Біла книга icon

Біла книга


Схожі
Книга національної освіти України...
Книга національної освіти України...
Книга національної освіти України...
Освіта Київщини: творчі здобутки, перспективні педагогічні ідеї та технології /Київ облас...
Київ облдержадмін.; Київ облас. ін-т післядиплом освіти пед к адрів; Редкол.: Наталія Клокар...
Методичні рекомендації до вивчення дисципліни «Фінансовий аналіз» за модульно-рейтинговою...
Електронний каталог Лютий 2009...
Адміністративне право України (Ківалов)...
Адміністративне право України Ківалов...
Правопис географічних назв...
Книга Книга як різновид видання. Книга як артефактний документ. Історія книги...
Село Березна Володарського району Київської області...



страницы: 1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   18
повернутися в початок

Нові програми для 12-річної школи, укладені на основі цього стандарту, на думку багатьох, мало чим відрізняються від шкільних програм 11-річної школи. У них багато зайвого і не враховується як нова технологічна ситуація в суспільстві, так і світові досягнення концептуального розвитку формування змісту освіти. З точки зору працедавців навчальні програми середньої освіти не відповідають соціальним і економічним потребам учнів, вони часто непослідовні і переобтяжені. Величезною проблемою є «академоцентризм»: представники академічних кіл розглядають навчання у школі як переважно підготовку до навчання у ВНЗ та аспірантурі. Варто нагадати і про негативну практику масового запровадження нових програм і підручників без апробації, надходження до шкіл нових підручників зі значним запізненням, що дезорганізовувало навчальний процес протягом останніх п’яти років переходу загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання.


^ Чому так(у чому полягають причини існування цієї проблеми)

Жартівливе дитяче запитання: як стонога управляє всіма своїми сорока ніжками стосується і змісту середньої освіти, який є багаторівневою системою, що складається з 7 освітніх галузей, десятків навчальних предметів і сотень виховних заходів, зрештою, з 12 тисяч тем уроків, які здобуває український учень за весь час навчання. Зміст освіти виявляється складнішим за стоногу, проте пошук строгої наукової відповіді на це начебто б жартівливе, але насправді дуже серйозне питання теорії і практики освіти, в Україні не ведеться ні управлінням освітою, ні педагогічною наукою. В Україні не створена високотехнологічна інституція з розробки, узгодження і координації навчальних елементів змісту освіти та системного виробництва програмового забезпечення освіти, завданням якої було б перетворення змісту освіти в систему, керовану суспільним діалогом.

Та обставина, що кожна людина навчається, створює враження, що кожний з нас може висловитися про зміст і організацію освіти швидше, ніж про інші галузі. Ця обставина породжує ілюзію можливості занадто вільного і навіть безцеремонного ставлення до освіти, яка ніби позбавляє від зусиль аналізу багатьох даних і спеціалізованого заглиблення в проблему. Як сильно виявляється ця ілюзія, можемо легко зрозуміти, спостерігаючи за втручаннями щодо реформи змісту освіти партій, громадських об’єднань, нових функціонерів. Панування ілюзії фамільярності призвела до того, що в українській освіті:

  1. Не встановлені чіткі механізми розроблення документів із стратегії та політики програмового забезпечення освіти; ці питання не знайшли відображення в концептуальних документах про освіту, зокрема, в Національній доктрині розвитку освіти (2002) та низці основних документів, в яких лише констатується необхідність розроблення нових програм і підручників.

  2. ^ Не визначена термінологічна та методологічна база розроблення програмового забезпечення освіти.

  3. Рідко порівнюються зі світовою практикою ухвалені рішення щодо українського програмового забезпечення освіти.

  4. Укладання програмового забезпечення освіти проводиться без реалістичної оцінки того, що є наявним у системі ЗСО і що вчителі в змозі практично реалізувати, виходячи зі своїх власних ресурсів та ініціатив, реального потенціалу учнів та потреб економіки і культури суспільства, зокрема прогнозу потреб ринку праці України.

  5. Не проводиться аналіз фінансових наслідків розроблення того чи іншого варіанту програмового забезпечення освіти з метою досягнення найкращого співвідношення ціни та якості, а також найбільш ефективної реалізації реформи.

  6. Існуючі інституційні можливості в освіті України недостатні для успішності модернізації програмового забезпечення з метою дійсного внесення змін у навчання учнів.

  7. Освітня спільнота України ізольована від основних механізмів вироблення засобів розв’язання курикулярних проблем внаслідок недоступності багатьох закордонних книг або їх перекладів, які актуальні у галузі розроблення програмового забезпечення.


^ Так має бути(які є варіанти вирішення проблеми)

Незалежно від того, як ми дивимося на речі, реформа освіти неможлива без курикулярної реформи. Вона найкраще конденсує реформу освіти і обумовлює її. Тому курикулярна реформа в українській освіті є дуже важливою і вона містить реформаторські заходи решти планів систематичної реформи, які проводяться: оцінювання знань, підготовка і освіта учителів, шкільний менеджмент, фінансування шкільних установ, міжнародні зв'язки, статус учня, соціальне становище учителя, законодавство освіти та інше.

Основоположною категорією підвищення якості освіти є курикулум, який образно визначається як шлях доставляння змісту, що окреслює структуру, організацію, баланс і способи презентації знань у шкільному класі.

Курикулум як документ відрізняється від навчальної програми, що визначає в першу чергу змістовну сторону курсу навчання і складає лише частину курикулуму. Крім програми, курикулум містить аналіз причин необхідності впровадження нового змісту освіти; чітке визначення цілей навчання; окреслення цільових груп, на які розрахований даний курикулум; опис передбачуваних взаємин вчителя і тих, кого навчають, узгодженість методичних принципів з відповідними навчальними матеріалами; сучасні моделі і засоби навчання; систему і принципи контролю і оцінки.

Курикулярний процес (тобто процес розроблення і розвитку шкільних, предметних курикулумів і Національного курикулуму) синтезує у собі розум, культуру і сили як усієї нації, так і усієї людської цивілізації. Подібно до комп’ютерного «заліза», яке працює по-різному в залежності від програмного забезпечення («софту»), так і система освіти діятиме по-різному у залежності від обраного нею курикулуму.

Процес модернізації загальної середньої освіти потребує подальшої копіткої роботи усіх зацікавлених інституцій (психолого-педагогічної науки, управлінців, методичної служби, педагогів-практиків, громадськості), насамперед, у напрямі оптимізації змісту шкільної освіти, реалізації на практиці принципу особистісної орієнтації навчально-виховного процесу.


^ У змісті освіти при розробленні курикулярних документів мають бути вирішені такі завдання:

1. Усунути характерну для ЗСО традицію перевантаженості навчальних планів предметами і відомостями, які не є фундаментом для нових знань, а розраховані на «проходження», на те, щоб їх здати і забути. Всі предмети, включені в БНП, повинні бути необхідними для подальших стадій освіти і подальшої соціальної і професійної діяльності.

2. Змінити методи навчання і закріплення отриманої в школі інформації, розширивши вагу тих з них, які формують практичні навики аналізу інформації, самонавчання. Підняти роль самостійної роботи учнів.

3. Забезпечити на етапі повної середньої школи (при завершенні переходу на 12-річну повну середню освіту) можливість вибору освітніх програм у рамках підготовки до здобуття професійної освіти.

4. Створити інституційні механізми систематичного оновлення змісту освіти на основі зміцнення зв'язку з науковими дослідженнями і практикою.

5. Надавати всім випускникам середньої школи (і всіх ступенів професійної освіти) знання і базові навики у галузі предметів, що забезпечують активну соціальну адаптацію (економіка, право, основи політичної системи, менеджменту і соціології). Ліквідовувати відставання від світової науки і освіти в стандартах і якості викладання соціальних дисциплін, в першу чергу економіки, менеджменту і права, історії і філософії.

^ 6. Забезпечити робоче знання як мінімум однієї іноземної мови всіма випускниками повної середньої школи.

7. Збільшити частку відкритої освіти (тобто використання навчальних ресурсів у мережі Інтернет) у навчальних програмах всіх рівнів до 20—30% за умови забезпечення всіх навчальних класів ЗНЗ комп'ютерами (хоча б по одному на кожний клас), підключеними до глобальної мережі, довести оснащеність навчальних закладів до показника – один комп'ютер на чотирьох учнів.

^ 8. Надавати вже в середній школі необхідну базову підготовку з прикладної інформатики, в повній середній школі – за спеціалізованими прикладними програмами.

9. Зробити сучасну шкільну програму більш орієнтованою на творчий розвиток дітей, уникаючи тупого заучування. Нереальний обсяг того, що треба прочитати або вивчити на пам’ять, слабше адаптують дитину до дорослого життя, ніж власні дослідження, евристичні підходи та виконання навчальних проектів


Крапки над І

(за матеріалами «Артеківських діалогів 2008»)


  • Освіта України має три «ракових пухлини»: у світоглядних основах(атеїстична спрямованість), у змісті освіти(академічна спрямованість) і у системі викладання(не вчительське «говоріння», а учіння має бути основною діяльністю в школі).

^ Микола Гузик


Давайте зробимо так! (що конкретно пропоную)


Для проведення перезавантаження системи шкільної освіти як радикального оновлення змісту освіти (курикулярної реформи) буде розроблена цілісна стратегія розвитку сектора курикулуму як підсистеми ЗСО - відсутнього дотепер в Україні базового документу з освітньої політики, що має визначати довгострокову стратегію курикулуму в Україні, яка передбачатиме моніторинг підвищення індексу рівня освіти (ІРО) та індексу людського розвитку (ІЛР) на регіональному та загальнодержавному рівні, відкритість процесу розроблення нормативно-правових документів, їх експертизи, апробації та затвердження.


З метою вироблення системного підходу до створення і здійснення курикулярних інновацій в освітньому просторі України, подолання застарілих практик у системі освіти, буде проведено реальну зміну практики розроблення курикулуму в українській шкільній освіті відповідно до таких її пріоритетів:

  1. ^ Орієнтація на потреби та очікування учнів у реальному житті.

  2. Поступальний розвиток країни у напрямі входження до відкритого глобального суспільства знань і перехід на порівнянну з світовою систему показників якості і стандартів освіти всіх рівнів, забезпечити міжнародне визнання українських документів про ЗСО.

  3. ^ Орієнтація на кращі сучасні європейські та світові зразки освіти, що відповідають оновленим національним цінностям з урахуванням реалій сучасності.

  4. Побудова шкільного курикулуму, базованого на результатах, тобто на оцінюванні вхідних та вихідних показників навчальних досягнень (компетентностей) та розвитку учнів.

  5. Використання сучасних психолого-педагогічних теорій та практик у процесі розроблення курикулуму.

  6. Поглиблення вертикальної та горизонтальної інтеграції галузей і предметів навчання протягом усього навчального процесу.

  7. Оптимізація галузевої структури курикулуму.

  8. Забезпечення вищого ступеня децентралізації курикулуму і заохочення підходів та практик його розвитку на рівні шкіл як відкритих та динамічних організацій удосконалення курикулуму.

  9. Перехід від жорстких лінійних структур в освіті до її гнучкої і різноманітної організації, що дозволяє поєднувати різні форми освіти, вибудовувати індивідуальні траєкторії освіти.

  10. Реальне залучення учителів у процес зміни курикулуму, зокрема з метою підтримки процесу постійного їх професійного розвитку.

  11. Укладання курикулярних документів, передусім, стандартів ЗСО, на основі принципу гласності, що означає:

    1. обов'язкову відкриту публікацію проектів стандартів ЗСО і звітів про їх обговорення, повноту подання інформації про хід і порядок змін, що вносяться, а також доступність інших відомостей за процедурами складання курикулярних документів, проведення національних дебатів з проблем зміни курикулуму;

    2. обов'язкову відкритість для суспільства і засобів масової інформації процедур розгляду і ухвалення рішень за проектами стандартів ЗСО, зокрема з питань, що викликають розбіжності або усередині законодавчих (представницьких) органів державної влади, або між законодавчим (представницьким) і виконавським органами державної влади, або між державними органами влади і органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями (об'єднаннями), добродійними фондами, об'єднаннями юридичних осіб (асоціацій і союзів).

Щоб проводити необхідні систематичні дослідження потенційних напрямів і моделей навчальних програм та аналіз здійснення нових навчальних програм у школах, в Україні будуть створені:

  1. Постійно діюча незалежна міжгалузева інституція – Національна рада з курикулуму для вироблення узгодженої концептуальної і нормативної бази укладання змісту шкільної освіти, оцінювання якості курикулярної продукції і вироблення рекомендацій Кабінету Міністрів України з ключових концептуальних і стратегічних проблем розвитку Національного курикулуму.

  2. Інтегрована професійна та технічна установа, відповідальна за проектування, розроблення, пілотування, впровадження, перегляд та проведення експертизи курикулярної продукції – Центр розроблення курикулуму.

  3. Українська мережа спілкування і співробітництва у рамках Глобальної мережі розробників курикулуму, заснованої Міжнародним офісом з питань освіти ЮНЕСКО (IBE UNESCO), з метою підтримки інституційних структур і людських ресурсів, які будуть залучені у систему розвитку, менеджменту та впровадження курикулуму.

  4. ^ Всеукраїнська мережа Центрів інноваційних педагогічних технологій для апробації проектів курикулярних змін.

Проекти курикулярних документів ЗСО підлягатимуть обов'язковій науково-педагогічній, суспільній і правовій експертизі з метою забезпечення:

  1. методологічної єдності правових, наукових і технологічних вимог модернізації програмового забезпечення, розроблення і складання стандартів ЗСО, сприяючих соціально-економічному, гуманітарному і культурному розвитку держави;

  2. наукової і правової обґрунтованості суспільно значущих рішень, що ухвалюються державними органами, громадськими організаціями і об'єднаннями, орієнтування їх на використання новітніх досягнень науки, техніки і технології;

  3. національної, екологічної, технологічної і суспільної безпеки і економічної доцільності рішень, пов'язаних з виконанням стандартів ЗСО і використанням наукових і науково-технологічних результатів у практичній освітній діяльності;

  4. захисту прав інтелектуальної власності на результати науково-педагогічної діяльності і авторських прав, пов'язаних з обігом результатів науково-педагогічної діяльності.

Сергій Клепко, проректор Полтавського інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат філософських наук, редактор журналу «Постметодика» (м.Полтава)

Вектор дев’ятий: від середньої школи для середнього учня до школи успіху


Так є(у чому суть проблеми)


Була «радянська» школа – єдина уніфікована система освіти з єдиною трудовою політехнічною школою.

Єдина, а значить – однакова: у столиці, обласному місті, районному містечку й селі; Українській і Грузинській республіці, Башкирській і Комі АРСР…; півночі й півдні, сході й заході. Однакова (єдина) школа надає однакову для всіх учнів однакову середню (усереднену!) освіту, головне в якій «не висовуватись», у якій обдарованих учнів немає, як і тих, що відстають, орієнтація на середні знання (можна порівняти з середньою t0 по госпіталю). Єдина школа – означає єдиний навчальний план, програми і підручники. Така собі уніфікація школи відповідала на запити радянського ладу (соціалізму чи комунізму), виховання радянської людини (єдина спільність – радянський народ): «без роду і племені», без нації і національності, зі 99,99% явкою на вибори і 100% «так», «гвинтиків» – виконавців рішень з’їздів і пленумів. А тому завдання школи – забезпечити однакову для всіх освіту, виховати будівників комунізму на основі морального кодексу будівника комунізму (мабуть, у значній мірі списаного із заповідей Божих). Це і забезпечувало 100% доступність школи і рівність освіти для всіх.

Радянська школа точно відповідала тоталітарному суспільно-політичному ладу країни, у якому всі галузі керувалися з єдиного центру. Та навіть за таких умов в Україні народилася новаторська за своєю суттю педагогічна система В.О.Сухомлинського – школа гуманізму, яка увібрала в себе ідеї гуманістичної педагогіки світу.

У «радянській» школі запроваджували так зване новаторство (наприклад, липецький метод) або оптимізували все й однаково в чітко визначеному порядку (хоча зрідка «пробивались» і талановиті вчителі).


Ще з 80-х років прогресивні педагоги України почали відродження національної школи. А з 90-х років, у період розбудови незалежної України, почалося відродження ліцеїв, гімназій, колегіумів… Їх навіть назвали «закладами нового типу». Чому в цей період так активно створювались, відроджувались ліцеї, гімназії? Уніфікованість радянської школи ставала тавром, а тому багато шкіл просто міняли вивіски, не вдаючись до зміни сутнісних ознак. Із 90-х років уже прийнято ряд законодавчих актів у галузі освіти, що безпосередньо стосуються діяльності школи: закон України «Про освіту» (1991р.), «Про загальну середню освіту», Положення про загальноосвітній навчальний заклад (2000р.), визначають статус ШКОЛИ, принципи, зміст, мету та основні завдання її діяльності. Короткий час існувало Положення про ліцеї, гімназії, колегіуми, котре пізніше замінили Інструкцією про навчання обдарованих (ніби є необдаровані!), бо багато хто з освітян, як і я сама, визначають тезу: «Необдарованих дітей немає, проте обдарування у всіх різні». А втім, в Україні й сьогодні найбільш масовим середнім загальноосвітнім закладом є загальноосвітня школа (близько 22 тисяч), а вони теж різні: школи-інтернати (абсурд і парадокс радянської системи), спеціалізовані, кілька авторських…

Створюється враження відсутності уніфікації, а між тим підходи однакові: була 10-річна школа, стала 12-річна; кількість навчальних годин у 10 (11) і 12-річній школі майже однакова; надуманість 12-бальної системи оцінювання очевидна, навіть критерії (досить штучні!) визначили і вже не введеш 10-ти чи 100 бальну систему в окремому навчальному закладі; вертикаль управління така сама – радянського зразка (усі однакові – вимоги, критерії), замість управління діяльністю стара система на кшталт «начальник завжди правий», «не допускай скарг», «будь постійно зайнятий» тощо. Проте найбільші небезпеки очікують школу на шляху до новацій разом із інноваціями. Кожен намагається створити власний велосипед, забуваючи про те, що школі понад 5 тис. років, а інновації – прерогатива справжніх. Освітою фактично починають правити неосвіченість, озлобленість і безпідставна чиновницька амбіція. У той час, коли управлінські високопосадовці завойовують політичний авторитет, нижчі фактично займаються свавіллям і поступово деградують.

Із директоратом шкіл аналогічно: він не прагне бачити державу в ролі творця умов для здійснення власної продуктивної діяльності, а в турботі про всіх і все, повна відповідальність «зверху» за будь-яку ініціативу «знизу». Найбільша наша біда в тому, що ми не навчились жити самостійно, успішно й продуктивно і мріємо повернутися в лоно державної турботи.

І ще з проблем сучасної школи: освітня практика переконливо свідчить про те, що часто діти, визначені спеціалістами як обдаровані, виявляються неуспішними і в дитинстві, і в подальшому дорослому житті. У суспільній свідомості ці сумні спостереження втілились у стійкі стереотипи: «У вундеркінда майбутнє в минулому» і навпаки, часто люди, що не виявляли особливих здібностей у дитинстві, досягають вершин у різних галузях. Сьогодні в Україні побутує думка: «Прийшов час трійочників».


^ Чому так(у чому полягають причини існування цієї проблеми)


З одного боку, причина у тому, що на сьогодні ще не створені соціальні інститути адекватного відображення змін, які відбуваються в освіті. Теза «в Україні відсутнє громадянське суспільство» є причиною відсутності визначального впливу громадянських інститутів на розвиток освіти. Очевидно, що завдання інститутів (у тому числі педагогічних дисертацій) системи АПН України не виявляти те, що реально відбулося внаслідок тих чи інших дій учителів, а наукове прогнозування (проектування) й виважена послідовна освітня політика. До того ж потрібне яскраве й активне суспільне ставлення, щоб усвідомити значення й глибину змін, що відбуваються. Адже освітні зміни – це також зміни соціального, громадянського характеру. Можна бути «ринковим», сучасним, орієнтованим на батьківські й учнівські потреби директором школи і водночас затятим прихильником посилення чиновницького регулювання в сфері освіти. Адже усвідомити зміст змін, які відбуваються не в педагогічному, а в соціальному контексті нам не вдається!

Яких би успіхів не досягав інноваційних рух в освіті – у будь-якому разі потрібно або згодом про це забути, або представити нововведення мовою соціальних змін. Початок нового тисячоліття насичений виразами: «успішний банкір», «успішний бізнесмен», «успішний діяч» та повною відсутністю «успішний учитель», а продовжуючи цю думку далі – «успішний навчальний заклад», «успішна педагогічна система».

У проблеми високих досягнень або життєвого успіху є особливий культурологічний аспект, пов’язаний із відмінностями в менталітеті різних народів. Українські психологи, дослідники творчості й обдарованості проблему життєвого успіху практично не розглядають.


^ Так має бути(які є варіанти вирішення проблеми)


Аби уникнути уніфікації слід запровадити:

  1. Різні типи загальноосвітніх навчальних закладів (ліцеї, гімназії, колегіуми – традиційні для української освіти), які мають стати автономними. Автономність – це відповідність державним стандартам освіти; це – орієнтація на кінцевий результат (висока якість освіти), що вимірюється зовнішнім незалежним оцінюванням; це – повна фінансова самостійність; це – самостійний підбір кадрів на конкурсній основі; це – індивідуальна відповідальність закладу за якість освіти, відповідальність за розвиток закладу, педагогів і вихованців; це – системне управління (громадсько-державна модель базована на корпоративній культурі; це – насамкінець, самостійність, самодіяльність, перспективна успішна діяльність.

  2. Інноваційність закладу має визначатись успішністю його вихованців. Педагогу, який уперше знайомиться з педагогікою успіху (акмеологією), часто трапляється недостатньо розроблений терміно­логічний апарат: («акме» — у перекладі з давньогрецької — «верши­на», «розквіт», «найвища точка», «зрілість»): а даліакмеологічна система чи модель, акмеологічний освітній простір, акметехнології. До того ж і в сучасній філософії не існує цілісної, розвиненої теорії життєвого успіху. Існуючі підходи до тлумачення життєвого ус­піху зводяться до двох констатацій:

  • життєвий успіх — це досягнення позиції в ієрархії, яка відпові­дає очікуванням інших, навіть за умови розбіжності з особистими бажаннями;

  • успішним можна вважати статус навіть не престижний, але оці­нений як успішний самим індивідом.

Сьогодні по-новому трактується основний принцип акмеології – вершинність як методологічна база сходження до майбутнього, як теорія соціального оптимізму, розвитку, життєствердження, що дає основу цілепокладання особистості, мотивації й формування акме.

^ Термін «акмеологія» у науковій обіг ввів М.Рибников (1928) для позначення вікової психології зрілості чи дорослості.

Зміст поняття «успіх» залежить від розташування у вертикальній системі суспільної ієрархії. Вирізняється успіх індивідуальний, засно­ваний на інтересах безпосереднього досвіду індивіда як соціального суб'єкта, та суспільний (державний), який базується на завданнях людини як суб'єкта суспільних відносин. Соціально-функціональний зміст ідеї суспільного успіху спрямований на збереження і підтримку стабільності системи, співвідношення суспільного та індивідуального ycпіxy. Індивідуальний і суспільний успіх можуть існувати як відо­кремлено, так і спільно, взаємно доповнюючи один одного. Гармонія індивідуального і суспільного успіху як єдиного цілого становить ідеал життєвого успіху.

  1. Усім відомо, наскільки важливі для переможця в життєвій гонитві за успіхом і високий природний інтелект, і розвинена креативність. Проте успіх у реальному житті визначається іншими особистісними якостями, такими як емоційних інтелект, ефективна міжособистісна взаємодія…

  2. У центрі акмеологічної моделі школи успішний учень. Як відомо, талант виховується талантом, еліту не може виховувати не еліта, а посередній учитель продукує собі подібних, отже, лише успішний учитель спроможний вести до успіху. Діяльність педагога має закласти, з одного боку, ос­нову для майбутньої успішної суспільної реалізації особистості, а з іншого — вести дитину протягом навчання й виховання в навчально­му закладі як успішну, створюючи зовнішні та передбачаючи внутрішньоособистісні механізми успіху. Педагогічний успіх вимірюється повнотою реалізації цих завдань. А отже, суспільством Учитель має розглядатися не як посада, а як місія державного діяча.

  3. Визначальним у формуванні успішної людини є простір життєдіяльності в нашому випадку освітній простір. Освітній простір – це простір спільного буття, перетворений усіма суб’єктами виховання у фактор інтегративного впливу на процес розвитку і самореалізації особистості. Визначаючими роль освітнього простору в центрі дослідження педагогічним колективом закладу були:

^ 1 – вплив мети (місії);

2 – вплив складових навчально-виховного процесу;

3 – вплив структурних компонентів освіти.

Як виявилось, серед ознак ефективної школи (ліцею, гімназії, колегіуму): 25 % ефективності закладу визначаються метою, 30 %, структурними компонентами навчально-виховного процесу і майже 45 % – освітнім простором.





залишити коментар
Сторінка9/18
Дата конвертації26.09.2011
Розмір3.09 Mb.
ТипКнига, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   18
не очень плохо
  1
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх