Якісне оновлення українського суспільства, формування демократичного середовища вимагає реконструкції усіх його соціальних інститутів. На перший план виходить п icon

Якісне оновлення українського суспільства, формування демократичного середовища вимагає реконструкції усіх його соціальних інститутів. На перший план виходить п


Схожі
Якісне оновлення українського суспільства...
Карпенко Н. С. (Київ) роль мови в системі чинників консолідації українського суспільства...
Фінансове право України Нагребельний...
План Вступ Розділ І суть прибутку та джерела його формування Прибуток головна мета діяльності...
Курс лекцій
Анотація
Програма не обмежує творчість вчителя...
Програма не обмежує творчість вчителя...
План Вступ Поняття суспільства...
Курс “Аналіз соціальних систем” є обов’язковим навчальним курсом...
План Громадянське суспільство: зміст поняття...
План Громадянське суспільство: зміст поняття...



страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
повернутися в початок

^ Демократизація вищої освіти і автономія вищих навчальних закладів

Як свідчить практика багатьох європейських країн, однією з умов підвищення якості вищої освіти є посилення відповідальності вищих навчальних закладів за результати діяльності шляхом розширення демократичних засад їх функціонування та поглиблення університетської автономії. Водночас очевидним є і те, що ширша автономія вищих навчальних закладів неминуче призведе до більшої залежності їх від громадського контролю, а отже й громадської підтримки.

Сьогодні автономія університетів в Україні та їхні академічні свободи регламентуються Законом України «Про вищу освіту», який визначає рамки автономії і самоврядування університетів у різних напрямах їхньої діяльності.

З урахуванням результатів широкого громадського обговорення міністерством запропоновано остаточна редакція проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту».

Так, зокрема:

1. До статті 1 «Основні терміни та їх визначення» включено визначення понять зовнішнього незалежного оцінювання знань та автономії вищого навчального закладу.

2. У законі унормовано, що права державного вищого навчального закладу, передбачені цим законом, що визначають його автономію, не можуть бути обмежені іншими законами.

3. У законі приведені до чинного законодавства права на здобуття вищої освіти іноземців, осіб без громадянства та осіб, якім надано статус біженців.

4. Суттєво змінена структура вищої освіти.

Вилучено освітні рівні вищої освіти (неповна вища освіта; базова вища освіта; повна вища освіта).

Внесено зміни до структури освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти (молодший спеціаліст, бакалавр, магістр).

Вилучено освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста.

До структури вищої освіти включено освітньо-науковий рівень доктора філософії.

Регламентовано здобуття вищої освіти на основі раніше здобутої вищої освіти.

Зі структури післядипломної освіти вилучено перепідготовку.

Визначено формами післядипломної освіти:

асистентура-стажування; інтернатура; лікарська резидентура; клінічна ординатура тощо.

5. Цілком нового змісту набув розділ ІІІ закону.

Нове визначення змісту освіти, стандартів освіти та їх складових.

Змінено систему стандартів вищої освіти, яка складалася з державного стандарту, галузевих стандартів та стандартів вищої освіти вищих навчальних закладів.

Нині стандарт вищої освіти містить державну компоненту та компоненту вищого навчального закладу.

Державна компонента містить:

освітньо-кваліфікаційну (освітньо-наукову) характеристику;

освітньо-професійну (освітньо-наукову) програму в частині переліку нормативних навчальних дисциплін, обсягу часу, відведеного на їх вивчення, форми підсумкового контролю, програм нормативних навчальних дисциплін та терміну навчання;

засоби діагностики якості вищої освіти в частині нормативних навчальних дисциплін.

Державна компонента стандартів вищої освіти є обов’язковою для всіх вищих навчальних закладів незалежно від форми власності та підпорядкування.

Компонента вищого навчального закладу містить:

варіативну складову освітньо-професійної (освітньо-наукової) програми в частині переліку варіативних навчальних дисциплін, обсягу часу, відведеного на їх вивчення, та форми підсумкового контролю;

засоби діагностики якості вищої освіти в частині варіативних навчальних дисциплін.

6. Вилучено поняття рівнів акредитації вищих навчальних закладів. Процедура акредитації буде здійснюватись лише щодо напряму та спеціальності.

7. Визначено такі типи вищих навчальних закладів: університет (класичний, технічний, технологічний, галузевий), академія, коледж, професійний коледж. Виключено поняття інститут як тип вищого навчального закладу. Інститут буде існувати лише в статусі структурного підрозділу університету, академії.

Університети, академії здійснюють підготовку кадрів з вищою освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра і магістра, та освітньо-наукового рівня доктора філософії.

Визначені вимоги до вищих навчальних закладів щодо кількості студентів денної форми навчання, галузей знань та наукових спеціальностей.

Наприклад, ці показники для класичного університету складають відповідно 6 тис. студентів — 8 галузей освіти — 8 наукових спеціальностей.

Для технічного, технологічного університету 5 тис. студентів — 5 галузей освіти — 5 наукових спеціальностей.

Для галузевого університету — 3 тис. студентів — 4 галузі освіти — 3 наукові спеціальності.

Для академії — 2 тис. студентів — 1-2 галузі освіти — 2 наукових спеціальності.

Коледжі здійснюють підготовку кадрів з вищою освітою освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра.

Коледж створюється за умови, якщо у ньому за денною формою навчається не менше ніж одна тисяча студентів.

Професійні коледжі — здійснюють підготовку кадрів з вищою освітою освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста і створюється за умови, якщо у ньому за денною формою навчається не менше ніж 500 студентів.

8. Визначено нормативні терміни навчання за освітньо-професійними програмами:

молодшого спеціаліста — два-три роки;

бакалавра — три-чотири роки;

магістра на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра — півтора-два роки;

магістра на основі повної загальної середньої освіти — п’ять-шість років.

9. У новій редакції викладено статтю 26 «Національний вищий навчальний заклад», де для національних вищих навчальних закладів суттєво розширюються права щодо реалізації їх автономії та академічних свобод.

Для національного вищого навчального закладу, який має вагомі наукові здобутки, з метою розширення дослідницької та інноваційної діяльності передбачені додаткові права.

Зокрема щодо присудження наукових ступенів доктора філософії та доктора наук, присвоєння вчених звань ад’юнкта, доцента, професора, встановлення індивідуальних нормативів чисельності студентів, аспірантів на одну посаду науково-педагогічного працівника.

10. Впорядковано структуру вищих навчальних закладів. До їх структури включено відокремлені структурні підрозділи — філію та навчально-консультаційний центр (представництво), визначено порядок їх створення та припинення.

11. В новій редакції викладено статтю 38 «Студентське самоврядування», де розширені права органів студентського самоврядування щодо їх участі в управлінні вищим навчальним закладом.

12. До статті 44 включено норму щодо обов’язковості проходження зовнішнього незалежного оцінювання знань осіб, які бажають здобувати вищу освіту на базі повної загальної середньої освіти.

13. Суттєво розширено перелік основних посад педагогічних і науково-педагогічних працівників.

До переліку посад педагогічних працівників включено посади: керівника фізичного виховання; методиста; директора (завідувача) бібліотеки; начальника (завідувача) навчального відділу (частини); завідувача лабораторії, навчально-виробничими майстернями; майстра виробничого навчання.

До переліку посад науково-педагогічних працівників включено посади: директора філії, навчально-консультаційного центру та їх заступників, діяльність яких безпосередньо пов’язана з навчально-виховним або науковим процесом; керівника вищого навчального закладу післядипломної освіти, його заступників; директора (начальника) інституту, його заступників; керівника навчально-наукового інституту (центру), його заступників; начальника (завідувача) навчального, навчально-методичного, навчально-виховного управління (відділу, центру, частини), його заступників; завідувача аспірантури, ординатури, інтернатури, підготовчого відділення; методиста.

14. Мінімальний та максимальний обсяг навчального навантаження педагогічного і науково-педагогічного працівника визначатиметься вищим навчальним закладом в межах його річного робочого часу.

15. Законом унормовано, що випускники вищих навчальних закладів, які навчалися за державним замовленням і уклали відповідну угоду, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше двох років.

16. Випускнику вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і здобув вищу освіту певного освітньо-кваліфікаційного (освітньо-наукового) рівня, гарантується працевлаштування на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між роботодавцем, вищим навчальним закладом та випускником. Такому випускникові за рахунок роботодавця забезпечується: виплата допомоги на облаштування у розмірі трьох посадових окладів за посадою, на яку працевлаштовується випускник; заробітна плата у розмірі не менше прожиткового мінімуму; надання житла відповідно до законодавства України.

17. З переліку осіб, що навчаються у вищому навчальному закладі вилучено здобувача — особа, яка готує дисертацію без навчання в аспірантурі.

18. Визначено такі наукові ступені: доктор філософії, доктор наук та вчені звання: ад’юнкт, доцент, професор та визначено порядок їх присудження та присвоєння.

19. Розділ Х «Наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність у вищих навчальних закладах» доповнено новими статтями:

Стаття 611. Інтеграція наукової та науково-технічної діяльності вищих навчальних закладів і наукових установ Національної академії наук України, галузевих академій наук;

Стаття 621. Організаційні форми здійснення наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності;

Стаття 622. Права інтелектуальної власності на результати наукової та науково-технічної діяльності та їх захист.

20. Вищим навчальним закладам надається право:

використовувати окремі особисті немайнові права та майнові права на об’єкти інтелектуальної власності, створені в межах вищого навчального закладу як результат здійснення наукової, науково-технічної та іншої діяльності, і зареєстровані у порядку, визначеному законодавством;

відкривати рахунки, в тому числі депозитні, у національній та іноземній валюті відповідно до законодавства України, користуватися банківськими кредитами без урахування обмежень на право отримання запозичень, встановлених статтею 21 Бюджетного кодексу України.

21. У законі закріплена норма щодо незастосування процедури тендерної закупівлі до придбання (закупівлі) товарів, робіт та послуг за рахунок власних коштів вищого навчального закладу.

22. Розмір плати за весь строк навчання може змінюватись протягом усього строку навчання з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік.

23. Законом унормовано створення спільних освітніх і науково-дослідницьких програм з іноземними вищими навчальними закладами та видачі документів про освіту.

24. Законом передбачено сприяння академічній мобільності студентів, які навчаються за спільними з іноземними вищими навчальними закладами програмами.

Одним з кардинальних кроків забезпечення реальної автономії провідних вищих навчальних закладів стало затвердження Кабінетом Міністрів України Положення про дослідницький університет, проект якого пройшов широке громадське обговорення, при цьому більшість змістовних пропозицій зацікавлених сторін було враховано.

Критеріями діяльності таких університетів у більшості країн світу є наявність вагомих наукових фундаментальних досліджень і прикладних розробок, зорієнтованих на розроблення і реалізацію високих технологій та інноваційний сектор в економіці, науці і техніці, наявність масштабної системи підготовки наукових кадрів за широким спектром спеціальностей, високий професійний рівень наукових та науково-педагогічних працівників, високий рівень інформаційної відкритості та інтеграції в міжнародну систему науки і освіти, здатність до формування інтелектуально наповненого інноваційного середовища, прагнення до лідерства у науковій та освітній діяльності на рівні регіону, країни, світу.

Положення передбачає, що завданнями дослідницького університету є, зокрема, розроблення та впровадження в навчальний процес новітніх інформаційних технологій та засобів навчання, створення умов для обміну студентами, аспірантами, науковими та науково-педагогічними працівниками, здійснення разом з національною та галузевими академіями наук фундаментальних і прикладних наукових досліджень, інтеграцію освіти з наукою, участь у реалізації міжнародних проектів, створення спільних з іноземними партнерами наукових та освітніх центів.

Водночас, дослідницький університет буде мати право самостійно визначати тематику наукових досліджень та використовувати кошти отримані в результаті їх практичної реалізації, встановлювати нормативи співвідношення чисельності студентів, аспірантів, докторантів та науково-педагогічних працівників, підвищувати їх заробітну плату, приймати остаточне рішення щодо присудження та присвоєння наукових ступенів і вчених звань та інше.

Запропонована у Положенні система критеріїв діяльності дослідницького університету також побудована на принципах, якими користується більшість країн, які мають університети дослідницького типу, а саме — високі показники у науковій роботі та впровадженні результатів наукових досліджень у практику, забезпечення підготовки на високому рівні наукових та науково-педагогічних кадрів, формування національного наукового потенціалу країни.

Ця система являє собою піраміду, де кожен критерій є наріжним каменем пов’язаним з іншими критеріями і серед них немає малозначущих, а вилучення будь-якого може призвести до руйнації системи у цілому.

До складу критеріїв входять показники, які визначають науковий потенціал навчального закладу, зокрема здатність наукових та науково-педагогічних кадрів до проведення фундаментальних наукових досліджень і прикладних розробок з орієнтацією на пріоритетні для держави напрями науки і техніки, високі технології та інноваційний розвиток економіки. При цьому університет повинен забезпечити функціонування відповідних інфраструктур та матеріально-технічної бази фундаментальних і прикладних наукових досліджень тому числі, використання результатів досліджень у навчанні студентів. При цьому університет матиме змогу поступово зменшувати педагогічне навантаження для викладачів, що безпосередньо ефективно виконують наукові дослідження і результативно ведуть підготовку наукових кадрів.

Обов’язковою також є наявність системи підготовки наукових кадрів через магістратуру, аспірантуру та докторантуру, успішну діяльність яких мають забезпечувати високопрофесійні науковці та викладачі.

Навколо дослідницького університету має бути сформоване особливе інноваційне середовище, завдяки якому значна частка фінансування науки повинна здійснюватися галузями економіки та бізнесом.

Використання саме такого критерію спонукатиме претендентів до використання багатоканальних джерел фінансування наукової діяльності, збільшення показника співвідношення залучених коштів та видатків з державного бюджету на наукову діяльність за рахунок реалізації свого наукового потенціалу.

При цьому, згідно з світовим досвідом ключову роль у формуванні ринкових елементів такої інноваційної інфраструктури має відігравати держава.

На сьогодні статус дослідницького наданий постановами Кабінету Міністрів України таким університетам:

від 8 липня 2009 року №713 «Питання Національного університету «Львівська політехніка» (Офіційний вісник України вiд 17.07.2009 — 2009 року, №51, сторінка 162, стаття 1756);

від 29 липня 2009 року №795 «Питання Київського національного університету імені Тараса Шевченка» (Офіційний вісник України вiд 10.08.2009 — 2009 рік, №58, сторінка 67, стаття 2034);

від 29 липня 2009 року №796 «Питання Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого» (Офіційний вісник України від 10.08.2009 — 2009 рік, №58, сторінка 68, стаття 2035);

від 29 липня 2009 року №797 «Питання Львівського національного університету імені Івана Франка» (Офіційний вісник України від 10.08.2009 — 2009 рік, №58, сторінка 69, стаття 2036);

від 29 липня 2009 року №798 «Питання Національного університету «Острозька академія» (Офіційний вісник України від 10.08.2009 — 2009 рік, №58, сторінка 70, стаття 2037);

від 29 липня 2009 року №799 «Питання Національного університету «Києво-Могилянська академія» (Офіційний вісник України від 10.08.2009 — 2009 рік, №58, сторінка 71, стаття 2038);

від 23 вересня 2009 року №1013 «Питання Національного гірничого університету» (Офіційний вісник України від 05.10.2009 — 2009 рік, №74, сторінка 25, стаття 2539);

від 3 лютого 2010 року №76 «Деякі питання надання вищим навчальним закладам статусу самоврядного (автономного) дослідницького національного університету» (Офіційний вісник України від 12.02.2010 — 2010 р., №7) (Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Національний університет біоресурсів та природокористування, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Національний авіаційний університет).

Велике значення для реалізації принципів автономії має подальший розвиток принципів громадського самоуправління вищими навчальними закладами.

За роки незалежності в Україні накопичено досвід функціонування систем громадської участі в управлінні вищою освітою. Головну роль серед них, безумовно, відіграють асоціації вищих навчальних закладів, ради ректорів і директорів вищих навчальних закладів, Громадська колегія при МОН та Громадська рада з питань вищої освіти при департаменті вищої освіти як відкриті системи, що активно взаємодіють з освітнім середовищем.

Але радикальні перетворення, які відбуваються у вищій освіті, ставлять перед нами нові завдання.

Передусім це можливість громадськості відповідально та результативно впливати на освітню політику, визначати головні пріоритети забезпечення якості вищої освіти.

Сьогодні державна політика у сфері вищої освіти повинна мати чітку скерованість на глобальний контекст всесвітніх перетворень. Необхідно чітко усвідомлювати, чому ми повинні реформувати діяльність вищих навчальних закладів і якою має стати роль держави та роль громадськості.

Необхідно переглянути співвідношення в управлінні освітньою сферою між державними та громадськими складовими. Значною мірою цьому сприяє створення Спілки ректорів державних вищих навальних закладів України.

З перших днів існування Спілка бере активну участь у вирішенні багатьох питань розвитку вищої освіти, зокрема:

- розроблення стратегії подальшого реформування системи вищої освіти і підвищення якості результатів діяльності;

- координація та гармонізація зусиль університетів України у питаннях вдосконалення навчально-методичної, виховної і наукової роботи, системи управління освітою в цілому;

- впровадження принципів автономії вищих навчальних закладів;

- розроблення пропозицій до проектів державних програм розвитку вищої освіти;

- проведення незалежної експертизи діяльності системи вищої освіти.

Але серйозні зміни, які відбувалися й відбуваються як взагалі у вищій освіті, ставлять багато проблемних питань, які потребують подальшого удосконалення системи колективного обговорення і пошуку оптимальних рішень.

У першу чергу це можливість громадськості відповідально та результативно впливати на освітню політику, визначати головні пріоритети забезпечення якості вищої освіти.

Сьогодні державна політика в сфері вищої освіти повинна мати чітку скерованість на глобальний контекст всесвітніх перетворень. Необхідно чітко усвідомлювати чому ми повинні реформувати діяльність вищих навчальних закладів і якою має стати роль держави і характер соціальних послуг, яку вона надає.

Реформування вищої освіти повинно й надалі бути спрямоване на розширення доступу громадян до навчання у вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації та форм власності, підвищення ефективності їх діяльності та якості підготовки фахівців. Необхідно вдосконалювати механізм управління та фінансування, забезпечити інтеграційні процеси з іншими ланками освіти.

Розвиток вищої освіти повинен скеровуватися на забезпечення як потреб держави, так і потреб регіонів, сприяти підвищенню рівня економічної активності громадян.

На часі подальше удосконалення системи універсального доступу до вищої освіти. Мережа вищих навчальних закладів повинна бути трансформована на загальнодержавному і регіональному рівнях таким чином, щоб йти назустріч усім, хто бажає здобути вищу освіту, маючи для цього відповідні можливості і якісні показники.

У цьому контексті державно-громадське управління вищою освітою має бути скероване на подальшу демократизацію діяльності державних органів управління освітою та розвиток самоврядних асоціацій вищих навчальних закладів.

У сучасних умовах розвиток освіти перестає бути виключною справою держави, а стає полем багатоаспектної партнерської взаємодії центральних і регіональних державних органів з органами місцевого самоуправління, студентами та їх сім’ями, державними й недержавними освітніми закладами, педагогами, потенційними роботодавцями, громадськими об’єднаннями.

Демократизація управління освітою реалізується перш за все у залученні до цього процесу різних соціальних груп населення (викладачів, студентів, представників бізнесу та ін.).

Результатом модернізації управління вищою освітою має стати розробка й упровадження відкритої моделі, побудованої на принципах поєднання централізації та децентралізації, активного залучення всіх зацікавлених сторін до управ­ління освітою, поєднання внутрішньої самооцінки вищих навчальних закладів і зовнішньої оцінки їх діяльності незалежними організаціями та експертами.

Звідси — необхідність формування державно-громадських органів управління системою вищої освіти на рівні вищих навчальних закладів, здатних формувати пропозиції щодо подальшої стратегії реформування та удосконалення системи вищої освіти, проводити незалежну експертизу діяльності системи, визначати соціальне замовлення вищої освіти, здійснювати контроль за діяльністю державного апарату.

Глобалізаційні процеси поставили також на порядок денний питання про нову філософію освіти, засновану на збереженні національної самоідентичності в оптимальному поєднанні з інтеграцією у світовий освітянський простір.

У цьому контексті безперечно головна роль відводиться університетам, як генераторам різноманітних моделей розвитку вищої освіти, осередкам регіонального та транснаціонального співробітництва; розробникам новітнього змісту освіти, нових технологій навчання, прогресивних управлінських рішень.

Особливо це стосується національних університетів де у першу чергу повинні створюватися центри з вивчення питань розвитку вищої освіти, порівняльного аналізу сучасних систем вищої освіти, розробки питань автономії, взаємодії суб’єктів державного і недержавного секторів вищої освіти.

Відомо, що для України курс на Євроінтеграцію — це наш першочерговий пріоритет.

І тут ще одне завдання університетів — знаходити оптимальний баланс між глобальними факторами і місцевою складовою освітніх і культурних цінностей, розробляти принципи академічної свободи, автономії.

Потрібні нові підходи і формули фінансування вищої освіти які базуються на новаторських принципах, консолідованої участі різних джерел фінансування громадських (державний і місцевий бюджет), приватних, комерційних (банківські позики), від міжнародних організацій і фондів.

Глобальною залишається проблема захисту національного ринку освітніх послуг.

Потребує принципових змін і законодавча база вищої освіти.





залишити коментар
Сторінка3/13
Дата конвертації26.09.2011
Розмір2,73 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
отлично
  1
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх