, що піднімаються в творі, і підтверджує їх прикладами і цитатами з тексту;

зіставляє різні позиції життєвого вибору героїв роману (Родіон Раскольніков і Соня Мармеладова);

акцентує увагу на майстерності Достоєвського у зображенні знедолених і пригноблених;

проводить паралель між майстерністю втілення ідеї наполеонізму у творчості Стендаля та Достоєвського;

дає визначення понять: роман-трагедія, психологічно-філософський та соціальний роман, поліфонія;

розвиває вміння обґрунтовувати свою думку з приводу прочитаного; навички добору цитат при аналізі літературних персонажів;

усвідомлює необхідність потреби творити добро через заперечення моралі вседозволеності; бажання вдосконалювати себе та світ навколо себе, дотримуючись християнських цінностей, що прагнення готовності допомогти є виявом громадянської позиції людини.


  1. Бахтин М. Проблемы поэтики Достоевского. – М., 1979.

  2. Белов С. Ф.М.Достоевский: Книга для учителя. – М., 1990.

  3. Бикова М. В.  “Ніцшеанський” герой у російській літературі кінця XIX - початку ХХст. (Ф.М.Достоєвський, А. П. Чехов, Л. Андреєв, А. Бєлий) // Міжнародний ін-т лінгвістики і права. Вісник .- К., 1999. - Вип.1. - С.52–56.

  4. Бистрота О.О. Дослідження Д.Чижевським твор-чості Ф.Достоєвського // ЗЛ – 2009. - №5. –С.7-10.

  5. Бондаренко Е. “Человек есть тайна…” // Газ. ЗЛ– 2003. - № 37. – С.11 – 15.

  6. Бузулан Г. Компаративний аналіз двох романів: “Хіба ревуть воли, як ясла повні ?” Панаса Мирного та “Злочин і кара” Ф.Достоєвського // Дивослово. – 2004. - № 9. – С.19 – 22.

  7. Горболіс Л. М.  Модель поведінки Сави Федорчука й Родіона Раскольникова (за творами О.Кобилянської “Земля” і Ф.Достоєвського “Зло-чин і кара”) // Актуальні проблеми слов’янської філології. - К., 2008. - Вип. 15. - С. 263–270.

  8. Давидова О. В.  Традиції Ф. Достоєвського при розкритті психології персонажа в романах В.Винниченка // Вісник. - Запоріжжя, 2001. - N2: Філологічні науки. - С.31–35.

  9. Дахній А.  Динаміка людської особи в передекзистенціалізмі XIX сторіччя: С. К’єркеґор і Ф.Достоєвський // Вісник. - Львів, 2007. - Вип. 10. - С. 53–66.

  10. Карякин Ю. Достоевский и канун ХХІ века. – М., 1989.

  11. Корниенко О. Тема ростовщичества в произведениях О.Бальзака и Ф.М. Достоевского (“Гобсек” и “Преступление и наказание”) // Вивчення світової літератури в школі: Зб. наук. м-лів. – Вип. 5. – Полтава, 1995.

  12. Кудрявцев М. Достоєвський і Винниченко: до проблеми художньої інтерпретації злочину і кари в історико-літературному контексті // ВЛК – 2009. - № 1. – С. 12 – 20.

  13. Мазур Л.  Ф. Достоєвский і Ф. Ніцше: антропологічне значення сорому // Вісник. - Львів, 2007.-№ 578: Філософські науки. - С.43–50.

  14. Чижевський Д. До проблеми двійника у Достоєвського // Філософська і соціальна думка. – 1994. - № 5-6. – С. 47-75.

  15. Штейнбук Ф. Раскольников и Соня Мармеладова // Газ. ЗЛ – 2001. - № 38. – С. 3-4.

  16. Штефан В.А. Тема обретения любви как источника духовного воскресения в романе Ф.М.Достоевского “Преступление и наказание” // РЯЛШУ – 2009. - № 3. – С.2-10.

  17. Щербань О. О.  Художні символи Ф. Достоєвського як моделі відродження людської особистості // Науковий часопис. - К., 2007.- Вип. 13. -С. 140–147.




4

Лев Миколайович Толстóй (1828—1910)

Анна Каренiна”


Творчість Л. Толстого як найповніший вияв можливостей реалістичної літератури. Нарис життя і творчості письменника-мислителя, його громадська та педагогічна діяльність. Філософсько-етичні, духовні й творчі шукання та здобутки Л.Толстого.

Роман “Анна Кареніна” - художнє дослідження сімейних стосунків. Проблематика твору: роль сім'ї у житті людини, пошуки основ міцних сімейних стосунків, право людини на життя за порухами власної душі, обов'язок перед членами родини, передовсім дітьми. Авторське вирішення думки сімейної у творі. Паралелізм у композиції роману.

Система образів. Різні типи сімей: родини Кареніних, Облонських, Левіних. Суперечливий образ Анни. Чоловічі образи. Образ Левіна, його автобіографічна складова. Пластичність і психологічна глибина змалювання образів-характерів. “Діалектика душі” толстовських героїв. Особливості стилю митця.

Творчі зв'язки Л.Толстого з майстрами світової культури.


Теорія літератури. Поняття про психологічний аналіз (“діалектика душі”). Поглиблення поняття про різновиди роману.

Міжлітературні зв’язки. 1. Тип “сімейної жінки” в творчості Г.Флобера “Мадам Боварі”, прозі та драматургії А.Чехова. 2. Тема жіночої недолі у І.Франка “Украдене щастя”. 3. М.Рильський “Ясна Поляна”, “Перечитуючи Толстого”.

Культурологічний контекст: 1.Рєпін І. “Толстой за робочим столом”, “Л.М.Толстой на оранці”, “Толстой на відпочинку в лісі”. 2.Ілюстрації до романів “Анна Кареніна”,“Війна і мир” Врубеля М., Піскарьова М., СєроваВ., Гіршмана Л., Кардовського Д., Дерегуса М., Тирси М., Верейського О. 3.Крамськой І. “Портрет Л.М.Толстого”. 4. Піменов Ю. “Портрет Тетяни Самойлової в ролі Анни Кареніної”. 5.Мікеландело. “Мойсей”. 6. Мане Е. “Залізниця”. 7.Щедрін Р. “Анна Кареніна” (балет), музика до к/ф “Анна Кареніна”. 8.Х/ф “Анна Кареніна” (США, 1948). 9. Х/ф “Анна Кареніна” (СРСР, 1968). 10. Х/ф “Лев Толстой” (СРСР, 1984). 11. “Анна Кареніна” (вистава Театру ім.Є.Вахтангова).



Студент(ка):

називає основні етапи творчого шляху Л.М.Толстого, сутність його духовних шукань;

визначає основні проблеми твору (почуття обов’язку, сенсу життя тощо);

переказує зміст роману “Анна Кареніна”, виділяє ключові епізоди (зустріч Анни і Вронського на вокзалі, побачення Анни з сином тощо);

досліджує на прикладі образу А.Кареніної майстерність письменника у розкритті внутрішнього світу героїв;

простежує внутрішню боротьбу А.Кареніної між почуттями і обов’язком;

акцентує увагу на “думці сімейній” в романі;

розкриває психологічну глибину головних героїв твору, підтверджуючи цитатами з тексту;

доводить, що проблематика роману “Анна Кареніна” має загальнолюдське значення;

аналізує вислів Л.Толстого: “Всі щасливі сім’ї схожі одна на одну, кожна нещаслива сім’я нещаслива по-своєму”;

висловлює власні судження щодо боротьби Л.Толстого за високий ідеал, необхідності робити добро і жити заради щастя інших людей;

дає визначення понять: роман та його різновиди, психологічний аналіз (“діалектика душі”);

розвиває вміння вести дискусію на літературну тему;

усвідомлює суть краси вірності родині, коханій людині; терпимості у ставленні до людей; світове значення творчості Л.Толстого.

  1. Апостолов Н. Живой Толстой: Жизнь Л.Н.Толстого в воспоминаниях и переписке. – СПб, 1995.

  2. Давиденко Г. Й.  Проблема морального виховання учнів у процесі вивчення роману Л. Толстого “Анна Кареніна” і драми І. Франка “Украдене щастя”// Вісник. - Глухів, 2002. - Вип.1. - С.50–53

  3. Жизнь и творчество Л.Н.Толстого: Материалы для выставки в школе и детской библиотеке /Сост. и вступ. ст. Н.И.Азаровой. - М.: Дет. лит., 1988.

  4. Звиняцковский В., Панич А. Тип “семейной женщины” в художественном мире Л.Н.Толстого и А.П.Чехова // РЯЛШУ.–1991.–№ 3.

  5. Кирилюк З. Поиски смысла бытия и человеческого счастья (материалы к урокам по изучению романа Л.Толстого "Анна Каринина") // Відродження. – 1994. – № 5 - 6. – С. 18-26.

  6. Ковбасенко Л.В. Лев Толстой як майстер “психологічної рентгеноскопії”. Два уроки за романом “Анна Кареніна” // ВЛ – 1998. - № 10.

  7. Кудрявая Н. В.  Проблема смысла жизни в религиозно-нравственном учении Л. Н. Толстого // Психологические, философские и религиозные аспекты смысла жизни. - М., 2001. - С.283–298.

  8. Маймин Е.А. Лев Толстой: Путь писателя. – М., 1984.

  9. Мережковский Д. Л.Толстой и Достоевский. – М., 2000.

  10. Луцик А. В.  Сны как психическая форма коллективного бессознательного (роман Льва Толстого “Анна Каренина”) // Мова і культура. -К., 2002. - Т.6, вип.5. - С.230–234.

  11. Проскурина Т.Д. Семейные отношения в романах А.С.Пушкина “Евгений Онегин” и Л.Н.Толстого “Анна Каренина” в контексте времени // Филологигеские науки. - 2000. – № 2. – С. 93-98.

  12. Титянин К. А.  Категория “Хаос” в романе Л.Толстого “Анна Каренина” // Наукові праці. - Кам’янець-Подільський, 2007. - Вип. 14, Т.2. - С.224–231.

  13. Цапко Т. П.  Мотив смерті у сюжетно-композиційній структурі роману Л. М. Толстого “Анна Кареніна” // Харківський держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сквороди. Наукові записки. Сер. Літера-турознавство.- Х., 2000. - Вип.2 (26). - С.104–108.

ІІ.

16

^ ЛІТЕРАТУРА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ТА НА МЕЖІ ХІХ – ХХ ст.




1

Огляд. Традиції і новаторські зрушення в літературі другої половини ХІХст. Декадентські настрої в літературі та інших видах мистецтва. Поетична революція

Естетичні та художні пошуки, течії, напрями в європейській літературі XIXст.: нові грані романтично-поетичного світу в творчості “пізніх” романтиків (Ш.Бодлера, В.Вітмена, Ф.Тютчева), принципи “чистого мистецтва” у поезії (група “Парнас”, творчість А.Фета). Поняття про декаданс. Творчий синтез можливостей музики та живопису в літературі.

^ Поетична група Парнас - помітне явище у французькій і всесвітній поезії. Художні досягнення парнасців ( Т.Готьє, Ш. Леконт де Ліль, Ж.М. де Ередіа, А.Сюллі-Прюдом та ін.): відхід від суб'єктивних емоцій романтичної поезії, звернення до внутрішнього світу. Поетична досконалість їхніх віршів.

Символізм як літератур­ний напрям останньої третини XIX – початку XX ст. Основні естетичні принципи та поетичне нова­торство символістів. Настрій розчарування - філософія декадансу. Поняття про символ як основ­ний засіб поетичного самовираження, його потрак­тування французькими символістами: спонтанність виникнення, непроясненість і багатозначність, “підказу­вання” смислів і простір для відгадування. Колір, світло й звук у поезії. Сугéстія (навіювання) як важливий художній засіб симво­лістської поезії. Відмова від інформаційно-розповідної функції поетичної мови.

Вилив французьких символістів на подальший розвиток світової поезії.


Теорія літератури. Поняття про літературне угруповання (школу), декаданс, символізм, сугестію. Поглиблення знань з поетики ліричних творів.

Міжлітературні зв’язки. 1.Традиції А.Фета і Ф.Тютчева у поетичному доробку символістів, С.Єсеніна, Б.Пастернака. 2.Українська поезія поч. XX ст. і французький (Ш.Бодлер, П.Верлен, А.Рембо) та російський (В.Брюсов, К.Бальмонт, О.Блок) символізм. 3. Поетична збірка І.Франка “Зів’яле листя” як зразок декадентської лірики. 4. Поезії К.Бальмонта “До Бодлера”, М.Зерова “Pro domo”, М.Рильського “Морозе! Ти – душа парнаського співця…”, І.Качуровського “Із наслідувань французькій”.

Культурологічний контекст: 1. Васильєв В. “Перед грозою”. 2. Левітан І. “Вечір. Золоте плесо”, “Осінній день. Сокольники”, “Над вічним спокоєм”, “Весна. Велика вода” . 3. Нєстеров М. “Мовчання”. 4. Крамськой І. “Місячна ніч”. 5.Роден О. “Рука творця” (скульптура). 6. Моне К. “Impression. Схід сонця”, “Захід сонця на Сені”. 7. Россеті Д.Г. “Марення”. 8. Бернар Е. “Поет”. 9. Моро Г. “Леда”, “Орфей”. 10. Романси на вірші Ф.Тютчева “Я встретил вас…” (автор музики невідомий), “Фонтан”, “Сей день я помню” (С.Рахманінов), дует “Сльози” (П.Чайковський). 11. Романси на вірші А.Фета “Я тебе ничего не скажу” (П.Чайковський), “В молчанье ночи тайной”, “Какое счастье” (С.Рахманінов).

Студент(ка):

визначає провідні шляхи розвитку поезії середини ХІХ та межі ХІХ-ХХ ст.; зокрема, модерністські зрушення у французькій поезії зазначеної доби;

називає найвизначніших пред-ставників поетичного мистецтва зазначеної доби;

висловлює судження про поетичні принципи та художні досягнення “парнасців”;

розкриває на прикладі поезій представників “чистого мистецтва” їх філософічність і тематичну своєрідність;

розмірковує про феномен “чистого мистецтва” у поезії;

дає визначення понять: літературне угруповання (школу), декаданс, імпресіонізм, символізм, ліричний твір;

удосконалює навички складання конспекту лекції, виразного читання поезії, самостійного опрацьовування літературно-критичної статті, користування літературознавчим словником;

проводить паралель з представниками “чистого мистецтва” в зарубіжній та українській літературах.

  1. Баліна К. Асоціація як атрибут поетики символізму // Тема, 2001. - № 2. – С.112-125.

  2. Лукаш Г. П.  Символ як знак культури та літератури // Матеріали вузівської конференції професорсько-викладацького складу за підсум-ками науково-дослідної роботи: філологічні науки (м. Донецьк, квітень 1997 р.) - Донецьк, 1997. - С.34–36

  3. Наливайко Д. Бодлер, Верлен, Рембо, Малларме: французький символізм як зміна метамови європейської поезії // Газ. ЗЛ – 2002. - № 5. - С.6.

  4. Ніколенко О.М., Меметов В.Л. Краса, закарбована у новій естетиці групи “Парнас” // ВЛ - 2006. - №1. – С. 19-21.

  5. Ніколенко О.М. Модернізм в українській та зарубіжній поезії кінця ХІХ – початку ХХ століть// ЗЛ – 2003. - № 10. – С. 32-36.

  6. Мацапура В.І. “Чи розуміємо ми весняні світлі мрії?” (Творча спадщина поетичної групи “Парнас” // ЗЛ – 1998. - № 7. – С. 39-43.

  7. Обломиевский Д. Французский символизм. - М.: Наука, 1973.

  8. Проць О.  Символ у поетичному мистецтві // Матеріали людинознавчих філософських читань. - Львів, 1997. - Вип.4: Людина і мистецтво в гуманістичних вимірах. - С.70–74.

  9. Світовий сонет: Антологія / Пер. Дмитра Павличка. – К., 1983.

  10. Сузір’я французької поезії: Антологія у 2 т. / Переклади і переспіви М.Терещенка. – К.: Дніпро, 1971.

  11. Таранік-Ткачук К.В. Від Вітмена до Маркеса: Матеріали до уроків зарубіжної літератури. - Тернопіль: Мандрівець, 2005. – С. 5- 62.

  12. Рябовол Н. В.  Символізм як напрям в українській та світовій літературі // Наукові праці. - Кам’-янець-Подільський, 2004. -Вип.3, т.2. - С.165–166.




1

^ З ЛІТЕРАТУРИ США


Волт Вітмен (1819—1892)

Збірка “ Листя трави ” (твори за вибором викладача)


Волт Вітмен — американський поет-новатор, митець-філософ. Новаторський характер його лірики, її зв’язок з романтичними традиціями та трансценденталізмом. Порушення традиційних канонів віршування.

Історія створення збірки “Листя трави”, її провідні теми й мотиви. Національний характер поезій збірки, втілення у ній пафосу формування молодої американської нації. Розкриття теми соціальної і природної рівності усіх форм буття. Космічна масштабність подій природного, соціального, духовного життя. Нові засади бачення й зображення людини. Своєрідність образу ліричного героя. Звернення до вільного вірша (верлібру). “Вітменівські каталоги”.

Пісня про себе” — програмовий твір поета.


Теорія літератури. Поняття про трансценденталізм, верлібр, “вітменівські каталоги”.

Міжлітературні зв’язки. 1. В.Вітмен та західний авангард. 2.Урбаністична поезія В.Вітмена і М.Некрасова. 3. Традиції В.Вітмена в українській літературі: верлібр в творчості українського футуриста М.Семенка, імажиніста Б.-І.Антонича, символіста П.Тичини. 4. Вплив поезії Вітмена на особистість І.Багряного. 5.Образ В.Вітмена в українській поезії (Драч І. “Початок Вітмена”, Врхліцький Я. “Волт Вітмен”).

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія. Аболіціоністський рух в США (30-ті роки XIX ст.).

Культурологічний контекст: 1.Збарський Ф. “Портрет В.Вітмена”. 2. Пивоваров В. Ілюстрації до книги К.Чуковського “Мій Вітмен”. 3.Ікінс Т. “Волт Вітмен”. 4. Маріс В. “Портрет президента А.Лінкольна”. 5 Холст Г. “Волт Вітмен” (оркестрова увертюра), “Вперед, до невідомих земель” (кантата на вірші Вітмена), “Морська” (симфонія на тексти Вітмена). 6.Вільямс В. Пісня на вірші з поеми В.Вітмена “Листя трави”.

Студент(ка):

визначає особливості світо-сприймання В.Вітмена,

розповідає про історію створення збірки“Листя трави”, акцентує увагу на тому, що вона є творчим доробком всього життя митця;

називає основні теми і проблеми, порушені письменником у збірці;

досліджує новаторський характер;

визначає зв'язок поезії В.Вітмена з романтичними традиціями та трансценденталізмом;

пояснює, чому “Пісня про себе” вважається програмовим твором поета;

виразно читає і аналізує вірші В.Вітмена;

висловлює власну думку щодо вислову В.Вітмена про збірку “Листя трави”: “Це спроба виразити мою власну та особистісну природу…”.

дає визначення понять: трансценденталізм, верлібр; “вітменівські каталоги”, а також ілюструє їх прикладами з поезій;

розвиває естетичні смаки, потребу занурення в поетичну строфу, дослідження художньої деталі;

усвідомлює істину філософського підходу до життя, необхідність ствердження власної гідності.

  1. Венедиктов Т.Д. Поэзия Уолта Уитмена. – М., 1982.

  2. Вишницька Ю. “Я – вершина вивершених справ…” // ЗЛ – 2003. - № 1. – С. 21-24.

  3. Голуб О.Б. “Здрастуй, Уїтмене зеленобровий…” // ЗЛ – 2003. - № 12. – С.48-50.

  4. Герасимчук Л. Волт Вітмен // Вітмен В. Поезії. – К., 1984.

  5. Дем’янчук О. Г.  Верлібр у контексті традиційних систем віршування // Вісник. - Запоріжжя, 2004. -№2. - С.56–59.

  6. Дуброва О. В.  Архетипи природи в поезії В. Вітмена та Б.-І. Антонича // Актуальні проблеми слов’янської філології. - К., 2006. - Вип.11, ч.2. - С.236–240.

  7. Клименко Ж.В. “Дзеркало Америки”. Викорис-тання етнокультурологічного шляху аналізу твору при вивченні збірки В.Вітмена “Листя трави” // ЗЛ – 2009. - № 2. – С. 2 – 5.

  8. Крячек Н.Ю. Верлібр – відлуння природи в поезії (Алгоритм уроку “Естетично-стильові особливості поезії У.Уїтмена” // ВЛ – 2006. - № 11. – С. 52-55.

  9. Микитишин Г.  Волт Вітмен і український футуризм 20–30 років // Тернопільський держ. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. Наукові записки. Сер.: Літературознавство. - Тернопіль, 2000. - Вип.8. - С.148–157.

  10. Стріха М. “Добрий сивий поет” з берегів Поме-нока // Література плюс. – 2002. - №12. – С. 14-21.

  11. Янкович О. Особливості уроку-майстерні – спрямованість на конкретний результат (Про роботу над проектом, присвяченим 155-річчю першого видання збірки “Листя трави” В.Вітмена) // ВЛ – 2009. - №11. - С. 39-41.




2

^ З ФРАНЦУЗЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ



Шарль Бодлéр (1821—1867)

Збірка “Квіти зла”

Альбатрос”, “Відповідності”, “Вечорова гармонія”


Ш.Бодлер — французький поет другої половини XIX ст., пізній романтик і один із зачинателів символізму. Світогляд і естетичні погляди Бодлера.

^ Збірка “Квіти зла”: особливості побудови, проблематика. Поетичне новаторство митця. Протиставлення дійсності й ідеалу як семантико-образна вісь збірки. Роль “діалогу з Данте” у викритті вад бездуховного суспільства та “внутрішнього пекла” ліричного героя. Пошуки “сучасної краси”, “видобування краси зі зла” в поезії Бодлера.

Традиційність і своєрідність вирішення проблеми “поет і натовп”, гіркота почуттів від недосконалості сучасного йому суспільства у поезії Альбатрос. Філігранність поетичної техніки, формальна довершеність і сугестивність вірша “Вечорова гармонія”. Тлумачення предметних образів як “видимих знаків” ідей, почуттів, душевних станів (“Відповідності”).

^ Афористичність лірики та світове значення творчості Ш.Бодлера.


Теорія літератури. Поняття про ліричні цикли. Поглиблення поняття про сугестію.

Міжлітературні зв’язки. 1. Вплив “Божественної комедії” Данте на задум збірки “Квіти зла”. 2.Вплив Ш.Бодлера на творчість М.Вороного. 2.Поезії К.Бальмонта “До Бодлера”, С.Гординського “Бодлер”, М.Рильського “Бодлер”, І.Качуровського “Із наслідувань французькій”.

Культурологічний контекст: 1. Курбе Г. “Портрет Бодлера”. 2. Матісс А. “Портерт Ш.Бодлера”. 3. Фонтен-Латур А. Портрет Ш.Бодлера (фрагмент картини “Присвята Делакруа”). 4. Роден О. “Я - прекрасний” (скульптура), “Дивна квітка із сумною головою”. 5. Піссаро К. Пейзажі. 6. Швабе К. “Сплін та Ідеал”. 6. Аксьонов П. “Квіти зла”. 7. Межберг А. Картини за мотивами віршів Бодлера. 8.Лазарев. Симфонія сонетів для баса, фортепіано і ударних на вірші з книги “Квіти зла” Ш.Бодлера.

Студент(ка):

пояснює, чому французький поет Бодлер був водночас і пізнім романтиком, і одним із зачинателів символізму;

характеризує естетичні погляди Бодлера, втілені у збірці “Квіти зла”;

висловлює судження про те, в чому полягає своєрідність вирішення проблеми “поет і натовп” у поезії “Альбатрос”;

пояснює, в чому полягає філігранність поетичної техніки і формальна довершеність вірша “Вечорова гармонія”, завдяки яким художнім засобам зреалізовано його “навіювальний” (сугес-тивний) вплив на читача/слухача;

знаходить у сонеті “Відповідності” конкретні випадки тлумачення Бодлером предметних образів як “видимих знаків” ідей, почуттів, душевних станів людини, втілення думки про невидимий людському оку світ, де панують “взаємного зв’язку невидимі закони”;

наводить приклади втілення рис символізму в поезіях Бодлера;

виразно читає і аналізує вірші Бодлера;

дає визначення понять: ліричний цикл, сугестія, “закон відповідностей”, а також ілюструє їх прикладами з поезій;

усвідомлює непересічність постаті Ш.Бодлера та його вплив на літературний процес.

  1. Бодлер Ш. Об искусстве. – М., 1986.

  2. Бузулан Г.В. Шарль Бодлер – предтеча символізму // ВЛК – 2003. - № 1. – С.34-36.

  3. Войтанович А.І. Чи можна, перебуваючи в пеклі, “марити про білосніжні вершини…”? // ВЛ – 2006. - № 1. – С. 53-57.

  4. Карабутенко І. Лабіринти бодлерівської естетики (післямова) // Бодлер Ш. Поезії. – К., 1989.

  5. Ковбасенко Л. Система уроків за творчістю Ш.Бодлера // Тема - 2001. – № 1. – С. 92-123.

  6. Кононенко Т. В.  “Мятежные денди”: Шарль Бодлер // Філософія і соціологія в контексті сучасної культури. - Д., 2006. - С. 147–154.

  7. Максимова Т. М.  Образ времени в системе образов-символов “Стихотворений в прозе” Ш.Бодлера // Художественное слово в простран-стве культуры. - Иваново, 2007. - С. 292–301.

  8. Наливайко Д. Жах і екстаз життя// Бодлер Ш. Поезії.–1989.–С.3- 42; або ЗЛ –2003-№ 4.-С.19-22.

  9. Наливайко Д. Шарль Бодлер – поет скорботи і протесту// Шарль Бодлер. Поезії (Прим. М.Москаленка). – К., 1989. – С.5-30.

  10. Ніколенко О.М., Шаповалова Л.В. Відчути пульс життя через “оголене серце” поета // ВЛ – 2006. - № 1. – С.21-32.

  11. Нольман М. Шарль Бодлер. Судьба. Эстетика. Стиль. – М., 1979.

  12. Павличко Д. Світло в глибинах темряви // Газ. ЗЛ – 2002. – № 5. – С. 5.

  13. Тригуб І. Вплив світогляду митця на його творчість. Урок-дослідження за поезіями Ш.Бодлера // ВЛ – 2004. – №1.

  14. Шевчук Т. С.  Відбиття естетичних поглядів Ш. Бодлера в поезії П. Верлена// Ізмаїльський держ. пед. ін-т. Науковий вісник. - Ізмаїл, 1999. - Вип.7. — С.88–93

  15. Шарль Бодлер о музыке Рихарда Вагнера// Культурология. - М., 2001. - №2 (17). - С.168–169.




2


^ Поль Верлен (1844–1896)

Поетичне мистецтво”, “Забуті арієти”, “Так тихо серце плаче...”


Поль Верлен - майстер імпресіоністичної та символістської лірики, поетичної форми.

“Поетичне мистецтво” - віршований маніфест символізму. Заперечення у творі раціонально-реалістичного художнього мислення, ствердження принципу музичності поезії, настанови на “вираження невимовного”, передачу спонтанної уяви. Світ природи і духовний стан ліричного героя у верленівських “пейзажах душі” (“Осіння пісня”, “В серці і сльози, і біль...”, “Так тихо серце плаче”). Оригінальність образів, насиченість символами та музичність лірики поета (“Забуті арієти”). Кольоропис.


Теорія літератури. Поняття про вірші - “пейзажі душі”. Поглиблення понять про символ та символізм як художній напрям, алітерацію та асонанс.

Міжлітературні зв’язки. 1. “Поетичне мистецтво” Верлена у контексті літературних епох: Арістотель “Про мистецтво поезії”, Горацій Флакк “Наука поезії”, П.Ронсар “Поетичне мистецтво”, Ф.Сідней “Виправдання поезії”, Ж.Дю Белле “О защите и прославлении французского языка”, М. де Сервантес “Путь на Парнас”, Н.Буало “Мистецтво поетичне”, М.Рильський “Поетичне мистецтво”. 2. Поезії М.Рильського “Є така поезія Верлена...”, В.Маяковського “Верлен і Сезанн”.

Культурологічний контекст:1. Родо Н. “Поль Верлен” (бюст). 2.Регаме Ф. “Верлен і Рембо в Лондоні”. 3. Кар’єр Е. Портрет П.Верлена. 4.Рембо А. “Поль Верлен” (малюнок). 5.Фонтен-Латур А. “Кут стола” (фрагмент: Верлен, Рембо). 6. К.Костанді. “Самотній”. 7. Коро Ж.Б. “Вітер”. 8.Бурачек М. “Осінь”. 9. Мане К. “Любитель абсента”. 10. Делае Е. “П.Верлен”. 11. Шагал М. “Віолончеліст”, “Закохані”. 12. Форе Г. Цикл пісень на вірші П.Верлена з книги “Пісні чистої любові”. 13.Стравинський І. Два романси для голосу на вірші П.Верлена. 14. Я.Кажмарик. Музика до к/ф “Повне затемнення”.


Артюр Рембо (1854–1891)

Відчуття”, “П’яний корабель”, “Голосівки”


Особливості творчих пошуків Артюра Рембо. Емоційність у змалюванні духовних поривань, бунтарство ліричного героя - самітника й мандрівника. Прагнення осягнути універсальність буття світу. Художня вишуканість поетичних творів.

“Голосівки” - яскравий зразок символістського пошуку “відповідностей” між протилежними явищами життя. Багатство асоціацій при створенні панорами Всесвіту (“П'яний корабель”, “Відчуття”).


Теорія літератури. Поглиблення понять про асоціацію і сугестію, “закон відповідностей”.

Міжлітературні зв’язки. 1. Л.Костенко “Хлопчичок прийшов із Шарлевілю...”.

Культурологічний контекст:1.Малюнки А.Рембо. 2.Росман Дж. "Артюр Рембо". 3. Рембо І. “Рембо у східному костюмі”, “Портрет хворого Рембо після повернення з Африки в 1891р.”. 4. Делае Е. “Рембо у 1872 році”, “Рембо, якого переслідує око совісті”.5. Мук Е. “Танок життя”. 6. Моне К. “Скелі та морський берег у бухті д’Аваль”. 7. Франчук В. “Летючий голландець”. 8. Тепляков А. "П’яний корабель" (Симфонічна поема для читця та комп’ютера на вірші А.Рембо. - Іркутськ, 2000).

Студент(ка):

характеризує в найзагальніших рисах символізм як літературний напрям останньої третини XIX – початку XX ст.;

називає провідні моти лірики П.Верлена та А.Рембо, новаторський характер їхньої лірики;

аналізує вірш П.Верлена “Поетичне мистецтво” як маніфест нового напрямку, а поезію “Голосівки ” як пошук А.Рембо універсальної поетичної мови;

визначає музичність як важливу ознаку віршів Верлена, засіб прямого вираження інтуїтивно-емоційного, несвідомого, настроєвого; особливості зображення матеріальних речей та динамізму природного життя в поезіях А.Рембо;

висловлює судження про причини зменшення питомої ваги інформаційно-розповідної функції поетичної мови у віршах символістів і активізації функції сугестивної; чому сугестія є важливим художнім засобом символістської поезії;

наводить конкретні приклади використання символів у поезіях Верлена, Рембо як основного засобу поетичного самовираження, його потрактування французькими символістами;

порівнює переклади поезій, виражаючи власну оцінку щодо майстерності відтворення словесної, образної, поетичної, емоційної структури вірша;

виразно читає і аналізує вірші Верлена, Рембо;

дає визначення понять: символ, сугестія, асоціація, асонанс, алітерація, “пейзаж душі”, “закон відповідностей”, символізм, а також ілюструє їх прикладами з поезій;

розвиває естетичні смаки, потребу занурення в поетичну строфу;

усвідомлює потребу бачити переваги високої духовності над буденністю; необхідність виховання естетичного смаку, відчуття краси форми і змістової глибини поетичного образу.

  1. Андреев Л. Рембо // Рембо А. Произведения. – М., 1988.

  2. Андрухович Ю. А.Рембо та Б.-І.Антонич: океанічне плавання до… екстазу // ЗЛ – 2000. - № 8. – С. 4-5.

  3. Безпояско Е. С.  Ритмоорганизующие моменты в лирике И. Анненського и А. Рембо (Язык импрессионизма) // Вопросы русской литературы. - Симферополь, 2003. - Вып. 9 (66). - С.9–16.




  1. Бігун О. А.  Вираження естетичного кредо засобами поезії в прозі у творчості А. Рембо та М. Яцкова // Наукові праці. - Кам’янець-Подільський, 2007. - Вип. 14, т. 1. - С.51–60.

  2. Градовський А.В. “Шалений! Що зробив ти із своїм життям?”: До проблеми впливу творчості А.Рембо на ранню поезію М.Рильського // ЗЛ – С. 33-35.

  3. Карре Ж. Жизнь и приключения А. Рембо. – СПб: Лань, 1994.- Вип. 6.

  4. Ковбасенко Ю.І. Штрихи до портрета письменника // Тема. – 2002. - № 2. – С.72-74.

  5. Мащенко Є.М. Поет без болю в серці не поет // ВЛ – 2006. - № 12. – С. 3 - 6.

  1. Ніколенко О.М. Поезія французького символізму. Шарль Бодлер, Поль Верлен, Артюр Рембо: Посібник для вчителя. – Харків: Веста: Видавництво “Ранок”, 2003.

  1. Ніколенко О.М. Поль Верлен і українська література // ВЛ – 2006. - № 1, С. 32-36.

  2. Ноздрин К. В.  Оксюморонность в творчестве Артюра Рембо // Художественное слово в про-странстве культуры. - Иваново, 2007. - С.283–285.

  3. Птифис П. Артюр Рембо. – М., 2000.

  4. Сергеева И. С.  Об интерпретации мотива “Осенней песни” Поля Верлена в “Осенних скрипках” Ильи Сургучева // Наук. зап. — Х., 2004. — Вип.4, ч.2 (40). — С.80–88.

  5. Содомора А.  Поетика І. Франка і П. Верлена крізь призму одного вірша й перекладу (Г. Кочур) // Міжнародний конгрес україністів (3; 1996; Харків). Третій міжнародний конгрес україністів, 26–29 серпня 1996 р.: Мовознавство. - Х., 1996. - С.334–340.

  6. Ткаченко О. С.  Урбаністичні мотиви у циклі Миколи Вороного “Співи старого міста” у світлі рецепції поезії Поля Верлена // Актуальні проблеми слов’янської філології. — К., 2005. — Вип.10. - С. 276–280.

  7. Тузков С. Кольорова символіка в поезії А.Рембо// Газ. ЗЛ – 1998. - № 23. – С.23- 25.

  8. Шевчук Т. С.  Відбиття естетичних поглядів Ш.Бодлера в поезії П. Верлена // Ізмаїльський держ. пед. ін-т. Науковий вісник. - Ізмаїл, 1999. - Вип.7. - С.88 – 93.




2


Огляд. Натуралізм та течії раннього модернізму

в художній прозі другої половини ХІХ ст.

^ Передумови та головні шляхи оновлення

європейського театру


Межа ХІХ-ХХ ст. як особлива доба в історії розвитку західної культури. Світоглядно-естетичні зрушення у мистецтві та літературі. Поширення імпресіонізму в малярстві, музиці та літературі.

Розробка принципів натуралізму Е.Золя та братами Гонкурами.

Виникнення неоромантизму. Ранній модернізм у прозі кінця XIX - початку XXст.

Оновлення європейського роману як вияв творчої свободи митця. Елементи імпресіонізму, символізму та неоромантизму в прозових творах даної доби. Модерністські романи: К.Гамсун “Пан”, О.Вайльд “Портрет Доріана Грея”.

Культурні, історико-літературні передумови та головні шляхи оновлення європейського театру кінця ХІХ – початку ХХ ст. Основні тенденції розвитку драматургії: “драма ідей” (Г.Ібсен), “драма-дискусія” (Б.Шоу), лірико-психологічна драма (А.Чехов), символістська драма (М.Метерлінк).


Теорія літератури. Поняття про натуралізм, імпресіонізм, неоромантизм, модерністський роман; “нову драму”, її різновиди. Поглиблення понять про модернізм, декаданс.

Мжлітературні зв’язки. 1.Основні риси раннього українського модернізму в творчості О.Кобилянської, М.Коцюбинського, В.Стефаника, Лесі Українки. 2. Імпресіоністична проза А.Чехова.

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія: Світ на початку XX ст.

Культурологічний контекст: 1. Моне К. “Враження. Схід сонця”. 2. Мунк Е. “Ревнощі”. 3. Клімп Г. “Поцілунок”. 4. Врубель М. “Пан”. 5. Роден О. “Поцілунок”. 6. Цаттлер Й. Обкладинка часопису “Пан”.

Студент(ка):

розповідає про суспільно-політичні умови розвитку літератури означеної доби, основні риси літературного процесу кінця ХІХ - початку ХХ ст.;

називає найвизначніших представників прози та драматургії на межі ХІХ – ХХ ст;

визначає художні особливості раннього модернізму ;

обґрунтовує твердження про те, що на зламі століть відбулася зміна мистецьких форм, романтизм і реалізм поступилися місцем модернізмові;

дає визначення понять: модернізм, декаданс; натуралізм, неоромантизм, імпресіонізм, естетизм; модерністський роман, “нова драма” та її різновиди;

розвиває вміння складати опорно-логічний конспект, самостійно опрацьовувати літературно-критичну статтю, користуватися літературознавчим словником;

усвідомлює суспільне призначення зарубіжної прози та драматургії означеного періоду.

  1. Зарубіжна література ХІХ ст. /За ред. О.М. Ніколенко, В.І. Мацапури, Н.В. Хоменко. – К.: Академія, 1999. - С. 348 – 357.

  2. Зарубіжна література в 11 класі: Матеріали для вчителя: У 2 ч. / Автори – укладачі Івашина Т.М., Сипко Л.М., Терещенко М.Є.. - Тернопіль, 1998. – Ч .І., С. 40-55.

  3. Кобзар О.І. Основні тенденції розвитку оновленої драматургії кінця ХІХ – початку ХХ століть // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2006. - № 4. – С. 9- 15.

  4. Моклиця М.В. Філософія модернізму // ВЛ – 2001. - № 8. – С. 55-57; 2002. - № 1. – С.39-41; № 2. – С. 41 – 44.

  5. Ніколенко О. Основні тенденції розвитку драматургії кінця ХІХ – початку ХХ століття // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 1999. - №11.

  6. Ніколенко О. Розвиток драматургії кінця ХІХ і ХХ століть // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2009. - № 5. – С. 42 – 46.







2

^ З АНГЛІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Óскар Вáйльд (1854—1900)

Портрет Доріана Грея”


Оскар Вайльд (Оскар Фінгал О'Флаерті Уїлс Вайльд) прозаїк, поет, казкар, драматург, один із теоретиків естетизму. Вплив естетизму на формування художнього мислення та поетики О.Вай0льда. Імпресіоністичність стилю його творів.

Портрет Доріана Грея” - пам’ятка декадентської доби, взірець інтелектуального роману. Філософсько-естетичні й моральні проблеми твору. Творче втілення різних аспектів естетизму в образах Доріана Грея, лорда Генрі, художника Безіла Голуорда. Образ головного героя. Етико-філософський сенс конфлікту краси й моралі та особливості його розв'язання. Своєрідність теми кохання у творі.

Символічне значення портрета. Вайльдівські парадокси.


Теорія літератури. Поняття про естетизм, інтелектуальну прозу, парадокс.

Міжлітературні зв’язки. 1.Мотив продажу власної душі в творах світової літератури (Гете Й.В. “Фауст”, Гоголь М. “Портрет”, Бальзак О. “Шагренева шкіра”). 2.Тема злочину і кари у Ф.Достоєвського “Злочин і кара” та О.Вайльда “Портрет Доріана Грея”.

Культурологічний контекст: 1.Тулуз-Лотрек А. “Оскар Вайльд”. 2. Бірбом М., Уїстлер Дж. Карикатури на О.Вайльда. 3. Боттічеллі С. “Народження Венери”. 4. Данилов В. “Боротьба Добра і Зла”. 5. Скотт С. “В країні Лотоса”. 6. “Портрет Доріана Грея” (вистава Театру ім. Є.Вахтангова). 7. Х/ф “Портрет Доріана Грея” (Німеччина, 1916). 8. Х/ф “Портрет Доріана Грея” (США, 1945). 9. Х/ф “Доріан Грей” (Канада-Велика Британія, 2004).



Студент(ка):

відзначає суть основних філософсько-естетичних поглядів та моральних принципів О.Вайльда;

визначає роман “Портрет Доріана Грея” як осереддя творчості Вайльда і водночас як пам'ятку декадентської доби;

аналізує передмову і зміст роману як естетичну програму О.Вайльда;

простежує життєвий шлях головного героя як духовну деградацію особистості; май-стерність втілення О.Вайльдом різних аспектів естетизму в образах Доріана Грея, лорда Генрі та художника Безіла;

висловлює особисту думку щодо моральної відповідальності героїв твору за свої вчинки, думки та їхні наслідки, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

проводить паралель між образом Доріана Грея і Р.Раскольниковим;

дає визначення понять: естетизм, інтелектуальна проза, парадокс;

розвиває вміння вести дискусію, критично осмислювати літературний матеріал;

усвідомлює необхідність вироб-лення моральних принципів на основі дотримання загальнолю-дських норм життя, осудження злочину як ворожої для людини дії, як ознаку духовної деградації особистості.

  1. Гавришко Г. “Принц Парадокс”? “Апостол естетизму”? “Король життя”? Зраджений, в’язень, вигнанець, злидар? // ВЛ – 2000. – №3.

  2. Гладишев В. Літературознавчий контекст – засіб виявлення своєрідності естетизму О.Вайльда // ВЛК – 2009. - № 3. – С. 2 – 5.

  3. Деркач Г.  Оскар Уайльд про літературну критику // Studia methodologica.-Тернопіль, 2002.- С.60-63.

  4. Захарченко Н. Раб краси чи співець краси? // ЗЛ - 2003. - № 7. - С.8-12.

  5. Камю А. Митець за гратами // Камю А. Вибрані твори.: У 3-х т. – Т. 3. – Харків, 1997. – С.559-565.

  6. Маламура О.  Оскар Уайльд: “естетизм” в контексті романтичного проекту // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності (альманах). - К., 2000. - С.302-309.

  7. Міщук В. Своєрідність есетизму Оскара Уайльда і його роман “Портрет Доріана Грея”// Відродження. – 1994. - № 8. – С.21-27.

  8. Нагорна А. Ю.  Роль філософських джерел у поглибленому вивченні художнього твору (на матеріалі роману Оскара Уайльда “Портрет Доріана Грея”) // Вісник. - Глухів, 2006. - Вип.7. - С.182–185.

  9. Свічкарьова І. Урок-дослідження за романом О.Вайльда “Портрет Доріана Грея” // ВЛ – 2003. – №12.

  10. Соколянский М. Оскар Уайльд. Очерк творчества.–К., 1990.

  11. Стамат Т.В. Краса як гармонія духу і тіла // ЗЛ – 2001. - № 10. - С. 41 - 45.

  12. Сутула О.В. Художній твір в особистісному вимірі учня. Крок до себе (Урок асоціативного аналізу за романом О.Вайльда “Портрет Доріана Грея” // ВЛ – 2006. - № 12. – С. 33-35.

  13. Шахова К. Оскар Вайльд // ЗЛ - 2004. - № 6–7.–С.29–35.




2

^ З НОРВЕЗЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Генрік Ібсен (1828—1906)

Ляльковий дім”


Генрік Ібсен — видатний норвезький письменник, зачинатель європейської “нової драматургії”. Еволюція творчості Ібсена, її три основні періоди (романтичний, реалістичний, символічний). Найвизначніші п’єси кожного періоду.

Ляльковий дім” як зразок соціально-психологічної драми. Аналітична композиція п’єси. Філософські, соціальні та морально-етичні ідеї твору.

Система образів. ^ Глибокий психологізм зображення духовного розвитку особистості. Еволюція образу Нори. Особливості драматичного конфлікту та розвитку сценічної дії в п’єсі.

Новаторство Ібсена-драматурга.

Теорія літератури. Поняття про “ібсенізм”; “нову драму”, соціально-психологічну драму, відкритий фінал, зовнішню і внутрішню дію.

Міжлітературні зв’язки. 1. “Квінтесенція ібсенізму” Б.Шоу. 2.Проблеми фемінізму в творчості О.Кобилянської (повісті “Людина”, “Царівна”, оповідання “Некультурна”, “Valse melancolique”). 3.Вплив “ібсенізму” на драматичні твори О.Олеся (“По дорозі в Казку”, “Танець життя”, “Земля обітована”).

Культурологічний контекст: 1. Ілюстрації Еріха М., Бродського С. до творів Г.Ібсена. 2. Богаєвська О.“Ляльковий дім”, “Дитяче свято”. 3. Мунк Е. “Ібсен у кафе Гранд-готелю у Христианії”. 4. Х/ф “Ляльковий дім” (США, 1974). 5. Вистава МХАТу “Ляльковий дім”. 6. “Нора” (телевистава за п’єсою Г.Ібсена).

Студент(ка):

пояснює, чому норвежця Г.Ібсена вважають зачинателем євро-пейської “нової драматургії”, новатором сцени;

аналізує особливості композиції, конфлікту драми “Ляльковий дім”;

перелічує й ілюструє прикладами з тексту основні новаторські нововведення Ібсена-драматурга;

з'ясовує сутність морального максималізму в драмі;

висловлює особисте ставлення щодо мотиву вчинків героїв драми, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

дає визначення понять: “ібсенізм”, “нова драма”, зовнішня і внутрішня дія, відкритий фінал, соціально-психологічна драма;

розвиває вміння акторських здібностей;

проводить паралель між образом Нори та галереєю жіночих образів у світовій літературі;

розвиває інтерес до вдумливого читання драматичного твору, пере-гляду п'єси на театральній сцені;

усвідомлює необхідність виховання в собі відповідальності, поваги до інших, милосердя, взаєморозуміння.

  1. Авдєєва І.Д. Через образ головного героя – до осягнення естетики “нової драми” // ВЛ – 2006. - № 4. – С. 27- 32.

  2. Боньковська О.  Драматургія Генріка Ібсена в режисурі Олександра Загарова (Театр товариства “Українська Бесіда”. Львів, 1921–1923) // Діалог культур: Україна у світовому контексті. Мистецтво і освіта. - Львів, 1998. - Вип.3. - C.406–415.

  3. Градовський А.В. Картковий дім Торвальда // ЗЛ – 2001. - № 2. – С. 34-36.

  4. Жукова А.Г. “З тролями в серці бій …” Вивчення драми Г.Ібсена “Ляльковий дім” з використанням опорно сигнальних схем // ЗЛ -1997. - №1. – С. 27- 33.

  5. Ніколенко О.М. Таємниця сімейного щастя // ЗЛ – 1997. - № 11. – С. 22-27.

  6. Паскевич Н.  Спільність культурологічного контексту як джерело типологічних аналогій в ідейно-змістових акцентах та проблематиці п’єс Г. Ібсена та В. Винниченка // Сучасний погляд на літературу. - К., 2000. - Вип.2. - С. 84–91.

  7. Сіденко С. “Хто з вас безгрішний, хай перший вергне в неї камінь...” // ЗЛ - 1999. - №11.

  8. Соловцова І.  Формування в учнів 10 класу розуміння особливостей структури драматичної дії в процесі аналізу “Лялькового дому” Г. Ібсена // Південний архів (філологічні науки). - Херсон, 2002. - Вип.19. - С.134–138.

  9. Шахова К. Ляльки, що шукають себе // ЗЛ – 2002. - № 9. – С. 5 - 6.

  10. Шоу Б. Квинтэссенция ибсенизма // Шоу Б. О драме и театре. – М., 1963.




2

^ З РОСІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Антон Павлович Чехов (1860—1904)

Чайка”


А.Чехов — майстер “малої прози” та драматургічного жанрів, тонкий стиліст та гуморист. Творчі пошуки художньої досконалості. Імпресіонізм пізньої прози і драматургії. Новаторство Чехова-драматурга. Чехов та Ібсен. Чехов і система Станіславського. Чехов і МХАТ. Особливості художнього стилю драматурга: відмова від ефектного сюжету, атмосфера світлої печалі, ліризм, глибинний підтекст, морально-філософська проблематика, роль деталей та символів.

“Чайка” — перша п’єса російської нової драматургії. Тема служіння мистецтву, вибору життєвої мети, творчого успіху, призначення людини. Система образів. Роль символіко-алегоричних образів у розкритті ідейного задуму автора. Особливості драматичного конфлікту та розвитку дії в п’єсі. Сценічна історія “Чайки”.

Чехов і Україна. Світове значення творчості митця.


Теорія літератури. Поняття про художню деталь, підтекст, особливості драматичного конф­лікту. Поглиблення поняття про жанри “нової драми”.

Міжлітературні зв’язки. 1. Вплив творчості Г.Ібсена на драматургію А.Чехова. 2.Вплив імпресіонізму А.Чехова на прозу М.Коцюбинського (новели “Intermezzo”, “На камені”, “Цвіт яблуні”).

Культурологічний контекст: 1. Горлов Н. “М.Горький і А.Чехов слухають Шаляпіна”. 2. Кушнарьов А. “Стареньке подвір’я. Із серії “Гурзуф. Пам’яті А.Чехова”. 3. Живопис Моне К., Дега Е. 4. Холмінов О. Одноактні опери за мотивами п’єс Чехова. 5. Щедрін Р. “Чайка” (балет), російські романси. 6.“Чайка” (вистава театрів МХАТу, “Сучасник”). 7.Інтерпретації чеховської “Чайки” на українській сцені (режисер А.Жолдак). 7. Х/ф “Чайка” (США, 1968). 8. Х/ф “Чайка” (СРСР, 1972) . 9. Х/ф “Чайка” (Італія, 1977).


Студент(ка):

називає сутність чеховського перевороту в драматургії;

пояснює, чому п’єса “Чайка” є символом МХАТу;

характеризує головних персонажів п’єси, жанрові особливості, її символіку;

висловлює власну думку про життєвий вибір героїв твору, коментуючи власне розуміння понять пошуку життєвої мети, покликання, талант, призначення мистецтва;

визначає провідний конфлікт п’єси (пошук життєвої мети і сенсу мистецтва в зіткненні з реаліями життя), новаторство Чехова у змалюванні персонажів;

дає визначення понять: художня деталь, підтекст, драматичний конфлікт, жанри “нової драми”;

розвиває інтерес до вдумливого читання драматичного твору, перегляду п'єси на театральній сцені;

порівнює стильові особливості творчої манери Г.Ібсена та А.Чехова;

усвідомлює значення для становлення і утвердження людини правильності життєвого вибору, вірності своєму покликанню.

  1. Абдулаева Л. Х.  Поэтика ремарок у Б.Шоу и А.П.Чехова // Поэтика жанра и стиля в зарубежной литературе. - Самарканд, 1993. - С.5–13.

  2. Борбунюк В. А.  Архетипическая символика в пьесах А. П. Чехова // Вісник. - Х., 2005. - Сер.: Філологія, вип.46. - С.156–162.

  3. Дідькова С. “Щастя абсолютної волі”: Долі акторок у п’єсі А.Чехова “Чайка” і романі У.-С.Моема “Театр”//ЗЛ –2000. - № 10. – С.51 – 55.

  4. Зингерман Б.И. Театр Чехова и его мировое значение. – М., - 1988.

  5. Ларин Б. “Чайка” Чехова. Исследование по эстетике слова и стилистике художественной литературы. - Л, 1964.

  6. Манакін В.  “Неминуча буденність життя” як концепт художнього світу М. М. Коцюбинського та А. П. Чехова // Наукові записки. — Кіровоград, 2003. - Вип.50. - С.195–201.

  7. Милованова В. В.  Роль и место пьесы Константина Треплева в комедии А. П. Чехова “Чайка” // Філологічні науки.—Суми, 2007. —Ч. 1.— С. 223–229.

  8. Ніколенко О.М. Головний режисер – життя: Комедія Антона Чехова “Чайка”// ЗЛ – 1999. - № 11. – С.32 – 36.

  9. Опарий А.А.  Воплощение принципов экзистенциализма в драматургии Чехова //Філологічні науки.-Суми, 2007.-Ч. 1.- С. 241–249.

  10. Режиссерские экземпляры К.С.Станиславского (“Чайка” Чехова и др.). – М., 1982.

  11. Теплинський М. Новаторські принципи драма-тургії Чехова у п’єсі “Чайка”// ВЛ - 1999. - №3.

  12. Шахова К. Антон Павлович Чехов // ЗЛ - 2003. - № 43. – С.4 -13.



2

^ З АНГЛІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Джордж Бернард Шоу (1856—1950)

Пігмаліон”


Б.Шоу- творець соціально-аналітичної драми-дискусії. Шоу й “ібсенізм”. “Театральна революція” Шоу, його “драми ідей”. Сутичка різних поглядів - основа дії його п'єс. Зображення героя як “носія ідеї”. Динамізм дії й парадоксальність як невід’ємні риси творчості митця. Інтелектуальний характер драматургії Б.Шоу.

Комедія “Пігмаліон” - зразок драми-дискусії. Трансформація античного міфу в п’єсі. Проблематика, демократична спрямованість критики суспільних уявлень про залежність духовного потенціалу людини від умов її народження та виховання.

^ Конфлікт між філологічними експериментами Хіггінса та його моральною відповідальністю за долю Елайзи - основа полеміки навколо експерименту над людиною. Сутність духовного зростання Елайзи Дулітл. Соціально-виховна спрямованість твору.

Художні особливості. ^ Своєрідність ремарок. Сутність відкритого фіналу. Засоби комічного в п'єсі.

Місце Шоу в англійській і світовій літературі.


Теорія літератури. Поняття про інтелектуально-аналітичну драму-дискусію. Поглиблення понять про парадокс, відкритий фінал.

Міжлітературні зв’язки. 1.Розвиток ідей Г.Ібсена в творчості Б.Шоу. 2.Особливості використання Б.Шоу античного міфу про Галатею та Пігмаліона. 3. “Філологічний конфлікт” в драмі М.Куліша “Мина Мазайло” та комедії Б.Шоу “Пігмаліон”.

Культурологічний контекст: 1.Ілюстрації до п’єси А.Васіна, М.Пікова, В.Власова. 2. Буше Ф. “Пігмаліон і Галатея”. 3. Кишфалуді Ж. “Бернард Шоу” (скульптура). 4. Роден О. “Б.Шоу” (бюст). 5. Моро Г. “Галатея”. 6. Зуппе Ф. “Чудова Галатея” (оперета). 7. Онеггер А. Музика до х/ф “Пігмаліон”. 8.Фільм-балет “Галатея” (в гол. ролі К.Максимова, реж. О.Белинський, хореограф Д.Брянцев). 9. Лоу Ф. “Моя чарівна леді” (мюзикл на 2 дії). 10. Х/ф “Моя чарівна леді” (США, 1964 р., реж. Дж.Кьюкор).

Студент(ка):

пояснює сутність художніх відкриттів Б.Шоу у царині театрального мистецтва;

з’ясовує, що конфлікт ідей присутній у веселій, дотепній комедії “Пігмаліон” як специфічний “філологічний конфлікт”, де Шоу втілює ідею вирішення важливих соціальних проблем, зокрема, соціальної рівності шляхом оволодіння всіма прошарками суспільства правильною вимовою;

наводить приклади втілення “конфлікту ідей” через “філологічний конфлікт” у комедії “Пігмаліон”;

визначає формування почуття власної гідності Елайзи Дулітл (від малопривабливої квіткарки-кокні до “чарівної леді”);

пояснює сутність відкритого фіналу, сенс назви твору;

досліджує трансформацію давньогрецького міфу про кіпрського царя Пігмаліона в комедії Б.Шоу “Пігмаліон”;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

розвиває вміння акторських здібностей;

дає визначення понять: інтелектуально-аналітична драма-дискусія, парадокс, відкритий фінал;

усвідомлює значення мови у житті людини, необхідності моральної відповідальності за власні вчинки, толерантного ставлення до людей; унеможливлення проведення будь-яких експериментів над людиною.

  1. Бідненко Н. П.  Творчість Бернарда Шоу в сприйнятті української і російської культури // Мова і культура. - К., 2000. - Т.3, вип.2.- С.27-36.

  2. Васильєв Є. Усе-таки Галатеї не зовсім подо-бається Пігмаліон… // ЗЛ - 1999. - №11. - С. 37-43.

  3. Васильєв Є.М. Історія Пігмаліона та Галатеї без “хеппі енд”: До вивчення п’єси Б.Шоу “Пігмаліон” // ЗЛ - 2009. - № 4. – с. 32-33.

  4. Вітренко А.О. “Парадокси самої дійсності”// ВЛ – 2006. - № 4. – С. 41 - 51.

  5. Волосюк О.  Портретна характеристика як художній конструкт у гендерному дискурсі драматургії Б. Шоу та Лесі Українки // Славістичні записки. - Тернопіль, 2007. - Вип. 2 (6). - С. 192–208.

  6. Гладишев В.В. Деякі аспекти шкільного вивчення п’єси Бернарда Шоу “Пігмаліон” // ЗЛ – 2008. - № 1. - С. 5-6.

  7. Гражданская З. От Шекспира до Шоу. – М.: Просвещение, 1981.

  8. Градовський А.В. Лінгвістичний експеримент очима полковника Пікерінга // ЗЛ - 2001. - № 1. – С.18 – 20.

  9. Жукова А.Г. “Та, що я вирізьбив з мармуру…”: Вивченян п’єси Б.Шоу “Пігмаліон” з використан-ням опорних схем // ЗЛ – 1997. – № 7. – С.16 – 19.

  10. Ковбасенко Ю. Джордж Бернард Шоу: “Я впливав на Жовтневу революцію” // ЗЛ –2000. - №5. - С.55-64.

  11. Летнянчин П.  Особливості характеротворення у драмах Б. Шоу та І. Франка // Наукові записки. — Тернопіль, 2007. - Вип.22. - С.273–283.

  12. Ніколенко О.М., Шахова Н.О. Б.Шоу: “Справжній прогрес стане можливим, якщо ми… зможемо створити нових людей”//ВЛ -2006.-№ 4 -С.38 – 41.

  13. Нестерук С. Творчість Б.Шоу у ґендерному прочитані // ЗЛ – 2003. - № 48. – С.13 – 18. або Актуальні проблеми слов’янської філології. - К., 2004. - Вип. 9: Лінгвістика і літературознавство. - С. 308–315.

  14. Рибінська Ю. Особливості аналізу драматичного інонаціонального твору (на матеріалі вивчення комедії Б. Шоу “Пігмаліон” у класах філологічного профілю) // Гуманітарний вісник. - Тернопіль, 2006. - Вип. 8: Педагогіка. Психологія. Філологія. Філософія. - С. 175–179.

ІІІ.

30

^ ЛІТЕРАТУРА ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX ст.




2

^ Вступ. Історико-соціальна характеристика доби.

Найвідоміші представники модерністських та авангардистських

течій першої половини ХХ ст.


XX ст. як літературна епоха, глибинний переворот в естетиці й художній практиці. Основні етапи та тенденції розвитку літератури першої половини ХХ століття, естетичні пошуки, художні набутки. Вплив естетики Шопенгауера, “філософії життя” Ніцше та інтуїтивізму Бергсона на формування світобачення людини XX ст. Вплив історичних та соціальних процесів (світові війни, революції, створення тоталітарних режимів, світова економічна криза тощо) на подальший розвиток літератури.

Розкол літератури на елітарну та масову. Література та ідеологія.

Модернізм та авангард: пошуки нових форм та естетичних принципів.

Виникнення нових угруповань і експериментаторство в ліриці - художні прикмети часу. Формування нових принципів художнього мислення, засад і форм вираження світу, відтворення людських почуттів. Творення нової поетичної метамови. Широкий спектр літературних течій, їх художні програми.

Світовий поетичний авангард. Найвідоміші представники модерністських та авангардистських течій в поетичному мистецтві: Гійом Аполлінер, П.Елюар, Т.С.Еліот, Г.Тракль, Ф.Гарсіа Лорка, В.Незвал та інші

^ Вплив світової поезії на розвиток російської лірики першої половини XX ст. Срібне століття російської поезії як найвищий її злет на зламі віків. Розквіт релігійно-філософської думки на межі ХІХ-ХХ ст. (В.Соловйов, М.Федоров, М.Бердяєв, П.Флоренський та ін.). Основні модерністські та авангардистські течії та їх найвидатніші представники: символізм (Д.Мережковський, К.Бальмонт, В.Брюсов, О.Блок, А.Бєлий та ін.), акмеїзм (М.Гумільов, Анна Ахматова, О.Мандельштам), футуризм (В.Хлєбніков, В.Маяковський та ін.). “Нові селянські” поети (М.Клюєв, С.Єсенін та ін). Поети поза літературними угрупованнями (М.Волошин, М.Цвєтаєва, Саша Чорний та ін.). Трагічні долі митців “срібного століття”.


Теорія літератури. Поняття про авангардизм, експресіонізм, футуризм, імажинізм, акмеїзм.

Міжлітературні зв’язки. 1. Доля митців за часи тоталітарного режиму.

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія. 1.Перша світова війна. Революції. Світова криза 20-30 рр. ХХст. Створення тоталітарних держав. 2.Естетика Шопенгауера, “філософія життя” Ніцше та інтуїтивізм Бергсона. 3. Імпресіонізм у зарубіжному та українському живописі. 4. Малярський авангард.

Культурологічний контекст: 1. Малевич К. “Чорний супрематичний квадрат”, “Авіатор”. 2. Магрітт Р. “Криве дзеркало”, “Поштова листівка”, “Роздум”. 3. Гончарова Н. “Ангели та аероплани”. 4. Сомов “Дама в блакитному”, “Жар-птиця”. 5.Борисов-Мусатов В. “Зустріч біля колони”. 6. Шагал М. “Прогулянка”, “Дзеркало”. 7. Меньков М. “Симфонія”. 8. Боччоні У. “Симультанні образи”, “Матерія”. 9. Брак Ж. “Скрипка і палітра”, “Будинки в Естаці”. 10. Сальвадор Далі . “Зачарована кімната. Метафізична музика”. 11. Арп Г. “ Пляшка та борода ” (рельєф).

Студент(ка):

характеризує історико-соціальне тло означеної доби;

визначає ХХ ст як глибинний переворот в естетиці і художній практиці, провідні тенденції літературного процесу першої половини ХХ століття;

акцентує увагу на роздвоєнні культурного процесу на два річища (елітарну і масову культуру) як характерну ознаку ХХ століття;

називає причини формування нових принципів і структур художнього мислення в літературі; провідні модерністські й авангардистські напрями і течії означеної доби, а також їхніх найвідоміших представників;

пояснює, які відбулися глибинні перевороти в естетиці й художній практиці поезії ХХ ст.;

висловлює судження про розвиток модернізму, зокрема в країнах тоталітарного режиму; про сутність програм літературних течій та угруповань;

дає визначення понять: авангардизм, модернізм; експресіонізм, футуризм, імажинізм, акмеїзм;

розвиває навички дослідницької діяльності; вміння складати опорно-логічний конспект, самостійно опрацьовувати літературно-критичну статтю, користуватися літературознавчим словником;

усвідомлює суспільне призначення авангардистських та модерністських течій в поетичному мистецтві ХХ ст.

досліджує трагізм долі митців означеної доби.

  1. Балашов Т.В. Французская поэзия ХХ ст. – М., 1982.

  2. Борецький М.І. Російська модерністська поезія “срібної доби” // ВЛ –1999. - № 3.

  3. Бульвинська О. “Серебряный век” русской поэзии в идеомах А.Вознесенского // ЗЛ – 2000. – №5.

  4. Васіна О. В.  Символ в мистецтві авангарду // Вісник. - Х., 2003. - №1: Мистецтво. Архітектура. - С.70–75.

  5. Волощук Є.В. Вивчення зарубіжної літератури в 11 класі: Посібник для вчителя. – К.: Освіта, 2002. – С. 38-45, 78-85.

  6. Ганіч Н. Художні відкриття “Срібної доби” російської поезії. Розквіт філософської думки на межі ХІХ - ХХ ст. // Газ. ЗЛ -2005. -№ 41. – С.3-4.

  7. Зверев А. ХХ век как литературная епоха // Вопросы литературы. – 1992. - № 2.

  8. Клінг О. “Серебряный век” – через сто лет (диффузное состояние в русской литературе нач. ХХ в.) // ВЛ – 2000. – №11.

  9. Лозовая Л. В.  Русский футуризм и романтизм // Інтелект. Особистість. Цивілізація. - Донецьк, 2006. - Вип.4. - С.271–280.

  10. Миропольська Є. В.  Акмеїзм і філософія абсурду: точки дотику // Акмеологія - наука XXI століття. - К., 2005. - С.287–290.

  11. Наливайко Д.С. Про співвідношення “декадансу”, “модернізму”,“авангардизму” // Слово і час. – 1997. - № 11-12.

  12. Наливайко Д. Панорама французької поезії від Аполлінера до Превера // Вікно у світ. – 2000.-№1.-С.113-130.

  13. Пахарева К., Пахарева Т. Литература “серебряного века”: эстетическое превыше всего // ВЛ – 2000. – №1.

  14. Стамат Т. “Ростком серебряным рванулся ввысь…” Срібна доба російської культури // Газ. ЗЛ – 2005. - № 41. – С. 5-10.

  15. Червинская О. Акмеизм в контексте Серебряного века и традиции. – Черновцы, 1997.

  16. Яструбецька Г.  Модернізм. Авангардизм. Експресіонізм. Кореляційний аспект // Актуальні проблеми сучасної філології. Сер. Літературознавство. - Рівне, 2001. - Вип.10, спец. Український модернізм зі столітньої відстані. — С.9–18.




1

^ З АВСТРІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Рáйнер Марíя Рíльке (1875—1926)

Орфей, Еврідіка, Гермес”, “Ось дерево звелось...”


Райнер Марія Рільке - видатний австрійський поет і прозаїк. Особливості світогляду митця, розуміння призначення мистецтва. Поет - Божий посланець. Синтетичний вияв новітніх течій і тенденцій в поезії Р. М. Рільке.

Особливості лірики: інтелектуальність, філософічність, музичність, ліризм. Відображення в творі Орфей, Еврідіка, Гермес провідних мотивів лірики Рільке: взаємозв’язку життя і смерті, трагічних розривів у взаєминах чоловіка та жінки, сутності й покликання мистецтва. Образ Орфея як персоніфікація сили мистецтва, що приборкує природу й одухотворює світ.

Вираження традиції відчуження людини в дегуманізованому світі. Ностальгія за втраченою єдністю людини з природою.

^ Оптимістичність, духовна наснаженість поезій, сповнених любові до людей і світу (Згаси мій зір..., Осінній день, Сонети до Орфея та ін.).

Рільке і Україна. Українські мотиви в творчості митця (новела Як старий Тимофій умирав, співаючи, Пісня про Правду, вірші Мазепа, Карл XII мчить по Україні та ін.).


Теорія літератури. Поглиблення понять про ліричний цикл, сонет.

Міжлітературні зв’язки. 1. Антична література. Міф про Орфея у поезіях Гійома Аполлінера та Р.М.Рільке. 2. Типологічна спорідненість творчості Р.М. Рільке з українською поезією 20-30 років (М.Зеров, М.Драй-Хмара, Ю.Клен, Б.-І. Антонич). 3.Стаття В.Стуса “Райнер Марія Рільке”.

Культурологічний контекст: 1. Пастернак Л. “Рільке в Москві”. Ілюстрації до творів Рільке. 2. Вестхоф К. Бюст Рільке. 3. Джорджоне. “Смерть Орфея”. 4.Рулант Саверей. “Орфей”. 5. Шагал М. “Міф про Орфея”. 6. Клеє П. “Осяяний листок”. 7. Римська копія. Орфей, Еведіка, Гермес. 8. Клімт Г. “Музика”, “Дерево життя”, “Життя та смерть”. 9. Дельвіль Ж. “Орфей”. 10. Магрітт Р. “В країні ночі”. 11. Рембрант “Три дерева”. 12. Давід Ф. “Мрійник”. 13. Мунк Е. “Дерево”. 14. Роден О. “Мислитель”, “Прощання”, “Псіхея”. 15. Веберн А. Ораторія №8. Дві пісні для голосу та ансамблю (кларнет, бас кларнет, труба, селена, арфа, скрипка, альт, віолончель). 16. Мійо Д. “Бідування Орфея” (опера). 17. Шостакович Д. Симфонія № 14. 18. Дель Селлайо “Орфей та Еврідіка. 19.”Х/ф. “Заповіт Орфея” (фр. реж. Жан Кокто, 1960). 20. Максимов В. Скульптура “Пора листопада” (дерево).

Студент(ка):

називає особливості світоглядних позицій митця;

характеризує творчість Р.М.Рíльке як синтетичний, об’єднаний вияв новітніх течій і тенденцій у поезії;

висловлює судження про призначення мистецтва, роль митця в суспільному житті;

наводить приклади втілення в творах Р.М.Рільке мотивів: відчуження людини в дегуманізованому світі; нос-тальгії за втраченою єдністю людини зі світом; українських мотивів;

виразно читає і аналізує вірші Р.М.Рільке;

досліджує творчу інтерпретацію Р.М.Рільке античного міфу про Орфея;

дає визначення понять: ліричний цикл, сонет, а також ілюструє їх на прикладах творчих здобутків поета;

усвідомлює, що суть мистецтваодухотворити світ, перетворити його на світ краси, гармонії.


  1. Бітківська Г.В. Урок вивчення поезії Р.-М.Рільке // ВЛК – 2001. - № 9. – С. 31-33.

  2. Зуєнко М.О. Стильовий аналіз ліричних творів: На прикладі творчості П.Верлена, Р.М.Рільке // ВЛ – 2006 - № 1. – С.16-19.

  3. Іванишин П.  Поет і буття: специфіка онтологічного дискурсу Райнера-Марії Рільке // Вісник.- Львів, 2004. - Вип.35. - С.344–356.

  4. Кравченко Л.  Художньо-естетична рецепція “Сонетів до Орфея” Р. М. Рільке його перекладачем В. Стусом // Верховина. - Дрогобич, 2003. - С.140–148.

  5. Мойсієнко А.К.  “Осінній день” Р. М. Рільке в українських перекладах // Австрія й Україна у контексті європейської інтеграції й співробітництва. - Відень; К., 2005. - С.72–76.

  6. Наливайко Д.  Шукаючи єдності зі світом і людьми. Рільке і Русь // Дух і літера - К., 2001. - № 7–8. - C.181 – 205.

  7. Ніколенко О., Барданова Ю. Філософське осмислення Р.М.Рільке сенсу буття і призначення мистецтва // ВЛ – 2002. – № 10.

  8. Ніколенко О.  Бог і Орфей у художній свідомості Р.-М. Рільке // Слово і текст. - Чернівці, 2005.-Вип.2. - С. 80–103.

  9. Орфей ХХ ст. Райнер Марія Рільке // ЗЛ – Книга 8: Бібліотека тижневика.–К.: Перше вересня, 2000.

  10. Рільке Р.М. Думки про мистецтво і поезію. – К., 1986.

  11. Рильке Р.М. Дыхание лирики: Переписка с Мариной Цветаевой и Борисом Пастернаком: Письма 1926 г. – М., 2000.

  12. Рубан А. А.  Міф про Орфея та його втілення у творчості Р. М. Рільке і Л. М. Андреєва // Актуальні проблеми слов’янської філології.- К., 2008.- Вип.15. - С. 257-262.




1

^ З ФРАНЦУЗЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Ґійóм Аполлінéр (1880—1918)

Лорелея”, “Міст Мірабо”, “Зарізана голубка й водограй”


Гійом Аполлінер (Вільгельм-Альберт-Володимир-Олександр-Аполлінарій Костровицький) - творець нової ери у світовій культурі та євро­пейського авангарду.

Шлях поета від неоромантизму до кубофутуризму. Реакція на символізм, звернення до реального, предметно-чуттєвого і його вираження “прямим словом”. Зміна позиції щодо життя, ствердження активно-творчого ставлення до нього. Сутність його поетичної реформи.

Збірки “Алкоголі. Вірші 1898-1918 рр.”, “Каліграми. Вірші Миру і Війни”: ідейний задум та особливості його художнього втілення. Сюрреалізм як засіб художнього самовираження.

Оригінальність творчої манери поета (“Лорелея”, “Міст Мірабо”, “Зарізана голубка і водограй”).


Теорія літератури. Поняття про сюрреалізм, каліграму.

Міжлітературні зв’язки. 1. Урбаністична поезія Г.Аполлінера і В.Маяковського. Осмислення поетами трагедії першої світової війни. 2. Типологічна спорідненість творчості Г.Аполлінера з українською поезією 20-30-х років (М.Зеров, М.Драй-Хмара, Ю.Клен, Б.-І. Антонич). 3. Риси типологічної подібності між “каліграмами” Аполлінера та бароковою поезією (С.Полоцький, С.Беринда та інші).

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія:1. Перша світова війна 1914 – 1918р.

Культурологічний контекст: 1.Матісс А. “Портрет Аполлінера”. 2.Кіріко Ж. “Портрет Гійома Аполлінера”. 3. Графічні малюнки Пікассо П., Лорансен М., Кокто Ж., Вламінка М., П’єре Г. 4. Верейський В. “Париж. Міст Мірабо”. 5.Нарбут Г. “Алегорія на початок Першої світової війни”. 6. Пікассо П. “Голуб”, “Авіньйонські дівчата”. Шаржі: “Аполлінер у вигляді Папи Римського, Геракла, французького академіка”. 7. Далі С. “Сталість пам’яті”, “Сон”, “Метаморфози Нарциса”, “Осінній канібалізм”. 8. Делоне Р. “Ейфелева вежа”, “Вікна”. 9. Руссо А. “Війна, або Кавалькада розладу”, “Поет і Муза”, “Вид Ейфелової вежі”. 10. Шагал М. “На честь Аполлінера”. 11. Пуленк Ф. “Звіринець”, “Банальності” (цикл пісень на вірші Аполлінера). 12. Шостакович. Симфонія № 14. 13. Сенс-Санс К. “Карнавал тварин” (фантазія). П’єса для скрипки з оркестром. 14. Массне Ж. “Елегія”.

Студент(ка):

характеризує творчість Ґійóма Аполлінéра як шлях від неоромантизму до кубофутуризму;

розкриває своєрідність художнього пошуку та сутність поетичної реформи Аполлінера;

простежує на матеріалі поезій різні поетичні системи, зокрема новаторство візуального оформлення твору, особливості його поезії: ліризм, асоціативність, глибину почуттів, символіку образів;

простежує на метеріалі поезій зміну життєвої позиції поета;

виразно читає і аналізує вірші Аполлінера;

дає визначення понять: сюрреалізм, вірші-каліграми, поетична форма, а також ілюструє їх прикладами з творчої спадщини митця;

усвідомлює необхідність ствердження активно-творчого ставлення до життя.


  1. Волощук Є. Г.Аполлінер і розвиток французької та європейської авангардистської поезії // ВЛ – 2003. - № 10. – С. 41 - 47.

  2. Гузь О. Осмислення трагедії війни в поезії Аполлінера “Зарізана голубка і водограй” // Газ. ЗЛ – 2004. - № 33. – С. 13-14.

  3. Гришин-Грищук І. До історії одного вірша Гійома Аполлінера // Слово і час. –1997.– № 3. – С. 72-74.

  4. Мазніченко І.  Критичний метод і естетика Гійома Аполлінера у контексті розвитку критичної думки початку XX століття // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культур-ної спадщини. - К., 2007. - Вип. 4. - С. 65–80.

  5. Мележик В. Таємниця народження поезії (урок-дослідження за творчістю Аполлінера) // ЗЛ –2003. – № 6. – С. 36-42.

  6. Наливайко Д. Шляхами оновлення поезії / Гійом Аполлінер. Поезії.: Переклад М.Лукаша. – К.: Дніпро, 1984.

  7. Ніколенко О., Бардакова Ю. Вивчення поезії ХХ століття у школі: Гійом Аполлінер, Райнер Рільке: Посібник для вчителя. – Х., 2003. – С.6.-70.

  8. Рада І.М. Гійом Аполлінер: Цікавинки з життя поета як опорні сигнали для пам’яті учнів // ВЛ – 1997. - № 5. – С. 41-44.

  9. Радзієвська В.  Творчість Гійома Аполлінера та Олександра Архипенка в контексті міжкультурного діалогу України і Франції першої половини XX століття // Наук. зап. - Тернопіль, 2007. - Вип.1 (21). - С.263–284.

  10. Сірочук Т. Г.  Ґійом Аполлінер — “свідок свого часу” (1880–1918) // Питання літературознавства. - Чернівці, 2002. - Вип. 9 (66). - С. 79–84.

  11. Сірочук Т.  Аполлінер: міф чи реальність? // Питання літературознавства. - Чернівці, 2004. - Вип.11 (68). - С.57–62.




1

^ З АНГЛОМОВНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Томас Стернз Еліот (1888 – 1965)

Ранок біля вікна”, “Суїні серед солов’їв”, “Порожні люди”


Життєвий і творчий шлях письменника. Еліот – видатний англійський і американський поет. Філософська основа творчості.

Еволюція від авангардизму до нео­класицизму. Своєрідність художнього світу митця. Трагічне відчуття дійсності з її відчуженістю між людьми, духовним спустошенням людства, що не має жодних шансів на виживання, в поезіях “Ранок біля вікна”, “Суїні серед солов’їв”, поемі “Порожні люди”. Зміщення акценту в пізній поезії на пошуки позитивних начал і цінностей, на протидію хаосу і абсурдності буття.

Роль поета в розвитку модернізму в англомовних літературах.


Теорія літератури. Поглиблення поняття про неокласицизм.

Культурологічний контекст: 1. Мансуров П. “Міраж”. 2. Сковородніков Ю. Ілюстрації до збірки Т.С.Еліота “Вибране”. 3. Реріх Н. “Останній Ангел”. 4. Ісачов. “Апокаліпсис”. 5. Ліницький Д. (Отець Стефан). “Крізь дзеркало апокаліпсису”. 6. Веберн А. “Симфонія” (концерт для дев’яти інструментів).


розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;

характеризує основні мотиви поезії Еліота,

висловлює судження щодо головної проблеми творчості митця – духовну кризу сучасності;

виразно читає і аналізує вірші митця;

коментує та ілюструє цитатами творче кредо Еліота: “Поет значущий не своїми емоціями, а здатністю перетворювати особисте в щось значніше й відсторонене, в щось універсальне й надособистісне”;

визначає образи-символи спустошеності землі і сучасної людини в поемі “Порожні люди”;

висловлює судження про творчість Т.С.Еліота як поета з трагічним світовідчуттям;

усвідосмює необхідність сприйняття і осмислення явищ мистецтва як елементів культури певного часу.

  1. Вишницька Ю. Міфологеми “вода” і “вітер” у текстовому просторі Т.С.Еліота // Газ. ЗЛ – 1999. - № 16.- С. 4-5.

  2. Коломієць Л.В. Основні мотиви лірики Томаса Стернза Еліота // ВЛ – 1999. - № 5. – С.62.

  3. Миронов Є.М. Нобелівські лауреати: Томас Стернз Еліот // ЗЛ – 1996. - № 8. – С.48.

  4. Орлов О. Поетичний світ Томаса Стернза Еліота // Вікно в світ. – 1999. - №6. - С. 143-150.

  5. Павличко С. Лабіринти Томаса Стернза Еліота // Газ. ЗЛ – 1999.- № 16. – С. 3, 6.

  6. Павличко С. Поезія Томаса Стернза Еліота // Еліот Т.С. Вибране. – К.:Дніпро, 1990. – С.3-25 .

  7. Тарновський О.Т. Т.С.Еліот і Павло Тичина // Всесвіт. – 1990. - № 6.

  8. Чертенко А. “И пламя и роза одно” // Газ. ЗЛ – 2003.- № 45. – С. 12-24.

  9. Чертенко О.П. Т.С.Еліот – поет і теоретик модернізму: Літературознавчий нарис до вивчення його творчості // ВЛ – 2003. - № 10. – С. 48-52.

  10. Шпак В.К. До земного бутя: Томас Еліот // Слово і час. – 1998. - № 12.




1

^ З ІСПАНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Федерiко Ґарсíа Лóрка (1898—1936)

Про царівну Місяцівну”, “Балада про чорну тугу”, “Гітара”,

Газела про темну смерть”, “Касида про сон під зорями”


Федеріко Ґарсіа Лорка - видатний іспанський поет і драматург. Фольклорні витоки і проблеми міфологізму в поезії Ф.Ґарсіа Лорки. Сюрреалістичні ознаки його лірики та пошуки нових форм художньої виразності.

Відчуття життя в усіх його контрастах - основа світовідчуття митця.

Поєднання земного і космічного, буденного і вічного, “плоті і мрії”, трагедії і життєстверджуючої сили в творах письменника (“Краєвид”, “Гітара”, “Крик”, “Циганське романсеро”, “Касида про троянду”, “Балада про чорну тугу” та ін.).

^ Метафоричність, музичність, конк­ретність образів, ритмічне розмаїття, багатство асоціацій, міфопоетика. Синтез у творах міфології та фольклору з поетикою модернізму. Персоніфікація природних сил і стихій (“Газела про темну смерть”, “Касида про сон під зорями”, “Про царівну Місяцівну”).


Теорія літератури. Поняття про канте-хондо, романсеро. Поглиблення понять про касиду, газелу.

Міжлітературні зв’язки. 1. Образ Кармен в ліриці О.Блока і Ф.Ґарсіа Лорки. 2. Концепція ідеального в ліриці Ф.Ґарсіа Лорки та С.Єсеніна. 3. “Лорківська” тема в українському письменстві (В.Стус “Гордість Іспанії”, Д. Павличко “Федеріко Ґарсіа Лорка”).

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія. Революція 1931-1936 рр. в Іспанії.

Культурологічний контекст: 1.Мане Е. “Іспанський гітарист”, “Іспанський балет”. 2.Пікассо П. “Скрипка і гітара”, “Торо й Торерос”. 3.Кандинський В. “Закохана пора”. 4.Клімт Г. “Поцілунок”. 5. Далі С. “Іспанія”, “Передчуття громадянської війни в Іспанії”. 6. Матіс А. “Голова циганки”. 7. Кіріакіді. Ілюстрації до збірки “Вибране”. 8. Луїджі Н. “Епітафія Ф. Ґарсіа Лорки” (у 3-х ч. для солістів хору та інстр.). 9.Мамедов Ю. Три драматичні романси на вірші Ф.Ґарсіа Лорки. 10. Мансурян Т. “Три романси на вірші Лорки”. 11. Верещагін Я. Хори на вірші Лорки. 12. Сарасате П. “Андалузький романс”. 13. Глінка М. “Іспанські увертюри”.

Студент(ка):

розкриває найвизначніші факти з життя Ф. Ґарсіа Лорка; особливості світосприймання поета, поєднання ліричного з трагічним;

визначає персоніфікацію природних сил і стихій як важливу рису стилю поета, підтверджує свої висновки прикладами з поезій;

характеризує мелодійність і ритмічність його поезії;

виразно читає і аналізує вірші Ф. Гарсіа Лорки;

дає визначення понять: касида, газела, канте-хондо, романсеро, а також ілюструє їх прикладами з поетичних збірок митця;

досліджує трансформацію фольклорних образів у ліриці Ф.Гарсіа Лорки;

усвідомлює демократичну спрямованість творчості митця.


  1. Арсентьева Н.  Концепция идеального в лирике С. Есенина и Ф. Гарсиа Лорки // Ритуально-міфологічний підхід до інтерпретації тексту. - К., 1998. - С. 171–176.

  2. Белоус Л. В.  Трансформация фольклорных образов в поэзии Гарсиа Лорки // Мова і культура. - К., 1997. - Т.2. - С.21–22.

  3. Вовк Я.  Ключі до розуміння поетичного світу Федеріко Гарсіа Лорки // Зб. наук. пр. - Полтава, 2006. - Вип.1–2 (48–49): Сер.: Філологічні науки. - С.165–173.

  4. Гарсіа Лорка. Думки про мистецтво – К.: Мистецтво, 1975.

  5. Гладышев В.В., Пронкевич А.В. О роли анализа подстрочного перевода для постижения идеи произведения. На примере стихотворения “Гитара” Ф.Гарсиа Лорки // ВЛ – 2000. - № 3.

  6. Ільницький М. Образ нічного неба: архетип місяця у поезії Б.-І.Антонича, Ф. Ґ. Лорки та І. Калинця // Літературознавство. - Чернівці, 2003. - Кн.1. - С.158–163.

  7. Конева Т.М. “Недаремно ж колись Афродіта народилася з піни морської…” // ЗЛ – 1998. - № 11. – С. 40-41.

  8. Новикова М. Федеріко Ґарсіа Лорка: бенкет катастроф // ЗЛ – 2002. – № 34.-С. 17.

  9. Москаленко О.  Мотив ініціації в ліриці Ф. Ґ. Лорки // Сучасні літературознавчі студії. — К., 2005. - Вип.2: Дитина і світ: проблеми культурного діалогу. - С.76–80.

  10. Павличко Д. Федеріко Ґарсіа Лорка // Тема. – 2000. – № 2.

  11. Пронкевич О. В.  Лорка — українець або Лорка українською? // Літературна компаративістика. - К., 2005. - Вип.2. - С.286–298.




1

^ З РОСІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Олексáндр Олександрович Блок (1880—1921)

Незнайома”, “Весно, весно, без меж і без краю...”, “Скіфи”


Своєрідність символізму в російській поезії, його філософсько-естетична основа, відображення в поезії протиріч суспільного життя, культурна орієнтація (античність, доба романтизму, новозавітні та скандинавські міфи тощо). Найвизначніші поети-символісти: Д.Мережковський, К.Бальмонт, В.Брюсов, О.Блок , І.Анненський та ін..

Творчість О.Блока (1880-1921) – вершина російського символізму. Найвідоміші поетичні цикли, головні мотиви й провідні образи-символи блоківської лірики. Мелодійність віршів.

Цикл “Вірші про Прекрасну Даму”. Образ Незнайомої як втілення Вічної Жіночності; його протиставлення світу ницої прози життя.

Ідея “двобою з життям” та “любові-ворожнечі” у поезії “Весно, весно, без меж і без краю...”

Ставлення О.Блока до революції, сучасності та історичного шляху Росії в поезії “Скіфи”.


Теорія літератури. Поглиблення понять про символ та символізм, ліричний цикл.

Міжлітературні зв’язки. 1. Російський та французький символізм. 2. Біблійні символи в російській літературі. 3.Вплив О.Блока на творчість М. Вороного (“Блакитна панна”, ”Інфанта”). 4.Образ О.Блока в російській та українській поезії (Анна Ахматова, Б.Пастернак, М.Цвєтаєва, Л.Костенко).

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія. 1. Перша світова війна. Російська революція 1917 року, розбудова соціалістичної держави у СРСР. 2. Доля митців за часи тоталітарного режиму в СРСР.

Культурологічний контекст: 1. Сомов К. “Портрет О.Блока”. 2. Крамськой І. “Незнайома”. 3. Бакст Л. “Незнайома”. 4. Філонов П. “Формула весни”. 5. Глазунов І. Ілюстрації до “Прекрасної дами”. 6.Анненков Ю. Ілюстрації до поеми “Дванадцять”. 7. Кламт Г. “Портрет Аделі Блох-Бауер”. 8. Коньонков С. “Портрет О.Блока”. 9. Шапорін Ю. “На полі Куликовому” (симфонія-кантата). 10. Шостакович Д. “Сім віршів О.Блока” (вокально-інструментальна сюїта). 11.Свиридов Г. Петербурзькі пісні на вірші О.Блока. 12. Рахманінов С. “Весняні романси”. 13. Чайковський П. “Весна”.

Студент(ка):

визначає символізм як перший модерністський напрям “срібної доби” російській поезії, а творчість О.Блока як один із найповніших виявів російського символізму;

називає найвизначніших майстрів символізму в російській літературі, провідні мотиви й символи лірики О.Блока;

простежує на матеріалі поезії образ Незнайомої як творче авторське втілення Вічної Жіночності;

виразно читає і аналізує поезії Блока, відзначає наявність у них елементів символізму (звукопису, натяку, сугестії, символів тощо);

дає визначення понять: символізм, символ, ліричний цикл, а також ілюструє їх прикладами з поезій;

розвиває вміння відчувати поетичний світ митця, філософську символіку, романтичність, музичність поезії;

усвідомлює внесок О.Блока у світову культуру; переваги високої духовності над буденністю.

  1. Андреева В.  София Премудрая — прекрасная дама русского символизма (Встреча Блока и Белого в соловьевских идеях) // Россия и гнозис. - М., 1998. - С.49–63.

  2. Бураго С.Б. А.Блок. Очерк жизни и творчества. – К., 1981.

  3. Гал М.  Особенности структуры “Незнакомки” Блока // Концепция и смысл. - Спб., 1996. - С.294–302.

  4. Зарубіжна література в 11 класі: Матеріали для вчителя. /Автори–укладачі Івашина Т.М., Сипко Л.М. інші.- Тернопіль, 1998. - Ч.І. - С. 135-180.

  5. Ковбесенко Л.В. Последняя точка в “книге жизни” Александра Блока // ВЛ – 1996.- № 7. - С. 39-42.

  6. Скоробогатова Е. А.  Некоторые особенности морфологического устройства стихотворений А. Блока // Харківський держ. пед ун-т ім. Г.С.Сковороди. Наукові записки. Сер.: Літературознавство. – Х.,2000. – Вип.3 (27).- С.133-141.

  7. Сорвилова Т.  Системные отношения семантических полей, связанных с библейскими символами, в русской поэзии золотого и серебряного веков (А. Пушкин, М. Лермонтов, А. Блок, А. Белый) // Біблія і культура. – Чернівці, 2001. – Вип.3.— С.300–305.

  8. Файнберг М. Сандро Боттичелли в художественном мире Блока // Вопросы литературы. – 1996. - № 4. - С. 128-156.




1

Аннa Ахмáтова (1889—1966)

Довкола жовтий вечір ліг”, “Дав мені юнь ти сутужну”, “Реквієм”


Акмеїзм, його особливості: психологізм у розкритті інтимних переживань, чуття поетичності речового світу, імпресіоністичність, повернення до класичної прозорості мови. Найвизначніші представники - М.С.Гумільов, О.Е.Мандельштам, Анна Ахматова.

Трагізм життєвої долі Анни Ахматової (Анни Горенко). Втілення засад акмеїзму в творчості письменниці. Основні теми і мотиви лірики, поетична символіка. “Поезія втрат” ранньої Ахматової, її художні особливості: загостреність і драматизм переживань, психологічна деталь, лаконізм, аскетичність художніх засобів.

“Реквієм” - пам'ятка доби тоталітаризму. Створення в поемі узагальненого портрету народного страждання, розкриття єдності материнської трагедії ліричної героїні і країни, проблема історичної пам’яті. Поліфонізм поеми, її гуманістичний пафос. Біблійні символи (Богоматір, хрест, апокаліптична зірка).

Анна Ахматова і Україна.


Теорія літератури. Поглиблення понять про акмеїзм, поліфонізм, психологізм, художні виражальні засоби.

Міжлітературні зв’язки. 1.Образ Анни Ахматової в російській поезії (О.Блок, О.Мандельштам, М.Цвєтаєва, Б.Пастернак). 2.Пушкінські традиції в творчості Анни Ахматової. 3.Біблійні мотиви в поезії Анни Ахматової.

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія. Перша світова війна. Російська революція 1917 року, розбудова соціалістичної держави у СРСР. Тоталітарний режим, масові репресії 1937-1938 в СРСР.

Культурологічний контекст. 1. Модільяні А. “Анна Ахматова”. 2. Альтман М. “Портрет Анни Ахматової”. 3. Анненков Ю. А. “Ахматова” (малюнок). 4. Осьмеркін А. “Портрет Ахматової. Біла ніч.” 5. Анненков Ю., Тишлер О., Остроумов-Лебедєв А., Замирайло В. Ілюстрації до поезій Ахматової. 6. Сомов К. “Чаклунство”. 7. Руні Л. “Помилка смерті”. 8. Роден О. “Та, що плаче”. 9. Дж.ді Бондоне “Оплакування Христа”. 10. Руо Ж. “Розп’яття”. 11.Рахманінов С. Прелюдія № 5, 7. 12. Шостакович Д. Симфонія № 5, 7. 13. Тіщенко Б. “Реквієм”. 14. Саворін В. Скульптура “Поет і муза”. 15. Ерьзя С. Скульптура. “Мужність”.

Студент(ка):

визначає творчість Анни Ахматової як одне з найповніших утілень можливостей акмеїзму;

називає основні етапи творчості Анни Ахматової, її зв'язок з Україною;

досліджує на матеріалі поезій поетичність творів Ахматової, на прикладі “Реквієму” особисту трагедію письменниці, трагедію народу, протест поетеси проти насильства, акцентує увагу на особливості композиції поеми; трансформації біблійних образів в поезії Анни Ахматової;

висловлює судження про поетичну творчість Анни Ахматової як яскраве явища жіночої поезії ХХст.;

виразно читає і аналізує вірші Анни Ахматової;

дає визначення понять: акмеїзм, психологізм, звукопис, художня деталь, а також ілюструє їх прикладами з поезій;

усвідомлює такі категорії, як честь, людська гідність, мужність, сила духу; необхідність боротьби зі злом, несправедливістю, необхідність формування активної життєвої позиції, уміння її відстоювати за будь-яких обставин, вияву громадянської стійкості, стоїцизму і відданості життєвим принципам.

  1. Гурвич И. Художественное открытие в лирике Ахматовой // Вопросы литературы. – 1995. - №3. -С. 153-174.

  2. Дзуцева Н. В.  Мировая культура в эпиграфах Анны Ахматовой // Художественное слово в пространстве культуры. — Иваново, 2007. - С.146–152.

  3. Кихней Л. Г.  К описанию внутреннего и внешнего пространства в поэзии Ахматовой: семантика образов-медиаторов // Анна Ахматова: эпоха, судьба, творчество.- Симферополь, 2007. - Вып.5. - С.3–10.

  4. Михайлова Г.  Античное наследие в творчестве Анны Ахматовой // Серебряный век: диалог культур. — Одесса, 2007. — С. 416–429.

  5. Ольшанська Є. Анна Ахматова і Україна // Слово і час. – 1994. - № 6. – С. 56-61.

  6. Пахарєва Т.А. “Под крылом у гибели”: “Реквием” Анны Ахматовой (Анализ поэтики) // ВЛ – 2002. - № 11.

  7. Павловский А.И. Анна Ахматова. Жизнь и творчество. – М., 1991.

  8. Рогозинський В. Під кленами з чорним листям…: етюд про Ахматову та Гумільова // ЗЛ - 2008. - № 7/8. – С.23-25.

  9. Рубинчик О. Е.  “Но где мой дом...”. Тема дома у Ахматовой // Анна Ахматова: эпоха, судьба, твор-чество. - Симферополь, 2007. - Вып.5. - С. 10–53.

  10. Скатов Н. Кгига женской души // Ахматова А. Собр.соч. в 2-х т. –Т.1. – М., 1990. – С.3-16.

  11. Тросик О.А. Вірші-молитви (Біблійні мотиви в поезії Анни Ахматової) // ВЛ – 2002. - № 11.

  12. Шевчук Ю. В.  Образ Музы в лирике А. Ахматовой // Анна Ахматова: эпоха, судьба, творчество. - Симферополь, 2007. - Вып.5. - С.64–74.




1

Володимир Володимирович Маяковський (1893–1930)

А ви змогли б?”, “Послухайте!”, “Лілічко! Замість листа”


Футуризм як авангардистська літературна течія, його естетичні засади. Епатажність, радикальний розрив із літературною традицією, сміливий формальний експеримент, пошуки нових засобів художньої виразності як характерні риси поезії футуризму.

Життєвий і творчий шлях письменника. Маяковський – лідер російського футуризму, його непересічна поетична обдарованість. Трагічна доля поета.

Своєрідність поезії ранньої лірики: мотиви бунту, пафос самоствердження і самовиявлення поетичного “Я”; сміливість експериментів поетичних форм та художньо-виражальних засобів, тонкий ліризм (“А ви змогли б?”, “Послухайте!” та ін.). Тема кохання в творчості митця (“Лілічко! Замість листа”).


Теорія літератури. Поглиблення поняття про футуризм.

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія. 1. Російська революція 1917 р., розбудова держави у СРСР.

Міжлітературні зв’язки. 1. Російський та італійський, український (М.Семенко) поетичний футуризм. 2. Образ В.Маяковського в поезії М.Цветаєвої, Б.Пастернака, М.Рильського, Д.Павличка.

Культурологічний контекст: 1. Дейнека О. “В.В.Маяковський у РОСТА”. 2. Шагал М. Із серії “Володимир Маяковський”, “Прогулянка”, “Закохані”. 3. Малюнки та рекламні роботи В.Маяковського. 4. Татлін В. Ілюстрації до поезій В.Маяковського. 5. Есхер М. “Зірки”. 6. Добужинський М. “Поцілунок”. 7. Меньков М. “Симфонія”. 8.Свиридов Г. “Патетична ораторія” (за мотивами творів В.Маяковського). 9. Локшин О. “На весь голос” (поема для баса, органу та оркестру). 10. Х/ф “Маяковський починається так…” (СРСР, 1958). 11. Чайков І. “В.Маяковський” (граніт). 12. Хлєбніков В. “Автопортрет”.

розповідає про головні віхи життєвого і творчого шляху поета;

відзначає органічне поєднання в творчості поета, з одного боку, “сенсаційних ефектів і гарячково-карколомних образів” (К.Чуковський) (“А ви змогли б?”, “Послухайте!”), з другого – щирого і тонкого ліризму; виразно читає і аналізує вірші В.Маяковського; досліджує на матеріалі поезій новаторство поетичної мови, форми вірша; дає визначення поняття: футуризм, авангардизм; висловлює судження про трагізм життєвої долі В.Маяковского в умовах тоталітарної системи; усвідомлює необхідність опірності несприятливим життєвим обставинам.


  1. Дітькова С. Маяковський і футуризм // ВЛК – 2006. - № 2. – С. 4-6.

  2. Жизнь и творчество В.В.Маяковского: Материалы для выставки в школе и детской библиотеке / Сост. и вступит. ст. Ю.Л.Прокушева; Оформл. Г.Ордынского. – М.: Дет.лит., 1987.

  3. Карабчиевский Ю. Воскресение Маяковского. – М., 1990.

  4. Мартынова О.С. Экспрессионистское видение мира в поэзии раннего Маяковского // Поэзия русского и украинского авангарда: история, эстетика, традиции (1910 – 1990 гг.): Тезисы всеукраинской научной конференции. – Херсон, 1990. – С. 55 – 57.

  5. Михайлов А. Маяковский. – М., 1988.

  6. Мойсеїв І. Від зірки до сонця // ЗЛ – 2001. - № 40. – С.7-8.

  7. Назарець В., Васильєв Є. Маяковський і Пастернак // ВЛК – 2002.- № 12. – С. 23-28.

  8. Скуратовский В. На гребене великих традиций // Газ. ЗЛ – 2001. - № 40. – С. 6.

  9. Тимченко С. Маяковский и Украина // Газ. ЗЛ – 2001. - № 40. – С. 5, 8.

  10. Чуковский К. Ахматова и Маяковский // Тема. – 1999. - № 3. – С. 30-62.

  11. Янгфельдт Б. Любов – это сердце всего: В.В.Маяковский и Л.Ю.Брик. Переписка. – М., 1991.




1

^ Борис Леонідович Пастернак (1890 – 1960)

Визначення поезії”, “По стіні збігали стрілки… ”, “Зимова ніч ”


Жанрове багатство творчої спадщини Б.Пастернака: поезія, проза, переклади. Пастернак і російський футуризм, неоднозначність стосунків поета з футуризмом. Еволюція поезії Б.Пастернака: від футуристських формальних пошуків до філософсько-поетичного осягнення “вічних тем”.

^ Тема поета і поезії в творчості митця (Визначення поезії). Особливості пейзажної лірики: одухотвореність образів природи, передача настроїв потрясіння, захвату буттям, лейтмотивні образи (злива, заметіль, свічка, сад). Філософська насиченість лірики.

Загальний огляд роману “Доктор Живаго”. Вірші в романі, їх значення, художні особливості.


Теорія літератури. Поглиблення понять про філософську лірику, звукопис, художню деталь у ліричному творі.

Міжлітературні зв’язки. 1. Образ Б.Пастернака в поезії А. Ахматової, Л.Костенко. 2. Вплив Р.М.Рільке на творчість Б.Пастернака.

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія. СРСР у першій половині ХХ ст.

Культурологічний контекст: 1. Піменов Ю. “Портрет Б. Пастернака”. 2.Пастернак Л. “Портрет Б.Пастернака”. 3. Анненков Ю. “Портрет Б.Пастернака”. 4. Жуковський С. “Місячна ніч”, “Зимова ніч”. 5. Масленікова З. “Б.Пастернак” (бюст). 6. Фотокомплект “Борис Пастернак” (1990). 7. Волосов В. “Свіча горіла” (2005). 8.Романс на слова вірша “Зимова ніч” (вик. І.Сказіної або А.Пугачової). 9. Шопен Ф. “Ноктюрн”. 10. Скрябін О. Поема № 2, “Мрії” (поема), романс на вірш “Зимова ніч”. 11. Борис Пастернак. Стихотворения. Эссе. Переводы. Читает автор (1989) (аудіозаписи).

Студент(ка):

називає основні етапи творчого шляху митця;

визначає світоглядні позиціїї та життєві принципи Б.Пастернака, художні особливості його лірики;

досліджує на матеріалі поезій собливості творчої манери митця;

висловлює судження про поетичну творчість та філософську наснаженість лірики Б.Пастернака;

виразно читає і аналізує вірші Б.Пастернака;

дає визначення понять: філософська лірика, психологізм, звукопис, художня деталь, а також ілюструє їх прикладами з поезій;

усвідомлює естетичне, людинотворче значення поетичної індивідуальності Б. Пастернака;

досліджує спорідненість філософської лірики Б.Пастернака з поезією Р.М.Рільке.

  1. Альфонов В. Поэзия Бориса Пастернака. – Л., 1990.

  2. Бітківська Г.В. Зануренню у філософську лірику сприяє емоційне тло: Урок-лекція з елементами аналітичної бесіди за сторінками лірики Б.Л.Пастернака // ВЛ – 2001. - № 11.

  3. Бітківська Г. Сторінками лірики Б.Пастернака // ВЛ – 2001. – № 2.

  4. Елисова М. О.  Образ-мифологема «ночь» как хронотопический изоморф мирового древа в мифопоэтической картине мира Бориса Пастернака // Літературознавчі студії. — К., 2004. - Вип.11. - С.138–143.

  5. Караменов М.І., Герцик О.В., Поведа С.Є., Савченко О.А. Творчість Б.Пастернака: У пошуках методичних варіантів // В.Л.–2001. - № 2.

  6. Караменов М. “Доктор Живаго” – царство мертвых, срез общественного сознания российской интеллигенции // ВЛ – 2001. – №2.

  7. Пастернак Е. Борис Пастернак. - М., 1989.

  8. Репало Я. М.  Своєрідність та роль пейзажу у збірці Б. Пастернака “Второе рождение” // Наук. зап. - Х., 2006. - Вип. 4 (48), ч. 2. - С. 82 – 87.

  9. Репало Я.  Особливості пейзажу в ранній ліриці Б. Пастернака // Зб. наук. пр. - Полтава, 2006. - Вип.1–2 (48–49): Сер.: Філологічні науки. - С.117 – 124.




1


^ Огляд. Європейська модерністська проза та її засновники


Вспуп. Основні етапи та тенденції розвитку європейської прози першої половини ХХ ст., естетичні пошуки, формування нових принципів і структур художнього мислення. Реалізм у літературі ХХ ст.: продовження традицій, пошуки нових засобів і форм художнього вираження. Взаємодія з модернізмом.

Світоглядні та естетичні засади західноєвропейського модерністського мистецтва, його художнє новаторство. Твори М.Пруста, Ф.Кафки, Дж.Джойса - яскраве втілення діалектики нових естетичних структур та течій у модерністській літе­ратурі. Художнє новаторство засновників літературної школи “потоку свідомості”.

Історико-культурне тло періоду “між двома світовими війнами”, провідні тенденції літератури цієї доби. Увиразнення досвіду особистості, духовно знівеченої Першою світовою війною, у творах письменників “літератури втраченої генерації” Е.Хемінгуея, Е.М.Ремарка, Р.Олдінгтона.

Розвиток антиутопії, його визначальні ознаки та найяскравіші представники: Є.Замятін, О.Хакслі, Дж.Орвелл, К.Чапек.

Осмислення руйнівних сил суспільно-історичного життя доби тоталітаризму, пошук нових духовних орієнтирів та шляхів збереження цінності особистості у літературі 1920-40-х рр. (Т.Манн, М.Булгаков, Б.Брехт, А.Камю, Пауль Целан та ін.).


Теорія літератури. Поняття про “потік свідомості”, літературу “втраченої генерації”, антиутопію.

Міжлітературні зв’язки. 1. Науково-фантастичний роман у світовій (Г.Уельс, Р.Бредбері, С.Лем) і українській літературі (В.Винниченко “Сонячна машина”). 2. Антивоєнний роман Е.М.Ремарка “Три товариші” і О.Т.Гончара “Людина і зброя”.

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія: Формування тоталітарних режимів у Європі кінця 20-х – початку 30-х рр. ХХ ст.

Культурологічний контекст: 1. Сикейрос Д. “Поступ суспільства”. 2.Бекон Ф. “Три ескіза фігур біля підніжжя розп’яття”. 3. Нарбут Г. “Алегоричне зображення початку Першої світової війни”. 4. Попова Л. “Портрет філософа”. 5. Мунк Е. “Крик”. 6. Нольде Е. “Пророк”. 6. Сальвадор Далі. “Передчуття громадянської війни в Іспанії” (“М’яка конструкція з вареними бобами”). 7. Купріянов М. “Панцирники”. 8. Клеє П. “Людина майбутнього”. 9.Роден О. “Рука Бога”.

Студент(ка):

перелічує характерні ознаки історико-культурного тла першої половини ХХ ст., провідні тенденції літератури цієї доби;

називає найвизначніших представників означеної доби;

пояснює в чому полягає художнє новаторство школи “потоку свідомості”;

характеризує антиутопію в літературі як відповідь на виклики часу (тоталітаризм, напруга і колосальні жертви світових воєн);

визначає проблему осмислення руйнівних сил суспільно-історичного життя доби тоталітаризму і пошуку нових духовних орієнтирів та шляхів збереження цінності особистості як одну з провідних у творчості Т.Манна, М.Булгакова, Б.Брехта, А.Камю, П.Целана та ін.;

дає визначення понять: модернізм, “потік свідомості”, література “втраченої генерації”, антиутопія;

розвиває навички дослідницької діяльності; вміння складати опорно-логічний конспект, само-стійно опрацьовувати літературно-критичну статтю, користуватися літературознавчим словником;

усвідомлює суспільне призна-чення модерністської прози, її гуманістичну спрямованість.

  1. Волощук Є. Відкриті питання модернізму (на матеріалі німецькомовних літератур) // Вікно у світ. – 2005. – 1(19).

  2. Волощук Є. Духовні та естетичні засади модернізму // Вікно у світ. – 2006. – 1(20).

  3. Галаган В.  Антивоєнний роман Ремарка і Гончара: своєрідність сюжету // Херсонський держ. пед. ун-т. Збірник наукових праць “Південний архів” (філологічні науки). - Херсон, 2000. - Вип.7. - С.68–70.

  4. Затонський Д. Про модернізм і модерністів. – К., 1972.

  5. Зверев А. ХХ век как литературная епоха // Вопросы литературы. – 1992. - № 2.

  6. Куликова И.С. Философия и искусство модернизма. – М., 1980.

  7. Ніколенко О.М. Основні тенденції розвитку зарубіжної літератури ХХ ст. // ЗЛ – 1998. - № 8. – С. 39-43.

  8.  Павліщева Я. О.  Потік свідомості як спосіб світовідношення в художній системі модернізму (на матеріалі творчості Г. Міллера) // Наук. зап. - Х., 2006. - Вип.2 (46), ч.1. - С.131–137.

  9. Чикирис Н.  Література “втраченого покоління” та її український провісник (на матеріалі типологічного зіставлення роману Е. Хемінгуея “Прощавай, зброє” та повісті-поеми О. Турянського “Поза межами болю”) // Вісник. -Івано-Франківськ, 2003. - Вип.8. - С.131–135.

  10. Шахова К.О. Література Англії ХХ століття. – К., 1993.




1

^ З ІРЛАНДСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Джеймс Джойс (1882 - 1941)

Джáкомо Джойс”


Джойс - ірландський письменник-модерніст, його світоглядні й естетичні позиції. ^ Вплив концепції З.Фройда на творчий метод письменника. Характерні риси поетики модерністських творів Джойса: “потік свідомості”, аналіз психології людини, елемент пародійності й іронізму, яскраво виражена інтертекстуальність, ремінісценсії.

Психологічне есе “Джакомо Джойс”, його автобіографічний характер. Самоіронічний присмак назви твору. Ключова лексика і символіка тексту (“театр” - “гра” - “нещирість” - “герб Шекспіра” тощо) та розмаїття його можливих інтерпретацій.

Джойс як один із “батьків модернізму”, засновників літературної школи “потоку свідомості”.


Теорія літератури. Поняття про ремінісценцію, алюзію та пародію, інтертекстуальність. Поглиблення понять про “потік свідомості”, есе.

Культурологічний контекст: 1. Клімт Г. Поцілунок. 2. Йєйтс Дж. Б. “Водойма, в якій Пілат умив руки”. 3. Матісс А. Ілюстрації до “Улліса”, “Розмова”, “Жінка з розпущеним волоссям”. 4. Кес ван Донген “Дама у чорному капелюху”. 5. Жуковський С. “Вітальня з роялем”. 5. Дебюссі К. “Сирени” (ноктюрн).

Студент(ка):

називає світоглядні та естетичні позиції Дж.Джойса (звернення до внутрішньої дисгармонії особистості та її бажання знайти гармонію з самим собою, оточуючим світом);

ілюструє прикладами з тексту психологічного есе “Джакомо Джойс” харак­терні риси поетики Джойса;

досліджує на прикладі ліричної мініатюри “Джакомо Джойс” засоби відтворення вільного потоку спогадів та асоціацій;

визначає жанр твору;

наводить приклади автобіографічної складової есе “Джакомо Джойс”;

дає визначення понять: “потік свідомості”, інтертекстуальність, ремінісценція, есе, алюзія, пародія;

усвідомлює значення творчості митця у світовій літературі.

  1. Бігун Б.Я. Історія та міфи у творах письменника-модерніста // ВЛ - 2002. - №2. – С. 56-59.

  2. Бегун Б. Джеймс Джойс и его “Джакомо” // Вікно в світ – 2001. - № 3. – С. 123-126.

  3. Головченко Н.І. Дослідження авторської концепції шляхом аналізу структурно-стильових домінант твору у стилі “потоку свідомості” “Джа-комо Джойс” // ВЛК – 2006. - № 3. – С. 32-39.

  4. Кабкова О. Складний і чарівний “Ждакомо Джойс” // Газ. ЗЛ – 2000. - № 17. – С. 8.

  5. Ковбасенко Ю. Дж.Джойс. Штрихи до портрета. // Тема. – 2002. – № 2.

  6. Козорог О. В.  Флобер и Джойс: поиски стиля // Харківський держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сквороди. Наукові записки. Сер. Літературознавство. - Х., , 2000. - Вип.2 (26). - С.158–160.

  7. Мітроусова Т. В.  Мотив і потік свідомості в романі Джеймса Джойса “Улісс” // Наукові праці. - Кам’янець-Подільський, 2007. - Вип.14, т.1. - С. 198–210.

  8. Фоменко Е. Г.  Светоцветовая среда в текстовой модели Джеймса Джойса // Вісник. - Запоріжжя, 2005. - №1. - С.207–211.




4

^ З АВСТРІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Франц Кáфка (1883 - 1924)

Перевтілення”


Кафка — австрійський німецькомовний письменник-модерніст. Концепція світу і людини в творчості митця. Своєрідність світобачення і його художнього вираження в оповіданні “Перевтілення”.

Перевтілення- яскравий зразок стильової довершеності новаторської прози митця. Філософська проблема твору. Оригінальність трансформації теми “маленької людини”.

Внутрішні суперечності головного героя. Людське й тваринне в образі Грегора Замзи. Викриття абсурдності світового буття у творі.

Особливості композиції, сенс центральної метафори. ^ Символічність твору. Поєднання реальності і міфотворчості. Особливості художнього стилю Ф.Кафки.

Місце Ф.Кафки у світовій літературі.


Теорія літератури. Поняття про “магічний реалізм”. Поглиблення понять про експресіонізм, гротеск.

Міжлітературні зв’язки:1.Тип “маленької людини” в творах Ф. Достоєвського, А.Чехова, Ф. Кафки. 2.“Перевтілення” Ф.Кафки крізь призму „Метаморфоз” Овідія. 3. Фантастика в творах О.Вайльда, К.Чапека, Ф. Кафки. 4. Духовні перевтілення героїв М.Хвильового (новела „Я (Романтика)” та Ф.Кафки .

Культурологічний контекст: 1. Мунк Е. “Крик”. 2. Малюнки Ф. Кафки. 3. А.Джакометті. “Рука у пастці”. 4. С. Далі “Вечірній павук надії”. 5. Ейнем Г. “Процес” (опера), “Перетворення” (музика для оркестру). 6. Х/ф “Замок” (Німеччина, 1971, реж. У. Шамані). 7. Х/ф “Перевтілення” (реж. В.Фокін, Росія, 2002). 8. Х/ф “Співачка Жозефіна і мишачий король” (за 8 творами Кафки. Реж. С. Маслобойщиков, 1994). 9. Соммер В. Вокальна симфонія на тексти Ф.Кафки. 10. Шонберг А. “Чекання”.

Студент(ка):

називає основні етапи творчості Ф.Кафки;

розповідає про атмосферу, в якій жив і писав митець;

розкриває на прикладі Грегора Замзи та його родини трагедію “маленької людини”;

характеризує особливості індивідуального стилю Ф.Кафки, своєрідність світобачення та трагічність світосприймання;

реконструює біографію головного героя новели;

визначає основні проблеми твору (безнадійність людського існував-ння, самітність і відчуження особистості);

досліджує трагедію відчуження Грегора Замзи, сенс центральної метафори; особливості викори-стання фантастичних елементів, риси експресіонізму у творі;

висловлює судження про стосунки головного героя новели з його родиною; особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

проводить паралелі у зображенні трагедії “маленької людини” в творах Ф. Достоєвського, А.Чехова, Ф. Кафки;

дає визначення понять: “магічний реалізм”, міфотворчість, експресіонізм, гротеск;

усвідомлює, що творчість Ф.Кафки є творчим втіленням “Я” особистості письменника.

  1. Брод М. О Франце Кафке. – СПб., 2000.

  2. Борецький М.І. Гріх бути байдужим // ВЛ – 1997.- № 10. – С. 40-43.

  3. Вовк Я. Жорстокий світ самотності. Оповідання Ф.Кафки “Перевтілення” // ЗЛ – 2002. – № 4.- С.28-30.

  4. Волощук Е.В. Путь к постижению художественного мира Франца Кафки // Відродження. – 1994. - №2. – С. 14-16.

  5. Волощук Е.В. Дон Кихот как фигура искушения: сервантесовские образы в художественном мире Ф.Кафки // Вікно в світ. – 1998. - № 3.

  6. Давид Клод. Франц Кафка. – Харьков, Ростов-на-Дону, 1998.

  7. Затонский Д. Ф.Кафка и проблемы модернизма. – М., 1972.

  8. Зикіна В.І. “Смерті не знає душа…”// ЗЛ – 2003. - № 10. – С. 49 - 59.

  9. Ковбасенко Л. Ф.Кафка: людина в цьому світі – самотня комаха. Конспект уроку з вивчення оповідання “Перевтілення” // ВЛ –1998. – №8. –С. 57-58.

  10. Матвієнко С. Г.  Бруно Шульц та Франц Кафка на тлі настроїв “безґрунтянства” // Наукові записки. - К., 2001. - Т.19: Філологічні науки. - С.87–91.

  11. Набоков В. Франц Кафка // Всесвіт. – 1993. - № 3-4. – С. 152-163.

  12. Ніколенко О. Духовні перевтілення героїв Ф.Кафки і М.Хвильового // ВЛ – 2002. – №2.- С. 23-30.

  13. Пекарська Н.І. До Кафки – через Гоголя. Урок типологічних сходжень // ВЛ – 2002. - № 9. – С.48-50.

  14. Рыхло П.  Целан и Кафка // Слово і текст. — Чернівці, 2005. - Вип.2. - С.34–65.

  15. Розман І.І. Новела Ф.Кафки “Перевтілення” крізь призму Овідієвих “Метаморфоз” (Конспект уроку-зіставлення) // ВЛ - 2001. - № 10.- С.39-40.

  16. Факторович Б.З., Штейнбук Ф.М., Бойко Л.Я. Франц Кафка “Перевтілення”: матеріали до варіа-тивного вивчення // ВЛ – 1999. - № 7. – С.45-58.




4

^ З РОСІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Михайло Опанасович Булгáков (1891—1940)

Майстер і Маргарита”


М.Булгаков — російський прозаїк і драматург. Новаторство творчості. Доля творів письменника.

Майстер і Маргарита” - вершина творчості митця. Історія написання роману. Філософсько-етичні проблеми твору. Тема совісті, співвідношення добра і зла, морального вибору, взаємин особистості з владою, доля невизнаного митця.

Система образів. ^ Образи Майстра та Маргарити, Ієшуа та Понтія Пілата. Складність та суперечливість образу Воланда. Ствердження цінності творчості і кохання та їх рятівної сили в долі Майстра і Маргарити.

Переосмислення біблійних сюжетів та образів, їх роль у розкритті ідейного задуму роману. “Магічний реалізм” роману. Часові шари в творі, художні засоби їх поєднання. Особливості композиційної побудови роману (земний, космічний та біблійний світи). Прийом “роман у романі” (роман Майстра про Ієшуа як складова роману Булгакова “Майстер і Маргарита”). Реальне та ірреальне; фан­тастичне, сатиричне та комічне в творі.

^ Київ у житті і творчості М.Булгакова.


Теорія літератури. Поглиблення понять про роман, композицію художнього твору, “магічний реалізм”.

Міжлітературні зв’язки. 1. Традиції Й.Гете, Е.Т.А.Гофмана в романі М.Булгакова. 2. Філософія Г.Сковороди і її відбиття в романі М.Булгакова. 3.Образ Іуди в творі М.Булгакова та в драматургії Лесі Українки. 4. Переосмислення біблійних образів в романі М.Булгаковим. 5. Анна Ахматова “Пам’яті М.Булгакова”.

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія: Тоталітарний режим у СРСР.

Культурологічний контекст: 1. Киев Михаила Булгакова: Фотографии, документы, открытки из государственных и частных архивов: Фотоальбом. – К.: Мистецтво, 1993. 2. Нечаєва П. Малюнки до роману “Майстер і Маргарита” (2006). 3. Басиров Г. Графічні ілюстрації до роману (2005). 4. Ілюстрації до роману: Н.Рушева (2002), Сафронов (2005). 5. Йєйтс Дж. Б. “Водойма, в якій Пілат умив руки”. 6. Катаев Д. “Гела та Бегемот” (2003). 7.Врубель М. “Демон”. 8. Руссо А. “Муза, що надихає поета”. 8. Ге М. “Голгофа”. 9. Шагал М. “Над Вітебськом”, “Закохані”. 10. Джотто. “Поцілунок Іуди”. 11. Петров А. “Майстер і Маргарита“ (музика до балету). 12. Суд Пілата (рельєф Західного леттнера собора в Наумбурзі). 13. “Майстер і Маргарита” (вистава Театру на Таганці). 14. “Майстер і Маргарита” (вистава Національного українського драматичного театру ім. І.Франка).15. Т/ф “Пілат та інші” (реж. А.Вайда, ФРН, 1971). 16. Т/ф “Майстер і Маргарита“ (реж. М.Войтишко, Польща, 1989). 17. Х/ф “Майстер і Маргарита“ (реж. Ю.Кара, Росія, 1994). 18. Х/ф “Майстер і Маргарита“ (реж. В.Бортко, Росія, 2005).

Студент(ка):

називає основні етапи творчого шляху М.Булгакова;

визначає роль Києва в житті і творчості письменника;

характеризує роман “Майстер і Маргарита” як вершину творчості М.Булгакова;

розкриває філософсько-етичну проблематику твору (вічну боротьбу Добра і Зла, проблема митця і мистецтва в суспільстві тощо);

досліджує авторську майстерність у розкритті світу біблійної давнини, радянської сучасності й фантастичної “демоніани” у творі, а також їх відокремленість і взає-мопроникнення, взаємозв’язок;

проводить паралель між булгаковським образом Ієшуа та біблійним образом Ісуса Христа;

вказує на особливості переосмислення М.Булгаковим біблійних та міфологічних образів;

наводить приклади використання автором елементів “магічного реалізму”, нерозривне поєднання реального та ірреального в творі;

висловлює судження про особливості композиції твору Булгакова – “роман у романі”; особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

дає визначення понять: роман, контрапункт, “магічний реалізм”;

усвідомлює суть покликання мистецтва, рятівної сили творчості і кохання; прагнення до добра і справедливості, непримиренності зі злом, збереження в собі своєї сутності.


  1. Алексеева Н. С.  Антиутопизм как составляющая постмодернистского комплекса в романах М. Булгакова “Мастер и Маргарита” // Наукові записки.-Х., 2008. - Вип. 1 (53), ч. 2. - С.127–134.

  2. Бабинский М.Б. Изучение романа М.Булгакова “Мастер и Маргарита” в ХІ классе. – М., 1992.

  3. Вулис А.З. Роман М.Булгакова “Мастер и Маргарита”. – М., 1991.

  4. Живкович И.  Фантастика и комизм в романе “Мастер и Маргарита” М. Булгакова // Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур. - К., 2001.- Вип. 3, Ч.1. - С.9-28.

  5. Іваськевич Т. М.Булгаков “Майстер і Маргарита”: Біблійні образи у творі. Майстер і Маргарита на сторінках роману // газ.ЗЛ – 2002. - №. 37. – С. 5-8.

  6. Кокарева В.В., Перкова Т.П., Шундра Н.Г., Коваленко К.І., Первак О.П. Михайло Булгаков. “Майстер і Маргарита”: у пошуках методичних варіантів // ВЛ – 2001. - № 3.

  7. Лакшин В.Я. Булгакиада. – К., 1991.

  8. Лобач С.О. Спокуса пізнання таємниці життя // ЗЛ – 2004. - № 1. – С. 2-9.

  9. Михаил и Елена Булгаковы. Дневник Мастера и Маргариты. – М., 2001.

  10. Резніченко Н. “Каждому воздастся по вере его” (Проблемний аналіз роману “Майстер і Маргарита” М.А.Булгакова) // Газ. ЗЛ - 2004. - № 40. - С. 5-14.

  11. Палиевский П.В. Последняя книга М.Булгакова // Михаил Булгаков. Мастер и Маргарита. – М.: Высшая школа, 1989. – С. 474-483.

  12. Петровский М.С. Мастер и город. Киевские контексты Михаила Булгакова. – 2001.

  13. Смирнов Ю. М.  Библейские мифы в “Мастере и Маргарите” // Мова і культура. - К., 1997. - Т.3. - С.160–169.

  14. Соколов Б.В. Михаил Булгаков (100 лет со дня рождения). – М.: Знание, 1991.

  15. Соколов Б.В. Булгаковская энциклопедия. – 1996.

  16. Соколинская Е. Г.  Маргарита как гендерный миф (перечитывая роман М. А. Булгакова “Мастер и Маргарита”) // Учен. зап. - Симферополь, 2005. - Т.18, №1 (57): Сер.: Филология. - С.212–215.

  17. Чудакова М.О. Жизнеописание Михаила Булгакова. – М., 1988.




2

^ З НІМЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Тóмас Манн (1875 - 1955)

Маріо і чарівник”


Томас Манн — німецький письменник, один із засновників інтелектуальної прози ХХ ст., лауреат Нобелівської премії. Гуманізм - життєва позиція митця. Активність у антифашистському русі. Антитоталітарний характер, реалізм та модернізм у його твор­чості.

^ Маріо і чарівник як новела-застереження. Напруга передвоєнної ситуації в Європі й тривожний настрій в новелі. Алегоричність і паралелізм у творі (гіпнотична влада чарівника над натовпом і маніпуляції свiдомістю людей). Викриття антигуманної сутності влади фашизму. Віра письменника в здатність особистості до збереження свого “я”. Бунт Маріо як провістя звільнення народів світу від загрози тоталітаризму. Художні особливості новели.


Теорія літератури. Поглиблення понять про жанр новели, підтекст, твір-застереження.

Міжлітературні зв’язки. 1.Тоталітарні режими в романі М.Булгакова “Майстер і Маргарита” та в новелі Т.Манна “Маріо і чарівник”. 3. Вплив німецьких романтиків та російських письменників ХІХ ст. на творчість Т.Манна.

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія: 1.Назрівання Другої Світової війни. Прихід до влади політичних діячів Гітлера і Мусоліні. Нацистський режим. Історична ситуація в Італії.

Культурологічний контекст: 1. Дюфі Р. “Берег моря у Ніцці”, “Казино у Ніцці”, “Автопортрет з масками”. 2. Перевальський Є. “Італійська Рив’єра”. 3. Ліберман М. “Портер Т.Манна”. 7. Сітроен П. “Портрет Т.Манна”. 4. Зейтц Г. “Т.Манн” (бюст).

Студент(ка):

пояснює антитоталітарний характер творчості Т.Манна, а також чому гуманізм став життєвою позицією митця;

характеризує головних героїв твору,

аналізує композицію твору, характер зіткнення “чарівника” (гіпнотизера) і Маріо;

висловлює особисте ставлення до бунту Маріо, проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

дає визначення понять: підтекст, новела-застереження;

проводить паралелі між духовною атмосферою, в якій жили герої роману М.Булгакова “Майстер і Маргарита” і новели Т.Манна “Маріо і чарівник”;

усвідомлює неприйняття диктату чужої волі, необхідність поваги до людської гідності, уміння виявити силу волі у боротьбі зі злом.


  1. Апт С. Томас Манн. – М., 1972.

  2. Волощук Є. В. На перетині гуманістичної та модерністської традиції: духовні джерела твор-чості Томаса Манна //ВЛ – 2002. – №12. - С.52-54.

  3. Дітькова С.Ю. Томас Манн і його новела “Маріо і чарівник” // ЗЛ – 2003. - № 9. - С. 30-32.

  4. Дымерская Л. Томас Манн и Николай Бердяев о духовно-исторических истоках большевизма и национал-социализма // Вопросы философии. – 2001. - № 5. – С. 62-77.

  5. Затонский Д. Волшебные горы Томаса Манна. – К. – 1985.

  6. Манн Т. Очерк моей жизни // Манн Т.Собр. соч. В 10 т. – Т.9. – М., 1975.

  7. Мацевко Л.В. Особливості реалізму в літературі початку ХХ століття (Компаративний огляд оповідань В.Винниченка, І.Буніна, Т.Манна) // ВЛ – 1999. - № 8. – С. 40-45.

  8. Мележик В. Психологія свободи. За новелою Т.Манна “Маріо і чарівник” // ЗЛ – 2005. - № 45.

  9. Пюра И.  Томас Манн и его “апокалипсис современной культуры” // Київське музико-знавство. - К., 1998. - Вип.1. - С. 203–211.

  10. Шахова К. Музична стихія в Томаса Манна // Газ.ЗЛ - 2003.- № 36. - С.17-21.

  11. Ященко Є. Велич Томаса Манна // Всесвіт. – 1992. - № 5-6.




4

^ З ФРАНЦУЗЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Альбéр Kамю (1913—1960)

Чума”


Камю – французький письменник-модерніст, філософ, лауреат Нобелівської премії. Його фiлософські й естетичні погляди. Вплив екзистенціалістських ідей на творчість митця.

Антифашистська спрямованість роману-притчі Чума. ^ Алегоричне зображення французького Руху Опору. Метафізика абсурду і етика трагічного стоїцизму в романі “Чума”.

Система образів. Персоніфікація різних мож­ливостей морального вибору в образах Ріє, Тарру, Грана, отця Панлю, Рамбера, Коттара. Концепція світу та людини, проблема морального вибору в екстремальних ситуаціях, цінність особистісного начала та обо­в’язку перед людством. Екзистенціальний смисл роману. Багатопланове значення образу чуми. Наявність образу автора Особливості художнього часу й простору, жанру “роману-хроніки”.


Теорія літератури. Поняття про інтелектуальну прозу, екзистенціалізм, абсурд, роман-притчу, роман-хроніку.

Міжлітературні зв’язки.1. Романи-притчі А.Камю і твори М.Хвильового, А.Платонова.

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія: Друга світова війна. Окупаційний режим та Рух Опору на окупованих територіях.

Культурологічний контекст: 1. Пікассо П. “Герніка”. 2. Далі С. “Передчуття громадянської війни”. 3. Магрітт Р. “Велика війна”. 4.Бьоклін А. “Острів мертвих”, “Війна”. 5. Дікс О. “Війна і мир” (фреска). 6. Гончарова М. “Апокаліпсис”. 7. Хаджинов “Милосердя”. 8. Кіттельсен Т. “Чума”, “Апокаліпсис”. 9. Шонберг А. “Уцілілий з Варшави”. 10. Чума. Лікар у спеціальному одязі (малюнок ХVІІ ст.). 11. Х/ф “Сторонній” (Італія-Франція-Алжир, 1967).

Студент(ка):

визначає філософські й естетичні погляди А.Камю як одного із лідерів мистецького напряму екзистенціалізму, особливості сприйняття Камю теорії екзистенціалізму в різні періоди його творчості;

характеризує головних героїв твору з позиції різних можливостей морального вибору людини у “межовій ситуації”, визначивши філософську основу кожної позиції;

досліджує філософський зміст роману-притчі, зміст підтексту сюжету боротьби оранців з чумою; символіку чуми в романі;

пояснює, в чому полягає сенс перестороги А.Камю;

висловлює судження щодо поглядів письменника на принципово важливі проблеми вибору життєвої позиції і відпо-відальності людини за цей вибір;

висловлює міркування щодо думок митця, висловлених у романі: “Чума…стала загальною справою”, “чума – нескінченна по-разка”,“люди більше заслуговують на захоплення, ніж на зневагу” ін.;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

розвиває вміння і навички, філософського прочитання твору;

дає визначення понять: екзистенціалізм (як літературне явище), інтелектуальна проза, абсурд, образ-символ, роман-притча, роман-хроніка;

усвідомлює принципи гуманістичної етики А.Камю, виконання морального обов’язку, виявлення активної дійової позиції у боротьбі з усіляким лихом.

  1. Волощук Є.В. Духовні й художні здобутки літератури екзистенціалізму // Газ. ЗЛ – 2000. - № 20. – С. 1-8.

  2. Величковский С. “Проклятые вопросы” Камю // Альбер Камю. Избранное. – М., 1988. – С.5-38.

  3. Горідько Ю. Вивчення творчості Альбера Камю // ЗЛ – 2005. - № 3. – С. 5 – 16.

  4. Зарудня І.О. До змісту роману – через осмислення особливостей його художнього простору, часу та системи символів: Уроки аналітичної роботи за романом “Чума” А.Камю // ВЛ – 2006. - №. 3. - С. 49-61.

  5. Лобода О. “Єдине, що важливо – це бути людиною…” // ЗЛ – 2003. - № 8. – С. 17-19.

  6. Наливайко Д. Інтелектуальна проза Альбера Камю // Камю А. Вибрані твори в 3-х т. – Т.3. – Х., 1997.

  7. Наливайко Д. Трагічний гуманізм Альбера Камю // Камю А. Вибрані твори. – К., 1991.

  8. Науменко К. Ю.  Екзистенціальне тлумачення людини в творах Ж. П. Сартра, А. Камю та М. Бердяєва // Вісник. – Рівне, 2003. – Вип.4 (23). – С. 272 – 279.

  9. Малигіна Л. Ідея відповідальності кожної людини за опір злу // Газ.ЗЛ – 2001. - № 7. – С.4-5.

  10. Островська Г. О.  Використання елементів компаративного аналізу при вивченні роману А. Камю “Чума” (на матеріалі повісті В. Шевчука “Мор”) // Вісник. – Глухів, 2006. – Вип.7. – С. 179 – 182.

  11. Попович М. Альбер Камю – художник і мислитель //Вікно у світ–2000. - № 1. – С. 130-138.

  12. Рикун І. П.  “Сторонній” А. Камю. Роздуми про абсурдний роман // Вісник. – Запоріжжя, 2001. - № 4: Філологічні науки. – С. 106 – 111.

  13. Токмань Г.Л. Альбер Камю: діалог письменника і філософа з іншими та із самим собою // Газ. ЗЛ – 2001. - № 5. – С. 51-55.

  14. Фокин С. Альбер Камю. Роман. Философия. Жизнь. – СПб., 2000.

  15. Фолкнер У. Альбер Камю // Фолкнер У. Статьи, речи, письма. – М., 1985.




2

^ З АНГЛІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Джордж Орвелл (1903-1950)

Скотоферма”


Біографічні відомості про Джорджа Орвелла (Еріка Блера).

Викриття радянської сталінської тиранії в алегоричній казці “Скотоферма (в оригіналі: Animal Farm: A Fairy Story). Сатиричне зображення реалій радянського життя та міфів сталінської ідеології у творі. Дослідження закономірностей злоякісного переродження ідей комуністичної утопії.

Художня своєрідність твору-казки. Характерні ознаки антиутопії в казці Дж.Орвелла: жорстоке гноблення людей авторитарною владою; принципова невідповідність красивих і правильних гасел та їх реального втілення у життя тощо. Авторська іронія і її символіко-алегоричний сенс; афористичність мови.


Теорія літератури. Поглиблення понять про антиутопію і сатиру, афористичність мови.

Міжлітературні зв’язки. 1.Критика тоталітарної системи в творах М.Хвильового, М.Куліша, О.Хакслі, Дж.Орвелла, К.Чапека. 2. Зв’язок твору Дж.Орвелла із сатирико-алегоричною традицією Дж.Свіфта (“Мандри Гуллівера”, “Казка діжки” та ін.). 3.Антиутопії у російській літературі (“Ми” Є.Замятіна, “Котлован” А.Платонова).

Міжпредметні зв’язки. Історія України: “Розстріляне відродження” (творча доля митців Є.Плужника, М.Хвильового, Г.Косинки, М.Куліша, Л.Курбаса та ін.). Всесвітня історія: Історія німецького мілітаризму. Історія встановлення тоталітарних політичних режимів у СРСР та в Західній Європі.

Студент(ка):

перелічує характерні ознаки антиутопії в казці Дж.Орвелла;

аналізує причини деградації тварин, які взяли на фермі владу в свої руки; художні особливості казки Дж.Орвелла (зокрема – у зіставленні з алегорично-викривальним зображенням недо-ліків європейського суспільства у творах Дж.Свіфта);

пояснює, в чому полягає авторська іронія і її символіко-алегоричний сенс під час переписування тваринами початково правильних гасел: “Усі тварини рівні” - “Усі тварини рівні, але деякі – рівніші” і т.п.;

висловлює міркування з приводу того, чому для реалізації свого задуму митець обрав жанр казки;

дає визначення понять: антиутопія, сатира, афористичність мови;

розвиває вміння давати правильну оцінку історичним подіям;

усвідомлює переваги гуманізму над будь-якими ідеологіями, необхідність вияву опору несприйнятливим життєвим обставинам.

  1. Зверев А. О старшем Брате и реве кита: Штрихи к портрету Дж. Оруэлла // Литературное обозрение. – 1989. - № 9.

  2. Блюм Арлен. “Путешествие” Оруэлла в страну большевиков. К 100-летию Джорджа Оруэлла: Документальная хроника. – М.: Незнание-сила, 2003.

  3. “Big Brother Is Watching You!” - до ювілею Джорджа Орвелла / За матеріалами “Німецької хвилі” // Всесвіт. – 2003. - N 9/10. - С.172-173

  4. Рябчук М. Похмурий пророк, або орвеллівський світ на українських теренах // Кур’єр Кривбасу. – 2000. - № 6. – С. 147-152.

  5. Савченко З. Джордж Оруелл. “1984”: вплив світоглядних пріоритетів автора на вирішення основних проблем роману // ЗЛ. – 2006. - №2.

  6. Скуратівський В. Міф про Джорджа Оруелла // Всесвіт. - 1991. - №. 1.

  7. Таратута С. Антиутопии Дж.Оруелла и Е.Замятина // ВЛК – 2006. - №12.

  8. Шахова К.О. Англійська художня антиутопія у світовому контексті // Література Англії. ХХ століття. – К., 1993.




2

Із лірики періоду Другої світової війни

Пауль Целан “Фуга смерті”, Поль Елюар “Свобода”,

з поезій К.Симонова, Ю.Друніної, О.Берггольц та ін.

(за вибором викладача)


Осмислення досвіду Другої світової війни у ліриці європейських та російських авторів.

Пауль Целан (Анчель) - “поет ІІІ тисячоліття”. Пошуки нової поетичної мови для відтворення трагедії Другої світової війни у творчості митця. Модерністське зображення трагедії Голокосту в поезії “Фуга смерті” Пауля Целана. Паралелізм як засіб викриття спотворення фашизмом ідеї рівноправності й багатства німецької та європейської культур. Принципи художньої організації твору, особливості його композиції. Пауль Целан і Україна.

Уславлення ідеалу свободи як найвищої цінності людського життя у вірші “Свобода” Поля Елюара. Відтворення суворої правди війни та щоденного героїзму в поезіях К.Симонова, Ю.Друніної, О.Берггольц та ін. (1-2 твори за вибором викладача).

Теорія літератури. Поглиблення поняття про лірику та її жанри.

Міжлітературні зв’язки. Друга світова війна в творах зарубіжних (Г.Белль, О.Твардовський, А.Камю, В.Биков) та українських письменників (О.Довженко, О.Гончар, Г.Тютюнник, А.Малишко та інші).

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія: Друга світова війна.

Культурологічний контекст: 1. Клеє П. “Викреслений зі списку”. 2. Гартфілд Дж. “Обличчя фашизму”. 3. Пікассо П. “Герніка”. 4. Сікейрос Д.А. “Ридання”. 5. Дікс О. “Війна”. 6. Маргрітт Р. “Пам’ять”. 7. Йокубоніс Г. “Пам’ятник жертвам фашизму”. 8. Бріттен Б. “Воєнний реквієм”. 9. Пенде-рецький К. Diesirae (ораторія пам’яті замучених в Освенцимі). 10. Мійо Д. “Вогняний замок” (пам’яті жертв фашистських таборів). 11. Бах Й.С. “Фуги”.

Студент(ка):

називає імена основних авторів, які присвятили свої твори темі Другої світової війни;

виразно читає та аналізує вірші періоду Другої світової війни (П.Целан. “Фуга смерті”, Анна Ахматова “Реквієм”, К.Галчинський. „Пісня про солдатів з Вестерплятте”, Поль Елюар „Свобода”, Р.Рождественський “Реквієм”, поезії О.Твардовського, К.Симонова, Ю.Друніної, О.Берггольц, В.Некрасова та ін, а також уривки з творів Г.Белля, М.Шолохова, В.Бикова);

характеризує особливості зображення трагедії Голокосту в поезії “Фуга смерті” П.Целана;

дає визначення поняття: ліричні жанри;

усвідомлює небезпеку війни як соціального явища, необхідності вироблення активної життєвої позиції; понять честі, людської гідності, мужності, сили духу, відданості народу.

  1. Аннинский Л.А. Ольга Берггольц: “Я...ленинградская вдова”// Общественные науки и современность. – 2005. - № 4. - С. 155-166.

  2. Булаховська Ю.Л. Слов'янські літератури (польська, чеська, сербська, болгарська) у шкільному курсі всесвітньої літератури. Матеріали до уроків у 5-11 класах. - К.,1997. - С.58-69.

  3. Гузь О. Модерністське зображення трагедії Голокосту у поезії Пауля Целана “Фуга смерті” // ЗЛ - 2005. - № 2.

  4. Наливайко Д.С., Рихло П.В. “Фуга смерті” Пауля Целана в контексті його творчості//ВЛ –2002. -№ 1.

  5. Неб`янська Т. Модерністське зображення трагедії Голокосту у поезії Пауля Целана “Фуга смерті” // ЗЛ – 2005. - №8. - С. 19 – 22.

  6. Непадымка А. С.  Эстетические функции ключевых слов в поэзии Юлии Друниной // Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур. -К., 2001. - Вип.3, ч.1. - С.83–93.

  7. Пауль Целан: Материалы, исследования, воспоминания. – Т.1. Голоса и переклички. – М.: Мосты культуры, Иерусалим: Гешарим, 2004.

  8. Рихло П. В.  Поетика діалогу Пауля Целана як спроба подолання культурної кризи доби // Питання літературознавства. - Чернівці, 2005. - Вип.12 (69). - С.88–105.

  9. Сорокіна Е.А. Пауль Целан і його “Фуга смерті” // ВЛ – 2003. - № 4.

ІV.

18

ЛІТЕРАТУРА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст.




2

^ Вступ. Світова література другої половини ХХ ст.

Світова література другої половини XX ст. Розвиток існуючих і виникнення нових літературних напрямів, течій і тенденцій. Художньо-естетичні пошуки. Розвиток прози у Європі, США, Латинській Америці, Японії та Росії.

Осмислення трагедії Другої світової війни в повоєнній літературі (Г.Белль, В.Биков, В.Некрасов, К.Воробйов та інші).

^ Відлуння екзистенціалістських настроїв у західній (В.Голдінг та ін.) і східній (Кобо Абе та ін.) прозі.

Поява “нового роману” у французькій літературі (Н.Сарот Золоті плоди, Ви чуєте їх ?; Ф.Моріак Шлях в нікуди”, Тереза Дейскейру ”, Клубок змій”).

Розвиток модерністських традицій у романі Дж.Апдайка “Кентавр”.

^ Нові обрії жанру фан­тастики (С.Лем, Р.Бредбері, брати Стругацькі, С.Кінг, А.Азімов та інші).

Латиноамериканський магічний реалізм (Г.Гарсіа Маркес, Х.Кортасар та інші).

Табірна прозау російській літературі (В.Шаламов, О.Солженіцин). “Література відлиги” (А.Вознесенський, Є.Євтушенко, Б.Окуджава та ін.) Проблема історичної правди, роздуми про моральність та людяність, духовність, милосердя, засудження збагачення, жорстокості у творчості киргизького письменника Ч.Айтматова.

Подальший розвиток театру. Художні відкриття “драми-параболи” (М.Фріш, Ф.Дюрренматт та інші) та “театру абсурду” (Е.Йонеско, С.Беккет та інші).


Теорія літератури. Поняття про “театр абсурду”, “новий роман”, фантастику та її різновиди. Поглиблення понять про екзистенціалізм, “магічний реалізм”.

Міжлітературні зв’язки. Явище “шістдесятництва”, нью-йоркська група, постшістдесятники, українська “химерна проза”.

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія: Історико-культурна ситуація повоєнного світу.

Студент(ка):

перелічує характерні ознаки літератури другої половини ХХ століття;

називає найвидатніших представників літератури зазначеного періоду та їхні твори;

характеризує літературний процес ІІ половини ХХ ст. як перехід від модернізму до постмодернізму;

дає визначення понять: екзистенціалізм, “магічний реалізм”, “театр абсурду”, “новий роман”, фантастика та її різновиди;

розвиває навички дослідницької діяльності;

удосконалює вміння складати опорно-логічний конспект, самостійно опрацьовувати літературно-критичну статтю, користуватися літературознавчим словником;

усвідомлює суспільне призначення літератури означеної доби, її філософську спрямованість.

  1. Зарубіжна література: Проб. підруч. для 11 кл. загальноосвіт. шк. / За ред. проф.О.С.Чиркова – К.: Веселка, 1999. - С. 181 – 189.

  2. Зарубіжна література / За ред. О.М.Ніколенко, Н.В.Хоменко, Т.М.Конєвої.- К.: Академія, 1998.- С. 222 - 229.

  3. Волощук Є.В. Зарубіжна література: Підручник для 11-го класу загальноосвіт. навч. закл. – К : Генеза, 2004. – С.321 – 336.

  4. Ніколенко О. М.  Світова література другої половини ХХ століття: тенденції і здобутки // Харківський держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. Наукові записки. Сер. Літературознавство. - Х., 1998. - Вип.8 (19). - С.105–114.




2

^ З АНГЛОМОВНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Вíстен Гью Óден (1907—1973)

Куди ж ти, куди?..”, “1 вересня 1939 року”,

В музеї образотворчого мистецтва”, “Популярний життєпис ”


В.Оден — один з найвизначніших англомовних поетів ХХ ст. Широта тематичного і жанрово-стильового діапазону його поезії. Екзистенційна конкретика поезій і присутність глибинних буттєвих проблем. Інтелектуальний характер поезії (згадки картини Пітера Брейгеля “Ікар”, вільна орієнтація у різних епохах світової культури). Філософсько-медитативний характер лірики повоєнних десятиліть. Висока версифікаційна майстерність Одена, використання багатовікових набутків англійського віршування.


Теорія літератури. Потяття про медитативну лірику.

Міжлітературні зв’язки. 1. Уривок із “Іліади” Гомера (пісня 18, вірші 478-617).

Культурологічний контекст: 1. П.Брейгель “Падіння Ікара”. 2. І.Глазунов “Російський Ікар”. 3. О.Дейнека “Нью-Йорк”. 4. П.Блюме “Вічне місто”. 5. Л.Лозовік “Нью-Йорк”. 6. Р.Кент “Смерть фашизму”. 7. Р.Браун “Найвища катастрофа у світі”. 8.Ж.Тінглі “Фрагмент із повагою до Нью-Йорку”.

Студент(ка):

визначає творчість Одена як одну з вершин світової поезії ХХ ст.;

характеризує особливості інтелектуальної поезії митця;

висловлює особисте ставлення до проблем, що порушуються у віршах Одена, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

виразно читає і аналізує вірші В.Одена;

дає визначення понять: лірика та її види, інтелектуальний характер поезії;

розвиває читацький інтерес до творчості митця.


  1. Алякринский О. У.Х.Оден // Писатели США: Краткие творческие биографии. – М.: Радуга, 1990. – С.7.

  2. Бродський И.А. У.Х.Оден: осень 1978 – весна 1983. // Волков С. Диалоги с Иосифом Бродским: Литературные биографии. – М., 1998. С. 141- 143.

  3. Оден У.Х. Стихи / Пер. с англ. В.Топорова. Вступление А.Зверева // Иностранная литература. – 1989. - № 12. – С. 146 – 156.

  4. Оден У.Х. Чтение. Письмо. Эссе о литературе. – М., 1998.

  5. Стріха М. Про Вістана Г’ю Одена на тлі українських сюжетів // Література плюс. – 2001.- № 3. – С.4.




4

Ернéст Мíллер Хемінгуéй (1899—1961)

Старий і море”


Творчий шлях американського журналіста, письменника, лауреата Нобелівської премії Е.Хемінгуея. Багатство творчої спадщини митця. Хемінгуеївський “герой кодексу” - сильна самотня людина; її здатність постояти за себе, прагнення до незалежності й свободи, уміння цінувати дружбу й кохання. Новаторство прози: лаконізм, відвертість сповіді від першої особи, “принцип айсберга”.

“Старий і море” — філософська повість-притча про людину. “Життєподібний” сюжет і філософсько-символічний зміст твору. Показ драматичних суперечностей людського буття: його осмисленності й абсурдності, перемог і поразок, величі й слабкості, протистояння людини природі та єдності з нею.

Система образів притчі та їх символіка. Оспівування сили волі, розуму, мужності, гідності, вірності, духовної незламності та оптимізму. Утвердження закону природного життя в образі старого Сантьяго. Порушення соціальних та моральних проблем сучасності. Сенс фіналу повісті.


Теорія літератури. Поняття про повість-притчу, “принцип айсберга”. Поглиблення понять про підтекст, образи-символи.

Міжлітературні зв’язки. 1. Притчовий характер творів А. де Сент–Екзюпері, Е.Хемінгуея, А.Камю, В. Шевчука. 2. Вплив екзистенціалізму на творчість Е. Хемінгуея. 3. Духовна воля до життя, ідея перемоги духа над матерією у творчості Дж.Лондона (“Воля до життя”), О.Турянського (“Поза межами болю”), Е.Хемінгуея (“Старий і море”). 3. Образ Хемінгуея в російській літературі : Є.Євтушенко (“Встреча в Копенгагене”), Л.Кулик (“В доме Хемингуэя в Гаване”).

Культурлогічний контекст: 1. Ілюстрації до твору Б.Власова, Д.Шмарінова. 2.Кент Р. “Трудівники моря”. 3. Чюрльоніс М. “Соната Море”. 4. Райдер А. “Трудівники моря”. 5. Генрі Р. “Хлопчик-рибалка”. 6. Бенуа О. “Берег”. 7. Тьорнер В. “Рибалки на морі”. 8. Дебюссі К. “Море”(три симфонічні ескізи). 9. Х/ф "Старий і море" (реж. Дж.Стьорджес). 10. М/ф “Старий і море” (реж. О.Петров, Росія, 2000).

Студент(ка):

характеризує новаторський характер прози Е.Хемінгуея;

пояснює, чому твір “Старий і море” називають повістю-притчею про людину;

визначає конфлікт і сюжет твору;

досліджує на матеріалі повісті ставлення старого до риби, коментуючи звернення Сантьяго до неї, а також роздуми автора про стосунки людини і природи, людини і Всесвіту;

реконструює історію стосунків старого і хлопчика;

з’ясовує на матеріалі повісті сучасне розуміння притчі як кон-центрованої оповіді з повчальним підтекстом, її актуальність;

розкриває філософсько-символічний зміст сюжету твору: спроможність людини проти-стояти життєвим труднощам, непереможність людського духу;

висловлює припущення щодо назви та фіналу твору; особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

дає визначення поняття: повість-притча, “принцип айсберга”, підтекст, образи-символи;

усвідомлює складність морально-етичного вибору, уміння передбачити його наслідки; переваги гуманізму.

  1. Анастасьев Н. Творчество Эрнеста Хемингуэя. – М., 1981.

  2. Анастасьєв М.  Ернест Хемінгуей: поза стилем // Американська література після середини ХХ століття. - К., 2000. - С. 294–297.

  3. Александрюк Р. Старий і море //ЗЛ– 2003. - № 8. – С. 11 - 16.

  4. Гладышев В. Человека можно уничтожить, но его нельзя победить // Вікно у світ. – 1999. – № 6.

  5. Грибанов Б.Т. Эрнест Хемингуэй. - Ростов-на-Дону, 1998.

  6. Денисова Т. Ернест Хемінгуей. Життя і творчість. – К., 1972.

  7. Денисова Т. Роман і романісти США ХХ ст. – К., 1990. – С. 101-124.

  8. Дзюбенко М. Бути людиною // ВЛК - 2001. - N2. - С.22-26.

  9. Караменов М. “Старий і море” Е. Хемінгуея // Тема. – 2003. – №2.

  10. Кирюткина В.В. Сравнительный анализ повести- притчи Э.Хемингуэя “Старик и море” и романа П.Коэльо “Алхимик”//РСШУ–2009.-№ 1.–С.41-44.

  11. Кудар І. В.  Урок на тему: “Людина-легенда. Ернест Міллер Хемінгуей” // Професійно-технічна освіта: інноваційний досвід, перспективи. — Х., 2006. — Вип.2. — С. 38–39.

  12. Руденко Г. “Своєї долі шукають усі – і люди, й птахи, й риби…” Повість-притча Хемінгуея “Старий і море” // ВЛ – 2000. - № 4. – С. 9-16.

  13. Салтанова І. М.  Ліричний елемент в оповіді Е. Хемінгуея // Наукові праці. - Кам’янець-Подільський, 2007. - Вип.14, т.1. - С.269–275.

  14. Хемінгуей Е. Старий і море.: Посібник для 11 класу/ Автор-укладач Шутько Р.Б. – Харків.: Веста: Видавництво “Ранок”, 2002.

  15. Хотчнер А.Э. Папаша Хемингуэй. – М., 2002.




2


Джером Дейвід Селінджер (нар. 1919р.)

Ловець у житі


Загальний огляд творчості американського письменника Д.Селінджера.

Повість Ловець у житі - протест проти бездуховності суспільства. Актуальні проблеми формування життєвих цінностей молодих людей та їхнє втілення в лірико-психологічній повісті. Віддзеркалення у ній нонконформістського світовідчуття. Голден Колфілд – предтеча “бунтівного покоління” 60-х років ХХ ст. Протест головного героя проти фальші та його роль у розвитку сюжету твору.

Монолог-сповідь як форма оповіді та її роль у втіленні концепції автора. Сенс та варіативність перекладів заголовку повісті.


Теорія літератури. Поняття про твір-сповідь, лірико-психологічну повість. Поглиблення поняття про композицію художнього твору.

Міжлітературні зв’язки. 1. Переосмислення вірша Роберта Бернса (Р.Бернс. “Пробираясь до калитки полем вдоль межи…”) в повісті Дж.Селінджера. 2. Д.Павличко. “У домі Хемінгуея під Гаваною”.

Культурологічний контекст: 1.Е.Уорхол. “Чотири Мерилін”. 2.Зародження рок-н-ролу в Америці (1950-60 рр.): Е.Престлі та інші. 3.Х/ф „Ловець у житі” (США, 2008, реж. Н.Томм).

Студент(ка):

визначає особливості розкриття теми відчуження особистості в сучасному світі у творчості Дж.Селінджера; акцентує увагу на художніх особливостях оповіді в повісті “Ловець у житі”;

характеризує образ Голдена Колфілда;

висловлює судження про життєві цінності юнака;

порівнює власні судження про головного персонажа із самохарактеристикою Голдена;

пояснює сенс назви твору;

коментує варіативність перекладів заголовку повісті: оригінал – «The Catcher in the Rye» - укр. переклад – «Ловець у житі»; рос.переклад – «Над пропастью во ржи»;

дає визначення понять: повість, твір-сповідь, композиція художнього твору;

усвідомлює наскільки важливим для становлення і розвитку молодої людини є правильний життєвий вибір.

  1. Галинская И.Л. Философские и эстетические основы поэтики Дж.Селинджера. – М., 1975.

  2. Гольтер И.М. Роман Дж. Селинджера “Над про-пастью во ржи” на перекрестке литературных тра-диций и открытий //РСШУ –2009. - № 2.–С.38–40.

  3. Єременко О.В., Штейнбук Ф.М. Дж.Селінджер. “Над прірвою у житті”. Тринадцятий апостол? // ВЛ - 2000. - № 4. - С. 56 - 58.

  4. Красуцька І. Крутий обрив дорослості. За романом Джерома Д.Селінджера “Над прірвою у житі”// ЗЛ – 2006. - № 8.

  5. Марченко Н.П., Савчук Р.П. Сенс просвітлення: Постмодернові роздуми про роман Дж.Селінджера “Над прірвою у житі” // ВЛК – 2001. - № 5. – С. 52-54.

  6. Нестерова Л. Молодий герой і Америка. За романом Джерома Д.Селінджера “Над прірвою у житі”// ЗЛ – 2006. - № 8.

  7. Марченко Н.П., Савчук Р.П. Сенс просвітлення: Постмодернові роздуми про роман Дж.Селінджера “Над прірвою ужиті”// ВЛ – 2001. - № 5. – С. 52-54.

  8. Скобельська О.І. Виклик над безоднею.// ВЛК – 2004. - № 9. – С. 33-37.

  9. Таратута С. Світ, що руйнує красу. Деякі аспекти аналізу роману Дж.Д.Селінджера “Над прірвою у житі” // ВЛК – 2006. - № 7-8.




2

^ З ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Габріéль Гарсíа Мáркес (нар. 1928)

Стариган з крилами”


Гарсіа Маркес — відомий колумбійський письменник і публіцист, лауреат Нобелівської премії. Тематичне та жанрове багатство творчої спадщини митця.

Творчість Г.Гарсіа Маркеса – одна з найяскравіших ілюстрацій “магічного реалізму”. Звернення до фольклорно-міфологічної традиції - найсуттєвіша риса творчості митця.

Проблематика та система образів оповідання “Стариган з крилами”. Філософсько-етичний сенс зустрічі янгола з людьми. Своєрідність образу янгола: його безпорадність і терпимість до людей, спорідненість з людською природою. Алегоричний сенс зображення людського суспільства, його ставлення до янгола. Органічне поєднання буденного й фантастичного як характерні риси “магічного реалізму” в оповіданні “Стариган з крилами”.

Місце Гарсіа Маркеса у світовій літературі.


Теорія літератури. Поглиблення понять про магічний реалізм, гротеск, міфопоетику твору.

Міжлітературні зв’язки: 1. Поєднання фантастики та реальності в творах Е.Т.А.Гофмана, М.Булгакова, Г.Гарсіа Маркеса. 2. “Магічний реалізм” Г. Гарсіа Маркеса та українська „химерна проза”: В.Дрозд, Ю.Щербак, О.Ільченко, Є.Гуцало, П.Загребельний.

Культурологічний контекст: 1. Фюслі І.Г. “Мовчазність”. 2. Редон О. “Ангел”. 3. Сікейрос Д.А. “Тропічна Америка”. 4. Маргін С. “Ангел”. 5. Леонардо да Вінчі. “Голова ангела”.

Студент(ка):

розкриває особливості творчості Г.Гарсіа Маркеса;

визначає компоненти оповідання, що складають його сюжет та їх значення у розкритті ідейного змісту твору;

акцентує увагу на атмосфері, в якій жив ангел - герой оповідання “Стариган з крилами”;

досліджує на матеріалі оповідання зрощення фантастичних елементів з побутовими деталями в оповіді, роль іронії;

висловлює власні судження про алегоричний сенс зображення людського суспільства, в якому немає місця янголам, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

дає визначення понять: “магічний реалізм”, гротеск, міфопоетика;

усвідомлює вплив Г.Гарсіа Маркеса на розвиток всесвітньої літератури, сутність його пересторог.

  1. Борщевська Л. Габріель Гарсіа Маркес: журналіст і письменник // Газ.ЗЛ - 2002. - № 20. - С. 10-11.

  2. Буряк С. Любов’ю прощати винних гріхи… // Газ. ЗЛ – 2004. - № 13. – С. 18-23.

  3. Габріель Гарсіа Маркес. “Стариган із крилами”: у пошуках методичних варіантів /Тараник К.В., Фоміна С.П., Рудаківська С.В., Обозна В.П., Бойко Л.Я. // ВЛ – 2003. - № 4. - С. 39-45.

  4. Интервью с Маркесом // Приглашение к диалогу. Латинская Америка: размышления о культуре континента. – М., 1986.

  5. Земсков Г. Габриэль Гарсиа Маркес. - М.,1986.

  6. Логінов А. “Якби мені крила, щоб вмів я літати...”// Газ.ЗЛ - 2002. –N 20. - С. 3-4.

  7. Нев’ярович Н.Ю. Основні риси поетики “магічного реалізлу” // ВЛ – 2006. - № 6. – С. 4-7.

  8. Ніколенко О.М., Марченко Н.Г. Чи потрібні янголи на землі?.. Г. Гарсіа Маркес і Лев Толстой (Порівняльний аналіз оповідань “Стариган з крилами” та “Що живить людей”) // ЗЛ – 1999. - № 6. – С. 46 – 50.

  9. Первак О.П. Від концепції твору – до концепції уроку // ВЛ – 2000. - № 2. – С. 23-26.

  10. Юсипович І. Де місце янголам? // ЗЛ – 2003. - № 8. – С. 9-10.




2

^ З ЯПОНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Ясунáрі Кавабáта (1899—1972)

Тисяча журавлів”


Відомий письменник, лауреат Нобелівської премії Кавабата Ясунарі — “красою Японії народжений”.

Відображення національної етики та естетики в романі Тисяча журавлів. Гармонія людини і природи — одна з головних проблем твору. Особливості композиції. Розкутість синтаксису, підкреслений ліризм, вишуканість художньої форми - основні ознаки індивідуального стилю митця.


Теорія літератури. Поглиблення понять про композицію художнього твору, національний колорит художнього твору, індивідуальний стиль письменника.

Міжлітературні зв’язки:1. Гармонія людини і природи у творчості Е.Хемінгуея (“Старий і море”), Остапа Вишні (“Мисливські усмішки”), О.Довженка (“Зачарована Десна”).

Культурологічний контекст: 1. Кітагава Утамаро. Із серії “Повчальне дзеркало для батьків”: “Три уславлені красуні”, “Час змії”, “Ледарка”; Із серії “Вибір пісень”: “Портрет 16-річної служниці”. 2. Андо Кайгецудо. “Красуня”. 3. Ці Бай-Ши. “Журавлі”, “Метелики”, “Орхідеї”, “Біле на білому”. 4. Андо Хipociгe. "Вершина сатаміни в Юі біля моря". 5. Юнобу. “Навчання маленьких дівчат чайної церемонії”. 6. Зарінь М. “Чотири японські мініатюри”. 7. Кацусіка Хокусай. “Гора Фудзі в ясну погоду”. 8. Огата Кендзан. “Посудина для чайної церемонії”. 9. Холст Г. “Японська сюїта”. 9. Хісикава Моронобу. “Закохані біля ширми” (гравюра).

Студент(ка):

розкриває особливості творчої індивідуальності митця;

пояснює, чому у визначенні нобелівського комітету про Кавабата Ясунарі було написано “красою Японії народже­ний”;

наводить приклади відображення японської етики та естетики, використання місцевого колориту в тексті “Тисяча журавлів”;

характеризує образи головних персонажів твору;

доводить прикладами з тексту, що пошук гармонії людини і природи є однією з го­ловних проблем твору;

досліджує на матеріалі роману як чайний обряд служить досягненню гармонії в стосунках між людьми, людиною і природою;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

порівнює ставлення людей до природи у повісті Кавабата та притчі Хемінгуея;

дає визначення понять: ін­дивідуальний стиль письменника; національний (місцевий) колорит художнього твору, композиція;

усвідомлює суть застереження Я.Кавабата від вульгаризації національної культури, зокрема звичаїв та обрядів, проти морального занепаду сучасного суспільства.

  1. Аністратенко Л.  Архетипи та етнокультурні символи роману Ясунарі Кавабата “Давня столиця” // Мова та історія. - К., 2007. - Вип.93: Сакральне слово і сакральне право. - С.38–41.

  2. Герасимова М. Бытие красоты: Традиции и современность в творчестве Кавабаты Ясунари. – М., 1990.

  3. Григорьева Т. Японская литература ХХ века. – М., 1983.

  4. Кеба О. “Тисяча журавлів”: Матеріали для вивчення. – К.-П., 2001.

  5. Конєва Н.С. Тривожні акорди чайної церемонії // ЗЛ. - 1999. - № 10. - С.38-41.

  6. Ковбасенко Ю.І. Штрихи до портрета письменника // Тема. - 2002.- № 2. - С.112-115.

  7. Кривцова Т. “Красою Японії народже­ний” Ясунарі Кавабата // ЗЛ – 2003. - № 6.- С.19-23.

  8. Кузьменчук І. Ясунарі Кавабата // ЗЛ – 2004. – № 8. – С. 6-9.

  9. Муратова В.І. Типологічні сходження у повісті Е.Хемінгуея “Старий і море” та оповіданні Кавабата Ясунарі “Голос бамбука, квітка персика” // ВЛ – 2005. – № 1. - С. 38-41.

  10. Николенко О.Н. За белой птицей. Урок культурологического анализа повести Ясунари Кавабата “Тысячекрылый журавль” // Русская словесность в школах Украины. – 2009. - № 2. – С. 34 – 37.

  11. Рехо К. Кавабата Ясунари // Кавабата Ясунари. Тысячекрылый журавль. Новеллы. Рассказы. Эссе. – М., 1971.

  12. Удовиченко Л.Н. Гармония природы, мирозданья, бытия : Урок по повести Ясунари Кавабата “Тысячекрылый журавль” // Русская словесность в школах Украины. – 2006. - № 2.-С. 49-52

  13. Федоренко Н. Кавабата: Взгляд в прекрасное // Иностранная литература. – 1974. - №7.




4


^ Огляд. Модерністські й неоавангардистські тенденції

в драматургії другої половини ХХ ст.


Вплив філософії та літератури екзистенціалізму на західну драму 1950-80-х рр. Модерністські й неоавангардистські тенденції в драматургії. Творчі здобутки швейцарських драматургів М.Фріша, Ф.Дюрренматта. Драма-притча як форма відгуку на сучасні історичні події та актуальні питання духовного буття.

“Теарт абсурду” як явище неоавангарду, історико-культурні передумови його розквіту в 50-60 рр. Абсурд – центральна категорія нової драматургічної естетики, його морально-філософський сенс. Французькі засновники драматургії абсурду: Е.Йонеско, С.Беккет, Ж.Ануй.


^ З ФРАНЦУЗЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Ежéн Йонéско (1912—1988)

Носороги”

Йонеско як найяскравіший представник абсурдистської драми. Найважливіші ознаки театру Ежена Йонеско: руйнація звичної логіки дії, відсутність характерів, абсурдність діалогів, гра слів, широке використання гротеску. Зображення духовної та інтелектуальної спустошеності сучасного суспільства – провідна тема його п’єс.

Символічний сенс сюжету “Носорогів”. Гротесково-сатиричне зображення в “Носорогах” “омасовлення людей”, перетворення їх на “бедлам нелюдів”, що загрожує цивiлiзації й культурі. Образ Беранже і проблема захисту особистісного Я, збереження людського в людині. Система образів драми. Антитоталітарний підтекст п’єси.


Теорія літератури. Поняття про неоавангард. Поглиблення понять про “театр абсурду”, драму-притчу, гротеск, підтекст художнього твору.

Міжлітературні зв’язки. 1.“П’єси абсурду” Е.Йонеско (“Голомоза співачка”, “Носороги”) та С.Беккета (“Чекаючи на Годо”). 2.Вплив Брехта на абсурдистську літературу. 3. Своєрідність тематики й принципів побудови сюжету на основі розгорнутої метафори у п’єсі “Носороги” Е.Йонеско, “Перевтіленні” Ф.Кафки, “Чумі” А.Камю.

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія: Тоталітарні режими в ХХ ст.

Культурологічний контекст: 1.Меджибовський В. Ілюстрації до твору. 2.Волович В. Триптих “Театр абсурду, або Метаморфози фашизму” (за мотивами твору Е.Йонеско). 3. Йонеско в театрі “Біля Нікітських воріт” (реж. М.Розовський, 2005). 4. Гойя Ф. “Звіроподібні обличчя” (із серії “Капричос”). 5. Фріч К. “Застілля”(скульптурна група).

Студент(ка):

відзначає, що “драма абсурду” була помітним явищем літератури ХХ ст.;

визначає характерні риси “драми абсурду”;

характеризує творчість Йонеско як один із найяскравіших виявів “драми абсурду”;

пояснює, що надзвичайна популярність “драми абсурду” була обумовлена не лише художніми чинниками, а й поширеним у світі настроєм скептичного ставлення до життя людства як чогось абсурдного;

визначає конфлікт і сюжет твору, його жанрову специфіку;

робить спробу пояснити, чому не всі герої п’єси “оносорожилися”;

тлумачить слова Беранже: “Я остання людина і буду нею до самого кінця! Я не здамся!”;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

дає визначення понять: неоавангард, “театр абсурду”, драма-притча;

усвідомлює сутність новаторства творчості митця, необхідності розвитку духовних потенцій сучасної особистості, її вміння вижити й самоствердитися в умовах жорстокості і насильства.

  1. Васильев Е. М.  Парадокс як основа сюжетної ситуації в драматургії Е. Йонеско // Актуальні проблеми вивчення теоретико-літературних і мовознавчих дисциплін у вищих навчальних закладах. — Рівне, 1995. — C.30–31.

  2. Вітченко А..  Вивчення драматургії Е. Йонеско в контексті наукових і мистецьких інтерпретацій // Гуманітарний вісник. — Тернопіль, 2006. — Вип. 8: Педагогіка. Психологія. Філологія. Філософія.-С.45–51.

  3. Ганіч Н. Західна драматургія // Газ. З.Л.–2005.- №13. - С.20-21.

  4. Горідько Ю.Л. “Драма абсурду”: стильові особливості п’єси Е.Йонеско “Носороги ”// ВЛ – 2001. - № 9.-С.52-54.

  5. Затонский Д. Театр Фриша и Дюрренматта// Затонский Д. Зеркало искусства. – М., 1975.

  6. Назарець В.М., Васильєв Є.М. До проблеми розуміння змісту п’єси-притчі Ежена Йонеско “Носороги” // ЗЛ – 2009. - № 5. – С.2-4.

  7. Орлова О.В. Театр, який спонукає задуматись над абсурдністю нашого життя: Конспект уроків за п’єсою “Носороги” Е.Йонеско // ВЛ – 2006. - № 4. – С. 52-59.

  8. Проскурникова Т. Французская анти–драма. – М., 1968.

  9. Пінітіна Г. Символічний сенс сюжету п’єси “Носороги” Е.Йонеско//ЗЛ -2005. -№13. – С.23-24.

  10. Стамат Т.В. Осягаючи естетику абсурдистської драми // ВЛ - 2006. - № 12. – С.23 – 24.

  11. Федоренко Л. В.  Гротеск Ф. Дюрренматта с позиции лингвокультурологии // Мова і культура. - К., 2003. - Вип.6, т.3, ч.2: Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту. - С. 297–303.

  12. Чечетіна Л. “Кожне життя єдине, кожне - світ”. Інтегрований урок: п’єса Ежена Йонеско “Носороги” // ВЛК – 2006. - № 3. – С. 18-21.

V.

12

ПОСТМОДЕРНІСТСЬКА ПРОЗА ОСТАННІХ ДЕСЯТИЛІТЬ ХХст. ЛІТЕРАТУРА НА МЕЖІ ХХ-ХХІ ст.





2

^ Вступ. Загальна характеристика історико-культурної ситуації

останніх десятиліть ХХ ст., к.ХХ - поч.ХХІ ст.


Постмодернізм – одне з найвизначніших літературних явищ другої половини ХХ ст. Соціоісторичні, культурно-філософські та естетичні чинники розвитку постмодернізму в художній літературі. Основоположні принципи постмодерністської поетики: симулякр, інтертекстуальність, пастиш. Найяскравіші представники постмодерністської прози: У.Еко, П.Зюскінд, К.Рансмайр, М.Павич та ін. Постмодерністське мистецтво і мас-культура.


Теорія літератури. Поняття про постмодернізм та його характерні ознаки.

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія. 1. Постмодернізм як один з основних напрямів сучасного мистецтва.

Міжлітературні зв’язки. 1. Постмодернізм в українській літературі. Творчість Ю.Андруховича, О.Забужко, Т.Прохасько.

Культурологічний контекст: 1. Пікассо “Жінка”. 2. Дюшан М. Репродукція Джоконди, ретушована олівцем. 3. Мезенс Е.Л.Т. “Маска для образливих естетів” (колаж). 4. Колдер О. “Всесвіт”. 5. Шагал М. “Падіння Ікара”. 6. “Овідій” (фреска).


Студент(ка):

розповідає про соціоісторичні, культурно-філософські та естетичні чинники розвитку постмодернізму в художній літературі;

називає найвизначніших представників постмодерністської прози та їх твори;

наводить приклади втілення елементів постмодерністського мистецтва в масовій культурі;

дає визначення понять: постмодернізм, характерні ознаки літератури постмодернізму;

розвиває навички дослідницької діяльності; вміння складати опорно-логічний конспект, само-стійно опрацьовувати літературно-критичну статтю, користуватися літературознавчим словником;

усвідомлює суспільне призначення літератури постмодернізму та її вплив на сучасного читача.

  1. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. — Львів, 1996.

  2. Бігун Б. Постмодерністський образ світу // Вікно в світ. – 1999. - № 3. – С. 88 - 97.

  3. Бегун Б. Феномен постмодернизма // ВЛК – 2002. - № 3.

  4. Газін А.  “Intentio operis” і роль читача (Умберто Еко VS. Умберто Еко?) // Філософія.- К.,2008.- С. 123–131.

  5. Гузь О.О. Від міфу до постмодернізму. – Тернопіль: Мандрівець, 2007. – С. 70 – 127.

  6. Денисова Т.М. Феномен постмодернізму: контури й орієнтири // Слово і час. – 1995. – № 2.

  7. Затонський Д.В. Модернизм и постмодернизм. – Х.: Фоліо, 2000.

  8. Ильин И. Постструктуализм. Деконструктивизм. Постмодернизм. – М.: Интрада, 1996.

  9. Ковбасенко Ю. Література постмодернізму: по той бік різних боків // ЗЛ – 2002. – №5.

  10. Література постмодернізму // Тема. На допомогу вчителю зарубіжної літератури. - 2002. - № 1.

  11. Повторева С.  Умберто Еко про взаємозв’язок філософії і наукової методології у структуралізмі і постструктуралізмі // Філософські пошуки. — Л; 2008. - Вип. 27: Сучасні аспекти співвідношення філософії і науки. - С. 552–553.

  12. Стеценко Т. Використання сюжетної гри у творах письменників-постмодерністів // ЗЛ 2005. - № 13. – С. 9-17.

  13. Цибенко Л. Крістоф Рансмайр і його роман “Останній світ” // ВЛ – 2002. - № 5-6. – С. 105-109.

  14. Шахова К. Модернізм та постмодернізм у ХХ ст.. Проблеми взаємозв’язку та взаємозалежності // ЗЛ – 2002. – № 1.




2

^ ІЗ СЕРБСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Мілорад Пáвич (нар. 1929р.)

Дамаскин”


“Перший письменник третього тисячоліття” серб М.Павич.

Утілення в оповіданні “Дамаскин” рис постмодернізму. Можливість вибору шляхів читання твору на двох його “перехрестях” (в т. ч. на комп’ютері) як вияв характерної для постмодерністської літератури гри письменника з текстом і читачем, “відмови від монопольного права автора на істину”. Інтенсивне використання фактів візантійської та поствізантійської культури (“віртуальний історизм”).

Улюблені художні засоби письменника. Афористичність мови творів М.Павича.


Теорія літератури. Поглиблення понять про постмодернізм, індивідуальний стиль митця.

Міжлітературні зв’язки. 1. О.К.Толстой. “Іоанн Дамаскин” (“Любим калиф Йоанн…”).

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія: Візантійська імперія. Іконоборство. Культура.

Культурологічний контекст: 1.“Св. Іоанн Дамаскин” (Ікона. Поч. XIV ст. Афон, скит Св. Ганни). 2.“Кирил і Мефодій” (фреска в Зографському монастирі на Афоні. Храм Премудрості. Константинополь, 532-537р.). 3. “Св.Іоанн Лествічник” (Ікона. Дерево, темпера, позолота. ХІІ ст. Монастир Св.Катерини. Синай). 4.“Богородиця-Троєручниця” (канонічні ікони). 5. Рубльов А. “Трійця”, “Іоанн Предтеча”. 6. Ель Греко. “Іоанн Євангеліст”.

Студент(ка):

пояснює, чому М.Павича називають “першим письменником третього тисячоліття”;

наводить приклади втілення в оповіданні “Дамаскин” рис постмодернізму;

називає та ілюструє прикладами з тексту улюблені художні засоби письменника: розгорнуті метафори, парадоксальні портрети та пейзажі, каталогізація, “плетення словес” тощо;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

дає визначення понять: постмодернізм, індивідуальний стиль митця;

розвиває естетичні смаки, потребу занурення в поетику постмо-дерністського твору, дослідження художньої деталі, філософського задуму митця.


  1. Бульвинська О. Перший письменник третього тисячоліття, або Милорад Павич і гіпертекст // ВЛК – 2003. – № 12. – С. 28-32.

  2. Воропаєва О.Б. Постмодернізм і втілення його рис в оповіданні Милорада Павича "Дамаскин" // ВЛК – 2007. - № 10. - С. 21-27.

  3. Гусев В.А. Соотношение эмоционального и рационального начал в творчестве Венедикта Ерофеева, Виктора Пелевина и Милорада Павича// Література в контексті культури. -Дніпропетровськ, - 2002. - Вип. 7. - С.69-76.

  4. Интервью с Милорадом Павичем // Иностранная литература. – 2002. – № 2.

  5. Євтич М. Розмови з Павичем (Уривок з книги)// Тема. - 2002. – № 4. – С. 62-79.

  6. Ковбасенко Ю. Архіпелаг “Павич”, острів “Дамаскин” // ЗЛ – 2003. – № 7. – С. 33-39; або ВЛК – 2003. - № 6. – С. 33-49.

  7. Павич М. Автобіографія // Всесвіт. – 2002. - № 7-8. – С. 26.

  8. Сивков О. Мотив Павича в українському живописі стилю модерн // Всесвіт. - 2002. - № 1-2. - С.184-186.




2

^ З НІМЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Патрік Зюскінд ( нар. 1949р.)

Запахи, або Історія одного вбивці”


Риси постмодернізму в романі “Запахи”: “віртуальний історизм” (“імітація” світогляду Франції доби Просвітництва); захоплюючий детективний сюжет, можливість багатьох варіантів інтерпретації; схрещення елементів класичної та масової літератури. Символічний сенс детективної інтриги.

Образ Гренуя та його літературні прототипи (крихітка Цахес, персонажі Ч.Діккенса і т.д.). Проблеми співвідношення краси й зла, влади митця та мистецтва над натовпом, пошуки досконалості. Багатство художніх описів в романі.


Теорія літератури. Поглиблення поняття про постмодерністський роман, інтерпретація художнього тексту.

Міжпредметні зв’язки. Всесвітня історія: Доба Просвітництва.

Культурологічний контекст: 1.Верлінд К. “Запах”. 2.Снейдерс Ф. “Крамниця риби”. 3.Х/ф “Запахи” (реж. Том Тиквер).


Студент(ка):

визначає тему та ідею твору; основні етапи життя Гренуя;

з’ясовує особливості розвитку сюжету;

формулює судження про значення фінальної сцени твору для розуміння ідеї твору;

характеризує образ головного персонажа твору;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

наводить приклади втілення в романі рис постмодернізму;

простежує символічний сенс детективної інтриги;

дає визначення понять: постмодерністський роман, інтерпретація художнього тексту;

усвідомлює філософську думку письменника про те, що сила генія може бути творчою або руйнівною залежно від того, що супроводжує його – любов чи ненависть.

  1. Бардакова Ю.  Деякі особливості вживання стилістичних засобів у романі П. Зюскінда “Парфумер” // Зб. наук. пр. - Полтава, 2004. - Вип.1 (34). - С.195–200.

  2. Григорова О. В.  Особливості хронотопу у романі Патріка Зюскінда “Парфумер” // Мовні і кон-цептуальні картини світу. - К.,1999. - С. 31–37.

  3. Затонський Д.В. Некто Жан-Батист Гренуй, или Жизнь, самое себя имитирующая // ВЛ – 2002. - № 5 - 6. – С. 71-74.

  4. Мухомеджанова С., Рижко О. Текстуальний та інтертекстуальний аналіз постмодерністського твору. Урок осягання ідейного змісту роману П.Зюскінда “Запахи” // ВЛ – 2005. - № 4.

  5. Пікун Л. Прийом дзеркальної гри набутками романтичної культурної традиції. Використання цього прийому в романі “Запахи” П.Зюскінда // ВЛ – 2005. - № 12.

  6. Пікун Л.  Традиційні образи, сюжети та мотиви в романтичній та постмодерністській традиціях (на матеріалі романів М. Шеллі “Франкенштейн, або Сучасний Прометей” та П. Зюскінда “Парфумер. Історія одного вбивці”) // Вісник. - Львів, 2004. - Вип.33, ч.2: Теорія літератури та порівняльне літературознавство. - С.36–42.

  7. Чечетіна Л.А. Система уроків з вивчення роману П.Зюскінда “Запахи”//ЗЛ –2009. - № 4. – С. 35-42.




2

Загальна характеристика сучасного літературного процесу


Сучасний літературний процес: співіснування і взаємодія різних стилів, напрямів, течій. “Втеча культури на університетські кафедри”, виживання і конкуренція художньої літератури з “відео”, “мультимедіа”, Інтернетом та іншими реаліями сучасності: “від Інтернету до Гуттенберга” (У. Еко).

Творчість Ричарда Баха, Паоло Коельо, Італо Кальвіно, Мілана Кундери, Харукі Муракамі - вагомі здобутки сучасного літературного мистецтва.

Пріоритети сучасного зарубіжного книжкового ринку. Глобалізація як важливий чинник актуального літературного процесу. Література і мас-медіа. Література і кіно. Література і комп’ютерні технології. Реалістичні тенденції в сучасній літературі. Осмислення досвіду різних генерацій другої половини ХХст., культурної пам’яті, пошуків ідентичності, гендерних стосунків та ін. Провідні теми актуального літературного життя.

Феномен бестселеру; його взаємини з книжковим ринком і видавничою індустрією. Найпопулярніші художні твори з кола читання сучасної молоді (твори Р.Баха, Х.Муракамі, П.Коельо, Б.Вербера та ін.).


Теорія літератури. Поняття про гіпертекст, бестселер.

Студент(ка):

висловлює своє ставлення до творів сучасної літератури, обраних викладачем/студентами для розгляду;

порівнює сучасні художні тексти з творами, розглянутими протягом вивчення курсу;

аналізує й інтерпретує конкретний сучасний літературний твір;

висловлює свої судження про роль художньої літератури в житті сучасної людини;

дає визначення понять: гіпертекст, бестселер.

  1. Бігун Б.Я. Митець і його творіння за постмодер-ністської доби. // В.Л. – 2002.- № 5 - 6. – С. 75-80.

  2. Білецький І. П.  Дзен і феноменологія романів Харукі Муракамі // Вісник.- Х., 2006.- № 14: Сер.: Теорія культури і філософія науки. - С.123–130.

  3. Визель М. Гипертексты по ту и эту сторону экрана // ИЛ – 1999. – № 10. – С.169-177.

  4. Дворцова Е. А.  Философская проблематика романов М. Кундеры // Філологічні науки. — Суми, 2007. - Ч. 1. - С. 180–186.

  5. Затонский Д. Модернизм и постмодернизм: мысли об извечном коловращении изящных и неизящных искусств. – Харьков – М., 2000.

  6. Корнев С. “Сетевая литература” и завершение постмодерна. Интернет как место обитания литературы // НЛО.- 1998. - № 32.- С. 29-48.

  7. Кузнецов И. Бессмертие путника. М.Кундера и И.Кальвино среди любимых призраков // ИЛ – 1995.– № 6. – С.207-210.

  8. Рогозинський В. Нобелівський лауреат–2008. Шляхами зниклих цивілізацій // ЗЛ– 2009. - №3 – С.64.




4

Повторення, узагальнення та систематизація навчального матеріалу

курсу “Зарубіжна література”


Найвидатніші здобутки зарубіжної літератури ХVII століття (бароко, класицизм); ХVIIІ століття (Просвітництво), доби романтизму (перша половина ХІХ століття).

Найвидатніші здобутки зарубіжної літератури ХІХ ст. (реалізм), а також на межі ХІХ-ХХ століть (ранній модернізм, авангард).

Найвидатніші здобутки зарубіжної літератури ХХ століття, а також на межі ХХ-ХХІ століть.

Міжнародні літературні премії та їх вплив на розвиток всесвітньої літератури.

Українська перекладацька школа та її найвидатніші представники (М.Рильський, Борис Тен, М.Лукаш, Г.Кочур, А.Содомора, О.Мокровольський, М.Стріха та ін.).


Теорія літератури. Поняття про художній переклад.

Міжлітературні зв’язки. 1. Поезії М.Рильсього “Мистецтво перекладу”, Г.Кочура “Перекладач”.

.


Студент(ка):

називає найвидатніші явища зарубіжної літератури зазначених епох, їхні характерні ознаки і висловлює судження про них; різні види перекладу (дослівний, вільний, художній тощо);

розповідає про історію створення міжнародних літературних премій, української школи художнього перекладу;

перелічує представників української перекладацької школи та їх творче надбання; пись-менників – лауреатів Нобелівської премії, твори яких ввійшли в коло читання сучасної молоді;

готує індивідуальне інформаційне повідомлення про українську перекладацьку школу та її найвизначніших представників або літературні премії (національні та міжнародні);

висловлює свої судження про роль художньої перекладу у популяризації творів світової класики;

розвиває навички дослідницької діяльності;

розвиває вміння складати опорно-логічний конспект, самостійно опрацьовувати довідкову літерату;

дає визначення поняття: художній переклад;

висловлює свої судження про вплив літературних премій на розвиток світової літератури, роль художнього перекладу у пропагуванні та залученні сучасного читача до знайомства з найвизначнішими літературними досягненнями .

  1. Гузь О.О. Від міфу до постмодернізму. – Тернопіль: Мандрівець, 2007. – С. 6 - 127.

  2. Гайнічеру О.І. Поезія і мистецтво перекладу. – К.: Дніпро, 1990.

  3. Зарубіжна література / За ред. О.М.Ніколенко, Н.В.Хоменко, Т.М.Конєвої.- К.: Академія, 1998. - С. 283-290.

  4. Кололієць Л. Концептуально-методологічні засади сучасного українського поетичного перекладу. – К., 2004.

  5. Кривова Г. До таємниць перекладознавства, або Мистецтво перекладу // ЗЛ –2005.- № 14. – С.3-11.

  6. Кузьменко В.І. Про види перекладу, форми і ме-тоди роботи з ним //ВЛ - 2006. - № 11. – С. 47-48.

  7. Лановик М. Теорія відносності художнього перекладу: літературознавчі проекції. – Тернопіль: ТНПУ, 2006.

  8. Лауреаты Нобеливской премии. Энциклопедия. – М., 1992.

  9. Лімборський Ф.В. Літературознавча компа-ративістика і художній переклад за доби глобалізації: сучасний стан, дискусії і проблеми. // ЗЛ – 2009. - № 10. – С. 60-62.

  10. Пащенко В. Літературна премія братів Гонкурів // Всесвіт. – 1991. - № 11.

  11. Шкляр Л.Є., Шпиталь А.Г. Під знаком Нобеля. Лауреати Нобелівської премії з літератури 1901-2006. – К.: Грамота, 2006.

  12. Погрібний А. Я.  Генрік Ібсен в перекладах роди-ни Грінченків (одна з яскравих сторінок перекла-дацької справи в Україні) // Питання літературо-знавства. - Чернівці, 2007. - Вип.73. - С.159–163.

  13. Савчин В.  Власні назви у перекладах Миколи Лукаша // Українське літературознавство. - Львів, 2002. - Вип.65. - С.214–220.

  14. Шахова К.  Про Миколу Лукаша - перекладача з божої ласки // Біблія і культура. - Чернівці, 2003. - Вип.5. - С.224–229.

  15. Черняков Б.  Микола Лукаш: сходження до літератури // Образ. - К., 2000. - Вип.1. - С.50–65.

VІ.

8


Тематичне опитування (протягом року)


Студент(ка):

виявляє рівень знань за темою, зокрема, уміння аналізувати літературні образи, стиль письменника, зіставляти вивчені твори, аргументувати свою думку, узагальнювати прочитане; навички писемного мовлення.







залишити коментар
Сторінка2/6
Дата конвертації23.09.2011
Розмір1,94 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   2   3   4   5   6
плохо
  1
средне
  1
хорошо
  1
отлично
  3
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх