Методичні вказівки icon

Методичні вказівки


страницы:   1   2   3   4


Міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України

Сумський державний університет

КОНОТОПСЬКИЙ ІНСТИТУТ


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ


до організації самостійної роботи

з дисципліни

"Основи менеджменту"


для студентів спеціальності 6.030601 "Менеджмент"

заочної форми навчання


Суми

Сумський державний університет

2011

Міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України

Сумський державний університет


КОНОТОПСЬКИЙ ІНСТИТУТ


До друку та в світ

дозволяю на підставі

“Єдиних правил”,

п. 2.6.14


Заступник першого проректора –

начальник організаційно-методичного

управління В. Б. Юскаєв

^

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ


до організації самостійної роботи

з дисципліни

"Основи менеджменту"


для студентів спеціальності 6.030601 "Менеджмент"

заочної форми навчання



Усі цитати, цифровий та фактичний матеріал, бібліографічні відомості перевірені, запис одиниць відповідає стандартам




Укладач Д.О. Власенко

Відповідальний

за випуск Д.О. Власенко


Директор ЦЗДФН С.В. Осадчий


Суми

Сумський державний університет

2011

Методичні вказівки до організації самостійної роботи з дисципліни "Основи менеджменту" / укладач Д.О. Власенко. – Суми: Сумський державний університет, 2011. – 93 с.

^

Кафедра економіки і управління КІ СумДУ



ЗМІСТ

С.

Вступ…………………………………………………………..……5

Загальні вказівки до самостійної роботи………………………....8

Методичні вказівки до самостійного вивчення тем

дисциплін....................................................................................... ..9

Теми семінарських занять…………………………………….….56

Ситуативні завдання для самоперевірки………………………..60

Тести для самоперевірки………………………………................71 4

Список літератури…………………….………….……………….90 43

ВСТУП


Мета: формування сучасного управлінського мислення та системи спеціальних знань у галузі менеджменту, розуміння концептуальних основ системного управління організаціями; набуття умінь аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища, при-йняття адекватних управлінських рішень.

Предмет: загальні закономірності, принципи формування, функціонування та розвитку системи управління організацією; управлінські відносини.

Після засвоєння матеріалу навчальної дисципліни студент повинен:

ЗНАТИ:

1) на ознайомчо-орієнтованому рівні:

  • сутність основних понять і категорій менеджменту та управління;

  • історію розвитку менеджменту;

  • принципи та функції менеджменту;

  • суть організації та взаємозв'язку їх внутрішніх елементів та зовнішнього середовища;

  • зміст процесів і технології управління;

  • теорію конфліктів;

  • організаційну культуру;

  • етику відповідальності у менеджменті;

2) на понятійно-аналітичному рівні:

  • основи планування, здійснення мотивування та контролювання;

  • організацію взаємодії та повноважень;

  • зміст і характеристику основних типів організаційних структур управління;

  • прийняття рішень у менеджменті;

  • систему методів управління;

  • інформаційне забезпечення процесу управління;

  • керівництво та лідерство, стилі управління;

  • ефективність управління.



ВМІТИ (на діагностичному рівні):

  • визначати місії та цілі організації;

  • аналізувати та будувати різні типи організаційних структур управління;

  • використовувати методи і моделі ефективної комунікації у процесі управління;

  • застосовувати способи делегування повноважень;

  • застосовувати технологію розроблення, прийняття та реалізації управлінських рішень;

  • застосовувати способи та методи профілактики та вирішення конфліктів;

  • використовувати навички формування організаційної культури;

  • застосовувати методи самоменеджменту;

  • використовувати методи та способи подолання опору організаційним змінам;

  • визначати та оцінювати ефективность менеджменту організації.

Особливістю організації навчального процесу є посилення ролі самостійної роботи студентів при вивченні навчальної дисципліни. Самостійна робота студента охоплює кілька основних напрямків.

Вивчення будь-якої навчальної дисципліни починається з засвоєння її понятійного апарата. За кожним поняттям чи категорією дисципліни стоять визначені процеси чи явища, які вивчає ця наука. Інформативними джерелами основних категорій та понять дисципліни є економічні словники й енциклопедії.

Вивчення й засвоєння теоретичного матеріалу навчальної дисципліни передбачає самостійне опрацювання студентами підручників і навчальних посібників із курсу "Основи менеджменту".

Результатом засвоєння теоретичного матеріалу повинне бути придбання навичок практичного застосування теоретичних знань щодо вирішення конкретних господарських ситуацій. У зв'язку з цим особливе місце у вивченні курсу "Основи менеджменту" займає розв’язання ситуаційних задач і вправ.

Методичні вказівки до самостійної роботи студентів призначені для позааудиторної підготовки студентів до практичних занять і успішного складання заліку та іспиту з курсу. Зміст методичних вказівок прив’язаний до загальної програми курсу "Основи менеджменту", розробленої на основі Державного стандарту вищої освіти для напряму підготовки 0306 "Менеджмент та адміністрування".

Мета методичних вказівок - дати можливість студентам самостійно вивчити курс "Основи менеджменту" при використанні відповідної літератури: підручників, конспектів лекцій і закріпити вивчений матеріал, розв’язуючи ситуації і вправи.

Кожна тема має короткий опис, що зосереджує увагу на головних питаннях і основних висновках, вивчення яких вимагає більш детального опрацювання з використанням наведеного списку літератури.

Засвоєння теоретичних основ і категоріального апарата дозволяє перейти до виконання практичних ситуацій і вправ. З кожної теми запропоновані питання для самостійної роботи.

Наприкінці методичних вказівок наведено список підручників і навчальних посібників з курсу "Основи менеджменту" різних авторів, як вітчизняних, так і зарубіжних видань, які дозволять більш глибоко розглянути питання курсу і підготуватися до тестового контролю та складання іспиту.


^ 1. ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ


Методика самостійної роботи полягає в тому, що студент самостійно вивчає теоретичний матеріал методичного посібника. Для більш глибокого засвоєння і запам'ятовування теорії необхідно скористатися конспектом лекцій та іншою додатковою літературою.

Самостійна робота студентів є необхідною складовою частиною засвоєння навчального матеріалу з дисципліни. Вона охоплює:

        • вивчення лекційного матеріалу і рекомендованої літератури;

        • самостійну підготовку до семінарських з дисципліни;

        • виконання індивідуальних практичних завдань;

        • розв’язання вправ з курсу;

        • підготовку до заліку та іспиту з курсу.

Під час самостійної роботи студентам необхідно:

        • звернути увагу на нові терміни та поняття;

        • навчитися розв’язувати й аналізувати типові задачі за допомогою прикладів розв’язання задач;

        • вивчити і законспектувати основні формули і позначення, вміти будувати графіки.

На самостійну роботу студентів з вивчення курсу "Основи менеджменту" виділяється 242 годин, що заплановані в програмі дисципліни. У цьому зв'язку кілька питань студенти вивчають самостійно за підручниками. Деякі практичні завдання внаслідок обмеженості часу навчальних занять не можуть бути зроблені на семінарах, тому виконуються студентами самостійно.

Розподіл навчального часу за видами занять, виходячи з календарного фонду часу, доцільно провести способом, зазначеним у табл..1:


Таблиця 1 - Розподіл навчального часу

Усього

Лекції

Семінари

Самостійна робота

270

20

8

242

^ 2. Методичні вказівки до самостійного

вивчення тем дисципліни


Тема 1. Сутність менеджменту

Економіка в ринкових умовах потребує підвищення ролі менеджменту. Сучасний менеджмент – особлива галузь знань і професійної підготовки керівників та спеціалістів у різних сферах діяльності. Ефективно управляти сучасним підприємством або його підрозділами неможливо без розуміння сутності та змісту менеджменту. Терміни „управління” і „менеджмент” пов’язані між собою. Управління – це цілеспрямована дія на об’єкт з метою зміни його стану або поведінки. Управляти можна технікою, технологією, ресурсами тощо. Менеджмент є складовим елементом управління, під яким розуміють цілеспрямовану дію на колективи працівників або окремих виконавців з метою досягнення поставлених завдань [1,с.6-8; 3,с.12-28; 4; 8; 10,с.36-60; 12,с.5-12; 16,с.5].

Походження терміна „менеджмент” пов’язують з італійським словом maneggio (керувати кіньми), хоч першоджерела можна шукати в латинських mando (доручати, наказувати) manus (рука). Але традиційно визначається, що сучасний термін „менеджмент” (management) американського походження і перекладається як управління, керування; адміністрація, керівництво; уміння поводитись з чимось. Менеджмент визначається як засіб, манера спілкування з людьми; влада і мистецтво управління; орган управління. За своєю суттю термін „менеджмент” певною мірою можна вважати синонімом терміна „управління”, але поняття „управління” набагато ширше [4, с.29-32].

Поняття менеджменту часто пов’язане з поняттям бізнесу. Бізнес – це діяльність, спрямована на отримання прибутку шляхом створення та реалізації певної продукції, робіт чи послуг. Управління бізнесом (business management) - це управління комерційними, господарськими організаціями. Бізнесмен і менеджер – поняття не тотожні. Суб’єкт у бізнесі називається бізнесменом (busintssman) або комерсантом. Це власник капіталу, що знаходиться в обігу і дає дохід. Ним може бути ділова людина, яка не займає постійної посади в організації, але є утримувачем її акцій або членом правління. Менеджер обов’язково займає постійну посаду, в його підпорядкуванні знаходяться люди, а власником організації може бути окрема особа, держава або колектив акціонерів [13,с.13].

Управління підприємством у наш час є дуже складною справою і потребує багатьох різнобічних знань. Керівник (менеджер) має бути освіченою людиною в галузі виробництва, знати кон’юнктуру і динаміку ринку, володіти знаннями з технології і організації виробництва, економічних важелів ефективної діяльності підприємства.

Американський економіст Мінцберг виділяє такі види діяльності менеджерів: головний керівник; лідер; представник організації при зовнішніх контактах; підприємець, який удосконалює виробництво; ліквідатор порушень у діяльності організації та ін.

Менеджмент як вид професійної діяльності передбачає:

  • орієнтацію фірми на потреби ринку і організацію виробництва тієї продукції (послуг), яка може задовольнити споживачів і принести фірмі передбачений прибуток;

  • постійне намагання підвищити ефективність виробництва;

  • самостійність прийняття управлінських рішень і відповідальність за їх ефективну реалізацію;

  • використання новітньої техніки, технології, інформаційних систем управління та ін.

За сферами управління виділяють:

  • Менеджмент персоналу займається управлінням людьми, мотивацією, організацією їхньої діяльності, перекваліфікацією, розстановкою на робочих місцях тощо.

  • Виробничий менеджмент займається організацією виробництва, його технологічними процесами, якістю продукції.

  • Менеджмент маркетингу – це організація взаємодії внутрішнього середовища фірми з умовами ринку.

  • Інноваційний менеджмент – запорука конкурентоспроможності організації, інноваційна стратегія якої повинна передбачати: розроблення планів та програм реорганізацій, розроблення нових продуктів тощо.

  • ^ Фінансовий менеджмент – управління фінансами. Фінансовий менеджер керує фінансовими потоками, розміщує вільні кошти в активи, інвестиційні проекти, робить все можливе, щоб фінансові ресурси перетворювались на прибутки та давали додаткові дивіденди.

  • Інвестиційний менеджмент, як правило, включається у фінансовий менеджмент.

  • ^ Стратегічний менеджмент – сфера перспективних проектів, довготермінових бізнес-планів, пошуку резервів розвитку організації [12, с.10-12].

Слід знати, що управлінська праця розподіляється на рівні управління:

  • керівники вищої ланки (інституційний рівень);

  • керівники середньої ланки (адміністративний рівень);

  • керівники низової ланки (технічний рівень) [13, с. 15-19].

Рівні управління утворюють конструкцію організаційної структури фірми, що зображується у вигляді ієрархічної піраміди управління, де кожна ланка займає своє чітко визначене місце і виконує певні функції.

Успішність діяльності менеджера залежить від майстерності, яка може бути згрупована у сім категорій:

  1. Концептуальна майстерність – здатність менеджера розуміти узагальнену перспективу організації.

  2. Майстерність ухвалення рішень – вміння обирати найкращий з альтернативних варіантів.

  3. Мистецтво аналітика – талант правильного розподілу робіт та завдань, вибору оптимальної техніки тощо.

  4. Адміністративна майстерність – спроможність виконувати певні організаційні обов’язки, ефективно діяти в рамках обмеженого бюджету.

  5. Комунікаційне мистецтво – вміння координувати інформаційні потоки, логічно і доступно передавати свої ідеї іншим.

  6. Психологічна майстерність – здатність безконфліктно взаємодіяти з людьми, створювати сприятливий мікроклімат у колективі.

  7. Технічна майстерність передбачає особливу компетенцію з техніки і технології виконання завдань.


Питання для самоперевірки

1. Чи погоджуєтеся Ви з визначенням менеджменту, яке обговорювалося на лекції? Як би Ви особисто визначили поняття “менеджмент”?

2. Які переваги та у чому обмеженість визначення менеджменту як процесу здійснення функцій управління?

3. Як Ви гадаєте: менеджмент - це більше наука чи мистецтво?

4. Як співвідносяться поняття “менеджер” та “бізнесмен”?

5. Поясніть сутність менеджменту як процесу здійснення функцій управління. Як Ви розумієте погляд на менеджмент як на мистецтво управління?

6. Які ознаки діяльності менеджера? Назвіть основні сфери менеджменту та охарактеризуйте рівні менеджменту.

7. Які ролі виконують менеджери в організації? Як Ви їх розумієте? Наведіть приклади. Які якості необхідні менеджеру?


^ Тема 2. Закони, закономірності та принципи менеджменту

Під принципами менеджменту розуміють правила, основні положення та норми, якими керуються у процесі управління з огляду на існуючі соціально-економічні умови [1, с.20; 6, с. 144-153; 15, с. 43-64]. Вони повинні базуватися на законах розвитку суспільства, мати правове оформлення. В управлінні суспільним виробництвом діють принципи: поєднання галузевого і територіального управління; матеріальної і моральної мотивації (урахування інтересів); відповідності цілей окремих структур, організацій і суспільства в цілому; наукових методів і підходів менеджменту; розумної кадрової політики; раціонального поєднання централізації і децентралізації в управлінні; колегіальності; поєднання прав, обов’язків та відповідальності; демократизації; економічності та ін.

^ Принципи управління фірмами обумовлюються значною кількістю факторів, серед яких: обсяг та специфіка виробництва; характер продукту (послуг); рівень використання електронно-обчислювальної техніки і методів обробки інформації тощо. Кожна фірма має свою стратегію, мета якої - одержувати від своєї діяльності максимальні прибутки, виробляти конкурентоспроможні товари (послуги) і тим самим задовольняти споживача.

І.А. Юргіс та І.І. Кравчук [15, с.44-45] наводять такі принципи на рівні підприємства: розподіл праці на основі спеціалізації; делегування повноважень і відповідальності; санкції до порушників дисципліни; підпорядкованість; єдність дій; справедлива винагорода працівників за їхню працю; гармонія інтересів персоналу і організації.

Важливими принципами управління є централізація і децентралізація як основа формування організаційних структур.

^ Централізована форма управління характерна наявністю концентрації керівництва в одному центрі, жорсткої регламентації і координації дій окремих підрозділів виробництва. Організаційна форма управління є централізованою, коли:

- існує значна кількість функціональних відділів, які відіграють важливішу роль, ніж виробничі підрозділи;

- дослідницькі, інформаційні, маркетингові підрозділи підпорядковані центральному апарату управління.

^ Децентралізована форма управління передбачає утворення всередині фірми виробничих підрозділів, які мають повну господарську самостійність і наділені широкими повноваженнями на всіх етапах виробництва товарів (послуг) та їх реалізації.

Зростання масштабів, складності техніко-технологічних процесів, територіальна розповсюдженість підприємств, диверсифікація виробництва об’єктивно викликають зростання числа організаційних підрозділів і необхідність надання їм оперативної самостійності, що веде до децентралізації управління.

Удосконалення техніки, технології, наукові рекомендації, попит ринків збуту, контакти з банками і посередниками, необхідність контролю за підрозділами вимагає, навпаки, – централізації управління. Тому так важливо оптимальне поєднання централізації і децентралізації управління.

Демократизація управління найбільш характерна для акціонерних товариств, у яких значна частина акцій належить працівникам. Це обумовлює прагнення останніх до творчої самореалізації, повноправній участі у процесі прийняття важливих рішень. Розвиток партнерських взаємовідносин між підприємцями і працівниками ослаблює диктат менеджменту, покращує трудові взаємовідносини.

Організація виробництва товарів і послуг з урахуванням потреб споживачів на основі наявних матеріальних і людських ресурсів, забезпечення рентабельності діяльності підприємства та його стабільного стану на ринку – найважливіше завдання менеджменту.


^ Питання для самоперевірки

1. Розкрийте сутність законів та закономірностей менеджменту: - закон відповідності систем цілям;

- закон відповідності організації системи зовнішньому середовищу;

- закон інтеграції управління;

- закон економії часу;

- закон інерції систем;

- закон еластичності систем;

- закон безперервного удосконалення систем.

2. Сутність, природа та роль принципів менеджменту в досягненні мети організації.

3. Розкрийте сутність принципів менеджменту:

- принципи цілеспрямованості;

- принцип ієрархічності;

- принцип динамічної рівноваги;

- принцип економічності управління;

- принцип врахування інтересів.

4. Який взаємозв'язок між принципами менеджменту?


^ Тема 3. Організації як об’єкти управління

Організація як категорія має декілька значень. Відповідно до фірми, компанії, підприємства тощо організація – це група людей (структур), діяльність яких свідомо координується для досягнення поставленої мети.

З позицій системного підходу організація розглядається як складна, відкрита, динамічна система, що складається з взаємодіючих підсистем (елементів). Кожна з підсистем має свою специфіку, але взаємодіючи між собою, вони працюють на цілі організації.

На верхньому рівні розподілу системи виділяють керувальну (апарат управління) і керовану (виробництво товарів і послуг) підсистеми. На процес функціювання організації як системи діє навколишнє середовище. М.Х. Мескон [10, с.115-140] виділяє середовище прямої дії (закони, постачальники, конкуренти, споживачі продукції і послуг та ін.) і середовище опосередкованої дії (політичні фактори, рівень науки та технології, економічний стан країни тощо). Фактори навколишнього середовища змінюються і організації реагують на ці зміни.

Внутрішнє середовище визначається внутрішніми змінними факторами (цілі, ресурси, структура, технологія тощо).

Технологія – процес перетворення (операційна система) вхідних ресурсів (матеріали, капітал) на вихідні товари (послуги).

Технології класифікують на такі групи [1, с.27-35; 10, с.77-110]:

  • технології індивідуального, дрібносерійного виробництва;

  • технологія масового виробництва;

  • технологія безперервного виробництва;

  • посередницькі технології.

Організації мають статус юридичної особи, формуються і функціонують відповідно до законодавства про підприємство.

Основними формами підприємницької діяльності є підприємства, товариства, кооперативи, банки, біржі, страхові компанії тощо. Різні форми підприємницької діяльності можуть створювати об’єднання, до яких належать асоціації, концерни, консорціуми, холдінги та ін.

Класифікують різні види підприємств [6, с.36-62; 15, с.78-116; 16, с. 40-79]:

  • ^ За характером господарської діяльності - відрізняють промислові, торгові, транспортні, страхові, інжинірингові, туристичні, комунальні та ін. Усі фірми проходять реєстрацію, їм надаються права юридичної особи як носія майнових прав і обов’язків.

Юридична особа має такі ознаки:

- наявність мети, що визначається членами підприємства;

- наявність організаційної структури, що забезпечує процес господарської діяльності;

- самостійна майнова відповідальність;

- незалежність від змін в організаційній структурі.

  • ^ За правовим положенням виділяють:

- Повне товариство – об’єднання двох або більше осіб для підприємницької діяльності. При цьому кожний несе повну відповідальність (своїм вкладом і майном) за зобов’язаннями товариства. Форма відповідає малим і середнім підприємствам.

- ^ Командитне товариство – об’єднання двох або декількох осіб для виконання підприємницької діяльності. При цьому є повні товариші, які несуть повну відповідальність (своїм вкладом і майном) і командити (вкладники), які відповідають тільки своїм вкладом за результати діяльності.

- ^ Товариство з обмеженою відповідальністю – форма об’єднання, коли всі учасники несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства тільки своїм вкладом.

- ^ Акціонерне товариство – об’єднання капіталів за допомогою випуску акцій, які можуть вільно переходити від однієї особи до іншої. Відповідальність вкладників-акціонерів за зобов’язаннями товариства обмежується тільки капіталом, вкладеним в акції.

  • ^ За характером власності фірми можуть бути: приватні, державні, кооперативні.

На практиці існує багато об’єднань, які відрізняються цілями, характером господарських взаємовідносин, рівнем самостійності.

Відомі такі об’єднання:

- Картель – об’єднання фірм однієї галузі, для якої характерно збереження права власності учасників картелю на свої підприємства і забезпечення господарської, фінансової і юридичної самостійності.

- Синдикат – різновид картельного об’єднання, який передбачає збут продукції усіх учасників об’єднання через єдиний орган (акціонерне товариство). Така форма об’єднання характерна для галузей з масовою однорідною продукцією (вугільна, металургійна, хімічна тощо).

- Пули – теж різновид картельного об’єднання, для якого характерно те, що всі прибутки об’єднання розподіляються між учасниками у встановленій раніше пропорції.

- Трест – об’єднання, де різні підприємства створюють єдиний виробничий (технологічний) комплекс (обробка сировини, будівництво тощо). Підприємства, які створюють трест, підпорядковані головній компанії, яка виконує функцію оперативного керівництва як виробничим комплексом, так і збутом продукції. Підприємства, які створюють трест, втрачають свою господарську і юридичну самостійність. Якщо головній компанії належить значна частка акцій підприємств, які створюють об’єднання, воно стає холдингом.

- ^ Кооперативні фірми – пайові об’єднання споживачів, фермерів або малих виробників з метою ведення господарської діяльності в комерційних цілях. Одним з основних завдань кооперативних об’єднань є звільнення від посередників збуту продукції. Серед кооперативних організацій – сільськогосподарські, ремісничі, споживчі, торговельно-закупівельні кооперативи.

- ^ Міжнародні фірми – сфера виробничої і комерційної діяльності поширюється на зарубіжні країни. Особливості міжнародних фірм:

- наявність підконтрольних виробничих філіалів, дочірніх компаній в інших країнах;

- технологічна кооперація і спеціалізація підконтрольних підприємств;

- контроль і координація діяльності філій та дочірніх компаній з одного центру.

- ^ Філія не має юридичної самостійності, тому не може укладати договори, вести бухгалтерський облік.

- Дочірня компанія має юридичну самостійність, виступає на ринку від свого імені і за свій рахунок. При цьому материнська компанія не несе ніякої відповідальності за виконання обов’язків дочірньої компанії.

До міжнародних фірм відносять транснаціональні корпорації.

- ^ Транснаціональна компанія – форма організації господарської діяльності, в основі якої є кооперація праці робітників багатьох підприємств, розташованих у різних країнах. Їх діяльність спрямована на подолання конкуренції і посилення свого панування на світових товарних ринках [6, с.55-58]. Порядок створення і регулювання діяльності фірм наводить І.А. Юргутіс [15, с.117-167].


Запитання для самоперевірки

  1. Розкрийте поняття організації. Які ознаки організації?

  2. Дайте характеристику внутрішнього та зовнішнього середовища організації.

  3. Які ви знаєте різновиди організацій?

  4. Які організація має загальні риси?

  5. Охарактеризуйте організацію як відкриту систему.

  6. Еволюція організації. Концепції життєвого циклу організації. Культура організації. Типи організацій в Україні.







залишити коментар
Сторінка1/4
Дата конвертації16.09.2011
Розмір0,96 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы:   1   2   3   4
Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх