Предмет І завдання методики навчання дітей української мови в російськомовних дошкільних закладах освіти icon

Предмет І завдання методики навчання дітей української мови в російськомовних дошкільних закладах освіти


9 чел. помогло.
Схожі
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   20
повернутися в початок
§3. Українські прислів'я, приказки та загадки

Серед малих жанрів усного народного епосу особливе місце займають прислів'я, приказки, загадки.

Прислів'я - це влучний і образний народний вислів, який узагальнює різні явища життя і має повчальний характер. Найчастіше вони утворюються за принципом аналогії. Наприклад, прислів'я «Куй залізо, поки воно гаряче» цінне не своїм прямим змістом, а тим, що воно може широко використовуватись у різноманітних аналогічних ситуаціях, тобто в переносному значенні.

Поетичні твори усної народної творчості з давніх часів використовують у педагогіці. К.Д.Ушинський підкреслював їх подвійне значення. Він уважав, що народні прислів'я корисні за своєю формою для навчання дітей рідної мови, а за змістом - для ознайомлення з життям народу, для виховних цілей. «У них, - писав К.Д.Ушинський, - відбилися всі боки життя народу: домашнє, сімейне, польове, лісне, суспільне; його потреби, звички, його погляди на природу, на людей». Він уважав, що прислів'я завжди є для дитини невеличкою маленькою задачкою.

Видатні українські письменники Т.Шевченко, Марко Вовчок, І.Франко, Леся Українка високо оцінювали прислів'я та приказки, використовували їх у своїх творах. Радили записувати та зберігати ці краплини народної мудрості для виховання майбутніх поколінь. Іван Франко називав прислів'я та приказки скарбом нашої мови, «коштовними перлинами».

Народ висміює ледарів, нероб і оспівує трударів: «Хто не боїться праці, той і голоду не знає», «Хто діло робить, а хто ґави ловить», «Лінивому все ніколи» тощо.

Велику групу становлять прислів'я повчального характеру, з яскраво вираженим моральним змістом. У них висміюються негативні риси і вади людини і прославляються чесність, правдивість, хоробрість, мужність тощо. Кому не відомі такі влучні приказки, як «Краще не обіцяти, як слова не здержати», «Як «на» - то чує, а як «дай» - то глухий», «Хитрощами недовго проживеш», «Хитрий, як лисиця», «Сміливого куля боїться», «Друзі пізнаються в біді» і т. ін. Прислів'я і приказки - це своєрідний кодекс моральної поведінки і кожний може тут знайти пораду, підтримку, осуд.

Прислів’я і приказки - це і своєрідна програма навчання, інформативна дидактика. У них закодована різноманітна інформація:

- з історії України та суспільствознавства («Славний козак Максим Залізняк - славнішає Запоріжжя», «За наше жито та ще нас і бито», «За рідний край - хоч помирай»);

- із народної агрономії (« Кожному овочу свій час ». « Що посієш, те й пожнеш», «Де трактор ходить, там золота пшениця родить»);

- із народної метеорології («Синиця пищить - зиму віщить»).

- із народної медицини та гігієни («Пар кісток не ломить», «Чистота - запорука здоров'я»);

- із народної етики й естетики («Все любить міру», «Не хвались, а вчись», «Рана загоїться, а лихе слово - ні», «Шануй людей - і тебе шануватимуть»);

- із народної географії («Язик до Києва доведе», «Україна —рідна ненька»);

- із народного природознавства («Ластівка день починає, а соловейко його кінчає», «Зимою сонце світить, та не гріє»).

Прислів'я доступні дітям усіх вікових груп. Вони входять до складу занять із розвитку українського мовлення, ознайомлення дітей з українськими народними традиціями, обрядами, побутом, рідною природою.

Заучують прислів'я індивідуально або з невеличкою групою дітей упродовж дня. При цьому вихователь промовляє: «А в Україні в народі говорять: «Сьогодні ти смієшся з нього» а завтра - він з тебе».

Широко використовуються прислів'я та приказки в повсякденному житті. Тут завжди можна знайти привід для тієї чи тієї приказки. Наприклад, якщо хтось із дітей наговорив комусь грубощів, вихователь може використати прислів'я: «Слово може врятувати людину, слово може і вбити», «Рана загоїться, а лихе слово - ні».

На прогулянці взимку до речі будуть такі прислів'я: «Любиш їздити - люби і саночки возити», «Любиш смородину, люби й оскомину», «Як захоче коза сіна, то до воза прийде», «Якби знав, де впаду, то й соломки підстелив». Під час сніданку, обіду, вечері можна використати такі прислів'я: «Кашу маслом не зіпсуєш», «Дорога ложка до обіду», «Добрий борщик та малий горщик», «Так їсть – аж за вухами лящить» тощо.

Під час спостережень за природними явищами вихователь використовує такі прислів'я: «Багато снігу – багато хліба», «Де багато пташок, там нема комашок», «Як у травні дощ на дворі, то восени повні комори», «Осіння муха болячі» кусає» і т. ін.

Прислів'я на моральну тематику використовують після читання художніх творів. Так, у бесіді після читання творів про чесність, правдивість можна використати такі прислів'я: «Правда і в морі не втоне», «Краще гірка правда, ніж солодка брехня», «Правда кривду переважить», «На злодієві шапка горить» і т. ін.

Бесіду про сміливість і хоробрість супроводжують такі прислів'я: «Страху немає там, де його не бояться», «Сміливого куля боїться», «У страху очі великі», «Вовків боятися - в ліс не ходити» тощо.

Праця дітей на ділянці дошкільного закладу, на городі супроводжується прислів'ями: «Добрий початок - половина діла», «Як посієш, так і пожнеш», «Щоб мати, треба працювати», «Не хитруй, не мудруй, а чесно працюй» і т. ін.

На заняттях з образотворчої діяльності, коли діти виготовляють різні речі, іграшки, малюють, ліплять, до тих, хто поспішає, не старається, вихователь застосовує прислів'я: «Поспішиш - людей насмішиш», «Косо – аби живо», «Люди - працювати, а ти - руками махати», «Робить, як мокре горить», «Лінощі псують людину» тощо.

У старших групах можна провести заняття цілком побудоване на українських народних прислів'ях та приказах - «Чому так у народі говорять?» Для цього вихователь добирає прислів'я за кількома моральними темами, наприклад, про скромність, ввічливість, дружбу, чесність, правдивість, сміливість. Заняття починається з прислів'я. наприклад, такого: «Хвалько - пустий чоловік». Діти пояснюють зміст прислів'я, наводять конкретні приклади з художньої літератури про скромних та хвальків, називають знайомі прислів'я на цю тему, аналізують поведінку дітей своєї групи. Після цього пропонується інше прислів'я, заняття продовжується.

Для того щоб прислів'я увійшли в активний словник дитини, вихователю потрібно постійно стимулювати дітей до вживання їх як на занятті, так і в повсякденному житті.

Стимулюючи дітей промовляти прислів'я і приказки, вихователь стежить за правильною вимовою слів українською мовою згідно з літературними нормами.

Загадка - це стислий поетичний, алегоричний опис якогось предмета чи явища, дається у формі запитання, описового речення чи у віршованій формі, що потребує відповіді.

Загадка містить порівняльні ознаки, за якими потрібно встановити, що це за річ чи явище. Основне призначення загадок - оцінка знань людини, ЇЇ спостережливості, кмітливості, допитливості.

Загадки використовуються в дидактичних цілях з метою розумового виховання людини, як засіб навчання та організації дозвілля.

Кожна загадка це своєрідне логічне завдання, яке потрібно розв'язати, тобто на основі аналізу його умови знайти правильну відповідь. Таке розгадування потребує активної мисленнєвої діяльності людини.

Народні загадки високо оцінював К.Д.Ушинський, зауважуючи, що загадки він вміщував не тільки для того, щоб діти їх обов'язково відгадали, а більше для того, щоб дати учням можливість для вправляння розуму. На його думку, відгадування загадок є для дітей своєрідною гімнастикою розуму, корисною розумовою вправою: «...я дивився на загадки як на мальовничий опис предмета. Яка жива і корисна бесіда може бути закріплена в душі дитини такою загадкою!». Видатний педагог у двох книгах «Рідне слово» вмістив 275 фольклорних творів, з них 48 загадок.

У статті «Керівництво до викладання за «Рідним словом» К.Д.Ушинський дає методичні поради, як шляхом навідних запитань можна навчити дітей розуміти і відгадувати загадки.

Високо оцінювали народні загадки видатні педагоги ЄЛ.Тихеєва та Є.М.Водовозова. «Досить тільки подивитися. - писала Є.М.Водовозова, - яка радість на обличчі дітей, коли вони сидять за столом, загадують один одному загадки. Якою гордістю виблискують оченята того, хто відгадав загадку. Тут діти знайомляться з характерними народними виразами, звикають зводити разом найнесхожіші предмети, відшукувати в них схожість»'.

Є.І.Тихеєва неодноразово підкреслювала доступність загадок для дітей, оскільки в них вдало поєднуються елементи конкретного, елементи гри з елементами загального, і тому вони легко сприймаються дітьми.

Діти дуже люблять загадувати і відгадувати загадки. Загадки розвивають їхні мисленнєві процеси - аналіз, синтез, абстрагування, порівняння, узагальнення, міркування, доведення; привчають до самостійності мислення. Загадки слугують і виховним цілям, впливають на естетичне і моральне виховання, розвивають поетичне сприймання довкілля. Це такі загадки, як «Маленький, чепурненький крізь землю пройшов, червону шапочку знайшов» (Гриб), «За лісом-лісом синенький вогонь горить» (Льон), «У зеленій оболонці, а всередині - як сонце» (Кавун).

Українські народні загадки багаті на образні, поетичні вирази, мудре, дотепне слово. Ось як влучно сказано в загадці: «Ой за лісом, за пралісом золота діжа сходить» (Сонце).

Загадки загадують дітям усіх вікових груп (четвертого - сьомого років життя). Їх використовують як у повсякденному житті, так і на заняттях.

Не рекомендується в дошкільному закладі загадувати дітям загадки, що відображають старі соціальні відносини. Наприклад, про царя та його підданих, про попа, поміщиків тощо. Такі загадки дітям будуть не зрозумілі.

Кожна загадка повинна відповідати віковим та психологічним особливостям дітей, тобто бути доступною. Так, загадки про одну й ту саму річ чи предмет у молодшому і старшому дошкільному віці повинні бути різними. Наприклад, загадка про кота: «У нашої бабусі сидить звір у кожусі, біля пічки гріється, без водички миється» (молодша група);

«І вдень, і вночі в кожусі на печі» (середня група); «Хто народився з вусами і на вусату полює?» (старша група).

Ставляться відповідні вимоги і до літературного оформлення української загадки. Кожна загадка, що пропонується дошкільникам, повинна бути написана образною простою і літературною українською мовою. Не припустимі в загадці вульгаризми, діалектизми, просторічні вирази. Повсякденне життя - широке поле для використання загадок у роботі з дітьми дошкільного віку. Так, у ранкові години можна планувати загадування і відгадування загадок українською мовою два-три рази на місяць. Для цього краще добирати тематичні загадки - про меблі, одяг, іграшки, відповідно до теми заняття з розвитку українського мовлення. Загадки супроводжують трудові процеси, які діти виконують під час чергування. Наприклад, за дорученням вихователя діти накривають на стіл або годують рибок. У цей час доцільно використати такі загадки: «Є крила, а не літає, без ніг, а не доженеш» (Риба), «Не ходить, хоч з ногами, все тримається підлоги» (Стіл).

Під час сніданку, обіду, вечері можна загадати загадки про продукти та страви, які пропонуються дітям: «Мене печуть, ріжуть і на стіл кладуть» (Хліб); «Рідке, а не вода, біле, а не сніг» (Молоко).

На прогулянці відгадування загадок може бути як плановим (один-два рази на місяць), так і не плановим. Планове використання загадок передбачається як спеціальний вид роботи з невеликою групою дітей. Проте на прогулянці досить часто випадає нагода для непланового загадування загадок. Пролетів літак, діти звернули увагу, вихователь промовляє загадку: «Тріскотить, а не коник, летить, а не птах, везе, не кінь» (Літак). Або подув раптово сильний вітер. і тут у пригоді стане загадка: «По широкім ріднім краю невидимкою літаю» (Вітер). Небо закрила чорна хмара - вихователь загадує загадку: «Летить орлиця по синьому небу, крила розкрила - сонце закрила» (Хмара).

У спальні, коли діти готуються до сну або вдягаються після сну, можна використати загадки про постільні речі: «Не звір, а з ногами, не птах, а з пір'ям, не людина, а в одязі» (Ліжко, подушка, постіль); «Без рук, без ніг, а сорочку просить» (Подушка).

У роздягальній кімнаті під час одягання та роздягання дітей вихователь загадує загадки про одяг та взуття.

Наприклад: «П’ять комірчин, а одні двері» (Рукавиця); «Обидва схожі, як брати, завжди удвох, куди б не йти; під ліжком, коли всі сплять, під столом, коли їдять» (Черевики).

Під час умивання доцільно використати загадки про умивальне приладдя: «У хвості вода наливається, з носа виливається» (Кран); «Пластмасовий пастух по лісу гуляє» (Гребінець); «Хто завжди правду каже?» (Дзеркало).

У вечірні години рекомендується організувати вечори українських загадок. Плануються вони не частіше одного разу на півріччя. На таких вечорах загадують загадки як вихователь, так і діти. До тих загадок, які пропонуються дітям уперше, можна підібрати Ілюстративний матеріал (картинки, іграшки, предмети).

Широко використовуються загадки з ознайомлення дітей з довкіллям та природою, з розвитку українського мовлення.

У старших групах розгадування загадок дає змогу дітям уточнювати уявлення про предмети, їх ознаки, усвідомлювати шляхом порівняння зв'язки між ними, узагальнювати окремі ознаки. Загадки вчать дітей мислити образами, картинами, розуміти переносне значення слів, висловів. Так, на занятті з теми «Як і з чого шиють одяг?» можна використати загадки про нитку, голку, наперсток, ножиці: «Усіх обшиваю, сама одягу не маю» (Голка.):

«Вухо має, а не чує, без очей і без ніг, а ходить і за собою водить» (Голка); «Маленький хлопчик заліз на стовпчик» (Наперсток). На занятті «З чого готують Їжу?» спочатку можна запропонувати загадки про цукор, молоко, потім діти й самі складають загадки про інші продукти або використовують загадки про овочі. Наприклад: «Білий, а не сніг, твердий, а не камінь» (Цукор); «Солодкий, а не мед» (Цукор).

У старших групах проводять спеціальні заняття на загадування і відгадування знайомих загадок українською мовою, їх може бути кілька видів, відмінних за своєю структурою.

Найчастіше такі заняття мають вигляд дидактичних ігор: «Що в торбинці?», «Хто тут живе?», «В якому будинку ми живемо?», «Кого я зустрів у лісі?», «Хто це?» - відповідно до теми заняття з розвитку українського мовлення.

Наприклад, заняття з теми «Українські народні загадки». Мета: збагачувати лексичний запас, розвивати вміння розмовляти українською мовою, вчити дітей за ознаками, поданими в загадках, відгадувати предмети і явища довкілля. Дидактичний матеріал: набірне полотно із зображенням зимового пейзажу, рухлива плоска фігура бабусі в українському вбранні (вишитому кожусі, червоних чоботях, квітчастій хустині) - вона їде на санях, позаду неї торба з паперовими згортками-загадками, малюнки-відгадки до загадок.

Хід заняття: Вихователь демонструє набірне полотно і запитує, хто це Їде до них на гостини. - Давайте розглянемо бабусин одяг. Надворі зима, холодно, тому вона вдягла теплий кожушок. Що бабуся вдягла? А на ногах у неї що? Якого кольору чоботи? А на голові, що в бабусі? Зверніть увагу, дітки, яка хустка гарна, велика. Яка хустка? А на руках у бабусі що? З під кожуха виглядає що? (Спідниця, плаття). Якого кольору спідниця? Ця бабуся не проста, а казкова. Везе вона із собою велику торбу. Цікаво, що ж у цій торбі? О, щось випало! - Вихователь бере папірець, читає і каже: — Це загадка, діти. Отже, в цій торбі загадки, і нам треба їх відгадати. Давайте спробуємо. «Голуба хустина – червоний клубок. По хустині качається, людям усміхається». Що ж це таке? (Очевидно, дітям складно відгадати. Тому вона демонструє два малюнки; на першому - голуба хустина, на ній червоний клубочок, а на другому - голубе небо і сонце - червоне, усміхнене). Тепер здогадалися? Так, це небо і сонце. На що схоже небо? А сонце?

Вихователь пропонує вивчити загадку напам'ять. Діти разом з нею проговорюють загадку кілька разів. Вихователь знову звертається до набірного полотна, рухає фігурку бабусі:

- Іде бабуся по дорозі і губить загадки. Ось і ще одна випала. «Розісланий килим, розкиданий горох, ні килима підняти, ні гороху зібрати». - Що ж то за килим? Що за горох? (Показує два малюнки. На першому - темно-синій килим, на ньому горошинки, на другому - небо і зірки.) З чим можна порівняти зірки? А небо? Отже, яка відгадка до цієї загадки? Давайте і цю загадку вивчимо. – Рухає фігурку бабусі й каже: - Бабусю, дай нам ще одну загадку, бо ті ми вже відгадали і вивчили. Давайте разом попросимо (Діти хором проговорюють). З торби випадає ще одна загадка, вихователь читає її: «Надворі горою, а в хаті водою». Якщо діти не відгадають відразу, то підходять до вікна і дивляться, що ж лежить надворі горою. Якщо снігу немає, розглядають малюнок.

- Коли внесемо в кімнату трошки снігу, то що з ним станеться? Тому й кажуть так: надворі лежить горою, а в хаті стає водою.

І цю загадку діти запам'ятовують, щоб удома загадати своїм батькам, братикам і сестричкам.

Потім вихователь пропонує повернути бабусі всі загадки - нехай повезе Їх до іншого дошкільного закладу.

- А щоб повернути загадки, треба Їх пригадати. Спочатку пригадаємо загадку ось про це (Показує перші два малюнки). Про що вона? Як починається? (Показує хустину. Коли діти повторили, хтось із них кладе папірець у торбу бабусі. Так само «повертають» другу загадку). А третю пригадаємо і візьмемо з собою додому, щоб загадати її мнмі, сестричці чи братику. За те, що ми так гарно відгадували загадки, бабуся дарує нам окрайчик від зайчика, якого вона зустріла в лісі (Бере з торби пакетик з окрайцем паляниці, розламує його і дає дітям).

Є.І.Тихеєва рекомендує вчити дітей складати описові загадки. Заняття будується за такою схемою:

1. Загадування вихователем народних загадок.

2. Зразок описової загадки, складеної вихователем.

3. Складання дітьми описових загадок.

Наприклад, зразки описових загадок з теми «Тварини»: «Високий на зріст, товсті ноги, довгий-довгий ніс» (Слон); «Довгий пухнастий хвіст, чотири лапи, носик гострий, жовте хутро» (Лисиця).

У випускній до школи групі влаштовують літературний ранок з теми «Усна українська народна творчість». Сценарій літературного ранку розробляє вихователь разом із музичним керівником. Учасниками такого ранку є як діти, так і дорослі. Залу прикрашають рушниками, панно, скульптурними і керамічними виробами. Дітей одягають в українські костюми. Добре, якщо такі костюми будуть і в дорослих учасників ранку.

До сценарію входять прислів’я, приказки, забавлянки, загадки, скоромовки, казки, народні пісні, хорові ігри тощо.

Для того щоб твори усної народної творчості завжди були постійними помічниками вихователя, їх потрібно збирати, групувати за темами і оформлювати в альбом у дошкільному закладі. Так, у педагогічному кабінеті дошкільного закладу повинні бути тематичні альбоми з прислів'ями («Про працю», «Про сільське життя», «Прислів'я на морально-етичні теми» тощо), загадками («Рослини», «Птахи», «Овочі», «Фрукти» і т. ін.), скоромовками.

Постійне використання малих поетичних жанрів фольклору в дошкільному закладі сприятиме збагаченню українського мовлення дітей чудовими народними зразками, образними виразами, перлинами народної мудрості.


§4. Методика роботи з українською казкою

Золота скарбниця усної народної творчості надзвичайно багата й різноманітна.

Серед дітей найпопулярнішим жанром є народна казка. Казка - це усний народний твір, який виник у безпосередньому спілкуванні оповідача зі слухачами. Назву свою казка одержала від слова казати, бо казку казали, розповідали, не читали. Народні казки - це перші підручники життя у кожній сім'ї. І.Франко, високо оцінюючи казки, зазначав, що вони «вкорінюють» у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти й чарівної милозвучності.

Казкам притаманна насамперед народність. Реальне Й вигадане напрочуд гармонійно поєднуються в казці, зачаровуючи малюка красою українського народного слова, сповненого мудрості, добра й оптимізму. У казках споконвіку народ передавав нащадкам дивовижні мрії про непереможність добра, правди, щасливого життя. У них, як у дзеркалі, відбито психологію та світогляд народу, морально-етичні й естетичні принципи.

Важливою рисою казкового епосу є яскраво виражена дидактична спрямованість казок. Це своєрідна історія життя, яка в доступній формі несе дітям історичну правду, ін- формацію про історію життя українського народу. Це оспівані в казках українські богатирі Котигорошко, Іван-мужичий син, Ілля Муромець та Соловей-розбійнин, Іван Побивай, Козак Мамарига, Кирило Кожум'яка1. Існує багато різних варіантів казок про одну й ту саму історичну подію, проте суть їх залишається незмінною. Наприклад, казковий герой Кирило Кожум'яка. Оповідь про цього силача-трударя відома ще з давньоруського Початкового літопису. За текстом 992 року Кожум'яка переміг не змія. а печенізького богатиря. Протягом тисячоліття народ видозмінював, опоетизовував історію, але ім'я та славу героя залишив незмінною.

У казках акумулюється, збирається все варте уваги нащадків, це своєрідний сплав життєвого досвіду і мрій, реальності й вимислу, який вчить дітей і є скарбом народної дидактики.

У казках завжди наявні елементи фантастики, вигадки. Це могутні змії, відьми. Баба-яга, Ой, Гайгай, Ольдеквіт, різні диво-предмети.

Казки сприяють розвитку в дітей творчої уяви, логічного мислення. Слухаючи казки, які розповідають дітям дорослі, діти й самі прагнуть складати казки. Саме про це й писав В.О.Сухомлинський: «Якщо мені вдавалося домогтися, щоб дитина, в розвитку мислення якої траплялися серйозні затримки, придумала казку, пов'язуючи у своїй уяві декілька предметів довкілля світу, - значить можна сказати з упевненістю, що дитина навчилася мислити».

Казки впливають на естетичне виховання дітей, особливо якщо вони розповідаються в незвичній, казковій обстановці, в чарівній кімнаті казок.

За морфологічними особливостями казки поділяють на три групи: про тварин, чарівні (героїко-фантастичні) та соціально-побутові.

Казки про тварин належать до «звіриного епосу», вони є історично найдавнішими. Ці казки в алегоричній формі розкривають суспільні явища, побут людей. Вони пронизані сатирою, гумором. На основі опису дій та вчинків тварин проводяться аналогії з життям людей: персонажі казок обирають собі старосту, війта, царя, а також господарюють, змагаються, сперечаються, дають і беруть хабарі, принижують слабших. У цих казках діють домашні, свійські (кіт, собака, коза, вівця, баран) та дикі тварини (вовк, лисиця. ведмідь, кабан, їжак), птахи (півень, качка, орел, сова, ворона, горобець), комахи, земноводні (жаба, черепаха) і т. ін. При цьому перевага часто надається свійським тваринам над дикими.

Тварини в казках «уособлюють певну домінуючу рису характеру чи вдачу людини: вовк - голодний хижак, невдаха; лисиця - хитра, підступна, улеслива; ведмідь - вайлуватий, незграбний, тугодумний; заєць - боягуз; орел - сильний, зухвалий, пихатий; черепаха і рак неповороткі, повільні».

У казках про тварин відсутні фантастичні істоти, вони реалістичні. І.Франко так підмітив цю особливість казок:

«Говорячи про звірів, казка одною бровою підморгує на людей, немов дає їм знати: та чого ви, братчики смієтесь? Адже це не про бідних баранів, вовків та ослів мова, а про вас самих, з вашими лінощами, з усіма вашими звірячими примхами та забагами. Адже я навмисне даю Їм ваші рухи. ваші думки, ваші слова, щоб ви найкраще зрозуміли не їх, а себе».

У казках про тварин переважають дія, рух, примовки, приспівки.

До золотого фонду українських народних казок про тварин увійшли «Коза-дереза», «Цап та баран», «Пан Коцький», «Солом'яний бичок», «Колосок», «Телятко, кабан, півник, качур та вовки», «Чому гуси миються у воді, коти — на печі, а кури порпаються в поросі» і т. ін.

Чарівні (героїко-фантастичні) казки виникли ще в докласовому суспільстві, коли людина залежала від сил природи і мріяла подолати численні життєві незгоди. Тому в чарівних казках поєднуються два начала - фантастичне і героїко-історичне.

Характери героїв виявляються у двобої з темними си- лами. Герої-добротворці в чарівних казках наділені надприродною силою, кмітливим розумом, чуйною вдачею. Поряд з ними діють чарівні предмети: люстерко, клубочок, чоботи-скороходи, коцюба, калиновий міст, кінь-віщун, гребінець. Позитивних героїв чарівних казок показано сильними, мужніми, самобутніми. Так, Чабанець з дитинства грає каменем у вісім пудів, а коли кине серед степу сіряк, то й три чоловіки не піднімуть. Котигорошку тричі виковують таку булаву, що ледве виносять із кузні, а як він закине її на дванадцять діб у небо, то, падаючи, вона вдаряється об його мізинець і розбивається. Добротворці завжди перемагають зло, їм допомагають і міфологічні істоти: Скороход, Слухало, Стріла, Морозко, Вернидуб, Сучимотузок, Крутиус та ін.

Найчастіше героями чарівних казок є чоловічі образи: «Три брати», «Чабанець», «Кирило Кожум’яка», «Іван Побиван», «Козак Мамарига», «Іван - мужичий син». Є і жіночі образи: «Кривенька качечка», «Царівна-жаба».

Соціально-побутові казки відображають дійсні, реалістичні події. У них відсутні чарівні, фантастичні предмети. Головним героям допомагають розум, мудрість, моральна стійкість, добропорядність. Героями соціально-побутових казок є Правда і Кривда, Щастя, Доля, Злидні, Біда, Горе. сироти, наймити, козаки, солдати, дурень, розумний. Це казки «Дівчинка-семилітка», «Мудра дівчинка», «Про дурня Терешка», «Язиката Хвеська», «Кирик», «Попівський наймит», «Правда й кривда» і т. ін.

У соціально-побутових казках переважає тема праці. Так, у казці «Дідова дочка й бабина дочка» дідова дочка одержує нагороду за добре серце, вмілі руки, вона ж бо не цурається ніякої роботи - і яблуньку обчистити, і піч помазати, і собаку від реп'яхів обібрати, і вужів погодувати, а лінива, пихата бабина дочка карається.

Син аж тоді зрозумів ціну червінцеві, коли сам заробив його важким трудом («Ківш лиха»).

Соціально-побутові казки спрямовано на викриття і заперечення несправедливого суспільного ладу, експлуатації людини людиною. Вони допомагають дітям глибше пізнати минуле українського народу, виховують патріотичні почуття, прищеплюють підростаючому поколінню оптимістичні погляди на життя.

Народні казки легко сприймаються дітьми завдяки своєрідним художнім засобам. Це алегоричність, гіперболізація, ретардація, магічність, зачини, кінцівки, повтори.

Алегоричність (перенесення) виступає в олюдненні птахів, звірів, явищ природи. Вітер, сонце, мороз розмовляють по-людськи.

Гіперболізація (перебільшення): Кирило Кожум'яка розриває одночасно дванадцять шкур, а в дідову рукавичку вміщується семеро тварин, від палиці Івана-мужичого сина нагнулись усі дерева та затремтів царський палац.

Ретардація (уповільнення): лисиця тричі вмовляє півня відчинити віконце («Котик і півник»), баран тричі дістає одну й ту саму вовчу голову («Цап та баран»), коза-дереза тричі обманює діда. Це допомагає дітям краще запам'ятати казку.

У казках діють магічні числа 3, 7, 9, 12 (вовк та семеро козенят, дівчинка-семилітка, дванадцять голів).

Народні казки мають доречні зачини: жили-були, де-не-де: колись-то давно; не за нашої пам'яті, мабуть ще й батьків і дідів наших не було на світі; це було давно-предавно; був-не був, та кажуть люди, що був. Вони одразу налаштовують дитину на казковий лад, зосереджують її увагу.

Завершуються казки своєрідними кінцівками. Ось деякі з них: хто не вірить, хай перевірить; от вам казочка, а мені бубликів в'язочка; на вербі дзвінчик, нашій казці кінчик, і я там був, мед-вино пив, хоч у роті не було, а по бороді текло - тим вона в мене й побіліла.

Сприймання та розуміння дітьми українських народних казок залежить від уміння розповідати казку дорослим, від особистості та стилю оповідача. Однією з вимог до розповідача казки є емоційність. А.І.Нікіфоров виділяє три основні види емоційного розповідання казки: театралізація - розігрування та показ казки вихователем (тіньовий, іграшковий, ляльковий театри); декламування - своєрідна гра інтонацій, слів-повторів, пісень, віршиків; ритмізування - ритміко-речитативна розповідь, на одній ритмічній кривій, з однією інтонацією.

Казки дітям читають, розповідають у супроводі наочності на заняттях з художньої літератури та впродовж дня у вільний від занять час. У ранньому та молодшому віці на початкових етапах навчання дітей української мови вступна бесіда проводиться рідною мовою дітей, а казка розповідається українською в супроводі наочності. Після розповідання казки педагог стимулює дітей повторити окремі образні вирази, слова, повтори українською мовою: вовчику-братику, вовк-панібрат, пан Коцький, коза-дереза. Діти повторюють українською мовою зачини, кінцівки, заучують пісню Колобка, Телесика, Кози-Дерези. При цьому вихователь стежить за правильною вимовою слів українською мовою. Наприклад, розповідання української народної казки «Дід та баба» дітям третього року життя.

Вихователь розповідає казку українською мовою в супроводі наочності після того, як діти слухали цю казку російською мовою (варіант російської народної казки). На початку заняття вихователь показує персонажі (дід, баба, курка, яйце) до знайомої казки, діти їх упізнають, називають (російською мовою). Потім вихователь говорить:

«Дети, украинский народ тоже сложил сказку о курочке й золотом яичке. Я вам сейчас расскажу ее на украинском язьіке. Украинская народная сказка «Дід та баба».

- Жили собі дід та баба і була в них курочка ряба. Знесла курочка яєчко (показує діда, бабу, яєчко). Дід бив, бив — не розбив, баба била, била - не розбила (імітує рухи). Мишка бігла, хвостиком зачепила, яєчко покотилося та й розбилося (показує). Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче: - «Не плач. діду, не плач, бабо, знесу вам яйце не просте, а золоте».

Після розповіді вихователь стимулює дітей повторити окремі фрази українською мовою: «дід бив, бив - не розбив, не плач, діду, не плач, бабо» і т. ін.

У старшому дошкільному віці все заняття можна проводити українською мовою. Після розповідання казки проводиться бесіда за ЇЇ змістом у супроводі ілюстрацій, дітей залучають до драматизації знайомих казок. Коли діти знатимуть п'ять-десять українських казок, вихователь може провести тематичні заняття «Подорож у країну казок», «Свято казки», «У нас у гостях казка», «На гостинах у казки».

Наводимо приклад занять з дітьми старшої групи з досвіду роботи «В гостях у казки «Рукавичка»'. Мета: продовження роботи над розвитком розуміння дітьми текстів, сприйнятих на слух; формування вміння ставити запитання і відповідати на них, правильно вимовляти слова. Словник: назви звірів; слова: жити, питати, загубити, пустити, мене, йти (іди). Дидактичний матеріал: набірне полотно «Зимовий ліс», площинні зображення персонажів казки «Рукавичка».

Хід заняття: - Ми з вами знаємо вже багато українських казок. Назвіть їх або їх героїв. Сьогодні ми знову побуваємо у гостинах у казки. Починається вона так: «Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив Дід рукавичку» (промовляє перше речення, супроводжуючи розповідь показом зимового лісу, діда, собачки, рукавички; діти повторюють). Згадали, як називається ця казка?

Вихователь пов'язує на голову хустину, пропонує дітям сісти півколом біля неї, сама сідає на маленький стільчик і починає повільно переповідати «Рукавичку», вдаючи образ кожного персонажа. У ході розповіді казки дещо стишеним голосом пояснює (перекладає) нові слова.

- Які знайомі вам звірі зустрічаються в казці? (Стежить за правильністю вимови під час відповіді: жабка звук [б] не оглушується, вовчик - вимовляється нескладовий звук [у]). Давайте всі разом вимовимо назву кожного звіра так, як у казці: мишка - шкряботушка і т. ін. Хто перший прибіг до рукавички? Що зробила мишка? Що вона сказала?

Далі проводиться рольова гра за мотивами казки, в якій роль ведучої виконує вихователь, діти - звірята - відповідають їй.

На наступному занятті робота над казкою триває: діти повторно слухають її, закінчують речення, початі вихователем, розігрують дійство за допомогою пальчикового театру.

«Свято казки»

Мета: закріпити розуміння дітьми змісту українських казок, активізувати дитяче мовлення назвами казок, піснями, повторами, примовками.

Стіни кімнати чи зали прикрашено дитячими малюнками на теми відомих казок, на поличках - книжки. Свято розпочинається інсценівками за казками «Ріпка», «Івасик-Телесик», діти впізнають персонажів.

Ведучий показує малюнок чи ліплення і пропонує дітям назвати казки і коротко розповісти про хороші вчинки героїв («Гуси-лебеді», «Червона Шапочка», «Колосок»). Далі діти в костюмах персонажів переповідають уривок, інші відгадують, хто це і з якої казки.

З'являється листоноша з телеграмами. Читає їх і пропонує сказати, від кого вони надіслані: «Від баби втік, від діда втік, скоро буду у вас» («Колобок»); «А мишенят і кликати не треба: вони вже сиділи за столом» («Колосок»);

«Мій котику, мій братику! Несе мене лиска за крутії гори, за бистрії води» («Котик і півник»); «Дівчинка бачить: у хаті не прибрано, холодно. Взяла вона віник, підмела хату, прибрала, піч затопила» («Про ледачу і роботящу»); «Ходи, мишко, не біжи, нам ріпку вирвати поможи» («Ріпка»); «Оленка показала Івасику, як на лопату сісти» («Івасик- Телесик»); «Принесли козенята ножиці і голку з ниткою» («Вовк і семеро козенят»); «Не послухав брат сестричку і напився води з копитця» («Сестриця Оленка і братик Іваночко»).

Демонструються хатка на курячих ніжках, рукавичка, лісове озерце. Треба назвати, хто тут живе. Наступне завдання - сказати, яку пісню співали Коза-Дереза, мати Івасика-Телесика.

Веселий Олівець оголошує результати попереднього конкурсу малюнків, нагороджує переможців книжками.

«Подорож у країну казок»

Мета: закріпити з дітьми зміст вивчених казок; вчити відтворювати його словами самої казки, правильно називати героїв. Формувати вміння відповідати на запитання за змістом казки. Матеріал: лялька Таня, іграшкове кермо, шапочка для водія, елементи костюмів героїв казок «Колобок», «Ріпка», «Котик і Півник».

Хід заняття: Лялька Таня зустрічає дітей і запрошує їх у мандрівку до Країни казок. Діти сідають в «автобус». Водій дає сигнал, «автобус» рушає.

Вихователь оголошує першу зупинку - «Загадочку»: - Ось і перша наша зупинка, вона називається «Загадочка». Тут вам, діти, треба буде відгадати кілька загадок, а потім поїдемо далі. Загадуватиме лялька Таня: «Стрибає прудко, морквинку хрумка».— Виходить дитина-Зайчик.

- Хто це? Що любить їсти зайчик? Почастуємо його (діти частують зайчика морквою, він дякує).

«Прийшла вона із довгим віником на бесіду із нашим півником. Схопила півня на обід та й замела мітлою слід». - Входить дівчинка-Лисичка, наспівуючи: «Ля-ля-ля...»

- А це хто? Як кажуть про лисичку? (вона хитра). «Круглий, свіжий і рум’яний, я тільки що із печі. Втік від діда, втік від баби, втечу й від малечі». - Входить хлопчик-Колобок, діти впізнають його, вітаються з ним.

- Тепер пригадайте: в якій казці зустрічаються ці персонажі? Давайте запросимо їх подорожувати разом з нами (діти ввічливо запрошують гостей сідати в автобус).

Друга зупинка - «Зустріч із Феєю». З'являється казкова Фея: - Я, діти, добра чарівниця Фея і знаю, куди ви їдете, адже Феї знають усе, що діється у світі. Але у Країну казок потрапити нелегко. Вам треба буде подолати ряд перешкод і показати, які ви дружні, сміливі, добрі, розумні.

Ось вам клубочок ниток: куди він покотиться, туди й ідіть.

Діти дякують, Фея зникає. Вихователь з лялькою Танею кидають клубок. Ось і перешкоди на шляху: діти переходять через «болото», перестрибують через «струмок».

Чути спів пташок (у запису). Вихователь запитує дітей:

- Де це ми з вами спинилися? (у лісі) Тут гарно, як у казці. А ось і наша знайома Фея.

Фея вітає дітей у Країні казок і запрошує зустрітися з улюбленими казковими героями. Входять Котик і Півник.

- З якої казки прийшли ці двоє? (з казки «Про Котика і Півника»). Пам'ятаєте: «Зажурився Котик, взяв бандурку й молоток та й пішов співати в Лиски біля хати. Навіщо Котик брав молоток? Що він співав? Кого шукав? (слова казки промовляє одна дитина, інші відповідають на запитання вихователя).

Фея повідомляє дітям, що й інші герої казок хочуть зустрітися з ними, але спочатку треба відгадати, звідки вони: «На городі виростала, сили набирала, а потім і достигла, великою стала. Давайте тоді всіх гукати, що час її із землі рвати» («Ріпка»).

- От і настав час прощатися. Дружба, доброта, сміливість допомогли нам подолати перешкоди й потрапити до Країни казок.

Лялька Таня висловлює задоволення з того, що в неї з'явилися нові друзі - діти з молодшої групи, що побувала з ними на гостинах у героїв улюблених казок. Вихователь запрошує всіх до хороводу дружби. Потім діти прощаються з Феєю, сідають в «автобус» і повертаються до дошкільного закладу.





залишити коментар
Сторінка14/20
Дата конвертації21.09.2011
Розмір4,21 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   20
плохо
  1
хорошо
  3
отлично
  15
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх