Вступ icon

Вступ


228 чел. помогло.
Схожі
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   93
повернутися в початок
^

§ 14. Стилістично забарвлена лексика



Уся лексика української мови із стилістичного погляду поділяється на стилістично нейтральну і стилістично забарвлену.

^ Стилістично нейтральна лексика становить основу будь-якого висловлювання. Стилістично нейтральних слів у мові переважна більшість. Це звичайні назви явищ природи (вода, сніг, вітер, злива), рослин і тварин (верба, явір, пшениця, кінь, соловей), родинних стосунків (батько, мати, брат, сестра), органів людського тіла (голова, око, брова, нога), будівель та їх частин (будинок, дах, димар), меблів (стіл, стілець, шафа), страв (борщ, каша, молоко), одягу й взуття (шапка, хустка, чоботи), знарядь і процесів праці (сокира, лопата, копати, орати), основних почуттів і станів людини (радість, гнів, сон), кольорів (зелений, синій, жовтий), дій і станів (ходити, думати, сміятися, радіти), обставин місця, часу, способу дії (вгорі, тут, вчора, тоді, швидко), числівники (один, два), займенники (я, він, такий, стільки), прийменники (в, на, з, біля), сполучники (і, та, але, або) тощо.

Стилістично забарвлена лексика розподіляється певною мірою за функціональними стилями.

Відповідно розрізняють:

а) офіційно-ділову лексику, яка відрізняється точністю, конкретністю, максимальною уніфікованістю: заява, довідка, посвідчення, протокол, ухвала, резолюція, інструкція, наказ, розпорядження, вищезазначений, розглядуваний.

б) наукову лексику, яка характеризується насамперед розвиненою термінологією, слова тут вживаються в прямому значенні, їхня семантика точно визначена й окреслена: іменник, прикметник, підмет, присудок, префікс, суфікс, сурядний, підрядний;

в) лексику публіцистичного стилю, яка насичена словами на позначення суспільно-політичних явищ: державність, суспільство, громадськість, більшість, номенклатура, популізм, імідж, авангард, політичний, лівий, правий;

г) конфесійну лексику, у якій переважають старослов’янізми й книжні слова, що надають висловлюванню урочистості, піднесеності: Бог, Господь, благодать, спасіння, гординя, гріх, благовістити, праведний, преподобний, непорочний, благословенний;

ґ) лексику художніх творів, яка, крім того, що охоплює елементи розмовно-побутового й публіцистичного стилів, характеризується образністю, метафоричністю, переносним вживанням слів, поетизмами: передгроззя, марево, легіт, далеч, гомін, маєво, запашний, стоголосий, безмовний, рахманний, неозорий, несказанний, химерний, моторошний, тернистий, сягати, щеміти, зітхати, спрожогу, зненацька, навсібіч;

д) розмовно-побутову лексику з виразними позитивними й негативними відтінками значень: матінка, матуся, донечка, водичка, смакота, малесенький, близенько, спатки, хлопчисько, бурмило, хапуга, діляга, поцупити.

За емоційно-оцінним значенням стилістично забарвлена лексика поділяється на слова піднесеного плану (“високий” стиль) і слова зниженого плану (“низький” стиль).

До слів піднесеного плану передусім належать:

а) книжна лексика: доблесть, торжество, мисль, бентежність, благоговіння, воїн, чадо, десниця, перст, достойний, волелюбний, незборимий вікопомний, бентежити, мислити;

б) поетизми: небокрай, відлуння, приваба, легіт, відлуння, могуття, борня, небокрай, розмай, блакить, дівчинонька, лебідонька, легкокрилий, золототканий, осяйний, надхмарний, гожий, линути, зоріти.

До слів зниженого плану належать:

а) розмовна лексика: балакати, вештатися, гультяй, діляга, читалка добряк, базіка, гульвіса, морока, панькатися, комизитися, приндитися, забрьоханий, підтоптаний, лупатий;

б) фамільярна лексика — безцеремонна, розв’язна: варнякати, вшелепатися, цмокнути, директорша, чудило;

в) вульгаризми: пика, морда, дурило, хамло, патякати, ляпати, жерти.

Емоційне звучання деяких слів досягається за допомогою суфіксів:

а) пестливих: матінка, матуся, таточко, татусь, сестриця, сеструня, дівчинонька, голубонька, зіронька, гайочок, миленький, ріднесенький;

б) згрубілих: носище, бабище, хлопчисько, дівчисько, чолов’яга, п’янюга, басюра, багнюка, писака, старезний, грубезний.

Нейтральні слова набувають позитивного чи негативного емоційного забарвлення, якщо їх вжито в переносному значенні: ^ 1. Позирав щораз в віконце, чи не трапиться вона, його щастя, його сонце, його зіронька ясна (П.Грабовський). 2. Якась собака винишпорила, що в листі друковане, і мене кличуть на пошту, щоб одкрити при мені листи (М.Коцюбинський). 3. А соцький, він свиня пиката, нехай минає мою хату (М.Кропивницький).

Експресивна лексика може вживатися в усіх функціональних стилях літературної мови. Але найчастіше вона використовується в художніх творах і публіцистиці, а також у розмовно-побутовій сфері. Експресивна лексика надає висловлюванню більшої виразності, образності, помітніше впливає на почуття співрозмовника, читача.


53. Прочитайте уривок. Проаналізуйте, як автор у стилістично нейтральну лексику майстерно вкраплює лексику різних стилів і як це пожвавлює розповідь.

Ворона знала кожного з нас як облупленого, бачила — хто чим дише і чого хоче. Раз батько, розсердившись за дощ, що вона накрякала, попросив Тихона Бобиря, єдиного мисливця на всю округу, застрілити її з шомпольної рушниці. І що ви думаєте? Не встиг ще батько затулити рота, як вона знялась із своєї сокорини й перелетіла через Десну на високий дуб. І хоч Тихон категорично відмовився стріляти недозволену законом Божим птицю, вона повернулася з дуба тільки ввечері і накаркала такого дощу й грому, що погноїла все сіно.

Тут читач може сказати, що така ворона нетипова і що дощ міг погноїти сіно і без її каркання, і без дідового кашлю, на основі чисто наукового метеорологічного прогнозу. Я скажу — так, можливо. Але я й не збиравсь писати про типове. Я описую тільки таке, що було колись на Десні якраз тамечки, де в неї впадає Сейм.

До речі, раз уже мова зайшла про погоду і про мисливця, який одмовився вбивати вищеописану ворону, доведеться сказати і про самого мисливця. Тільки для повноти картини спробуємо змалювати його неповторний образ не звичайним способом, а, так би мовити, з точки зору качок, що водились у нашому озері. Зробити це доведеться не так для красоти стилю, як для більшої правди, бо він же качок убивав, а не вони його.

— О! Вже кульгає… — кряче було стара качка своїм каченятам. — Киш у ситняк! Ач, хитається, добра б йому не було…

Каченята миттю ховались хто куди, качка теж непомітно зникала під воду. На озері створювалась тиша. До берега наближався Тихін з рябим мисливським собакою (О.Довженко).


54. Перепишіть народне оповідання, добираючи з дужок слова, які б якнайкраще відповідали розмовному характерові розповіді.

Свиня восени (зайшла, забрела) в ліс. Там вона натрапила на жолуді й почала (їсти, трощи́ти, жерти) їх. (Налопалась, наїлась) по саме нікуди, іще б жерла, та вже (наїлась, в пельку не лізло). Вона тоді (лягла, звалилась) на бік і заснула там же під дубом. Як тільки виспалась, піднялась і звичайно знічев’я почала рилом (рити, копати, розпушувати) землю біля дуба, попідривала всі корінці. На дубі на ту пору сидів кібець; побачивши неввічливість свині, сказав їй:

— (Безтолкова, нерозумна, нетямуща) ти твар, що ти (робиш, чиниш), навіщо ти псуєш корінці дуба? Він же може (погано рости, захворіти, захиріти) й засохне.

— А що мені од того, нехай сохне, я не жалію, мені потрібні жолуді, бо од них я жирію.

— (Дурна, нерозумна) ти скотина, недарма тебе свинею (величають, називають), ти (розплющ, роззуй) очі, підніми вгору (обличчя, пику) і побачиш, що жолуді на дубі ростуть. Як він засохне, то й жолудів тобі не буде. Пам’ятай, що дуб тебе годує, а не ти його. Ти того й не (тямиш, розумієш), що без дуба ти з голоду (помреш, здохнеш).


55. Прочитайте уривок з наукової праці й перекажіть його по-своєму (в науковому, публіцистичному чи розмовному стилі). Переказ запишіть. На які слова вам довелося звертати найбільшу увагу?

Для людини дикі тварини — важливе джерело харчових продуктів і сировини для різних галузей промисловості. Крім того, вони є резервом для одомашнення, для виведення і поліпшення порід свійської худоби, об’єктом наукових досліджень.

З позиції людини кожну тварину можна вважати корисною або шкідливою. Але в природі корисні всі без винятку живі істоти. Бо кожна з них має свої властивості, певне місце в біосфері, виконує в ній свою роль. А між собою всі вони тісно пов’язані, утворюють складні угрупо́вання, в яких, власне, тільки й можуть нормально існувати. Дослідженнями встановлено, що система живих організмів є важливою складовою частиною біогеоценозу — комплексу живих і неживих компонентів природи. Від стану цього комплексу залежить і склад повітря, і чистота води, і родючість ґрунтів, тобто якість навколишнього середовища, в якому живе людина.

Дослідивши зв’язки і взаємозв’язки в природі, вчені встановили, що природні екологічні системи — біогеоценози тим стійкіші, чим більше видів живих істот і організмів входить до їхнього складу. Вважають, що не можна зберегти один якийсь вид, не охороняючи інших, з ним пов’язаних, не охороняючи весь біогеоценоз, всю екологічну систему, до якої входить той вид (В.Д.Бондаренко).




залишити коментар
Сторінка13/93
Дата конвертації20.09.2011
Розмір5,7 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   93
плохо
  147
не очень плохо
  36
средне
  73
хорошо
  73
отлично
  205
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх