Програма Зарубіжна література, 5—12 кл. icon

Програма Зарубіжна література, 5—12 кл.


2 чел. помогло.
Схожі
Навчальна програма з курсу “зарубіжна література”...
Ковбасенко Ю.І. Зарубіжна література. Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів...
Робоча навчальна програма з курсу “Зарубіжна література” зі спеціальності “Видавнича справа та...
Програма навчального курсу Рівне 2004...
Програма навчального курсу Рівне 2004...
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) І...
Програма з англійської мови для вступн ого тестування...
Книга сайтів та інтернет-порталів розділ «російська мова І література, зарубіжна література...
Програма для професійно-технічних навчальних закладів України Київ 2001...
Програма для професійно-технічних навчальних закладів України Київ 2001...
Програма з зарубіжної літератури для 5-9 класів загальноосвітньої спеціальної школи...
Зарубіжна література...



страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8   9
повернутися в початок



^ Для вивчення напам’ять

1. М. Некрасов. “На смерть Шевченка”.


11-й клас

(70 год, 2 год на тиждень)

(8 год — тематична атестація; резервний час — 8 год)



п/п

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1.

14

5

^ ВСТУП. ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РАННЬОГО МОДЕРНІЗМУ
Модерністські зрушення у французькій поезії другої половини ХІХ ст.
Шарль Бодлéр (1821—1867). “Альбатрос”, “Відповідності”, “Гімн красі”, “Вечорова гармонія”, “Moesta et errabunda”, “Зосередження”, “Confiteor”
Бодлер — французький поет другої половини XIX ст., пізній романтик і один із зачинателів символізму. Світогляд і естетичні погляди Бодлера і збірка “Квіти зла”. Протиставлення дійсності й ідеалу як семантико-образна вісь збірки. Пошуки “сучасної краси”, “видобування краси зі зла” в поезії Бодлера.
Традиційність і своєрідність вирішення проблеми “поет і натовп” у поезії “Альбатрос”.
Філігранність поетичної техніки, формальна довершеність і сугестивність вірша “Вечорова гармонія”.
Тлумачення предметних образів як “видимих знаків” ідей, почуттів, душевних станів (“Відповідності”).

Учень:
розповідає про модерністські зрушення у французькій поезії другої половини ХІХ ст., пошуки нових засобів художньої виразності, модерних естетичних орієнтирів;
пояснює, чому французький поет Бодлер був водночас і пізнім романтиком (у його віршах яскраво втілено характерне для романтизму протиставлення ницої дійсності й недосяжного ідеалу, вони підкреслено контрастивні), і одним із зачинателів символізму — напряму, в якому головним засобом художнього вираження стає символ;
характеризує естетичні погляди Бодлера, втілені у збірці “Квіти зла”: протиставлення дійсності й ідеалу як змістово-образна вісь збірки;
висловлює судження про те, в чому полягає своєрідність вирiшення проблеми “поет і натовп” у поезії “Альбатрос”;
пояснює, в чому полягає філігранність поетичної техніки і формальна довершеність вірша “Вечорова гармонія”, завдяки яким художнім засобам зреалізовано його “навіювальний” (сугестивний) вплив на читача/слухача;
знаходить конкретні випадки тлумачення Бодлером предметних образів як “видимих знаків” ідей, почуттів, душевних станів людини, втілення думки про невидимий людському оку світ, де панують “взаємного зв’язку невидимі закони”, у сонеті “Відповідності”;
висловлює особисте ставлення до проблем, що порушуються в творах поета, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;
наводить приклади втілення рис символізму в поезіях Бодлера;
виразно читає і аналізує вірші Бодлера.
ТЛ Дає визначення поняття символ.




4

^ ІЗ ПОЕЗІЇ ФРАНЦУЗЬКОГО СИМВОЛІЗМУ
Поль Верлéн (1844—1896). “Забуті арiєти”, “Так тихо серце плаче...”, “Тихе небо понад дахом”, “Поетичне мистецтво”
^ Артюр Рембó (1854—1891). “Відчуття”, “Моя циганерія”, “П’яний корабель”, “Голосівки”, “Рожево плакала зірниця...”, “Вороння”

Учень:
характеризує в найзагальніших рисах символізм як літературний напрям останньої третини XIX — початку XX ст.;
визначає музичність як важливу ознаку віршів Верлена, засіб прямого вираження інтуїтивно-емоційного, несвідомого, настроєвого;
тлумачить поняття сугeстія (навіювання), визначає її як важливий художній засіб символістської поезії (поети-символісти,







^ Стефaн Маллармé (1842—1898). “Дар поезії”, “Блакить”, “Лебідь”
Символізм як літературний напрям останньої третини XIX — початку XX ст. Основні естетичні принципи та поетичне новаторство символістів. Поняття про символ як основний засіб поетичного самовираження, його потрактування французькими символістами: спонтанність з’яви, непроясненість і багатозначність, “підказування” смислів і простір для відгадування. Сугeстія (навіювання) як важливий художній засіб символістської поезії. Зняття інформаційно-розповідної функції поетичної мови.

прагнучи передати те, що не висловиш звичайним словом, навіювали невизначене, позбавлене чіткого сенсу й обрисів (“про неясне говорили неясно”);
висловлює судження про причини зменшення питомої ваги інформаційно-розповідної функції поетичної мови у віршах символістів і активізації сугестивної функції;
наводить конкретні приклади використання символів у поезіях Верлена, Рембо або Малларме (наприклад, п’яний корабель із однойменного вірша А. Рембо) як основного засобу поетичного самовираження, його потрактування французькими символістами: спонтанність з’яви, непроясненість і багатозначність, “підказування” смислів і простір для відгадування;
виразно читає і аналізує вірші Верлена, Рембо, Малларме.
^ ТЛ Дає визначення поняття символізм, сугестія.




5

Óскар Уáйльд (1854—1900). “Портрет Доріана Грея”
Уайльд — письменник англійського раннього модернізму. Естетизм Уайльда, імпресіоністичність стилю.
“Портрет Доріана Грея” як осереддя творчості письменника, філософсько-естетичні та моральні проблеми твору. Риси інтелектуального роману.

Учень:
пояснює, чому англійця О. Уайльда називають письменником англійського раннього модернізму;
визначає роман “Портрет Доріана Грея” як осереддя творчості Уайльда: саме в цьому романі риси естетизму, поетизація краси як сенсу й основного завдання мистецтва втілилися найповніше;
характеризує “Портрет Доріана Грея” як інтелектуальний роман і вказує на головні філософсько-естетичні та моральні проблеми твору: співвідношення краси й моралі, чи може краса бути вільною від моралі, як це вивільнення діє на особистість;
висловлює особисте ставлення до проблем, що порушуються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
^ ТЛ Дає визначення понять естетизм, інтелектуальна проза, парадокс.

2.

20

2

^ ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ
XX ст. як літературна епоха, глибинний переворот в естетиці й художній практиці. Формування нових принципів і структур художнього мислення і творчості.
Світова література XX ст.: основні етапи та тенденції розвитку. Посилення взаємодії національних літератур. Модернізм і авангард. Реалізм у літературі XX ст.: продовження традицій, пошуки нових засобів і форм художнього вираження. Взаємодія з модернізмом. Елітарна й масова культура.

Учень:
називає розвиток модернізму і авангардизму провідними тенденціями літературного процесу першої третини ХХ століття, визначає їх співвідношення;
висловлює судження про долю реалізму в літературі XX ст. (з одного боку — продовження традицій літератури попередніх епох, з другого — пошуки нових засобів і форм художнього вираження, взаємодія з модернізмом);
характеризує роздвоєння культурного процесу на два річища (елітарну і масову культуру) як характерну ознаку ХХ століття.

^ ТЛ Дає визначення понять авангардизм, модернізм (у літературі).




3

^ Франц Кáфка (1883—1924). “Перевтілення”.
Кафка — австрійський письменник-модерніст.
Своєрідність світобачення і його художнього вираження в оповіданні “Перевтілення”. Грегор Замза і його родина.
Особливості стилю Кафки, поєднання реальності й міфотворчості.

Учень:
пояснює характерні особливості індивідуального стилю австрійського письменника-модерніста Франца Кафки, а саме: а) поєднання реальності й міфотворчості (у його творах, зокрема в оповіданні “Перевтілення”, абсолютно неймовірні, фантастичні події мирно співіснують із цілком реалістичними побутовими замальовками, описом життя сім’ї Грегора); б) як фантастичні (наприклад, перетворення Грегора на фантастичну комаху), так і вірогідні події (наприклад, смерть згаданої комахи) автор описує підкреслено буденно, неемоційно, зовсім без “експресії”, що є важливою ознакою індивідуального стилю Кафки; в) відтворення трагізму буття “маленької людини”, яка в цьому світі часто відчуває себе “самотньою комахою”, відчуженою і приреченою;
висловлює судження про особливості стосунків Грегора з його родиною (він присвятив своє життя рідним людям, які фактично стали причиною його смерті після фантастичного перетворення свого годувальника на комаху);
висловлює особисте ставлення до проблем, що порушуються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
^ ТЛ Дає визначення понять міфотворчість, експресіонізм.




3

Джеймс Джойс (1882—1941). “Джáкомо Джойс”
Джойс — ірландський письменник-модерніст, його світоглядні й естетичні позиції. Характерні риси поетики модерністських творів Джойса: “потік свідомості”, елемент пародійності й іронізму, яскраво виражена інтертекстуальність.
Психологічне есе “Джакомо Джойс”, його автобіографічний характер. Самоіронічний присмак назви твору. Ключова лексика і символіка тексту (“театр”—“гра”—“нещирість”—“герб Шекспіра” тощо) та розмаїття його можливих інтерпретацій.
Джойс як один із “батьків модернізму”.

Учень:
називає та ілюструє прикладами з тексту психологічного есе “Джакомо Джойс” характерні риси поетики модерністських творів одного з “батьків модернізму” ірландського письменника Джойса: а) використання “потоку свідомості” (його оповідь “плине, мов ріка” (В. Джеймс), іноді логіка поступається відвертій асоціативності, фрагменти тексту начебто не пов’язані між собою і навіть спеціально розірвані більшими або меншими пропусками і т. д.); б) наявність елементу пародійності й іронізму: так, уже в самій назві твору слово “Джакомо” водночас є і італійським відповідником англійського імені “Джеймс” (ім’я автора — Джеймс Джойс), і своєрідним самоіронічним натяком на знаменитого Джакомо Казанову (пор. “Джакомо Джойс” і “Джеймс Казанова”); в) інтертекстуальність (есе насичене запозиченнями з текстів Біблії (“не його, а Варавву”), Шекспіра (“Гамлет”, “Макбет”), Ібсена (“Ляльковий дім”, “Гедда Ґаблер”);
наводить приклади автобіографічного характеру “Джакомо Джойса”: автор теж заробляв уроками, його дружину, як і дружину героя есе, звали саме Нора (Барнакль) і т. д.;
називає ключові слова твору і пояснює їх зв’язок із творчим задумом автора (так, нещирість його стосунків із героїнею відтворюється завдяки вживанню ключової лексики зі значенням “нещирість”, “гра”: “театр” /тобто “лицедійство”/ — “гра” — “нещирість” — “герб Шекспіра” (знаменитого драматурга, тобто лицедія).
^ ТЛ Дає визначення понять “потік свідомості”, ремiнісценція літературна, інтертекстуальність.




3

^ Тóмас Манн (1875—1955). “Маріо і чарівник”
Томас Манн — німецький письменник, антитоталітарний характер його творчості. Напруга передвоєнної ситуації в Європі й тривожний настрій новели “Маріо і чарівник”. Алегоричність і паралелізм у творі (гіпнотична влада чарівника над натовпом і маніпуляції тоталітарними режимами свiдомістю людей). Віра письменника в здатність особистості до збереження свого “я”. Бунт Маріо як провістя звільнення народів світу від загрози тоталітаризму.

Учень:
пояснює, що Т. Манн — німецький письменник, який порушував проблеми боротьби з тоталітаризмом;
характеризує головних героїв твору, а також характер зіткнення “чарівника” (гіпнотизера) і Маріо;
висловлює особисте ставлення до вчинку Маріо, а також до проблем, що порушуються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.




8

^ Михáйло Булгáков (1891—1940). “Майстер і Маргарита”
Булгаков — російський письменник. “Майстер і Маргарита” як вершина його творчості. “Магічний реалізм” роману. Часові шари в творі, художні засоби їхньої зв’язності. Особливості композиції твору Булгакова — “роман у романі”. Реальне та ірреальне в творі. Булгаков і Київ.

Учень:
пояснює, що видатний російський письменник М. Булгаков народився і виріс у Києві, на Андріївському узвозі є його будинок-музей, а творчість (“Біла гвардія”) пов’язана з Україною;
характеризує роман “Майстер і Маргарита” як вершину творчості М. Булгакова;
наводить приклади використання автором елементів “магічного реалізму”, нерозривного поєднання реального та ірреального в творі;
характеризує головних героїв твору;
розповідає про різні часові шари в творі, а також ілюструє прикладами з тексту художні засоби їхнього зв’язку: наприклад, стрижневий мотив спеки, нестерпне сонце в Єршалаїмі на межі старої й нової ер, під час розп’яття Ієшуа (Ісуса), а також сонце, спека в Москві 1930-х років; або наявність спільних образів: Понтій Пілат з його собакою в “єршалаїмській” частині роману, а також на місячній доріжці, що веде до космічного часового виміру;
висловлює судження про особливості композиції твору Булгакова — “роман у романі” (роман Майстра про Ієшуа як складова роману Булгакова “Майстер і Маргарита”);
висловлює особисте ставлення до проблем, що порушуються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

3.

14

7

^ ГЛИБИННІ ЗРУШЕННЯ В ПОЕЗІЇ ПОЧАТКУ ХХ ст.
Із західноєвропейської поезії
Глибинні зрушення в поезії XX ст. Творення нової поетичної метамови. Модернізм і основні течії європейської поезії XX ст.
^ Рáйнер Марíя Рíльке (1875—1926). “Згаси мій зір...”, “Осінній день”, “Гетсиманський сад”, “Орфей, Еврідіка, Гермес”, “Ось дерево звелось...”
Синтетичний вияв новітніх течій і тенденцій в поезії австрійського поета Р. М. Рільке. Вираження традиції відчуження людини в дегуманізованому світі. Ностальгія за втраченою єдністю людини зі світом.
Рільке і Україна, українські мотиви в його творчості.
Ґійóм Аполлінéр (1880—1918). “Лорелея”, “Міст Мірабо”, “Пісня нелюбого”, “Зарізана голубка й водограй”
Шлях французького поета Ґійoма Аполлінeра від неоромантизму до кубофутуризму. Реакція на символізм, звернення до реального, предметно-чуттєвого і його вираження “прямим словом”. Зміна позиції щодо життя, ствердження активно-творчого ставлення до нього.
^ Федерiко Гарсíа Лóрка (1898—1936). “Про царівну Місяцівну”, “Балада про чорну тугу”, “Гітара”, “Газела про темну смерть”, “Касида про сон під зорями”
Іспанський поет Гарсіа Лорка, його міфопоетика. Синтез у творах міфології та фольклору з поетикою модернізму. Персоніфікація природних сил і стихій.

Учень:
розповідає про глибинні модерністські зрушення в поезії ХХ ст.;
характеризує творчість австрійського поета Рaйнера Марiя Рiльке як синтетичний, об’єднаний вияв новітніх течій і тенденцій у поезії (на матеріалі творів “Згаси мій зір...”, “Осінній день”, “Гетсиманський сад”, “Орфей, Еврідіка, Гермес”, “Ось дерево звелось...”);
наводить приклади втілення в творах Р. М. Рільке мотивів: а) відчуження людини в дегуманізованому світі; б) ностальгії за втраченою єдністю людини зі світом; в) українських мотивів;
характеризує творчість французького поета Ґійoма Аполлінeра як шлях від неоромантизму до кубофутуризму;
підтверджує свої судження прикладами з текстів поезій “Лорелея”, “Міст Мірабо”, “Пісня нелюбого”, “Зарізана голубка й водограй”;
простежує на матеріалі згаданих поезій зміну життєвої позиції поета, ствердження активно-творчого ставлення до життя;
характеризує творчість іспанського поета Федерiко Гарсiа Лoрки як поєднання міфології та фольклору з поетикою модернізму;
визначає персоніфікацію природних сил і стихій як важливу рису стилю поета, підтверджує свої висновки прикладами з поезій “Про царівну Місяцівну”, “Балада про чорну тугу”, “Гітара”, “Газела про темну смерть”, “Касида про сон під зорями”;
виразно читає і аналізує вірші Р. М. Рільке, Ґійома Аполлінера, Ф. Гарсіа Лорки.
^ ТЛ Дає визначення понять модернізм, авангардизм, а також ілюструє їх прикладами з конкретних поезій.




7

^ Срібна доба” російської поезії, її модерністські й авангардистські течії.
Олексáндр Блок (1880—1921). “Вітер далекий навіяв...”, “Незнайома”, “Весно, весно, без меж і без краю...”, “Скіфи”
Своєрідність символізму в російській поезії. О. Блок — найвидатніший поет російського символізму.
^ Аннa Ахмáтова (1889—1966). “Довкола жовтий вечір ліг”, “Дав мені юнь ти сутужную”, “Реквієм”
Акмеїзм, його естетичні засади і поетика у творчості Анни Ахматової.
Пізня поезія Ахматової (“Реквієм”). Анна Ахматова і Україна.
Футуризм як авангардистська літературна течія, його естетичні засади. Епатажність, радикальний розрив із літературною традицією, сміливий формальний експеримент, пошуки нових засобів художньої виразності як характерні риси поезії футуризму.
^ Волод;мир Маякóвський (1893—1930). “А ви змогли б?”, “Послухайте!”, “Лілічко! Замість листа”
Маяковський — лідер російського футуризму, його непересічна поетична обдарованість. Трагічна доля поета.
^ Бор;с Пастернáк (1890—1960). “Про ці вірші”, “Визначення поезії”, “По стіні збiгали стрілки...”, “Зимова ніч”
Пастернак і російський футуризм, неоднозначність стосунків поета з футуризмом. Еволюція поезії Пастернака.

Учень:
називає провідні модерністські й авангардистські напрями і течії “срібної доби” російської поезії, а також їхніх найвідоміших представників: символізм (Блок), футуризм (Маяковський, ранній Пастернак), акмеїзм (Ахматова);
визначає символізм як перший модерністський напрям “срібної доби” в російській поезії, а творчість О. Блока — як один із найповніших виявів російського символізму;
аналізує поезії Блока, відзначає наявність у них елементів символізму (звукопису, натяку, сугестії, символів тощо);
визначає акмеїзм як своєрідну модерністську течію “срібної доби” російській поезії, а творчість Анни Ахматової — як одне з найповніших утілень можливостей акмеїзму;
аналізує поезії Ахматової, відзначає наявність у них елементів акмеїзму (чіткість, ясність і особливу “прозорість” образів);
називає риси пізньої поезії Ахматової: вишукану “простоту” стилю, звернення до наболілих суспільних проблем (“Реквієм”);
визначає футуризм як одну з найяскравіших авангардистських течій “срібної доби” російській поезії, а творчість В. Маяковського — як найповніший вияв можливостей російського футуризму;
відзначає органічне поєднання в творчості поета, з одного боку, “сенсаційних ефектів і гарячково-карколомних образів” (К. Чуковський) (“А ви змогли б?”, “Послухайте!”), з другого — щирого і тонкого ліризму (“Лілічко! Замість листа”);
розповідає про заангажованість поезії Маяковського радянського періоду і фінал життя поета;
висловлює судження про поетичну творчість відомого російського письменника Б. Пастернака, аналізує його поезії;
виразно читає і аналізує вірші О. Блока, Анни Ахматової, В. Маяковського, Б. Пастернака.
^ ТЛ Дає визначення понять символізм, футуризм, акмеїзм, а також ілюструє їх прикладами з поезій, що входять до розділу.

4.

4



^ НОВАТОРСТВО В ДРАМАТУРГІЇ
Бертóльт Брехт (1898—1956). “Життя Галілея”
Брехт як драматург-новатор. “Епічний театр” Брехта, його теоретичні засади й творча практика. Проблема моральної відповiдальності вчених за наслідки наукових досліджень у драмі “Життя Галілея”. Неоднозначність образу Галілея. Інтелектуальний характер драми.

Учень:
пояснює, чому німецького драматурга Брехта називають новатором драматургії й театру: він створив так званий “епічний театр”, де головною була не дія, а ідея;
визначає проблему моральної відповідальності вчених за наслідки своїх наукових досліджень як головну в драмі “Життя Галілея” (бажано, щоб учні підтверджували актуальність цієї проблеми для нашого часу: відкриття вченими страшної сили ядерної енергії та наслідок цього відкриття — незчисленні людські жертви Хіросіми й Чорнобиля; непередбачуваність можливих наслідків клонування тварин і особливо людини тощо);
пояснює, в чому полягає неоднозначність образу Галілея: з одного боку, він талановитий учений, з другого — конформіст, готовий до співпраці з церквою;
висловлює судження про інтелектуальний характер драми “Життя Галілея”, про наявність у ній проблем, що спонукають людину до роздумів, інтелектуальної напруги;
висловлює особисте ставлення до проблем, що порушуються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

5.

2

ПІДСУМОК
Узагальнення та систематизація вивченого протягом року матеріалу.

Учень:
називає авторів і переказує зміст вивчених протягом року творів;
повторює, узагальнює і систематизує засвоєні протягом навчального року відомості про особливості перебігу світового літературного процесу кінця ХІХ — початку ХХ століття.
^ ТЛ Дає визначення понять: авангардизм, акмеїзм, експресіонізм, імпресіонізм, інтертекстуальність, модернізм, оповідання-міф, “потік свідомості”, ремінісценція літературна, символ, символізм, футуризм.




залишити коментар
Сторінка7/9
Дата конвертації22.09.2011
Розмір1,19 Mb.
ТипПрограма, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8   9
плохо
  3
не очень плохо
  1
хорошо
  1
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх