Donetsk compartment of shevchenko scientific society icon

Donetsk compartment of shevchenko scientific society


Загрузка...
страницы: 1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14
повернутися в початок
скачать

Діаграма 2





Має місце тенденція до зміни тематичної структури книжкової продукції. Так, в останні роки збільшується кількість зразків довідникової та навчальної літератури, з кожним роком все більше видається книг для дітей, проте художня література в обсягах виробництва складає менш 20 % (діаграма 3). У порівнянні з 1998 роком видавничі підприємства області в 2004 році збільшили кількість учбових посібників, словників, енциклопедій майже в 3 рази.

Діаграма 3




Виконаний короткий аналіз ілюструє позитивну динаміку книговидання в Донецькій області зокрема українською мовою.


ББК 83.3 (4 Укр) 6

^

Світлана КУЗНЄЦОВА

начальник відділу у справах національностей та міграції

Донецької обласної державної адміністрації

ФУНКЦІОНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ДЕРЖАВНОЇ В ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ



У Донецькій області діє цільова комплексна Програма розвитку та функціонування української мови на 2004-2010 роки, яку затверджено рішенням спільного засідання колегій обласної державної адміністрації та Міністерства освіти і науки України від 18.12.2003 №12/6-2.

Відповідно до статистичних даних 2004-2005 навчального року 661 заклад дошкільного виховання області має статус україномовного, що від загальної кількості закладів (1166) складає 56,7%.

Мережа україномовних загальноосвітніх закладів області складає 612 шкіл (в тому числі: 22 заклади нового типу) і дорівнює 53,4% від загальної кількості відповідних закладів (1145), в яких навчаються державною мовою 113750 учнів, тобто 26% від їх загальної кількості (444369).

Кількість професійно-технічних училищ області становить – 117 закладів. З них україномовні – 13, тобто – 11%. від загального контингенту учнів системи професійно-технічної підготовки навчаються державною мовою тільки 2,5 %.

В області працюють 112 вищих навчальних закладів всіх рівнів акредитації з них: І-ІІ рівнів – 82, ІІІ-ІV – 30, загальною кількістю студентів – 213,5 тис., з яких 68,6 тис. навчаються державною мовою, що дорівнює 32,1%. На оплату прискореної форми навчання студентів філологічного факультету Донецького національного університету за спеціальністю „Українська мова і література” у звітному році було виділено 42500 гривень.

З метою удосконалення роботи щодо підвищення кваліфікації працівників шкіл обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти (далі-ОІППО) продовжено роботу щодо оновлення науково-методичного забезпечення системи неперервної освіти вчителів. В поточному році до навчальних програм введено наступні проблемні курси: „Інтеграція в системі роботи вчителя-словесника”; „Моніторинг якості освіти учнів при вивченні української мови”; „Розвиток критичного мислення”; „Проблеми діалогічного навчання в курсі української мови і літератури”; „Українська мова як державна” (для вчителів різних фахів, що викладають базові предмети в класах з українською мовою навчання).

На виконання регіональної програми „Моніторинг якості освіти” головним управлінням освіти і науки спільно з ОІППО протягом січня-травня 2004 року укладено і видано навчально-методичні посібники: Збірник диктантів з української мови (9-11 класи); Збірник диктантів для розвитку самостійно-творчої діяльності учнів у системі самоконтролю і самоосвіти (5-11 класи); Усне і письмове мовлення школярів.

Учні і студенти області взяли участь у Міжнародному конкурсі з української мови імені Петра Яцика, Всеукраїнських конкурсах учнівської творчості „Єднаймося ж, брати мої...” і „Вірю в майбутнє твоє, Україно!”, а також фестивалі-конкурсі „Шевченко в серці моїм”. На проведення в 2004 році обласних етапів олімпіади з української мови і літератури та Міжнародного конкурсу з української мови ім. П.Яцика було виділено 22722 гривні.

У закладах середньої освіти продовжено роботу щодо вивчення і узагальнення досвіду вчителів з викладання української мови і літератури. Так, за результатами обласного туру Всеукраїнського конкурсу „Учитель року” в номінації „Українська мова і література” досвід учителя школи №65 м. Донецька Шингоф І.Л. визнано кращим і рекомендовано для впровадження в школах області.

Значна за обсягами робота з популяризації української мови проводиться управлінням культури облдержадміністрації через діяльність театрально-видовищних закладів, культурно-дозвіллєвих установ тощо.

Зокрема, в області пройшли такі найбільш значущі заходи, спрямовані на створення належних умов для всебічного розвитку і функціонування державної мови: ІІ відкритий фестиваль козацької творчості „Козацькому роду нема переводу”, ІУ Міжрегіональний культурно-мистецький форум „Співуча трієра”, ІУ Міжрегіональний фестиваль української культури „Джерело талантів”, Культурно-мистецьке свято „Думи мої, думи мої...”, обласні конкурси дитячої творчості „Нащадки пам’ять бережуть”, „Бібліотека у моєму житті” та читців-гумористів „Весінні жарти”, обласний тематичний семінар завідуючих відділами культури виконкомів міських рад та райдержадміністрацій „Українська культура – духовна основа розвитку Донеччини”, заходи до 190 річниці від дня народження Т.Г. Шевченка та відзначення ювілеїв українських письменників Ю.Збанацького, Є.Летюка, Ю.Сотника, П.Мирного, Ю.Мушкетика, В.Елана-Блакитного, Б.Чалого, урочистості до Міжнародного дня рідної мови і Дня слов’янської писемності та культури тощо.

У театрально-видовищних установах культури пройшли наступні п’єси і концерти вітчизняних авторів: „Енеїда” І.Котляревського, „Милий друг” Гі де Мопассана, ”Відьма” Г. Квітки-Основ’яненка, „Чарівники країни Оз” Л.Баума, „Кохання у стилі бароко” Я.Стельмаха, „Хаджа Насреддін проти Еміра Бухарського” Н.Хаткіної, „Дев’ять ночей, дев’ять життів” М.Вішнека, „Холодильники” М. Фратті, „Думи мої ...” Т.Шевченка, „День народження кота Леопольда” А.Хайта, „Любофь” М.Шизгала, „Дванадцята ніч” В.Шекспіра - в обласному академічному українському музично-драматичному театрі; „Солом’яний бичок і рок-група „Козачок” - в обласному театрі ляльок; „Лісова пісня” Л. Українки, „Пошилися у дурні” М. Кропивницького, „Гріховодник” В.Кононенка - в обласному російському театрі юного глядача (м. Макіївка), Міжнародний фестиваль слов’янської культури „Квітневий благовіст”, цикли вечорів „Велети української культури, вистави україномовного камерного театру „Слово”, лекторії класичної та сучасної української літератури лекції–концерти „Навчаюсь мови золотої” – в обласній філармонії та інше.

Реалізації заходів з розвитку і функціонування української мови сприяла також робота музеїв області. Так, в музеї історії м. Дебальцеве пройшов місячник української культури до 106 річниці від дня народження В.Сосюри, в Краматорському історичному музеї діяли пересувні виставки „Українська хата на обереги багата” та „З бабусиної скрині”, в Макіївському художньо-краєзнавчому музеї пройшли огляди „Джерело українського гумору” і „Народні традиції в творчості сучасних майстрів декоративно-прикладного мистецтва”, в музеї історії м.Горлівки – виставка „Писанка, цяцянка, забавка” та уроки писанкарства.

Бібліотеки області постійно працюють над формуванням і поповненням фонду української книги та періодики, завдяки чому є дійсними осередками відновлення національної пам’яті народу, вивчення його історії, культури, мови тощо. Загальний обсяг літератури в бібліотеках області складає більше ніж 17,0 млн примірників, у числі яких українською мовою – 30,3%.

На виконання закладами і установами культури області Державних програм, Законів України, постанов Уряду щодо мовного законодавства, відродження української національної культури, звичаїв, традицій і обрядів протягом 2004 року було використано 430,0 тис.грн. із державного бюджету та понад 2000,0 тис.грн. із обласного.

^ Вагомий внесок у здійсненні державної мовної політики в області належить засобам масової інформації.

В інформаційному просторі Донецької області працюють 136 телерадіоорганізацій (далі – ТРО). З них – 38 телерадіокомпаній і 18 радіоорганізацій ефірного мовлення, 67 – телерадіокомпанії кабельного мовлення і 13 – радіоорганізації дротового мовлення, що діють згідно з ліцензіями Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Місцеві ТРО використовують ефірний час для передач українською мовою і мовами національних меншин відповідно до ліцензій. Як правило , це 60% українською і 40% російською мовами. На практиці телерадіоорганізації використовують у своєму ефірі в середньому 45% державної мови і 55 % російської, крім обласної державної телерадіокомпанії, яка веде програми у такому співвідношенні мов: українською 65%, російською 35%.

Останнім часом переважна більшість ТРО області поліпшили якість власних інформаційних і соціально-політичних програм щодо обговорення мовно-освітніх проблем, а також проблем збереження і розвитку культурних традицій українського народу. Проте, особисто слід відзначити, що значна увага до висвітлення цих питань приділяється з боку облдержтелерадіокомпанії „Регіон” (далі – ОДТРК „Регіон”).

Високий рейтинг глядачів мають телепередачі: „Мови чарівний голос”, „Україна - рідний край”, „Чиста криниця”, „Зірки та зіроньки”, „Мій рідний край”; теленариси: „Родом з Донбасу”, „Сусіди”; дитячі та пізнавальні програми „Сонячне зайченя” і „Загадковий майданчик”.

Відповідно до плану заходів проведення в області „Року духовності” започатковано циклові телепередачі „Дорога до храму” та „Діапазон”.

У червні місяці 2004 року в місті Миколаєві відбувся ІХ Всеукраїнський фестиваль телевізійних і радіопрограм „Калинові острови-2004”, присвячений 13 річниці незалежності України. За високий професійний рівень журналістів і технічних працівників чотири роботи ОДТРК „Регіон” отримали дипломи лауреатів названого фестивалю у номінаціях „Україна: від мови до нації”, „Повернення із забуття”, „Україна і світ: народна дипломатія”, „Земля моїх батьків”.

Популяризації державної мови сприяли також Міжрегіональний конкурс творчої майстерності працівників телебачення і радіомовлення „Професіонал ефіру України”, що проходив протягом липня-вересня звітного року, та ХШ Український відкритий фестиваль дитячого, молодіжного кіно та радіо „Кришталеві джерела”, де дипломом відзначено передачу обласного радіо для малят „Сонечко”.

^ Розвиткові та зміцненню позицій української мови як державної сприяла робота управління у справах преси та інформації облдержадміністрації щодо забезпечення функціонування державної мови в діяльності друкованих ЗМІ та підприємств книговидання області.

Станом на 01.01.2005 в області зареєстровано 990 періодичних видань, з яких – 18 видаються виключно українською мовою, 69 – українською та російською, 666 – російською і українською. Всього видань, які в своїй роботі використовують державну мову – 753, що складає 76,1% від загальної кількості видань.

Кількість книг, виданих регіональними підприємствами всіх форм власності державною мовою в 2004 році складає за назвами 300 одиниць, за тиражем – 1,7 млн. примірників (українською мовою у відсотковому відношенні до загальних показників відповідно: 27,3% - 36,2%).

Вагоме місце в системі заходів щодо розвитку української мови в регіоні посідає проведення єдиних інформаційних днів. Так, на відзначення Міжнародного дня рідної мови, 19.02.2004 пройшов такий день за темою „Мова – один із чинників формування національної свідомості громадян”. 11.03.2004 в містах і районах області відбувся інформдень під загальною назвою „Актуальність здобутків творчості Т.Г. Шевченка на сучасному етапі розвитку національної культури”.

Проблеми функціонування державної мови стали предметом обговорення на ІІІ Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції „Молодь, соціальна політика та проблеми національного відродження України”, яка відбулася 06.04.2004 в Донецькому національному університеті.

На відзначення Дня української мови та писемності в закладах освіти і культури області протягом тижня з 3 по 9 листопада поточного року проходили різноманітні заходи з метою утвердження державної мови як основного засобу спілкування, підвищення відповідних знань і культури мовлення та сприяння вихованню майбутніх поколінь в дусі патріотизму, пошани до своєї історії, культури, мови і традицій.

^ Продовжується робота з удосконалення знань української мови державними службовцями. У Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ і організацій облдержадміністрації протягом першого півріччя поточного року в рамках професійних програм підвищили свою кваліфікацію з ділової української мови 1166 слухачів. За програмою постійно діючого тематичного семінару „Українське ділове мовлення” у квітні 2004 року на 9 потоках пройшли навчання 54 секретаря селищних рад, 43 працівника місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, 210 спеціалістів управління державного казначейства в Донецькій області (всього 307 осіб).

Постійно проводиться організаційна і методична робота обласним управлінням юстиції з роз’яснення законодавства України, впровадження нормативно – правових актів у сфері використання мов відповідно до Конституції України та чинного законодавства України про мови.

Проаналізувавши представлені інформаційні матеріали міськвиконкомів, райдержадміністрацій і відділу у справах національностей та міграції облдержадміністрації, слід відзначити, що в містах Димитров, Добропілля, Кіровське, Красноармійськ, Костянтинівка, Макіївка, Селидове, Слов’янськ, Волноваському, Костянтинівському, Красноармійському, Слов’янсь-кому, Ясинуватському районах забезпечення функціонування української мови є систематичною, повсякденною і планомірною роботою, направленою на зміцнення позицій державної мови в усіх сферах суспільного життя.

В той же час, у діяльності переважної більшості виконкомів міських рад та райдержадміністрацій цю роботу зведено до рівня закладів освіти та установ культури.

Згідно з розпорядження голови облдержадміністрації від 12.08.2002 № 383 робота щодо забезпечення повноцінного та незворотного утвердження української мови як державної в області триває.

ББК ББК 83.3 (4 Укр) 6


Вадим Оліфіренко,

кандидат педагогічних наук, доцент Донецького

національного університету, член

Національної Спілки письменників України


про літературну експедицію до

Північної Слобожанщини


За підтримки “Українського Культурологічного Центру” у липні минулого 2004 року відбулася літературна експедиція на Північну Слобожанщину, де протягом століть розвивалася творчість багатьох відомих українських письменників.

В експедиції брали участь Оліфіренко В.В., доцент Донецького національного університету, член Національної Спілки письменників України та Оліфіренко С.М. вчитель-філолог, заступник директора Донецького міського ліцею «Меркурій».

Метою відрядження був збір фольклорно-літературних матеріалів для завершення роботи над посібником з української літератури «Слобожанська хвиля» для учнів 9-11 класів Північної Слобожанщини та збір матеріалів до опису життєвого і творчого шляху українських письменників-слобожан.

Під час експедиції були відвідані письменницькі організації цього краю, проведено зустрічі з сучасними письменниками, про яких готуються нариси. Зібрано фольклорний матеріал, аудіо записи українських народних пісень, розшукано твори забутих українських письменників, уточнено їхні біографічні дані. Уточнено також деякі життєписи таких письменників, як Йосааф Горленко (єпископ Білгородський), М.Костомаров, Митрофан Дикарєв, Павло Барвінський, Іван Череватенко, Віктор Череватенко, Кость Буревій, Євген Плужник, Олекса Коваленко, Лев Скрипник та ін.

Під час перебування в м. Білгороді відвідано Білгородський державний університет, де відбулася плідна зустріч з викладачем, кандидатом філологічних наук В.П.Кічігіним, який є відповідальним за фольклорну практику цього університету. Домовлено про підготовку В.П.Кічігіним ряду нарисів про перебування Г.С.Сковороди на Білгородщині, про творчість П.Барвінського та про особливості побутування українського фольклору у цій частині Слобідської України.

В.П.Кічігін люб’язно представив для використання аудіо записи української народної творчості в деяких селах Білгородщини, подарував власну монографію про розвиток народної культури.

Під час зустрічі із українським письменником Віктором Череватенком (Білгородська письменницька організація) було підготовлено короткий біографічний нарис про цього письменника, відібрані його твори для посібника «Слобожанська хвиля».

Взято інтерв’ю в голови письменницької організації Білгородщини Молчанова В.Ю. про сучасний літературний процес у краї, про перспективи розвитку українського письменства на північно-слобожанських землях, про жанрове і тематичне багатство українського письменства на сучасному етапі.

Під час перебування в м. Бєлгороді було зроблено ряд фото для посібника (пам’ятники письменників, старовинна архітектура тощо), відвідано краєзнавчий музей у м.Борисівка для уточнення біографічних даних про П.Барвінського і М.Дикарєва.

В ході поїздки до м. Старого Оскола було відвідано в с.Обухівці літературний музей письменника Василя Єрошенка, українця за походженням. Уточнено деякі факти його біографії. Зроблено для посібника фото музею та могили письменника. З’ясована історія створення музею, уточнено витоки творчості В.Ярошенка.

Під час перебування у м. Воронежі було відвідано місцевий історико-краєзнавчий музей для ознайомлення зі станом пропаганди творчості відомих українських письменників М.Костомарова та Є.Плужника, які народилися на Воронежчині, а також з’ясовано деякі мало відомі сторінки біографій цих письменників.

У цьому місті відбулася плідна зустріч з краєзнавцем Ласунським Олегом Григоровичем, який подав важливі біографічні дані, не висвітлені в історії української літератури, про письменників Івана Череватенка та Костя Буревія.

Зустрічі з членами воронезького українського культурологічного об’єднання «Перевесло» дозволили з’ясувати потреби сьогоднішньої школи на Північній Слобожанщині, зокрема, проблему вивчення творчості письменників рідного краю (серед них і українських).

Такі зустрічі корегують зміст і спрямованість посібника «Слобожанська хвиля», наближають його до навчальних потреб школярів Білгородської, Курської та Воронезької областей.

Було зроблено фото літературних пам’ятників Воронежа, потрібних для посібника «Слобожанська хвиля» тощо.

У ході перебування в м. Воронежі виникла необхідність відвідати місто Розсош та прилеглі до нього села, в яких народилися такі письменники, як Іван Череватенко (Розсош), Кость Буревій (Велика Меженка, зараз с. Євстратівка), Микола Костомаров (с. Юрасівка) та Євген Плужник (м. Кантемирівка). Але обмеженість у часі та у коштах, величезна інтенсивність пошуків не дозволили повністю реалізувати цю програму.

Було зроблено ряд фотографій місць, пов’язаних із життєвим шляхом відомих українських письменників (стара архітектура XVIII-XIX ст., місцеві краєвиди тощо). Зокрема в с.Євстратівка (колишня Велика Меженка) була сфотографована стара школа (кінець XIX ст.), в якій гіпотетично вчився К.Буревій та з’ясовано, що на батьківщині українського письменника не ведеться жодної пропаганди його творчості, вчителі школи не знають, що в Євстратівці народився і жив відомий письменник Кость Буревій.

У м. Розсош відбулася зустріч з місцевим краєзнавцем П. Чалим, який розкрив деякі сторінки української літературної історії Воронежчини – частини Північної Слобожанщини.

Таким чином, експедиція до культурних центрів Північної Слобожанщини Білгорода, Воронежа, Старого Осколу та інших населених пунктів цього краю дозволила уточнити і скорегувати зміст посібника «Слобожанська хвиля», виявити нові теми, які поглиблюватимуть уяву школярів-старшокласників про українські літературні традиції Північно-Слобожанського краю.

Видання посібника «Слобожанська хвиля» із використанням зібраних під час відрядження матеріалів – важлива справа у плеканні патріотичних почуттів молодих мешканців етнічних українських територій РФ – Північної Слобожанщини та посилення їхніх духовних зв’язків з культурними надбаннями української культури. Разом з тим вважаємо, що посібник сприятиме зміцненню порозуміння між Українською Державою і Російською Федерацією.


ББК 83.3 (4 Рос) 5-8

Ольга ТЕРЕЩЕНКО,

старший викладач Донецького інституту соціальної освіти


^ ГАРШИН І УКРАЇНА


Життя і діяльність В. Гаршина нерозривно пов'язане з Україною. Українська земля дала життя Всеволоду Михайловичу. Понад 3 роки він жив у маєтку бабусі Акимової, нині с. Переїзне Артемівського району, був загальним улюбленцем у сім'ї.

У великі церковні свята батько з матір'ю та дітьми їздили на молебень до Святогірського монастиря. Сини Гаршиних, не без участі бабусі, добре знали молитви і старанно щодня молилися. Влітку батько забирав сім'ю до себе в полк, який квартирував на мальовничих берегах Сіверського Дінця в с. Серебрянці.

З 1858 року розпочинається старобільський період у житті хлопчика. Наймандрівнішим був період 1859-60 років. Через «сімейні обставини» дорогами України майбутній письменник стільки намандрувався, що ці мандри негативно вплинули на його здоров'я і характер.

Річне життя без материнської уваги і старших братів компенсувалося постійним читанням дорослих книг.

Водні процедури, плавання на Айдарі були чи не найкращим фізичним захопленням. Крім захоплення плаванням, Всеволод багато часу проводив у степу та лісі, збираючи гербарії. Після канікул до гімназії він завжди повертався з найкращою колекцією рослин.

У 1870 році багато уваги на канікулах приділяє молодшому брату Євгену в підготовці його до вступу в Харківську гімназію. Цього ж літа з батьком часто буває на засіданнях земського зібрання. Старобільський період дав В. Гаршину достатньо матеріалу для творчої переробки в літературний твір. Перший друкований твір «Подлинная история Энского земского собрания», що побачив світ у квітні 1876 року, – це сатиричне зображення старобільського побуту. Гаршин любив Старобільськ і часто називав його своєю батьківщиною.

Знайомство з містами Харків, Бахмут, Миколаїв, Одеса у Всеволода відбулося в 5-річному віці й зміцнилося у зрілий період життя. У Харкові Гаршин проводив літні канікули, звідти він відправився на російсько-турецьку війну в квітні 1877 року, тут доліковувався після болгарської кампанії. У цьому місті завершив обробку для публікації свого першого оповідання «Чотири дні», що принесло йому гучну славу «нової літературної зірки Росії». Саме харківський фотознімок у солдатській шинелі пізніше стане найпопулярнішим у всіх виданнях. Харківська молодь брала штурмом місцеву фотографію, щоб купити це фото. Комерсант-фотограф на цьому заробив добрі гроші. У Харкові Всеволод Михайлович стає лідером молодецьких зборищ – постановка самодіяльних спектаклів, приміські подорожі та прогулянки, літературні читання.

Літо 1879 року було для Гаршина часом нового пізнання Донбасу: поїздка до Святогірського монастиря, Приємна Долина, Бахмут, Микитівка, Дебальцеве та кількаденне гостювання у знайомих курсисток в Амвросіївці.

Зима 1880 року приносить молодому письменнику загострення хронічної хвороби. Стан здоров'я Гаршина був настільки загрозливим, що кілька місяців довелося лікуватися в Сабуровій дачі в Харкові. Навіть важка хвороба не заважала йому спостерігати.

Оповідання «Червона квітка» у творчості Гаршина отримало високу оцінку читачів, майстрів пера і професіоналів від психіатрії.

Любий дядько, Володимир Степанович, щоб врятувати і сприяти лікуванню племінника, забирає Всеволода до себе в маєток Юхимівка. Півтора роки, прожиті Гаршиним на березі Дніпровобузького лиману, серед миколаївських просторів, повернули його до життя та літературної діяльності.

В Одесі В. Гаршин частенько гостював у другого дядька – Степана Степановича – у 1860, 1871, 1877 роках. Найдетальніші його записи зберігалися про подорож до цього міста в березні-квітні 1887 року: морський вокзал, бульвари, сквери, музей, книгарні. На цей же час припадають відвідини Севастополя, гостює у тестя Золотілова, Херсонес, Інкерман, Бахчисарай, Чуфут-Кале, Гурзуф, Ялта Лівадія. Завдяки нотаткам В.Гаршина, відомо, що 30 березня 1887 року в Алупці йшов сніг, таке в цей час буває раз у 50 років. Кримські мандри викликають притаманний хист до малювання: «Я малюю досить багато». Красива природа, пушкінські місця Гурзуфа приводять чутливого Всеволода в особливо радісний стан: «Ходимо по доріжках, якими і Пушкін ходив 65 років тому, і щось важливе і глибоке захоплює душу» – так він пише дружині в листі з Криму.

В столиці України – Києві – Всеволод Гаршин був лише один раз у вересні 1884 року. «Київ – місто чудове...» – це з його листа. Весела молода компанія весь час мандрує – прогулянки на човні Дніпром, відвідини Видубецького монастиря, святої Софії, Печорської Лаври, Михайлівського монастиря. Вечірні зустрічі з шанувальниками, щирі бесіди до ранкової зорі. Лідером молодецького гурту, як завжди, був Всеволод: веселий, дотепний, саркастичний, кмітливий, розповідав анекдоти про цензуру і письменників, читав гумористичні вірші Буреніна. Відвідини В. Гаршиним Києва залишилися на фотографічному знімку. За спогадами М. Ясинського (1903 рік), фотограф довго не міг спокійно сфотографувати письменницьку братію, бо Гаршин весь час усіх смішив. Лише тогочасному першому російському поету М. Мінському якось вдалося витримати характер під час сеансу.

Життя В. Гаршина було пов'язане з відомими українцями – П. Чайковським, М. Ярошенком, І. Репіним, В. Бібіковим, А.Куїнджі, В. Короленком, П. Завадським.

1 Гегель. Энциклопедия философских наук. Т. 1. Наука логики. – М., 1974. - С. 298.

2 Гумбольдт В. Язык и философия культуры. – М., 1985. - С. 190.

3 Перше речення і третє (літературніше стосовно нейтрального четвертого) тут нами додано, друге змінено, сьоме (цензуроване) залишено на розсуд читача. Кузнец М. Д., Скребнев Ю. М. Стилистика английского языка. – Л., 1960. - С. 43. Сучасні стилістики, хоча й у межах свого предмета, дедалі впевненіше розрізняють регістри і стилі, тож термін «стильові (стилістичні) трансформації» у наведенному прикладі не зовсім точно й повно відбивав би суть перетворень.

4 Див. зокрема: Слово о полку Ігоревім. – К., 1986; Яценко Б. «Слово о полку Ігоревім» та його доба. – К., 2000; Повість минулих літ. Літопис. Пер. В. Близнеця. – К., 1989; Літопис гадяцького полковника Григорія Граб’янки. Пер. Р. Іванченка. – К., 1992; Аполлонова лютня. – К., 1982; Антологія української поезії. У 6 томах. Т. 1. – К., 1984.

5 Звернімо увагу на те, чим редколегія Гарвардської бібліотеки давнього українського письменства на чолі з О. Пріцаком обґрунтовує потребу в перекладній серії, розпочатої творами Г. Сковороди: «Староукраїнська мова досить віддалена від сучасної живої літературної мови, її вивчення в Україні занедбано (разом з нашою історією – В. Р.), тому для донесення величезного масиву давніх текстів до широкого читача, на поставлення безцінних духовних надбань минулих віків на службу розбудови національної культури в умовах становлення й зміцнення незалежної України розпочато переклад корпусу давніх творів на сучасну літературну мову... ГБДУП ставить своїм завданням... повернути до активного функціонування напівзабуті нині незліченні духовні скарби, що засвідчують високий рівень мистецтва слова українських середніх віків, утверджують державну, історичну та культурну традицію українського народу». Сковорода Г. Твори. У 2 т. Т.1. – К., 1994. - C.7-8. Прикметно, що італійці не перекладають Данте, іспанці – Сервантеса, англійці – Шекспіра, тоді як українці тлумачать значно ближчих у часі видатних співвітчизників. Це може свідчити не так про зміну й розвиток мови, як про повзучу й руйнівну її заміну. Пристрасть до запозичень обертається не поповненням ресурсів, а витісненням питомих – варваризацією і суржикізацією. Словник Б. Грінченка, оприлюднений у 1907-1909 роках, показує, які колосальні лексичні й духовні масиви українства вивітрилися з ужитку за доволі короткий період, як швидко поглинув їх морок непам’яті. Цій тенденції, підсиленій утисками й заборонами, віддавна протистояла українська школа перекладу. Пора видати окремий словник забутої і призабутої народної мови, а також репресований лексикон.

6 Гегель. Сочинения. Т. IV. – М., 1959. - С.16

7 Трубачев О.Н. Принципы построения этимологических словарей славянских языков. // Вопросы языкознания. – 1957. - № 5. - С. 67. Тут подано без обрахунку власних імен та етнонімів.

8 Тищенко К. Метатеорія мовознавства. – К., 2000. - С. 203.

9 «Теорія, друже мій, сіра – лиш дерево життя зелене», – казав Ґете у «Фаусті»: Але яке дерево? Чи не кущ з мандрівними коренями і паростями? На жаль, генеалогію мов зазвичай розглядають так само однобічно – як крону без гілок кореня, як пучок вгору без пучка вниз у підґрунті. Тоді як у мові відбуваються два протилежні органічні процеси: 1) акумулювання ресурсів – головним чином запозичень з інших систем і завдяки цьому 2) укрупнення й урізноманітнення системи аж до поділу на дрібніші самостійні. Хоч автор генеалогічної класифікації мов А.Шлейхер і був ботанік, він чомусь знехтував тим, що всяка жива мова є, по суті, історією перекладу і недоперекладу з багатьох інших, тобто синтезом мов. Крону з корінням поєднує Л. Залізняк (Залізняк Л. Первісна історія України. – К., 1999. - С.226). Але ж і образ цілого дерева не охоплює усього мережива зв’язків. У мову як модель самосвідомості часто повертається – зокрема й через інші мови – те, що колись із неї зникло. У праці «Про змішаний характер усіх мов» І. Бодуен де Куртене підкреслював, що одна на одну впливають стара мова (обрядів, церкви, переказів) і нова – мови схрещуються і змішуються не тільки територіально, а й хронологічно, тож «немає і бути не може жодного чистого, не змішаного мовного цілого» (Бодуэн де Куртенэ И. Избранные труды по общему языкознанию, т. 1, М., 1963. - С. 363). Вочевидь, ніякого стовбура в одвічному буянні мов насправді не існує – він лише умовність, абстракція, яка допомагає виокремити й пізнати ті риси явища, що видаються нам істотними, але яка також таїть небезпечну спокусу видовбувати мертві дупла і звивати в них концептуальні гнізда лише на свій виріст.

10 Словник іншомовних слів. Укл. С. Морозов, Л. Шкарапута. – К.: Наукова думка, 2000; Словник іншомовних слів. За ред. О. С. Мельничука. – К., 1974.

11 Караванський С. Секрети української мови. – К., 1994. - С. 92-102.

12 Про цей критерій див у праці.: Радчук В. Мова в Україні: стан, функції, перспективи. // Мовознавство. – 2002. - № 2-3. - С. 39-45.

13 Приклади з праці: Радчук В. Переклад у контексті глобалізації лінгвосфери. // Нова філологія, № 3 (14). – Запоріжжя: ЗДУ, 2002. - С. 164.

14 Puffalt, D. and Starko, V. Speak Authentic English! A handbook for Ukrainians. – Луцьк, 2003. - С. 95-123.

15




залишити коментар
Сторінка13/14
Дата конвертації16.09.2011
Розмір3.44 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14
Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

Загрузка...
База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Загрузка...
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх