Сторожинецька централізована бібліотечна система icon

Сторожинецька централізована бібліотечна система


2 чел. помогло.
Схожі
Комунальна Установа "Централізована бібліотечна система для дорослих"...
Заліщицька централізована бібліотечна система...
Централізована бібліотечна система Шевченківського району м...
Централізована бібліотечна система Шевченківського району м...
Централізована бібліотечна система Шевченківського району м...
Централізована бібліотечна система Шевченківського району м...
Централізована бібліотечна система...
Централізована бібліотечна система для дітей м. Львова...
Централізована бібліотечна система Шевченківського району м...
Централізована бібліотечна система Шевченківського району м...
Централізована бібліотечна система Шевченківського району м...
Централізована бібліотечна система Шевченківського району м...



Загрузка...
страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
повернутися в початок
скачать
^

САВКА Омелян Мафтейович


(1922 – 2005 рр.)

Театрознавець, Заслужений артист України

Народився О.Савка 31 липня 1922 року в с. Ясено (с. Кабин) Сторожинецького району Чернівецької області. Закінчив семикласну румунську школу в рідному селі. Працював у сільському господарстві. Був мобілізований під Бухарест, де прокладав залізну дорогу. 1944 року повертається додому, пройшовши пішки два тижня. Цього ж року в Чернівцях прочитав оголошення про набір в театральну студію при театрі ім. О.Кобилянської, де керівником був В.С. Василько. З тих пір і до кінця свого життя О.Савка був актором Чернівецького музично-драматичного театру ім. О.Кобилянської. За активну участь в театральному житті його прийняли до профкому театру, а пізніше став головою.

У 1960 році в Москві за майстерну гру отримав Почесну грамоту президії УРСР. 1966 року в Чернівцях закінчив вечірню школу і вступив у культурно-освітнє училище на режисерський відділ (нині училище мистецтв ім. С.Воробкевича). Його наставниками були П.Г. Міхневич, В.А. Жехарський, Ю.О. Величко, Г.Я. Янушевич.

У 1980 році отримав звання “Заслуженого артиста УРСР”. Разом з театральною трупою гастролював майже по всіх куточках колишнього Радянського Союзу. Зіграв понад 200 ролей, улюбленими з яких були: радник Гавкало – “Запечатаний двірник”, Никифір – “Дністрові кручі” Ю.Федьковича, Стецько – “Сватання на Гончарівці” Г.Квітки-Основ’яненка, Михайло Дончук – “В неділю рано зілля копала…” О.Кобилянської. Знімався в кінострічках “Перевал”, “Вишневі ночі”, “Земля”, “Леся”, “Вовчиха”та інші.

О.Савка допоміг обрати життєву дорогу двом своїм односельчанам – Віктору Москалюку (працював в театрі з О.Савкою) та Мелетію Паранюку (згодом став актором Кишинівського оперного театру). О.Савку вважали найстаршим актором театру.

Помер ^ 8 квітня 2005 року. За його словами: “Театр – це рідна сім’я”. Він був талановитим фанатом, який працював не заради зарплатні, а для душі. Більше свого життя провів на сцені, ніж вдома. Його день розпочинався на репетиції, а завершувався черговою виставою.

Свіча пам’яті творчої діяльності О. Савки горітиме завжди.


^ САНДУЛЯК Іван Георгійович

(1963 р.н.)

Етнограф


Народився І.Сандуляк 22 березня 1963р. у с. Великий Кучурів Сторожинецького району Чернівецької області.

Закінчив Великокучурівську середню школу (1980р.). У 1981-1984 рр. служив в армії на крейсері “Аврора”. З 1988 року працює на ниві культури. Під час роботи заочно у 1992 році закінчив Чернівецьке училище культури, а в 1997 – Рівненський державний інститут культури.

З вересня 1988 року по лютий 1995 працював завідувачем клубу села Глибочок – Снячівський. З березня 1995 року працював директором Будинку культури с. Великий Кучурів.

Друкувався у місцевій періодиці та збірниках наукових статей.

Нині – завідувач етнографічного музею факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича.


^ СЕРДЮК Володимир Євгенович

(1956 р.н.)

Письменник, драматург

Народився В. Сердюк у серпні 1956 року. В. Сердюк – син журналіста, який свого часу приїхав на роботу до Сторожинецької районної газети. Любов до слова, очевидно, перейшла від батька. Мати – вчителька вкладала у свого сина усі знання, а ще невимовно велику любов. З цього всього і плекався талант майбутнього прозаїка.

Саме з новел розпочав В. Сердюк свою творчу діяльність. Але неспокійна натура кликала його у незвідані шляхи. Пізніше він напише про це у напів-біографічному романі “Мистецтво вмирати”, складному психологічно-філософському творі.

Де тільки не носила доля В. Сердюка. Бачив ліси, і море, і гори. Але освіту все-таки здобув у Чернівецькому держуніверситеті, закінчивши факультет іноземних мов після тривалої академічної відпустки.

Тепер В.Сердюк проживає в Києві, де продовжує писати прозові твори. Свого часу, створивши видавництво “Птах” у Сторожинці, віддрукував кілька книжечок: “План Зомбі”, “Вороття немає” і інші.

Його твори мають глибокий зміст, існуючи ніби за часовими рамками.

В.Сердюк відомий і як драматург. До того ж фаховий, адже у 40-річному віці закінчив Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого.


^ СКІПОР Елеонора Тодорівна

(1960 р.н.)

Поетеса, журналіст, публіцист,

фольклорист, громадський діяч

Народилася Е.Скіпор 6 лютого 1960 року в с. Нижні Петрівці Сторожинецького району Чернівецької області. Батьки Віоріка та Тодор ще змалку прищепили Елеонорі любов до книги.

Після закінчення у 1977 році середньої школи з відзнакою у рідному селі, успішно складає того ж року вступні іспити до Чернівецького державного університету на факультет іноземних мов (спеціальність “Французька мова та література”). По завершенні освіти розпочинає працю на педагогічній ниві: спочатку як вчитель німецької мови у середній школі села Банилів-Підгірний, де викладання велося української мовою. З 1984 року і по сьогодні працює вчителем французької мови у середній школі села Купка (сьогодні – навчально-виховний комплекс).

Е.Скіпор є позаштатним кореспондентом багатьох румунських газет в області. Дебютувала в публіцистиці у 1976 році у газеті “Zorile Bukovinei” (“Буковинська зоря”). Веде тісну співпрацю із редакцією газети “Libertatea cuvвntului” (“Свобода слова”).

За жанрами і тематикою її публікації бувають різноманітні: розповіді про людей рідного краю, презентації книг, матеріали зі шкільного життя, репортажі, замальовки, есе. Пише і публікує також фольклор і вірші. Багато творів присвячено духовній скарбниці свого народу: національний одяг, віра, вірування, традиції, звичаї тощо.

Е. Скіпор належать на сьогоднішній день чотири видані книги:

  • “Ilie Motresku – coborвtor din semeюia dacг” (“Іліє Мотреску, який має дакське коріння”).- Бухарест, 2003;

  • “De-a pururi logodit cu tinereюea” (“Назавжди осяяний молодістю”). – Глибока, 2004;

  • “Un fizician cu suflet de poet” (“Фізик із поетичною душею”). – Сторожинець, 2004;

  • “Cвntecul viorii” (“Спів скрипки”). – Сторожинець, 2005.

У даний час Е. Скіпор готує до видання нову книгу – цього разу про фольклор рідного народу.

Бере участь у літературних та культурних подіях краю. Є учасницею та організатором багатьох урочистостей, що проводяться у селах Купка та Нижні Петрівці.


^ СЛЮСАРЧУК Самійло Миколайович

(1937 р.н. )

Поет, журналіст

Народився С.Слюсарчук 17 листопада 1937 року в с.Давидівка Сторожинецького району Чернівецької області. Дитячі та юні літа минули в чарівному царстві природи. Ще в ранньому віці батьків хлопця забрала війна. Середню освіту здобув у Банилівській школі, де і виховувався у старшого брата Тодора. З 1957 року служив у війську на схилах острова Сахалін; працював у Банилівському господарстві. Навчався у Чернівецькому державному університеті на філологічному факультеті (1960-1965 рр.). Працював в районному радіомовленні, якому віддав тридцять шість років.

Перша збірка С.Слюсарчука вийшла в 1997 році під назвою “Важка ноша”. Поет з гумором описує буденне життя людей, щоденні клопоти, негативні звички, вади, проблеми влади і суспільства, побутові сімейні відносини. Своєрідним продовженням цієї збірки стала книжечка гумору й сатири “Делікатне слово”, що вийшла в 2000 році.

С.Слюсарчук не тільки дотепний гуморист, але й тонка поетична натура. У 1997 році вийшла друком збірка поезій “Сповідь”. Поет згадує своє дитинство, батьківську хату, матір, місцевість юних літ – чудові краєвиди гірської природи; вміщені вірші для дітей. У поетичній книжці “У сховинах душі, що вийшла в 2002 році, автор виносить на суд читача бачене, виболене і пережите – роздуми над стежинами життя. У поетичній книзі “Повернення в юність” (2004 р.) поета глибоко хвилюють сучасні проблеми нашого краю, турботи і болі людей. У 2005 році читач ознайомився із збірками віршів “Солдати нашої пам’яті” – розповідь про тих, хто наближав перемогу над ворогом у Великій Вітчизняній війні та “Іду до вас, люди”, що тематично продовжила виклад думок, які знайшли місце у попередніх поетичних книгах.

Авторське творче співпереживання не є байдужим для читача. А це – найголовніше!


^ СТЕФАНИК Василь Семенович

(1871-1936 рр.)

Видатний український письменник

Народився В.Стефаник 14 травня 1871року в селі Русові на Станіславщині (тепер Івано-Франківська область), у родині заможного селянина.

Навчався В.Стефаник спершу в рідному селі, потім у Снятині. 1883 року вступив до Коломийської польської гімназії, де сповна відчув на собі вороже ставлення і зневагу до мужицьких дітей з боку вчителів і гімназистів-паничів. Перебуваючи в четвертому класі гімназії, В.Стефаник брав участь у таємному гуртку – цікавився забороненою літературою (творами Т.Шевченка, І.Франка), разом із гімназистами проводив агітаційну роботу серед селян. На цей час припадають перші кроки його на літературній ниві.

У 1890 році молодого письменника виключають з гімназії “за політику”. Він продовжує навчання в Дрогобичі, по закінченню-вступає на медичний факультет Київського університету. Стає активним учасником студентського гуртка “Академічна громада”. Відомо, що у цей період майстер новели досить часто відвідував сторожинецький край, зокрема Сторожинець. У березні 1894 року, в Києві, В.Стефаник виступав з промовою на шевченківському концерті, організованому студентами. Там і познайомився з доктором хімії та медицини, лікарем , літературним критиком, науковцем Вацславом Морачевським та його дружиною – перша українка жінка-лікар Австро-Угорщини – Софією Окуневською-Морачевською. З цього вечора і почалась велика дружба Морачевських і В.Стефаника. За словами новеліста, знайомство з цією сім’єю “було чи не найважливішою подією моєї молодості”. Приятелювання мало великий вплив на В.Стефаника. Подружжя Морачевських часто приїздило до Софіїного батька, повітового лікаря, в Сторожинець. До Атанасія любив приїжджати в гості і В.Стефаник, хоч це йому не завжди вдавалося. Приміром, у серпні 1895 року він хотів відвідати Атанасія, де гостювали й Морачевські, але по дорозі в Коломиї був заарештований за участь у передвиборній агітації за селянських кандидатів і просидів у в’язниці два тижні. Та все ж письменник любив частенько відпочивати у Сторожинці. Приїжджав, аби розрадити старенького або і чимось допомогти. У листах новеліст зазначив так про своє перебування у Сторожинці: ” 13 серпня їду до Сторожинця, бо Ваші тато їдуть до Москви на з’їзд лікарів, а я маю коло хати бути. Дуже тішуся, що їду до Сторожинця” ( з листа до С. Морачевської); “В неділю їду до Сторожинця, аби повітатися з Вашими та розпитати їх, що Ви говорили за себе і як виглядаєте? Втіха буде” ( з листа до В. Морачевського); “ Рад би-м, ой як радо поїхав на цілі вакації до Сторожинця. Чую, що там багато би-м зробив. Прошу Вас, вивідайтеся у Тата, чи би мені не дав мешкати у себе? Але лише під однім услів’ям: аби-м харчувалися у ресторації, аби у хаті через мене клопотів не було. Мені би файно бути самому у Сторожинці” (з листа до С.Морачевської) (Вознюк В. До джерел культури Буковини. - Чернівці, 2002. - С. 53-65).

Новеліст любив це передгірське мальовниче містечко, свій відпочинок він проводив у ньому, пишучи в творчому натхненні новели. Умови для творчої праці були хороші. Полюбляв гуляти околицями міста, які йому дуже подобались, ходив стежинами, дорогами, що вели на Чернівці, Будинець, Ропчу- “толокою поза колію, понад той рівчак, що над ним ми не раз сиділи та й казали: але бо дивіть, як файно… Як я першого дня лиш подивився на ті стежки наші, то-м писав цілу нічку ”, так писав В.Стефаник С.Морачевській (Вознюк В. Див. вище). Прогулянки ці створювали гарний настрій, натхнення творити-писати.

Навесні 1897 року В.Стефаник у Сторожинці написав ряд поезій у прозі,які згодом розгорнув у новели “Портрет”, “Діти”, “Виводили з села”. Влітку того ж року у Сторожинці створив книжку поезій у прозі, сім з яких послав Морачевським. Саме в Сторожинці лягли на папір перші новели В.Стефаника, що увійшли до першої його збірки новел “Синя книжечка”, виданої 1899 року в Чернівцях. Зокрема, новела “Виводили з села”, - перший варіант твору, написаний влітку 1897р., присвячена Софії Морачевській. Або ж новела “Портрет”, також створена в цей період, присвячена Атанасію Окуневському.

В.Стефаник – автор книг новел Камінний хрест“ (1900р.), “Дорога” (1901р.), “Моє слово” (1905р.), “Земля” (1926р.), які примножили його славу як майстра правдивої соціально-психологічної новели.

У 1908 році Покуття обрали письменника депутатом до австро-угорського парламенту. 1915 року в Русові, там жив славетний новеліст, його арештовують за політичні погляди, після звільнення він жив у Відні, де після п’ятнадцятирічної перерви, вдається знову до літературної праці.

Помер В.Стефаник ^ 7 грудня 1936 року. Похований в селі Русові.


СТРЕЇНУЛ Мірча Гаврилович

(1910 – 1945 рр.)

Поет, прозаїк, видатний класик румунської літератури

Народився М.Стреїнул ^ 2 січня 1910 року в с.Великий Кучурів Сторожинецького району Чернівецької області.

“Найбільше село Буковини” – так з гордістю любив говорити поет. Його батьками були: Гавриїл Стреїнул (1881 – 27.9.1928 року), працював у Великому Кучурові священиком у церкві Успіння Пресвятої Богородиці. Помер та похований Гавриїл Стреїнул у с. Молодія Глибоцького району. Маму поета було звати Олімпія, більше ніяких відомостей про неї немає.

Після закінчення початкової школи у Великому Кучурові 1920 року М. Стреїнул поступає у знаменитий ліцей м. Чернівці імені Арона Пумнула.

1929 року М. Стреїнул успішно закінчив ліцей і восени того ж року поступає на навчання до Чернівецького державного університету.

12 листопада 1938 року М.Стреїнула включили у комітет товариства буковинських письменників, де він був вибраний заступником голови. 1 січня 1939 року – призначили головним редактором газети “Suceava”.

17 липня 1939 року на засіданні товариства буковинських письменників був обговорений його роман “Життя у лісі”. За роман “Ion Alyion” М. Стреїнула Міністерство національної освіти преміювало. Також на адресу автора були дані схвальні відгуки за роман “Вовк країни гуцулів”.

У березні 1940 року М. Стреїнул переїжджає до Бухаресту, де працював у департаменті преси.

Ще навчаючись у ліцеї М.Стреїнул пише вірші і починає їх друкувати у ліцейному журналі “Зошит чотирьох”. Така назва тому, що організували його чотири студенти, серед яких був і М. Стреїнул.

М.Стреїнул являється основоположником румунської течії “Іконар” (образок). У 30-х роках, крім вищеназваних творів, М. Стреїнул випускає декілька романів, які висвітлюють буковинський край, де відчувається колорит Великокучурівських лісів. Поет має декілька збірок віршів, друкувався у журналі “Іконар”, “Літературна молодь”, “Фет фрумос”. 1931 року працював у видавництві “Glasul Bucovinei”.

Помер поет 17 квітня 1945 року у місті Бухарест на вокзалі від раптового серцевого нападу. Похований М. Стреїнул та його мати на центральному цвинтарі м. Бухарест.


^ СУХОВЕРСЬКИЙ Микола-Цилестин Адольфович

(1913 р.н.)

Громадський діяч, юрист,

Почесний доктор Чернівецького університету

ім. Ю.Федьковича

Народився М.-Ц. Суховерський ^ 8 травня 1913 року у с. Великий Кучурів Сторожинецького району Чернівецької області.

Перші два класи вчився у рідному селі, але у зв’язку з румунізацією місцевої школи М.-Ц. Cуховерський продовжує подальше своє навчання (третій та четвертий класи) у м. Чернівці. Після четвертого класу склав іспит і був зарахований до гімназії ім. Мігая Емінеску. Під час навчання у шостому класі він вступив до таємної організації “Пороги”, до якої належала молодь середньо-шкільного віку. З третього класу відвідує змагання футбольної дружини “Довбуш”, в якій пізніше сам брав найактивнішу участь.

У 1933 році М.-Ц. Суховерський вступає до українського козацького товариства “Запороже”, а в 1937 році він отримує диплом права і політичних наук. З 1938 по 1941 рік працював адвокатом у м.Чернівці. У 1939 – отримав докторат політико-економічних наук. У 1941-1942 роках – організаційний референт і голова відділу УНО у м. Берлін. З 1942 року по 1945 – голова бюро суспільної опіки українців у сільському господарстві в Західній Німеччині. У 1946 – 1949 роках – голова правничого бюро, УНРРА і ІРО, правник-оборонець для ДП при американській військовій управі. З 1949 року по 1952 рік працював муляром, а з 1952 по 1954 рік працював продавцем, згодом – менеджером нерухомого майна. Протягом 1954 – 1958 років – президент і менеджер власного підприємства. Дворічний кореспонденційний курс менеджерства реальностей Торонтського університету закінчив у 1955 році. Протягом 1959 – 1979 рр. М.-Ц.Суховерський працював бібліотекарем в Альбертському університеті.

Від 1950 року до 1990 року М.Суховерський – постійний представник філії УНО у місцевому відділі КУК. У різні роки працював у КУК, УНО і УСГ – сорок років.

За велику матеріальну допомогу М.-Ц.Суховерський був іменований Почесним членом НРУ Чернівецької області, нагороджений грамотою Почесного громадянина міста Чернівці.

У червні 1993 року вчена рада Чернівецького державного університету ім. Ю.Федьковича присвоїла М.Суховерському звання Почесного доктора ЧДУ ім. Ю.Федьковича.

Автор книги “Мої спогади”, що вийшла друком у 1999 році у київському видавництві “Смолоскип”.


^ СУШИНСЬКА Трандафіра Георгіївна

(1959 р.н.)

Вишивальниця, народна майстриня

Народилася Т. Сушинська 5 червня 1959 року в с. Снячів Сторожинецького району Чернівецької області. Мати Марія Леонтіївна, з дитинства привила дочці любов до вишивки. “Маленька Роза”- так любовно називали її односельці, вишивала серветки, скатертини, а згодом і сорочки.

З 90-х років працює на посаді директора Будинку народної творчості та фольклору с. Снячів. Веде клуб за інтересами “Буковинські візерунки”, де навчає дітей різної техніки вишивання. Т.Сушинська бере участь в районних, обласних та Всеукраїнських виставках декоративно-прикладного мистецтва. Її вироби красуються в Українському Домі м. Київ.

Персональна виставка народної майстрині була представлена в 2000 році в палаці “Україна” м. Києва. А ще, вона неодноразово демонструє свої вироби в музеї архітектури та побуту, на Андріївському узвозі, на Хрещатику, на Майдані Незалежності в столиці нашої держави м. Києві.


^ СУШИНСЬКИЙ Іван Васильович

(1950 р.н.)
Поет

Народився І.Сушинський у 1950 році в с.Великий Кучурів Сторожинецького району Чернівецької області. Закінчив філологічний факультет Чернівецького університету ім. Ю.Федьковича, учителював у східних областях України. Служив підводником на Військово – морському флоті. Опісля обирався на посаду голови сільської ради с. Великий Кучурів, де здобув повагу односельців. Відтак – депутат обласної ради, на відповідальних посадах в облдержадміністрації. Без відриву від роботи, отримавши вищу юридичну освіту, керував юридичним відділом виконкому Чернівецької міської ради.

Останні кілька років керує відділом Державної виконавчої служби Чернівецького обласного управління юстиції, є заступником начальника управління.

І.Сушинський наділений ще й творчим даром – пише вірші. Не так давно побачила світ його перша поетична збірка “Перед полуднем віку”, опублікована у видавництві “Зелена Буковина” у 2000 році.

Читачі відкривають ліричного героя – пристрасного громадянина, не байдужого до долі народу, закоханого в рідне село та односельчан, відданого друзям.


^ ТОКІЦА Драгош Георгійович

(1940 р.н.)

Кореспондент, фольклорист, публіцист

Народився Д. Токіца 23 жовтня 1940 року в с. Верхні Петрівці Сторожинецького району Чернівецької області в селянській родині.

Дитячі роки провів у рідному селі, де і закінчив семирічку.

У 1964-1972 рр. працював директором сільського Будинку культури. У цей час закінчив заочно культосвітнє училище у Чернівцях (1966-1969 рр.).

З 1972 р. по 2000 р. працював на Сторожинецькому деревообробному комбінаті. Нині – пенсіонер. Кореспондент румунських газет, що друкуються в Чернівцях “Зоря Буковини”, “Стрілок”, “Румунський плай”. Публікує статті та вірші в літературному альманасі “Країна буків”. Друкує замітки і вірші в районній газеті “Рідний край”. Видав 3 книги: “Буковинський фольклор”, “Румуни з низин біля Сірету”, “Штрихи багатовікової історії давнього поселення в низинах біля Сірету”.

До нині найдорожче і найрідніше для Д.Токіци є рідна мова, рідний край.


^ ФЕДОРЯК Олена

(1927 р.н.)

Народна поетеса

Народилася О.Федоряк 9 січня 1927 року в с.Буденець Сторожинецького району Чернівецької області. У школу пішла у 1934 році. 1940 року батька заарештували, в той час мати важко захворіла, а сестрі Євгенії було лише 7 місяців. Брата Константина, який рахувався утримувачем сім’ї, забрали до лав Радянської армії. Школу довелося покинути. Рано померла мати. Сестра Октавія вийшла заміж, брат Валеріан переїхав в Румунію. Маленька сестра Євгенія залишилася на відповідальності Олени. Продовжувати навчання не було можливості. Вийшла заміж. Влаштувалася працювати в Красноїльський ДОК. Працювала протягом 22 років. З роботою і людьми звиклася. У 1967 році закінчила 11 класів вечірньої школи.

Ще з дитинства писала листи подругам у віршах, пізніше для себе. І на даний час продовжує писати. На жаль не всі рукописи збереглися.

У 2002 році вийшла перша книга віршів “Драбина життя”. Продовжує і тепер писати. Кращі вірші О.Федоряк декламуються на районних концертах.





залишити коментар
Сторінка9/10
Т.Б. Катамай
Дата конвертації11.09.2011
Розмір0.87 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
отлично
  3
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

Загрузка...
База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Загрузка...
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх