Вступ icon

Вступ


228 чел. помогло.
Схожі
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   93
повернутися в початок
^

§ 10. Загальне поняття про лексику. Словники



Усі слова, що вживаються в будь-якій мові, становлять її словниковий склад, або лексику.

Словниковий склад є мовби будівельним матеріалом, який використовується для побудови речень згідно з правилами граматики.

За допомогою слів відповідно до їхнього значення ми членуємо і, таким чином, пізнаємо навколишній світ. Багата, розвинена лексика забезпечує тонше сприйняття навколишнього світу, глибше проникнення в нього і точніше мислення як для всього суспільства, так і для кожної окремої людини, що володіє цим багатством.

Лексика сучасної української мови складалася тисячоліттями. Розвиваючись, вона збагачувалася як словами власного творення, так і словами, запозиченими з інших мов.

Основну частину лексики української мови становлять незапозичені слова. До них належать успадковані найдавніші індоєвропейські слова, спільні для багатьох індоєвропейських мов (санскриту, грецької, латинської, германських, романських, слов’янських та ін.); праслов’янські слова, спільні для всіх або більшості слов’янських мов, і власне українські слова, утворені безпосередньо тією частиною слов’янської людності, яка сформувала українську націю. Таких слів у нашій мові є приблизно 90 відсотків.

Серед слів, запозичених у різний час із різних мов, розрізняємо засвоєння і власне запозичення.

Засвоєння — це слова, що вже повністю фонетично й граматично пристосувалися до української мови. Наприклад‚ у запозичених колись словах дріт‚ колір, папір, як і в незапозичених‚ відбувається чергування голосних; колишнє французьке слово пальто відмінюється‚ як і будь-яке українське; не відчуваємо іншомовного походження в запозичених словах левада, лиман, базар, кавун.

Власне запозичення — це слова, у яких процес фонетичного й граматичного пристосування ще не завершився. Наприклад, запозичені з французької мови слова бюро, журі, ательє, тротуар; з англійської — джентльмен, траулер; з німецької — бухгалтер, ландшафт мають невластиві українській мові сполучення звуків‚ форми.

У цілому лексика української мови надзвичайно багата: у ній є щонайменше півмільйона слів. Вона дає змогу передавати найтонші відтінки душевних переживань і найскладніші наукові поняття, описувати будь-які явища природи і найрізноманітніші стосунки між людьми.

Сучасна освічена людина в своєму словниковому запасі —активному й пасивному — має близько 70 — 80 тисяч слів рідної мови (більш-менш точно розуміє їхнє значення).

Словниковий склад мови відображається в словниках. Словники української мови почали з’являтися ще в XVI ст. Першими такими словниками були “Лексис” Лаврентія Зизанія (1596 р.) і “Лексикон словено-роський” Памва Беринди (1627 р.).

З-поміж сучасних словників української мови найважливіші такі:

1. “Словник української мови” в 11 томах, виданий у 1970—1980 роках. У ньому докладно пояснено близько 135 тис. реєстрових слів і кожне значення проілюстровано цитатами з літератури.

2. “Словарь української мови” в 4 томах за редакцією Б.Д.Грінченка, уперше був виданий у 1907—1909 роках. Перевидавався кілька разів. У ньому стисло пояснено 68 тис. реєстрових слів, а також даються російські відповідники до них.

3. “Українсько-російський словник” у 6 томах, виданий у 1953—1963 роках. Він містить близько 122 тис. українських слів, до яких подано російські відповідники. Значення українських слів проілюстровано прикладами з художньої та іншої літератури.

4. “Російсько-український словник” у 3 томах, уперше виданий у 1970 році. Пізніше він перевидавався. У ньому вміщено українські переклади близько 120 тис. російських слів, Причому до багатьох з них подано по кілька (а часом по 10 і більше) українських відповідників.

5. “Фразеологічний словник української мови” в 2 томах, виданий у 1993 році. У ньому пояснено й проілюстровано цитатами з художньої та іншої літератури близько 10 тис. фразеологізмів.

6. “Словник синонімів української мови” в 2 томах, виданий у 1999 році. У ньому подано близько 9200 синонімічних рядів. Значення синонімів стисло пояснюються й ілюструється прикладами переважно з художньої літератури.

7. “Великий тлумачний словник сучасної української мови”(укладач і головний редактор В.Т.Бусел), виданий 2001 року. У ньому пояснено значення 170 тис. реєстрових слів, значення окремих з них проілюстровано словосполученнями.


37. Поцікавтеся в шкільній, сільській, міській бібліотеках, які є в них словники української мови. Перегляньте кожного з них, а також домашні словники, якщо вони є, і коротко схарактеризуйте їх.

38. Уважно прочитайте статтю із “Словника української мови” в 11 томах, яка подається тут у скороченому вигляді, і проаналізуйте її будову.


ПО́ЛЕ, я, с. 1. Безліса рівнина, рівний великий простір. Ішов я полями чистими та широкими — далі набрів діброву густу та красну (Вовчок, VІ, 1956, 229); // перен. Великі простори снігу, льоду і т.ін. Широке сніжне поле; // Ділянка землі, що використовується під посіви. З весни Іван щодня в полі — то оре, то засіває яриною (Мирний, І, 1949, 209); *Образно. Письменники… на всю силу повинні орати і засівати наше мовне поле (Рильський, ІІІ, 1956, 67); *У порівн. Усе море скрізь чорніло, ніби пооране поле…(Н.-Лев., ІІ, 1956, 228).

^ На́шого (одно́го, свого́ і т.ін.) по́ля я́года — людина, подібна до кого-небудь своїм світоглядом, характером, поведінкою і т.ін. — Що стражник, що становий — одного поля ягода (Мирний, ІV, 1955, 357); Шука́ти (лови́ти і т.ін.) вітра в по́лі див. ві́тер.

2. Значна площа чи ділянка землі, спеціально відведена під що-небудь. Верхньою хронологічною межею пам’яток культури полів поховань черняхівського типу є середина І тисячоліття (Археол., VІІІ, 1953, 38); // Спеціально обладнана площадка, призначена для спортивних ігор, змагань, посадки літаків і т.ін. Читання газети відбувалося прилюдно, на футбольному полі (Смолич, І, 1947, 5).

3. Простір, у межах якого відбувається якась дія або який знаходиться в межах якоїсь дії. [Ярослав:] ^ Клянусь, що там на полі бою, Де я сьогодні ворога побив, Я дивний храм воздвигну і построю В ім’я Софії (Коч., П’єси, 1951, 108); // спец. Простір, у межах якого виявляється дія якихось сил. Навколо кожного тіла існує так зване поле сил тяжіння (Наука.., 12, 1960, 50).

^ Магні́тне по́ле див. магні́тний; Мі́нне по́ле див. мі́нний; Операці́йне по́ле — ділянка тіла, на якій робиться операція. Підготувавши операційне поле, Новиков зробив внутрішньокісткову анестезію… (Веч. Київ, 29. ХІІ, 1967, 3); Шахове поле див. шаховий; Шашкове поле див. шашковий.

Випадати з поля зору див. випадати; Поле зору див. зір.

7. перев. мн. Смужка уздовж краю аркуша паперу, яка залишається чистою при писанні або друкуванні; берег. В одному місці Колінз недбалим рухом зробив на аркуші якусь позначку вічним пером на полі сторінки (Рибак, Час.., 1960, 61).

8. перев. мн. Відігнуті краї капелюха, бриля тощо; криси.

9. геол. Родовище корисних копалин або частина такого родовища, відведена для розробки. ^ Групи родовищ, пов’язані загальними геологоструктурними умовами і генетичними особливостями, утворюють рудне поле, або рудний район (Геол. ж., ХІІІ, 3, 1953, 4).


Примітка. Скорочення і позначки мають такі значення: с. — середній рід; перен. — переносне значення; див. — дивіться; спец. — спеціальне слово; перев.— переважно; мн. — множина; геол. — геологія; // — відтінок значення;  — фразеологізм;  — термінологічне словосполучення. У дужках подано джерело, звідки взято приклад.


39. Прочитайте речення. Зверніть увагу, скільки є слів для позначення вітру. Як утворено ці назви? Розпитайте чи дізнайтеся із словників, як по-різному називають дощ різної інтенсивності або якийсь інший предмет чи явище, й запишіть.

1. Вітри на Червоноградщині градуюються в такому порядку: спочатку йдуть вітри найменшенькі — хукавець, розвіймак, за ними грайливець, легіт, далі йдуть свіжачок, вітерець, а далі вже вітер, буйний вітер, борвій, вихор, вітрюган, ураган (І.Сенченко). 2. Хитає верби теплий вітровій (В.Сосюра). 3. Чи тобі замало, легковію, колихати в морі кораблі? (Н.Забіла). 4. Як живчик, як жилка тривожна, прокреслиться павітер (М.Бажан).

40. Запишіть усі відомі вам слова (іменники й іменникові словосполучення), за допомогою яких ми “членуємо” людське обличчя.





залишити коментар
Сторінка10/93
Дата конвертації20.09.2011
Розмір5,7 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   93
плохо
  147
не очень плохо
  36
средне
  73
хорошо
  73
отлично
  204
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх