Методичні рекомендації щодо структури, змісту й обсягів наукових та навчальних видань викладачів І студентів рдгу рівне 2010 icon

Методичні рекомендації щодо структури, змісту й обсягів наукових та навчальних видань викладачів І студентів рдгу рівне 2010


1 чел. помогло.
Схожі
Методичні рекомендації щодо структури, змісту та обсягів дистанційних курсів Київ 2007...
Методичні рекомендації щодо структури...
Методичні рекомендації щодо структури, змісту та обсягів навчально-методичних видань...
Рекомендації щодо змісту та структури магістерських дисертацій Ухвалено...
Рекомендації щодо змісту та структури магістерських дисертацій...
Методичні рекомендації щодо можливого ущільнення та самостійного вивчення змісту програмного...
Методичні рекомендації щодо можливого ущільнення та самостійного вивчення змісту програмного...
Методичні рекомендації щодо розробки та застосування рейтингових систем оцінювання успішності...
Методичні рекомендації до складання навчальних програм дисциплін та робочих навчальних програм...
Методичні рекомендації до складання навчальних програм дисциплін та робочих навчальних програм...
Методичні рекомендації для навчальних закладів: загальноосвітніх шкіл...
Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з...



страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14
повернутися в початок
^

3.5. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ЦИТУВАННЯ ТА ПОСИЛАННЯ НА ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА


При написанні навчальних та наукових видань необхідно давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати, з яких наводяться у тексті. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «...у працях [1–7]...».

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений укладачем.

Загальні вимоги до цитування такі:

1. текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові
терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються
лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У
цих випадках використовується вираз «так званий»;

2. цитування повинно бути повним, без довільного
скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора.
Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускаться без
перекручення авторського тексту і позначається трьома
крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на
початку, всередині, в кінці). Якщо перед випущеним текстом або
за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

3. кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням
на джерело;

4. при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших
авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід
бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним
щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання
на джерело;

5. якщо необхідно виявити ставлення автора до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

6. якщо автор, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова,
робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – М.Х.), (підкреслено мною. – М.Х.), (розбивка моя. – М.Х.).
^

3.6. ОФОРМЛЕННЯ СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ДОДАТКІВ



Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується в кінці видання. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв та ін.

Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць. Згідно з Указом Державного комітету України з питань технічного регулювання і споживацької політики від 10.11.2006 р. №322 з 1 липня 2007 року в Україні набув чинності міждержавний стандарт ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис». Даний стандарт необхідно використовувати при складанні списку використаних джерел у підручниках, посібниках та інших виданнях, при бібліографічному описі опублікованого видання. З його вимогами можна ознайомитись у додатку Г, а додаток Д містить приклади оформлення опису відповідно до ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.

Проте ВАК України висуває свої вимоги щодо складання бібліографічного опису дисертацій та списку опублікованих робіт, вони розроблені відповідно до останніх державних стандартів. У Наказі ВАК України № 63 від 26.01.2008 року «Про внесення змін до переліків та форм документів, що використовуються при атестації наукових та науково-педагогічних працівників» наведено приклади оформлення бібліографічного опису джерел, що використовуються в дисертації і списку опублікованих робіт, що наводяться в авторефераті. Дані вимоги подані в Бюлетені ВАК України, №3 за 2008 рік. Приклади оформлення бібліографічного опису згідно з вимогами ВАК подано у додатку Е.

Ілюстраційний матеріал, таблиці, проміжні математичні доведення, формули і розрахунки, тексти допоміжного характеру, конструкторські та технологічні документи, які вийшли в світ як самостійні видання, можуть бути оформлені у вигляді додатків. Додатки оформлюють як продовження видання на наступних його сторінках.

У тексті обов’язково повинні бути посилання на додатки. Номери додаткам надають у порядку появи у тексті посилань на них.

Нумерують додатки арабськими цифрами (можлива й літерна нумерація), а при посиланні на них та при нумерації таблиць, рисунків чи формул, вміщених у додатках, перед відповідним номером арабськими цифрами ставиться велика літера „Д” (або „П” – у російськомовних роботах) без крапки. Для нумерації додатків не використовують літери Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.

Якщо додаток у тексті один, його теж позначають: ДОДАТОК 1 або Додаток А.

Слово "ДОДАТОК ___" розташовують симетрично тексту. Додаток повинен мати заголовок, який розміщують під словом "ДОДАТОК ___" також симетрично тексту і набирають малими літерами з першої великої.

Текст кожного додатка може бути розділений на розділи, підрозділи, пункти та підпункти, які нумерують у межах додатка. Наприклад: Д 1.3 . . . .(третій розділ додатка 1).

Заголовки розділів та підрозділів у додатках виконують за загальними правилами.

Ілюстрації, таблиці та формули нумерують у межах кожного додатка. Якщо у додатку одна таблиця, рисунок чи формула, їх також нумерують. Наприклад:

Рисунок Д 1.1 – перший рисунок додатка 1;

Таблиця Д 2.4 – четверта таблиця додатка 2;

Формула (Д 4.5) – п’ята формула додатка 4.

При посиланні у тексті додатків на рисунки, таблиці та формули слід писати: "…на рисунку Д 1.2" або "…на рис. Д 1.2"; "…у таблиці Д 2.3" або "…у табл. Д2.3"; "…за формулою (Д 4.4)".

Додатки мають наскрізну нумерацію сторінок, спільну з роботою.

Додатки починаються з окремої сторінки, але кожен наступний додаток можна не починати з нової сторінки, а розташовувати зразу після попереднього.

На кожній наступній сторінці (крім, звичайно, першої, на якій починається додаток) слід писати „Продовження додатка 1”.

Додатками можуть бути копії самостійних документів, які не відрізняються від оригіналу. У цьому випадку перед копією вміщують аркуш, на якому посередині пишуть слово "ДОДАТОК ___" і його найменування. Сторінки копій нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію.

Усі додатки мають бути названі у змісті.




залишити коментар
Сторінка7/14
Дата конвертації23.09.2011
Розмір1.41 Mb.
ТипМетодичні рекомендації, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14
отлично
  2
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх